Перегляд за Автор "Сторожук Ірина Петрівна"

Зараз показуємо 1 - 20 з 34
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Адміністративно-правова природа публічних закупівель
    (Наукові інновації та передові технології, 2025) Сторожук Ірина Петрівна; Токар Алла Миколаївна
    У статті досліджується адміністративно-правова природа публічних закупівель як важливого інституту державного управління. Розкрито поняття публічних закупівель у контексті адміністративного права, окреслено правові механізми його регулювання, визначено роль публічних закупівель у забезпеченні ефективного та прозорого використання бюджетних коштів. Адміністративно-правова природа публічних закупівель реалізується через адміністративно-правові норми, які визначають порядок проведення процедур закупівель, контроль за дотриманням законодавства, а також механізми захисту прав учасників процедур закупівель. У дослідженні підкреслюється стратегічна роль державних закупівель у формуванні конкурентних ринкових відносин та забезпеченні ефективного використання бюджетних коштів. В статті розглядаються зобов’язання України в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС щодо гармонізації національного законодавства з європейськими стандартами. Дослідження визначає поточні виклики, такі як корупційні ризики, відсутність прозорості та регуляторні недоліки. Також висвітлюється роль ключових наглядових інституцій, включаючи Антимонопольний комітет, Державну аудиторську службу та інші. Застосовуючи загальнонаукові та спеціально-правові методи, стаття має на меті систематизувати існуючі підходи та сприяти розвитку ефективної правової та процесуальної бази у сфері публічних закупівель .Наголошується нафункціональних обов’язках адміністративних органів, таких як публікація повідомлень про закупівлі, вибір переможців, підписання контрактів та нагляд за дотриманням. Ці дії відображають структуровану взаємодію правових норм і практичної діяльності суб’єктів державного управління. В статті стверджується, що адміністративно-правова природа публічних закупівель є важливою складовою частиною механізму забезпечення ефективності державного управління. Чітке правове регулювання, прозорість процедур, а також ефективний контроль за виконанням умов закупівель сприяють зменшенню корупційних ризиків та покращенню якості державних витрат. Проте, для досягнення максимального ефекту, необхідно постійно удосконалювати законодавчі та адміністративні інструменти, враховуючи сучасні виклики та проблеми. The article examines the administrative and legal nature of public procurement as an important institution of state governance. It reveals the concept of public procurement in the context of administrative law, outlines the legal mechanisms for its regulation, and defines the role of public procurement in ensuring the effective and transparent use of budget funds. The administrative and legal nature of public procurement is implemented through administrative and legal regulations that determine the procedure for conducting procurement procedures, monitoring compliance with legislation, as well as mechanisms for protecting the rights of participants in procurement procedures.The study emphasizes the strategic role of public procurement in fostering competitive market relations and ensuring effective use of budgetary funds. It examines Ukraine’s commitments under the EU-Ukraine Association Agreement to harmonize national legislation with European standards. The research identifies current challenges, such as corruption risks, lack of transparency, and regulatory shortcomings. It also highlights the roles of key oversight institutions, including the Antimonopoly Committee, State Audit Service, and others. Through the application of general scientific and special legal methods, the article aims to systematize existing approaches and contribute tothe development of effective legal and procedural frameworks in the field of public procurement.The analysis emphasizes the functional responsibilities of administrative bodies, such as publishing procurement notices, selecting winners, signing contracts, and overseeing compliance. These actions reflect the structured interaction between legal norms and the practical activities of public administration entities.The article argues that the administrative and legal nature of public procurement is an important component of the mechanism for ensuring the effectiveness of public administration. Clear legal regulation, transparency of procedures, as well as effective control over the implementation of procurement conditions contribute to reducing corruption risks and improving the quality of public spending. However, to achieve maximum effect, it is necessary to constantly improve legislative and administrative instruments, taking into account modern challenges and problems.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Адміністративно-правова протидія міграційним правопорушенням
    (Південноукраїнський правничий часопис, 2020) Сторожук Ірина Петрівна
    Метою цієї наукової статті є визначення особливостей адміністративно-правового регулювання протидії міграційним правопорушенням. Актуальність дослідження викликана тим, що відносини у міграційній сфері тривалий час перебувають під впливом динамічних змін та потребують свого теоретичного осмислення в контексті визначення організаційно правових основ забезпечення зваженої міграційної політики та протидії наявним міграційним загрозам. Акцент на з’ясуванні адміністративно-правового аспекту протидії нелегальній міграції в практиці державних органів зумовлений універсальністю адміністративного права, дія якого поширюється на відносини державного управління у сфері міграції та прикордонної безпеки. Сформована нормативно-правова база з питань міграції має забезпечити діючий механізм протидії нелегальній міграції, а також відповідальності за порушення у цій сфері. За змістом зазначених нормативно-правових актів видно, що вони вирізняють проблему нелегальної імміграції серед інших міграційних правопорушень, передбачають протидію та профілактику цього явища, проте мають суттєвий недолік – це відсутність нормативно визначеного переліку міграційних правопорушень. Сучасний стан міграційного законодавства демонструє динамічні зміни в підходах у визначенні міграційних негараздів та способів їх подолання. Слід визнати зростання можливих протиправних проявів у міграційній сфері, що розглядається як елемент адміністративно-правової протидії. Але повне і остаточне розв’язання такої проблеми залежить від цілого комплексу правових, організаційних і фінансових питань, які вирішуються надто повільно. У перспективі важливим буде застосування комплексного підходу, пов’язаного з опрацюванням систематизованого нормативного документа у сфері міграції, який, можливо, охоплюватиме регулятивні, організаційно