Перегляд за Автор "Сторожук Ірина Петрівна"
Зараз показуємо 1 - 20 з 23
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументАдміністративно-правова протидія міграційним правопорушенням(Південноукраїнський правничий часопис, 2020) Сторожук Ірина ПетрівнаМетою цієї наукової статті є визначення особливостей адміністративно-правового регулювання протидії міграційним правопорушенням. Актуальність дослідження викликана тим, що відносини у міграційній сфері тривалий час перебувають під впливом динамічних змін та потребують свого теоретичного осмислення в контексті визначення організаційно правових основ забезпечення зваженої міграційної політики та протидії наявним міграційним загрозам. Акцент на з’ясуванні адміністративно-правового аспекту протидії нелегальній міграції в практиці державних органів зумовлений універсальністю адміністративного права, дія якого поширюється на відносини державного управління у сфері міграції та при кордонної безпеки. Сформована нормативно-правова база з питань міграції має забезпечити діючий механізм протидії нелегальній міграції, а також відповідальності за порушення у цій сфері. За змістом зазначених нормативно-правових актів видно, що вони вирізняють проблему нелегальної імміграції серед інших міграційних правопорушень, передбачають протидію та профілактику цього явища, проте мають суттєвий недолік – це відсутність нормативно визначеного переліку міграційних правопорушень. Сучасний стан міграційного законодавства демонструє динамічні зміни в підходах у визначенні міграційних негараздів та способів їх подолання. Слід визнати зростання можливих протиправних проявів у міграційній сфері, що розглядається як елемент адміністративно-правової протидії. Але повне і остаточне розв’язання такої проблеми залежить від цілого комплексу правових, організаційних і фінансових питань, які вирішуються надто повільно. У перспективі важливим буде застосування комплексного підходу, пов’язаного з опрацюванням систематизованого нормативного документа у сфері міграції, який, можливо, охоплюватиме регулятивні, організаційно правові та правоохоронні норми.
- ДокументАдміністративно-правова протидія міграційним правопорушенням(Південноукраїнський правничий часопис, 2020) Сторожук Ірина ПетрівнаМетою цієї наукової статті є визначення особливостей адміністративно-правового регулювання протидії міграційним правопорушенням. Актуальність дослідження викликана тим, що відносини у міграційній сфері тривалий час перебувають під впливом динамічних змін та потребують свого теоретичного осмислення в контексті визначення організаційно правових основ забезпечення зваженої міграційної політики та протидії наявним міграційним загрозам. Акцент на з’ясуванні адміністративно-правового аспекту протидії нелегальній міграції в практиці державних органів зумовлений універсальністю адміністративного права, дія якого поширюється на відносини державного управління у сфері міграції та прикордонної безпеки. Сформована нормативно-правова база з питань міграції має забезпечити діючий механізм протидії нелегальній міграції, а також відповідальності за порушення у цій сфері. За змістом зазначених нормативно-правових актів видно, що вони вирізняють проблему нелегальної імміграції серед інших міграційних правопорушень, передбачають протидію та профілактику цього явища, проте мають суттєвий недолік – це відсутність нормативно визначеного переліку міграційних правопорушень. Сучасний стан міграційного законодавства демонструє динамічні зміни в підходах у визначенні міграційних негараздів та способів їх подолання. Слід визнати зростання можливих протиправних проявів у міграційній сфері, що розглядається як елемент адміністративно-правової протидії. Але повне і остаточне розв’язання такої проблеми залежить від цілого комплексу правових, організаційних і фінансових питань, які вирішуються надто повільно. У перспективі важливим буде застосування комплексного підходу, пов’язаного з опрацюванням систематизованого нормативного документа у сфері міграції, який, можливо, охоплюватиме регулятивні, організаційно правові та правоохоронні норми
- ДокументВизначення місця банківського права в системі права(Університетські наукові записки, 2010) Сторожук Ірина ПетрівнаАналізується місце банківського права в загальній системі права України, розглядаються різні підходи щодо цього питання, доводиться, що банківське право є комплексною галуззю права.