правові та правоохоронні норми The purpose of this scientific article is to determine the features of administrative and legal regulation of combating migration offenses. The relevance of the study is due to the fact that relations in the field of migration have long been influenced by dynamic changes and need their theoretical understanding in the context of determining the organizational and legal framework for a balanced migration policy and counteracting existing migration threats. The emphasis on clarifying the administrative and legal aspect of combating illegal migration in the practice of public authorities is due to the universality of administrative law, the effect of which extends to the relationship of public administration in the field of migration and border security. The current legal framework on migration should provide an effective mechanism for combating illegal migration, as well as liability for violations in this area. The content of these regulations shows that they distinguish the problem of illegal immigration among other migration offenses, provide counteraction and prevention of this phenomenon, but have a significant drawback – the lack of a normatively defined list of migration offenses. The current state of migration legislation demonstrates dynamic changes in approaches to identifying migration problems and ways to overcome them. It is necessary to recognize the growth of possible illegal manifestations in the migration sphere, which is considered as an element of administrative and legal counteraction. But a complete and final solution to this problem depends on a whole range of legal, organizational and financial issues that are being resolved too slowly. In the future, it will be important to apply a comprehensive approach related to the development of a systematic normative document in the field of migration, which may cover regulatory, organizational, legal and law enforcement norms
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Адміністративно-правова протидія міграційним правопорушенням
    (Південноукраїнський правничий часопис, 2020) Сторожук Ірина Петрівна
    Метою цієї наукової статті є визначення особливостей адміністративно-правового регулювання протидії міграційним правопорушенням. Актуальність дослідження викликана тим, що відносини у міграційній сфері тривалий час перебувають під впливом динамічних змін та потребують свого теоретичного осмислення в контексті визначення організаційно правових основ забезпечення зваженої міграційної політики та протидії наявним міграційним загрозам. Акцент на з’ясуванні адміністративно-правового аспекту протидії нелегальній міграції в практиці державних органів зумовлений універсальністю адміністративного права, дія якого поширюється на відносини державного управління у сфері міграції та при кордонної безпеки. Сформована нормативно-правова база з питань міграції має забезпечити діючий механізм протидії нелегальній міграції, а також відповідальності за порушення у цій сфері. За змістом зазначених нормативно-правових актів видно, що вони вирізняють проблему нелегальної імміграції серед інших міграційних правопорушень, передбачають протидію та профілактику цього явища, проте мають суттєвий недолік – це відсутність нормативно визначеного переліку міграційних правопорушень. Сучасний стан міграційного законодавства демонструє динамічні зміни в підходах у визначенні міграційних негараздів та способів їх подолання. Слід визнати зростання можливих протиправних проявів у міграційній сфері, що розглядається як елемент адміністративно-правової протидії. Але повне і остаточне розв’язання такої проблеми залежить від цілого комплексу правових, організаційних і фінансових питань, які вирішуються надто повільно. У перспективі важливим буде застосування комплексного підходу, пов’язаного з опрацюванням систематизованого нормативного документа у сфері міграції, який, можливо, охоплюватиме регулятивні, організаційно правові та правоохоронні норми. The purpose of this scientific article is to determine the features of administrative and legal regulation of combating migration offenses. The relevance of the study is due to the fact that relations in the field of migration have long been influenced by dynamic changes and need their theoretical understanding in the context of determining the organizational and legal framework for a balanced migration policy and counteracting existing migration threats. The emphasis on clarifying the administrative and legal aspect of combating illegal migration in the practice of public authorities is due to the universality of administrative law, the effect of which extends to the relationship of public administration in the field of migration and border security. The current legal framework on migration should provide an effective mechanism for combating illegal migration, as well as liability for violations in this area. The content of these regulations shows that they distinguish the problem of illegal immigration among other migration offenses, provide counteraction and prevention of this phenomenon, but have a significant drawback – the lack of a normatively defined list of migration offenses. The current state of migration legislation demonstrates dynamic changes in approaches to identifying migration problems and ways to overcome them. It is necessary to recognize the growth of possible illegal manifestations in the migration sphere, which is considered as an element of administrative and legal counteraction. But a complete and final solution to this problem depends on a whole range of legal, organizational and financial issues that are being resolved too slowly. In the future, it will be important to apply a comprehensive approach related to the development of a systematic normative document in the field of migration, which may cover regulatory, organizational, legal and law enforcement norms
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Визначення місця банківського права в системі права
    (Університетські наукові записки, 2010) Сторожук Ірина Петрівна
    Аналізується місце банківського права в загальній системі права України, розглядаються різні підходи щодо цього питання, доводиться, що банківське право є комплексною галуззю права. In article the place of the bank right in the general system of the right of Ukraine is analyzed, the different points of view concerning this point in question are considered, is proved that the bank right is complex branch of the right
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Використання бюджетних коштів через систему публічних закупівель в Україні: виклики та перспективи
    (Український політико-правовий дискурс, 2025) Сторожук Ірина Петрівна
    У статті аналізується система державних закупівель в Україні, зокрема через електронний майданчик ProZorro. Досліджено проблеми, що знижують ефективність системи, зокрема надмірне використання неконкурентних процедур, що створює можливості для зловживань та неефективного використання бюджетних коштів. Особливу увагу приділено труднощам моніторингу та контролю за виконанням контрактів на місцевому рівні. У документі також розглядаються виклики, з якими стикається система закупівель у контексті війни та реконструкції країни, зокрема необхідність швидкого реагування на надзвичайні потреби без проведення відкритих тендерів. Це дозволяє швидко проводити закупівлі, але водночас створює ризики порушень і зловживань. Пропонується низка напрямків для вдосконалення, зокрема перегляд порогів використання електронних процедур, посилення контролю за корупційними ризиками, запровадження нецінових критеріїв закупівель, адаптація системи до нових економічних реалій. Також розглядаються проблеми, пов’язані з недостатнім контролем на місцевому рівні, де часто виникають труднощі з моніторингом та контролем за виконанням контрактів. Особливо важливим аспектом є аналіз нових викликів, які постали перед системою закупівель у воєнний час, коли виникає потреба оперативно реагувати на нагальні потреби без проведення відкритих торгів, що дозволяє швидко проводити закупівлі, але водночас підвищує ризики корупції та зловживань. У роботі запропоновано комплексний підхід до вирішення цих проблем, зокрема удосконалення нормативно-правової бази, перегляд критеріїв відбору переможців закупівель, розширення використання нецінових параметрів оцінки постачальників, що дозволить підвищити ефективність закупівель та забезпечити кращу якість закупівель товарів і послуг. Зазначається, що реформування нормативно-правової бази та вдосконалення механізмів контролю є критично важливими для забезпечення ефективного та справедливого використання бюджетних ресурсів, зокрема в умовах післявоєнного відновлення країни The article analyzes the public procurement system in Ukraine, inparticular through the electronic platform ProZorro. It examines the problems thatreduce the efficiency of the system, in particular the excessive use of non-competitiveprocedures, which creates opportunities for abuse and inefficient use of budget funds.Particular attention is paid to the difficulties of monitoring and controlling theimplementation of contracts at the local level.The paper also examines the challenges faced by the procurement system in thecontext of war and the country’s reconstruction, in particular the need to respondquickly to emergency needs without conducting open tenders. This allows for rapidprocurement, but also creates risks of violations and abuses.A number of areas for improvement are proposed, including revising thethresholds for the use of electronic procedures, strengthening control over corruptionrisks, introducing non-price criteria for procurement, and adapting the system to neweconomic realities. It also examines the problems associated with insufficient controlat the local level, where difficulties often arise in monitoring and controlling theimplementation of contracts. A particularly important aspect is the analysis of newchallenges that have arisen for the procurement system in wartime, when there is aneed to respond promptly to urgent needs without conducting open tenders, whichallows for quick procurement, but also increases the risks of corruption and abuse. Thepaper proposes a comprehensive approach to addressing these problems, includingimproving the regulatory framework, revising the criteria for selecting procurementwinners, and expanding the use of non-price parameters for evaluating suppliers,which will increase the efficiency of procurement and ensure better quality ofpurchased goods and services. It is noted that reforming the regulatory framework andimproving control mechanisms are critical to ensuring the effective and fair use ofbudgetary resources, particularly in the context of the country's post-war recovery.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Державна податкова політика як теоретико-правова категорія
    (Юридичний науковий електронний журнал, 2018) Сторожук Ірина Петрівна
    У статті проводиться аналіз теоретичних засад податкової політики через наукові концепції та теоретичні погляди щодо здійснення державою податкової політики; визначення місця податкової політики в загальнодержавній політиці; визначення цілей, завдань та принципів податкової політики як окремого виду державної політики. The article analyzes the theoretical basis of tax policy through the examination of scientific concepts and theoretical views on the implemen- tation of the state tax policy; definition of the place of tax policy in the national policy, as well as the determination of goals, tasks and principles of tax policy as a separate form of state policy.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    До питання структурування категорії «інформаційне правопорушення»
    (Юридичний науковий електронний журнал, 2020) Сторожук Ірина Петрівна
    Інформаційні правопорушення як цілісний правовий інститут не може бути охоплене однією самостійною галуззю права. Наявність інформаційного права також не розв’язує проблеми, бо це комплексна галузь права, й власного виду відповідальності вона не має. Інформаційні правопорушення як окремий міжгалузевий вид правопорушень охоплює всі протиправні діяння у сфері обігу інформації, за які передбачено кримінальну, адміністративну, цивільну чи дисциплінарну відповідальність. Підставою для виникнення адміністративної відповідальності в інформаційній сфері є порушення норм адміністративного права у сфері обігу інформації. Досліджуючи це питання, більшість учених використовують дефініцію «інформаційне правопорушення», «інформаційний делікт» або «правопорушення в інформаційній сфері». Використання цих термінів обґрунтовано вірне, однак лише коли йдеться про юридичну відповідальність в інформаційній сфері й немає акценту на природі правопорушення. Законодавчо закріплена дефініція «інформаційне правопорушення» дала б можливість виділити й законодавчо сформулювати відповідно до рівня суспільної небезпеки два видові поняття: інформаційний злочин та інформаційний проступок. На противагу категорії «інформаційний злочин», що є простою, односкладовою категорією, категорія «інформаційний проступок» є категорією складною, бо містить проступки в інформаційній сфері, що є царинами адміністративного, фінансового, цивільного, трудового й інших галузей права. В адміністративному праві можливе застосування термінів «адміністративно-інформаційне правопорушення» чи «адміністративне правопорушення в інформаційній сфері». Хоча коректнішим буде застосування терміну «адміністративно-інформаційний проступок» Information offenses, as a holistic legal institution, cannot be covered by a single independent branch