- ДокументДержавна податкова політика як теоретико-правова категорія(Юридичний науковий електронний журнал, 2018) Сторожук Ірина ПетрівнаУ статті проводиться аналіз теоретичних засад податкової політики через наукові концепції та теоретичні погляди щодо здійснення державою податкової політики; визначення місця податкової політики в загальнодержавній політиці; визначення цілей, завдань та принципів податкової політики як окремого виду державної політики.
- ДокументДо питання структурування категорії «інформаційне правопорушення»(Юридичний науковий електронний журнал, 2020) Сторожук Ірина ПетрівнаІнформаційні правопорушення як цілісний правовий інститут не може бути охоплене однією самостійною галуззю права. Наявність інформаційного права також не розв’язує проблеми, бо це комплексна галузь права, й власного виду відповідальності вона не має. Інформаційні правопорушення як окремий міжгалузевий вид правопорушень охоплює всі протиправні діяння у сфері обігу інформації, за які передбачено кримінальну, адміністративну, цивільну чи дисциплінарну відповідальність. Підставою для виникнення адміністративної відповідальності в інформаційній сфері є порушення норм адміністративного права у сфері обігу інформації. Досліджуючи це питання, більшість учених використовують дефініцію «інформаційне правопорушення», «інформаційний делікт» або «правопорушення в інформаційній сфері». Використання цих термінів обґрунтовано вірне, однак лише коли йдеться про юридичну відповідальність в інформаційній сфері й немає акценту на природі правопорушення. Законодавчо закріплена дефініція «інформаційне правопорушення» дала б можливість виділити й законодавчо сформулювати відповідно до рівня суспільної небезпеки два видові поняття: інформаційний злочин та інформаційний проступок. На противагу категорії «інформаційний злочин», що є простою, односкладовою категорією, категорія «інформаційний проступок» є категорією складною, бо містить проступки в інформаційній сфері, що є царинами адміністративного, фінансового, цивільного, трудового й інших галузей права. В адміністративному праві можливе застосування термінів «адміністративно-інформаційне правопорушення» чи «адміністративне правопорушення в інформаційній сфері». Хоча коректнішим буде застосування терміну «адміністративно-інформаційний проступок».
- ДокументДо питання структурування категорії «інформаційне правопорушення»(Юридичний науковий електронний журнал, 2020) Сторожук Ірина ПетрівнаІнформаційні правопорушення як цілісний правовий інститут не може бути охоплене однією самостійною галуззю права. Наявність інформаційного права також не розв’язує проблеми, бо це комплексна галузь права, й власного виду відповідальності вона не має. Інформаційні правопорушення як окремий міжгалузевий вид правопорушень охоплює всі протиправні діяння у сфері обігу інформації, за які передбачено кримінальну, адміністративну, цивільну чи дисциплінарну відповідальність. Підставою для виникнення адміністративної відповідальності в інформаційній сфері є порушення норм адміністративного права у сфері обігу інформації. Досліджуючи це питання, більшість учених використовують дефініцію «інформаційне правопорушення», «інформаційний делікт» або «правопорушення в інформаційній сфері». Використання цих термінів обґрунтовано вірне, однак лише коли йдеться про юридичну відповідальність в інформаційній сфері й немає акценту на природі правопорушення. Законодавчо закріплена дефініція «інформаційне правопорушення» дала б можливість виділити й законодавчо сформулювати відповідно до рівня суспільної небезпеки два видові поняття: інформаційний злочин та інформаційний проступок. На противагу категорії «інформаційний злочин», що є простою, односкладовою категорією, категорія «інформаційний проступок» є категорією складною, бо містить проступки в інформаційній сфері, що є царинами адміністративного, фінансового, цивільного, трудового й інших галузей права. В адміністративному праві можливе застосування термінів «адміністративно-інформаційне правопорушення» чи «адміністративне правопорушення в інформаційній сфері». Хоча коректнішим буде застосування терміну «адміністративно-інформаційний проступок»
- ДокументЗагальні принципи місцевого управління : їх характер та види(Університетські наукові записки, 2011) Сторожук Ірина ПетрівнаАналізуються поняття та характеристика загальних принципів місцевого управління. Досліджуються гаранті реалізації загальних принципів місцевого управління. Розглядаються необхідні зміни в законодавстві відносно ефективної реалізації загальних принципів місцевого управління.