of law. The existence of information law also does not solve the problem because it is a complex branch of law and does not have its own type of responsibility. Information offenses as a separate intersectoral type of offenses cover all illegal acts in the field of information circulation for which criminal, administrative, civil or disciplinary liability is provided. The basis for the emergence of administrative liability in the information sphere is a violation of administrative law in the field of information circulation. When researching this issue, most use the definition of “information offense”, “information tort” or “information offense”. The use of these terms is reasonably correct, however, only when it comes to legal liability in the information sphere and there is no emphasis on the nature of the offense. The legally established definition of “information offense” would make it possible to identify and legislate, in accordance with the level of public danger, two types of concepts: information crime and information misconduct. In contrast to the category of “information crime”, which is simple, one-part, the category of “information misconduct” is a complex category because it includes misdemeanors in the information sphere, which are areas of administrative, financial, civil, labor and other branches of law. In administrative law, it is possible to use the terms “administrative information offense” or “administrative offense in the information sphere”. Although it would be more correct to use the term “administrative and information misconduct”
  • Ескіз недоступний
    Документ
    До питання структурування категорії «інформаційне правопорушення»
    (Юридичний науковий електронний журнал, 2020) Сторожук Ірина Петрівна
    Інформаційні правопорушення як цілісний правовий інститут не може бути охоплене однією самостійною галуззю права. Наявність інформаційного права також не розв’язує проблеми, бо це комплексна галузь права, й власного виду відповідальності вона не має. Інформаційні правопорушення як окремий міжгалузевий вид правопорушень охоплює всі протиправні діяння у сфері обігу інформації, за які передбачено кримінальну, адміністративну, цивільну чи дисциплінарну відповідальність. Підставою для виникнення адміністративної відповідальності в інформаційній сфері є порушення норм адміністративного права у сфері обігу інформації. Досліджуючи це питання, більшість учених використовують дефініцію «інформаційне правопорушення», «інформаційний делікт» або «правопорушення в інформаційній сфері». Використання цих термінів обґрунтовано вірне, однак лише коли йдеться про юридичну відповідальність в інформаційній сфері й немає акценту на природі правопорушення. Законодавчо закріплена дефініція «інформаційне правопорушення» дала б можливість виділити й законодавчо сформулювати відповідно до рівня суспільної небезпеки два видові поняття: інформаційний злочин та інформаційний проступок. На противагу категорії «інформаційний злочин», що є простою, односкладовою категорією, категорія «інформаційний проступок» є категорією складною, бо містить проступки в інформаційній сфері, що є царинами адміністративного, фінансового, цивільного, трудового й інших галузей права. В адміністративному праві можливе застосування термінів «адміністративно-інформаційне правопорушення» чи «адміністративне правопорушення в інформаційній сфері». Хоча коректнішим буде застосування терміну «адміністративно-інформаційний проступок». Information offenses, as a holistic legal institution, cannot be covered by a single independent branch of law. The existence of information law also does not solve the problem because it is a complex branch of law and does not have its own type of responsibility. Information offenses as a separate intersectoral type of offenses cover all illegal acts in the field of information circulation for which criminal, administrative, civil or disciplinary liability is provided. The basis for the emergence of administrative liability in the information sphere is a violation of administrative law in the field of information circulation. When researching this issue, most use the definition of “information offense”, “information tort” or “information offense”. The use of these terms is reasonably correct, however, only when it comes to legal liability in the information sphere and there is no emphasis on the nature of the offense. The legally established definition of “information offense” would make it possible to identify and legislate, in accordance with the level of public danger, two types of concepts: information crime and information misconduct. In contrast to the category of “information crime”, which is simple, one-part, the category of “information misconduct” is a complex category because it includes misdemeanors in the information sphere, which are areas of administrative, financial, civil, labor and other branches of law. In administrative law, it is possible to use the terms “administrative information offense” or “administrative offense in the information sphere”. Although it would be more correct to use the term “administrative and information misconduct”.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Загальні принципи місцевого управління : їх характер та види
    (Університетські наукові записки, 2011) Сторожук Ірина Петрівна
    Аналізуються поняття та характеристика загальних принципів місцевого управління. Досліджуються гаранті реалізації загальних принципів місцевого управління. Розглядаються необхідні зміни в законодавстві відносно ефективної реалізації загальних принципів місцевого управління. The article examines the concept and characteristics of the general principles of local governance. Investigated guarantee of the general principles of local governance. We consider the necessary changes in legislation regarding the effective implementation of the general principles of local governance.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Механізми фінансової відповідальності місцевих рад у децентралізованій системі управління
    (ПРАВО.UA, 2025) Сторожук Ірина Петрівна
    Досліджено механізми фінансової відповідальності місцевих рад у контексті децентралізованої системи управління в Україні. Розглянуто основні форми та підстави притягнення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб до фінансової відповідальності. Виокремлено низку проблемних аспектів у реалізації наглядових функцій, а також сформульовано пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази та управлінських процедур. Обґрунтовано доцільність впровадження ризик-орієнтованого підходу до аудиту місцевих бюджетів. The mechanisms of fi nancial responsibility of local councils in the context of the decentralized system of governance in Ukraine are studied. The main forms and grounds for holding local government bodies and their offi cials fi nancially accountable are considered. A number of problematic aspects in the implementation of supervisory functions are identifi ed, and proposals are formulated to improve the regulatory framework and management procedures. The feasibility of implementing a risk-based approach to the audit of local budgets is substantiated.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Нормативно-правове регулювання публічних закупівель в медичній галузі