- ДокументОрганізаційно-правове забезпечення принципів місцевого управління(2010) Сторожук Ірина ПетрівнаУ дисертації розкрито зміст та правову природу місцевого управління як інституту публічної влади. Здійснено узагальнену характеристику окремих складових місцевого управління. Сформульовано поняття принципів функціонування системи місцевого управління. Розроблено класифікацію принципів місцевого управління. Досліджено як загальний (сукупний) прояв цілісної системи принципів місцевого управління так і специфічний прояв окремих груп принципів місцевого управління (організації місцевого управління та діяльності органів місцевого управління). Детально проаналізовано теоретичні основи, практику застосування та законодавчу регламентацію найбільш вирішальних принципів місцевого управління: системності, територіальності, оптимального поєднання централізації та децентралізації, диференціації та інтеграції компетенцій органів місцевого управління, принципу делегування та оптимальної взаємодії в діяльності органів місцевого управління. Запропоновано ряд заходів щодо вдосконалення законодавства у сфері місцевого управління, у тому числі шляхом прийняття змін до чинного законодавства України.
- ДокументОрганізаційно-правове забезпечення принципів місцевого управління(2010) Сторожук Ірина ПетрівнаУ дисертації розкрито зміст та правову природу місцевого управління як інституту публічної влади. Здійснено узагальнену характеристику окремих складових місцевого управління. Сформульовано поняття принципів функціонування системи місцевого управління. Розроблено класифікацію принципів місцевого управління. Досліджено як загальний (сукупний) прояв цілісної системи принципів місцевого управління так і специфічний прояв окремих груп принципів місцевого управління (організації місцевого управління та діяльності органів місцевого управління). Детально проаналізовано теоретичні основи, практику застосування та законодавчу регламентацію найбільш вирішальних принципів місцевого управління: системності, територіальності, оптимального поєднання централізації та децентралізації, диференціації та інтеграції компетенцій органів місцевого управління, принципу делегування та оптимальної взаємодії в діяльності органів місцевого управління. Запропоновано ряд заходів щодо вдосконалення законодавства у сфері місцевого управління, у тому числі шляхом прийняття змін до чинного законодавства України.
- ДокументОснови місцевого управління(Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2002) Сторожук Ірина Петрівна
- ДокументПоняття та система місцевого управління(Університетські наукові записки, 2011) Сторожук Ірина ПетрівнаАналізується поняття місцевого управління в загальній теорії управління. Розглядаються складові цього поняття. Досліджуються ознаки публічної влади та ї складових на місцевому рівні, а саме місцевих органів державного управління та органів місцевого самоврядування. Результатом дослідження є виділення поняття та ознак місцевого управління.
- ДокументПравова природа поняття «інформаційні права» та його значення(Підприємництво, господарство і право, 2020) Сторожук Ірина Петрівна; Кізляр Валентина БшарівнаСтаття присвячена аналізу суті конституційної категорії «інформаційні права». Більшість досліджень стосовно інформаційних конституційних прав присвячені лише праву на інформацію як конституційне право громадянина та право на доступ до публічної інформації, залишаючи поза увагою норми, що визначають функції держави чи компетенцію публічних органів держави у сфері обігу інформації. Вважаємо, що до конституційних основ інформаційного законодавства потрібно віднести також права й свободи людини та громадянина як у сфері обміну інформації, так і компетенції окремих органів щодо забезпечення інформаційних прав, а також їх захист. Інформаційні права – це конституційні права й свободи людини в різних сферах, на які значною мірою впливає розвиток інформаційно-комунікаційних технологій в інформаційному суспільстві. Якщо розглядати термін «інформаційні права» з точки зору конституційного закріплення, то складовими його будуть як саме право на інформацію, так і низка прав, свобод людини й громадянина, об’єктом яких є інформація, інформаційні ресурси, інформаційні послуги та інше. Отже, інформаційні права можна умовно поділити на основне право, об’єктом якого є безпосередньо інформація, тобто право на інформацію, і дотичні – це права, реалізація яких пов’язана з інформаційною складовою. До дотичних відносимо право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на свободу світогляду й віросповідання та інші. Хоча цифрові права (як доступ до Інтернету) офіційно не визнанні як права людини, але їх треба розглядати як умову для реалізації права на свободу думки й слова, на вільне висловлення своїх поглядів і переконань. Поняття «цифрові права» можна визначити як фундаментальні права людини, перенесені у віртуальний простір Інтернету. Після визнання цифрових прав і свобод людини конституційним правом вони посідатимуть міс це серед основних інформаційних прав, тому що їхнім об’єктом також безпосередньо є інформація, тільки у віртуальній сфері.
- ДокументПравова природа поняття «інформаційні права» та його значення(Підприємництво, господарство і право, 2020) Сторожук Ірина Петрівна; Кізляр ВалентинаСтаття присвячена аналізу суті конституційної категорії «інформаційні права». Більшість досліджень стосовно інформаційних конституційних прав присвячені лише праву на інформацію як конституційне право громадянина та право на доступ до публічної інформації, залишаючи поза увагою норми, що визначають функції держави чи компетенцію публічних органів держави у сфері обігу інформації. Вважаємо, що до конституційних основ інформаційного законодавства потрібно віднести також права й свободи людини та громадянина як у сфері обміну інформації, так і компетенції окремих органів щодо забезпечення інформаційних прав, а також їх захист. Інформаційні права – це конституційні права й свободи людини в різних сферах, на які значною мірою впливає розвиток інформаційно-комунікаційних технологій в інформаційному суспільстві. Якщо розглядати термін «інформаційні права» з точки зору конституційного закріплення, то складовими його будуть як саме право на інформацію, так і низка прав, свобод людини й громадянина, об’єктом яких є інформація, інформаційні ресурси, інформаційні послуги та інше. Отже, інформаційні права можна умовно поділити на основне право, об’єктом якого є безпосередньо інформація, тобто право на інформацію, і дотичні – це права, реалізація яких пов’язана з інформаційною складовою. До дотичних відносимо право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на свободу світогляду й віросповідання та інші. Хоча цифрові права (як доступ до Інтернету) офіційно не визнанні як права людини, але їх треба розглядати як умову для реалізації права на свободу думки й слова, на вільне висловлення своїх поглядів і переконань. Поняття «цифрові права» можна визначити як фундаментальні права людини, перенесені у віртуальний простір Інтернету. Після визнання цифрових прав і свобод людини конституційним правом вони посідатимуть місце серед основних інформаційних прав, тому що їхнім об’єктом також безпосередньо є інформація, тільки у віртуальній сфері.
- ДокументПравове регулювання функціонування ІТ-компаній у здійсненні податкового контролю (вітчизняний та зарубіжний досвід)(Економіка, фінанси, право, 2023) Сторожук Ірина Петрівна; Бригінець Олександр ОлексійовичУ статті досліджено особливості оподаткування послуг ІТ-технологій в Україні. Впровадження цифрових технологій у сферу оподаткування сьогодні зумовлене необхідністю спрощення процесу оброблення податкової інформації, зменшення корупції, необхідність підвищення якості послуг, підвищення якості планування та прогнозування розвитку фіскальної системи та національної економіки в цілому. Податкова політика цифровізації ще довго залишатиметься у центрі її глобальної дискусії стосовно того, чи зміняться міжнародні правила оподаткування або все ж залишаться незмінними у середовищі, що дедалі більше змінюється.
- ДокументПравові аспекти процедури ліквідації збанкрутілих комерційних банків(Університетські наукові записки, 2012) Сторожук Ірина ПетрівнаАналізуються поняття та характеристика процесу ліквідації неплатоспроможних комерційних банків у світлі прийняття Закону “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та зміни органу щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення процедури ліквідації банку.