    (Економіка. Фінанси. Право, 2025) Сторожук Ірина Петрівна
    У статті досліджено особливості функціонування системи публічних закупівель у медичній галузі України. Проаналізовано сучасне нормативно-правове регулювання, зокрема зміни, внесені до Закону України «Про публічні закупівлі», та акти Кабінету Міністрів України, які спрямовано на забезпечення оперативності, гнучкості й адаптивності закупівель у період дії правового режиму воєнного стану. Медичні закупівлі мають свою специфіку, що зумовлює потребу в додатковому регулюванні, зокрема через підзаконні акти Міністерства охорони здоров’я, механізми централізованих закупівель, міжнародну співпрацю та електронні платформи. Окрему увагу приділено діяльності електронної системи закупівель ProZorro та її спеціалізованої підсистеми, яка відіграє ключову роль у забезпеченні прозорості та ефективності медичних закупівель. The paper examines the features of the functioning of the public procurement system in the medical sector of Ukraine under martial law. The modern regulatory framework is analyzed, in particular, the amendments made to the Law of Ukraine “On Public Procurement” and the acts of the Cabinet of Ministers of Ukraine, which are aimed at ensuring the efficiency, flexibility and adaptability of procurement during the period of the legal regime of martial law. Special attention is paid to the activities of the electronic procurement system ProZorro and its specialized subsystem ProZorro Market, which plays a key role in ensuring the transparency and efficiency of medical procurement. The paper examines the advantages and disadvantages of simplified procurement procedures used under martial law, in particular their impact on the level of competition among suppliers, corruption risks, and the overall efficiency of the use of budget funds. A review of modern scientific literature on the topic of digitalization and digitization of public procurement, including integration with the Diya platform, is provided. Based on the analysis, the main problems of law enforcement are formulated, including the lack of a unified approach to procurement in crisis conditions, the lack of qualified personnel at customers, as well as technical limitations of the electronic system itself. The work also draws attention to the current problems of the functioning of the electronic procurement system ProZorro under martial law, in particular, the need to ensure transparency of procedures, maintain competition among suppliers and adapt the regulatory framework to new realities. It is noted that despite the difficult circumstances, digitalization remains a key tool for ensuring efficiency and integrity in the field of public procurement. Directions for improving procurement mechanisms in the medical sector are proposed, in particular by expanding the functionality of electronic platforms, providing training for customers' specialists, and increasing control by the public and the state.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Організаційно-правове забезпечення принципів місцевого управління
    (2010) Сторожук Ірина Петрівна
    У дисертації розкрито зміст та правову природу місцевого управління як інституту публічної влади. Здійснено узагальнену характеристику окремих складових місцевого управління. Сформульовано поняття принципів функціонування системи місцевого управління. Розроблено класифікацію принципів місцевого управління. Досліджено як загальний (сукупний) прояв цілісної системи принципів місцевого управління так і специфічний прояв окремих груп принципів місцевого управління (організації місцевого управління та діяльності органів місцевого управління). Детально проаналізовано теоретичні основи, практику застосування та законодавчу регламентацію найбільш вирішальних принципів місцевого управління: системності, територіальності, оптимального поєднання централізації та децентралізації, диференціації та інтеграції компетенцій органів місцевого управління, принципу делегування та оптимальної взаємодії в діяльності органів місцевого управління. Запропоновано ряд заходів щодо вдосконалення законодавства у сфері місцевого управління, у тому числі шляхом прийняття змін до чинного законодавства України.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Організаційно-правове забезпечення принципів місцевого управління
    (2010) Сторожук Ірина Петрівна
    У дисертації розкрито зміст та правову природу місцевого управління як інституту публічної влади. Здійснено узагальнену характеристику окремих складових місцевого управління. Сформульовано поняття принципів функціонування системи місцевого управління. Розроблено класифікацію принципів місцевого управління. Досліджено як загальний (сукупний) прояв цілісної системи принципів місцевого управління так і специфічний прояв окремих груп принципів місцевого управління (організації місцевого управління та діяльності органів місцевого управління). Детально проаналізовано теоретичні основи, практику застосування та законодавчу регламентацію найбільш вирішальних принципів місцевого управління: системності, територіальності, оптимального поєднання централізації та децентралізації, диференціації та інтеграції компетенцій органів місцевого управління, принципу делегування та оптимальної взаємодії в діяльності органів місцевого управління. Запропоновано ряд заходів щодо вдосконалення законодавства у сфері місцевого управління, у тому числі шляхом прийняття змін до чинного законодавства України. The essence and the legal nature of local governing as the institute of the public power have been revealed in the dissertation. The characteristic of the particular elements of local governing has been generalized. The notion of the principles of the functioning of the system of the local governing has been formed. The classification of the principles of local governing has been made. Both the general (aggregate) manifestation of the integral system of the principles of local governing and the specific manifestation of the certain group of the principles of local governing (organization of the local governing and the activity of the bodies of local governing) have been researched. The theoretical basis and the practice of the implementation and the legislative regulation of the most significant principles of local governing such as the principle of the systematic character, the territoriality, the optimal combination of the centralization and decentralization, the differentiation and integration of powers of the bodies of local governing and the principle of delegating and optimal interacting in the activity of the bodies of local governing have been analyzed in details. The set of measures related to the improvement of the legislation in the sphere of local governing including the way of accepting the changes of the current legislation of Ukraine have been proposed.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Основи місцевого управління
    (Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2002) Сторожук Ірина Петрівна
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Особливості бюджетного устрою в умовах воєнного стану
    (Економіка. Фінанси. Право, 2023) Сторожук Ірина Петрівна
    Статтю присвячено охарактеризуванню особливостей функціонування бюджетної системи як складника бюджетного устрою в умовах військового стану, що є одним з надважливих питань життєздатності нашої держави. Отже, можна виділити три основних складника бюджетного устрою: основні принципи організації бюджетної системи; розмежування доходів і видатків між бюджетами; повноваження органів законодавчої і виконавчої влади для забезпечення функціонування бюджетної системи. Кожен з цих складників має свої особливості реалізації в умовах воєнного стану. The paper is devoted to the characteristics of the functioning of the budget system, as a component of the budget system, in the conditions of martial law, which is one of the most important issues of the viability of our state. The purpose of the paper is to study the peculiarities of the budget system through the functioning of the budget system under martial law, as well as the analysis of key norms of budget legislation that ensure the organization and functioning of the budget system of Ukraine in today's realities. The main difference between the budget system and the budget system is that the budget system is a normatively defined simple set of budgets, and the budget system is, in fact, the functioning mechanism of the budget system. That is, it covers the process of building this system, the procedure for distributing income and expenses within the system, and the competence of bodies to ensure the functioning of the budget system. So, it is possible to distinguish three main components of the budget system, these are the basic principles of the organization of the budget system; allocation of income and expenses between budgets; and powers of the legislative and executive authorities to ensure the functioning of the budget system. Each of these components has its own peculiarities of implementation in the conditions of martial law. Local self-government bodies of all levels play a major role during hostilities. In order to make quick and effective management decisions and ensure the smooth functioning of territorial communities, the Cabinet of Ministers of Ukraine simplified the mechanism of formation and execution of local budgets taking into account the specifics of wartime, expanding the powers of local self-government bodies to make changes to decisions on local budgets, making decisions on the transfer of funds from local budget to the state budget, distribution and redistribution of transfers from the state and local budgets to local budgets.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Поняття та система місцевого управління
    (Університетські наукові записки, 2011) Сторожук Ірина Петрівна
    Аналізується поняття місцевого управління в загальній теорії управління. Розглядаються складові цього поняття. Досліджуються ознаки публічної влади та ї складових на місцевому рівні, а саме місцевих органів державного управління та органів місцевого самоврядування. Результатом дослідження є виділення поняття та ознак місцевого управління. The article examines the concept of local governance in general management. We consider the components of the concept. Investigate the characteristics of public authority and its constituents at the local level, namely local government and local authorities. The result is the allocation of research concepts and features of local government.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Правова природа поняття «інформаційні права» та його значення
    (Підприємництво, господарство і право, 2020) Сторожук Ірина Петрівна; Кізляр Валентина
    Стаття присвячена аналізу суті конституційної категорії «інформаційні права». Більшість досліджень стосовно інформаційних конституційних прав присвячені лише праву на інформацію як конституційне право громадянина та право на доступ до публічної інформації, залишаючи поза увагою норми, що визначають функції держави чи компетенцію публічних органів держави у сфері обігу інформації. Вважаємо, що до конституційних основ інформаційного законодавства потрібно віднести також права й свободи людини та громадянина як у сфері обміну інформації, так і компетенції окремих органів щодо забезпечення інформаційних прав, а також їх захист. Інформаційні права – це конституційні права й свободи людини в різних сферах, на які значною мірою впливає розвиток інформаційно-комунікаційних технологій в інформаційному суспільстві. Якщо розглядати термін «інформаційні права» з точки зору конституційного закріплення, то складовими його будуть як саме право на інформацію, так і низка прав, свобод людини й громадянина, об’єктом яких є інформація, інформаційні ресурси, інформаційні послуги та інше. Отже, інформаційні права можна умовно поділити на основне право, об’єктом якого є безпосередньо інформація, тобто право на інформацію, і дотичні – це права, реалізація яких пов’язана з інформаційною складовою. До дотичних відносимо право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на свободу світогляду й віросповідання та інші. Хоча цифрові права (як доступ до Інтернету) офіційно не визнанні як права людини, але їх треба розглядати як умову для реалізації права на свободу думки й слова, на вільне висловлення своїх поглядів і переконань. Поняття «цифрові права» можна визначити як фундаментальні права людини, перенесені у віртуальний простір Інтернету. Після визнання цифрових прав і свобод людини конституційним правом вони посідатимуть місце серед основних інформаційних прав, тому що їхнім об’єктом також безпосередньо є інформація, тільки у віртуальній сфері. The article is devoted to the analysis of the essence of the constitutional category “information rights”. Most research on information constitutional rights is limited to the right to information as a constitutional right of a citizen and the right to the access to public information. Disregarding the rules defining the functions of the state or the competence of the public authorities of the state in the