- ДокументПринцип делегування повноважень у місцевому управлінні(Університетські наукові записки, 2005) Сторожук Ірина Петрівна
- ДокументПринцип оптимального поєднання централізації та децентралізації в місцевому управлінні(Університетські наукові записки, 2018) Сторожук Ірина ПетрівнаДосліджується оптимальне поєднання централізації та децентралізації як одного з принципів ефективного функціонування місцевого управління. Проаналізовано дію цього принципу на зовнішньому та внутрішньому рівнях функціонування місцевого управління. Ці принципи визначають тип відносин між центральними та місцевими органами влади й управління, тобто між центральними органами влади й управління та органами місцевого управління. Першим рівнем, на якому діє цей принцип щодо місцевого управління, умовно можна назвати зовнішнім, систему суб’єктів якого складають центральні органи влади й управління та органи місцевого управління. На другому рівні (внутрішньому) принцип централізації та децентралізації реалізується у взаємовідносинах органів виконавчої влади на місцях, а саме місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Реалізація принципу централізації та децентралізації на кожному з рівнів має свої особливості. У будь-якій державі відповідний рівень централізації публічної влади є присутнім, і більше того — доцільним і необхідним. Але за умови розвитку та панування авторитарного та тоталітарного режимів, відсутності розвинутих елементів громадянського суспільства рівень централізації владних повноважень наближується до критичного — гіперцентралізації влади, і практично існує лише державне управління центрального рівня з декоративними ознаками нижчих рівнів. Децентралізацію щодо місцевого управління взагалі (як діяльності місцевих органів державного управління та органів самоврядування) потрібно розглядати як комплексний процес перетворень, спрямованих на посилення ролі місцевого управління, розширення участі громадянського суспільства в процесах прийняття важливих політичних рішень, тобто місцеве управління у відносинах з центральним рівнем управління потрібно розглядати як децентралізацію публічної влади на місцях. Необхідно сформувати законодавство щодо централізації та децентралізації місцевого управління. Це повинна бути сукупність законодавчих актів з різних галузей права, об’єднаних ознакою переходу на якісно новий принцип взаємовідносин органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а саме принцип взаємодії органів місцевого управління
- ДокументПроблемні аспекти функціонування місцевого самоврядування в умовах фінансової незалежності(Університетські наукові записки, 2018) Сторожук Ірина ПетрівнаФінансову незалежність слід розуміти як незалежність органів місцевого самоврядування від загальнодержавних органів влади стосовно вирішення питань місцевого значення і наявності фінансових ресурсів для їх реалізації. Головне — щоб фінансова незалежність була не декларативною, а реальною. Досліджуючи поняття «фінансова незалежність місцевого самоврядування», потрібно розглядати її як складову трьох взаємопов’язаних і взаємозалежних складових елементів, а саме самостійність у сфері управління комунальною власністю, бюджетній сфері, податковій сфері. Процес управління комунальною власністю має подвійний характер і поєднує в собі двох суб’єктів управління: фактичного — територіальну громаду і реального — органи місцевого самоврядування. Умови для участі членів територіальної громади в управлінні комунальною власністю повинні бути створені на законодавчому рівні, що матиме позитивні наслідки як для кожного з членів територіальної громади, так і для громади в цілому. Пріоритетними сферами в фінансовій автономії місцевого самоврядування передусім є бюджетна та податкова самостійності. Найперша зміна на шляху до бюджетної самостійності — це розширення джерел фінансування місцевого самоврядування. Змінами до Бюджетного кодексу України було розширено перелік загальнодержавних податків, відповідний відсоток яких залишається в місцевих бюджетах. Тані кошти разом з надходженнями від місцевих податків і зборів дають можливість сформувати власну фінансову основу для функціонування місцевої громади. Однак потрібно як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні створювати всі можливі умови для збільшення саме обсягу надходжень від місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів. Реалізація цього можлива через обґрунтоване і зважене встановлення місцевих податків і зборів на території певної територіальної громади відповідно до економічного змісту місцевого оподаткування та з урахуванням рівня платоспроможності потенційних платників податків та зборів
- ДокументСуб’єкт міграційного процесу як основна складова адміністративно-правового механізму міграції(Університетські наукові записки, 2020) Сторожук Ірина ПетрівнаОднією з умов розбудови правової держави є вдосконалення державного управління міграційними процесами відповідно до міжнародних стандартів. Міграція є невід’ємною частиною існування будь-якої держави. На міграційні процеси можуть вплинути економічні, політичні, соціальні, демографічні чинники, екологічні чи техногенні катастрофи. Не останню роль у міграційних процесах відіграють військові конфлікти або релігійні чи расові переслідування. Міграція — це переміщення особи з метою зміни місця проживання чи перебування, пов’язане з перетинанням державного кордону або меж адміністративно-територіальних одиниць. Адміністративно правовий механізм міграції охоплює основні елементи міграційного процесу, основним в якому є суб’єкт. Мігрант, як суб’єкт, завдяки якому виникають міграційні відносини. Система органів державної влади як суб’єкт регулювання міграційних процесів від імені держави. Саме взаємодія суб’єктів робить міграційні відносини реальними. Суб’єктами міграційних процесів є органи державної влади й управління, що наділені певними повноваженнями у сфері управління міграційними процесами. Фізичні особи, які перетнули адміністративні кордони чи змінили місце свого постійного проживання (громадяни України, громадяни іноземних держав, особи без громадянства, біженці, внутрішньо переміщені особи). Недержавні організації, що безпосередньо не мають повноважень щодо управління міграційними процесами та можуть здійснювати безпосередній вплив на інтеграцію мігрантів у нове соціальне середовище. Зіставлення виконавчої, законодавчої i судової влади в системі правового регулювання міграції в Україні показує, що неодмінним атрибутом державно-владного механізму, побудованого на началах розподілу влади, є виконавча влада. Вона створює умови для здійснення превентивної функції органами законодавчої влади, ініціює зміни в чинне міграційне законодавство; реалізує власні виконавчо-розпорядчі функції; підтримує здійснення судовою владою функцій судочинства i сама є об’єктом судового впливу. Проведений аналіз свідчить, що геополітичні міграційні процеси сприяють розширенню кола суб’єктів міграційних процесів, а також про те, що однією з актуальних проблем сучасної системи адміністративно правового регулювання міграційних процесів є потреба узгодженості інтересів держави, її громадян і мігрантів.
- ДокументСуб’єкт міграційного процесу як основна складова адміністративно-правового механізму міграції(Університетські наукові записки, 2020) Сторожук Ірина ПетрівнаОднією з умов розбудови правової держави є вдосконаленняуправління державними міграційними процесами відповідно доміжнародних стандартів. Міграція є невід'ємною частиноює будь-яка держава. На міграційні процеси можутьвплинути економічні, політичні, соціальні, демографічнічинники, екологічні чи техногенні катастрофи. Не останнюроль у міграційних процесах здійснюють військові конфлікти аборелігійні чи расові переслідування. Міграція—це переміщенняособа із залученням зміни місця проживання чи проживання,пов'язане з перетинанням державного кордону або межадміністративно-територіальних одиниць. адміністративно-правовий механізм міграції охоплює основні елементиміграційного процесу, основним в якому є суб'єкт. Мігрант, яксуб'єкт, завдяки якому забезпечується міграційні відносини.Система органів державної влади як суб'єкт регулюванняміграційних процесів від імені держави. Саме взаємодія суб'єктівробить міграційні відносини реальними. Суб'єктами міграційніх процесів є органи державної влади й управління, щонаділені певними повтореннями у сфері управлінняміграційними процесами. Фізичні особи, які перетнулиадміністративні кордони чи змінили місце свого постійного проживання (громадяни України, громадяниіноземних держав,особи без громадянства, біженці, внутрішньо переміщені особи).Недержавні організації, що випадково не мають повноваженьуправління щодо міграційних процесів та можутьзробити безпосередній вплив на інтеграцію мігрантів у новесоціальне середовище. Зіставлення виконавчої, законодавчої ісудової влади в системі правового регулювання міграції в Україніпоказує, що неодмінним атрибутом державно-владногомеханізму, побудованого на початку розподілу влади, є виконавчавлада. Вона ствостворює умови для здійснення профілактичної функції органами законодавчої влади, ініціює зміни в чинне міграційнезаконодавство; реалізує власне виконавчо-розпорядчі функції;підтримує здійснення судовою владою функції судочинства iсама є об'єктом судового впліву. Проведений аналіз результатів, щогеополітичні міграційні процеси сприяють розширенню коласуб'єктів міграційних процесів, а також про те, що саме зактуальних проблем сучасної системи адміністративно-правового регулювання міграційних процесів є потребаузгодженості інтересів держави, її громадян і мігрантів