sphere of information circulation. We believe that the constitutional foundations of information law should include the rights and freedoms of the individual and the citizen, both in the sphere of information exchange and the competence of individual authorities in ensuring of the information rights, as well as their protection. Information rights are constitutional rights and freedoms of man in various fields, which are greatly influenced by the development of information and communication technologies in the information society. Considering the term ‘information rights’ from the point of view of constitutional consolidation, its composite element is the right to information as well as a whole range of rights, freedoms of a human and a citizen, the subject of which is information, information resources, information services and more. Consequently, information rights can be conditionally divided into a basic right whose object is information itself that is the right to information, and into related rights, namely the rights realization of which is related to the information component. These include the right to secrecy of correspondence, telephone conversations, telegraph and other correspondence, the right to freedom of opinion and religion, and others. Although digital rights (like access to the Internet) are not officially recognized as human rights, they should be recognized as a condition for the exercise of the right to freedom of thought and speech, to the free expression of their views and beliefs. The term ‘digital rights’ can be defined as fundamental human rights transferred to the virtual space of the Internet. After the recognition of digital rights and human freedoms as a constitutional right, they will take the place among fundamental information rights, because their object is also information itself only in the virtual sphere.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Правова природа поняття «інформаційні права» та його значення
    (Підприємництво, господарство і право, 2020) Сторожук Ірина Петрівна; Кізляр Валентина Бшарівна
    Стаття присвячена аналізу суті конституційної категорії «інформаційні права». Більшість досліджень стосовно інформаційних конституційних прав присвячені лише праву на інформацію як конституційне право громадянина та право на доступ до публічної інформації, залишаючи поза увагою норми, що визначають функції держави чи компетенцію публічних органів держави у сфері обігу інформації. Вважаємо, що до конституційних основ інформаційного законодавства потрібно віднести також права й свободи людини та громадянина як у сфері обміну інформації, так і компетенції окремих органів щодо забезпечення інформаційних прав, а також їх захист. Інформаційні права – це конституційні права й свободи людини в різних сферах, на які значною мірою впливає розвиток інформаційно-комунікаційних технологій в інформаційному суспільстві. Якщо розглядати термін «інформаційні права» з точки зору конституційного закріплення, то складовими його будуть як саме право на інформацію, так і низка прав, свобод людини й громадянина, об’єктом яких є інформація, інформаційні ресурси, інформаційні послуги та інше. Отже, інформаційні права можна умовно поділити на основне право, об’єктом якого є безпосередньо інформація, тобто право на інформацію, і дотичні – це права, реалізація яких пов’язана з інформаційною складовою. До дотичних відносимо право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на свободу світогляду й віросповідання та інші. Хоча цифрові права (як доступ до Інтернету) офіційно не визнанні як права людини, але їх треба розглядати як умову для реалізації права на свободу думки й слова, на вільне висловлення своїх поглядів і переконань. Поняття «цифрові права» можна визначити як фундаментальні права людини, перенесені у віртуальний простір Інтернету. Після визнання цифрових прав і свобод людини конституційним правом вони посідатимуть міс це серед основних інформаційних прав, тому що їхнім об’єктом також безпосередньо є інформація, тільки у віртуальній сфері. The article is devoted to the analysis of the essence of the constitutional category “information rights”. Most research on information constitutional rights is limited to the right to information as a constitutional right of a citizen and the right to the access to public information. Disregarding the rules defining the functions of the state or the competence of the public authorities of the state in the sphere of information circulation. We believe that the constitutional foundations of information law should include the rights and freedoms of the individual and the citizen, both in the sphere of information exchange and the competence of individual authorities in ensuring of the information rights, as well as their protection. Information rights are constitutional rights and freedoms of man in various fields, which are greatly influenced by the development of information and communication technologies in the information society. Considering the term ‘information rights’ from the point of view of constitutional consolidation, its composite element is the right to information as well as a whole range of rights, freedoms of a human and a citizen, the subject of which is information, information resources, information services and more. Consequently, information rights can be conditionally divided into a basic right whose object is information itself that is the right to information, and into related rights, namely the rights realization of which is related to the information component. These include the right to secrecy of correspondence, telephone conversations, telegraph and other correspondence, the right to freedom of opinion and religion, and others. Although digital rights (like access to the Internet) are not officially recognized as human rights, they should be recognized as a condition for the exercise of the right to freedom of thought and speech, to the free expression of their views and beliefs. The term ‘digital rights’ can be defined as fundamental human rights transferred to the virtual space of the Internet. After the recognition of digital rights and human freedoms as a constitutional right, they will take the place among fundamental information rights, because their object is also information itself only in the virtual sphere.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Правове регулювання діяльності центрів надання адміністративних послуг в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку
    (Наше право, 2025) Сторожук Ірина Петрівна
    У статті розглядається сучасний стан та перспективи розвитку правового регулювання діяльності центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП) в Україні. Акцентується увага на значущості ЦНАП у системі публічного управління як інструменту підвищення доступності, прозорості та якості надання адміністративних послуг населенню та бізнесу. У фокусі аналізу перебуває нормативно-правова база, яка регламентує функціонування ЦНАП: зокрема, Закон України «Про адміністративні послуги», Постанова Кабінету Міністрів України № 1024 від 11 жовтня 2017 року, а також підзаконні нормативні акти, які визначають механізми надання послуг, організацію роботи персоналу, технічне забезпечення та вимоги до інфраструктури центрів. У статті досліджено проблеми реалізації чинного законодавства, зокрема: невідповідність між центральним і місцевим рівнями управління, брак фінансових ресурсів у територіальних громадах для утримання ЦНАП, обмежений кадровий потенціал, а також нерівномірність розвитку мережі центрів у сільських та віддалених районах. Без належного нормативного супроводу діджиталізація публічних сервісів (у тому числі через портал «Дія») може не досягти очікуваного ефекту. Аналізується практика функціонування сучасних ЦНАП в умовах війни та внутрішнього переміщення громадян. У роботі запропоновано напрями удосконалення правового регулювання: оновлення та гармонізація законодавства відповідно до європейських стандартів, розширення переліку послуг, що можуть надаватись через ЦНАП, цифрова інтеграція із реєстрами, стандартизація підходів до обслуговування громадян, а також активізація контролю за якістю роботи центрів з боку держави та громадськості. Зроблено висновок, що подальше реформування правового механізму діяльності ЦНАП має ключове значення для утвердження сервісної моделі держави, підвищення рівня довіри громадян до влади та забезпечення ефективної комунікації між державою і суспільством. The article examines the current state and prospects for the development of legal regulation concerning the operation of Administrative Service Centers (ASCs) in Ukraine. The focus is placed on the signifi cance of ASCs within the public administration system as a tool to improve accessibility, transparency, and the quality of administrative service delivery to both the population and businesses. The core of the analysis is the regulatory framework governing ASCs, in particular the Law of Ukraine «On Administrative Services», Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine No. 1024 dated October 11, 2017, as well as subordinate legal acts that defi ne service delivery mechanisms, personnel organization, technical support, and infrastructure requirements for the centers. The article explores the challenges in implementing the current legislation, including: discrepancies between central and local levels of governance, lack of fi nancial resources within territorial communities to maintain ASCs, limited human resource capacity, and unequal development of the ASC network in rural and remote areas. Without appropriate legal support, the digitalization of public services (including through the «Diia» portal) may not produce the expected results. The study also analyzes the functioning of modern ASCs in wartime conditions and in the context of internal displacement of citizens. The paper proposes directions for improving the legal regulation of ASC activities: updating and harmonizing legislation in line with European standards, expanding the list of services provided through ASCs, digital integration with public registries, standardization of approaches to citizen service, and strengthening oversight of ASC performance by the state and civil society. The conclusion underscores that further reform of the legal mechanism for ASC operations is crucial for establishing a service-oriented model of the state, enhancing public trust in government institutions, and ensuring effective communication between the state and society.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Правове регулювання функціонування ІТ-компаній у здійсненні податкового контролю (вітчизняний та зарубіжний досвід)
    (Економіка, фінанси, право, 2023) Сторожук Ірина Петрівна; Бригінець Олександр Олексійович
    У статті досліджено особливості оподаткування послуг ІТ-технологій в Україні. Впровадження цифрових технологій у сферу оподаткування сьогодні зумовлене необхідністю спрощення процесу оброблення податкової інформації, зменшення корупції, необхідність підвищення якості послуг, підвищення якості планування та прогнозування розвитку фіскальної системи та національної економіки в цілому. Податкова політика цифровізації ще довго залишатиметься у центрі її глобальної дискусії стосовно того, чи зміняться міжнародні правила оподаткування або все ж залишаться незмінними у середовищі, що дедалі більше змінюється. The paper examines the peculiarities of taxation of IT technology services in Ukraine. The introduction of digital technologies in the field of taxation today is due to the need to simplify the process of processing tax information, reduce the corruption need to improve the quality of services, improve the quality of planning and forecasting the development of the fiscal system and the national economy as a whole. Digitalization can play a key role in helping tax authorities reduce administrative costs, collect more revenue more efficiently, increase transparency and service for taxpayers, and adapt big data flows. As a result, there is a trend towards global digitalization of the tax space, digitization of tax information, and the introduction of new technologies for tax administration. In our opinion, the tax policy of digitalization will remain at the center of its global debate for a long time as to whether international tax rules will change or remain unchanged in an increasingly changing environment. The purpose of the paper is to study the impact of digitalization on the development of tax control. Researched: the trends of digitization of tax administration, such as the creation of web portals for the provision of electronic services, the introduction of an electronic check, the use of automation and data analysis to improve the efficiency of tax control, and the introduction of the practice of using pre-population of tax return. The main problems associated with these processes are outlined, namely the problems of digital exclusion, as well as the possible occurrence of under or over-tax obligations and, as a result, provoking tax avoidance and evasion. It was established that, regardless of certain problematic issues, it is worth noting the possible positive impact of digitalization on the effectiveness of tax control. In particular, changing the format of interaction between the tax authority and taxpayers, increasing the transparency and accessibility of tax services, changing the focus of tax control from activities aimed at detecting committed violations to measures for their prevention, which in turn contributes to increasing the level of trust and tax awareness of tax subjects