Перегляд за Автор "Сторожук Ірина Петрівна"
Зараз показуємо 1 - 9 з 9
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументАдміністративно-правова протидія міграційним правопорушенням(Південноукраїнський правничий часопис, 2020) Сторожук Ірина ПетрівнаМетою цієї наукової статті є визначення особливостей адміністративно-правового регулювання протидії міграційним правопорушенням. Актуальність дослідження викликана тим, що відносини у міграційній сфері тривалий час перебувають під впливом динамічних змін та потребують свого теоретичного осмислення в контексті визначення організаційно правових основ забезпечення зваженої міграційної політики та протидії наявним міграційним загрозам. Акцент на з’ясуванні адміністративно-правового аспекту протидії нелегальній міграції в практиці державних органів зумовлений універсальністю адміністративного права, дія якого поширюється на відносини державного управління у сфері міграції та при кордонної безпеки. Сформована нормативно-правова база з питань міграції має забезпечити діючий механізм протидії нелегальній міграції, а також відповідальності за порушення у цій сфері. За змістом зазначених нормативно-правових актів видно, що вони вирізняють проблему нелегальної імміграції серед інших міграційних правопорушень, передбачають протидію та профілактику цього явища, проте мають суттєвий недолік – це відсутність нормативно визначеного переліку міграційних правопорушень. Сучасний стан міграційного законодавства демонструє динамічні зміни в підходах у визначенні міграційних негараздів та способів їх подолання. Слід визнати зростання можливих протиправних проявів у міграційній сфері, що розглядається як елемент адміністративно-правової протидії. Але повне і остаточне розв’язання такої проблеми залежить від цілого комплексу правових, організаційних і фінансових питань, які вирішуються надто повільно. У перспективі важливим буде застосування комплексного підходу, пов’язаного з опрацюванням систематизованого нормативного документа у сфері міграції, який, можливо, охоплюватиме регулятивні, організаційно правові та правоохоронні норми.
- ДокументДо питання структурування категорії «інформаційне правопорушення»(Юридичний науковий електронний журнал, 2020) Сторожук Ірина ПетрівнаІнформаційні правопорушення як цілісний правовий інститут не може бути охоплене однією самостійною галуззю права. Наявність інформаційного права також не розв’язує проблеми, бо це комплексна галузь права, й власного виду відповідальності вона не має. Інформаційні правопорушення як окремий міжгалузевий вид правопорушень охоплює всі протиправні діяння у сфері обігу інформації, за які передбачено кримінальну, адміністративну, цивільну чи дисциплінарну відповідальність. Підставою для виникнення адміністративної відповідальності в інформаційній сфері є порушення норм адміністративного права у сфері обігу інформації. Досліджуючи це питання, більшість учених використовують дефініцію «інформаційне правопорушення», «інформаційний делікт» або «правопорушення в інформаційній сфері». Використання цих термінів обґрунтовано вірне, однак лише коли йдеться про юридичну відповідальність в інформаційній сфері й немає акценту на природі правопорушення. Законодавчо закріплена дефініція «інформаційне правопорушення» дала б можливість виділити й законодавчо сформулювати відповідно до рівня суспільної небезпеки два видові поняття: інформаційний злочин та інформаційний проступок. На противагу категорії «інформаційний злочин», що є простою, односкладовою категорією, категорія «інформаційний проступок» є категорією складною, бо містить проступки в інформаційній сфері, що є царинами адміністративного, фінансового, цивільного, трудового й інших галузей права. В адміністративному праві можливе застосування термінів «адміністративно-інформаційне правопорушення» чи «адміністративне правопорушення в інформаційній сфері». Хоча коректнішим буде застосування терміну «адміністративно-інформаційний проступок».
- ДокументОрганізаційно-правове забезпечення принципів місцевого управління(2010) Сторожук Ірина ПетрівнаУ дисертації розкрито зміст та правову природу місцевого управління як інституту публічної влади. Здійснено узагальнену характеристику окремих складових місцевого управління. Сформульовано поняття принципів функціонування системи місцевого управління. Розроблено класифікацію принципів місцевого управління. Досліджено як загальний (сукупний) прояв цілісної системи принципів місцевого управління так і специфічний прояв окремих груп принципів місцевого управління (організації місцевого управління та діяльності органів місцевого управління). Детально проаналізовано теоретичні основи, практику застосування та законодавчу регламентацію найбільш вирішальних принципів місцевого управління: системності, територіальності, оптимального поєднання централізації та децентралізації, диференціації та інтеграції компетенцій органів місцевого управління, принципу делегування та оптимальної взаємодії в діяльності органів місцевого управління. Запропоновано ряд заходів щодо вдосконалення законодавства у сфері місцевого управління, у тому числі шляхом прийняття змін до чинного законодавства України.
- ДокументОрганізаційно-правове забезпечення принципів місцевого управління(2010) Сторожук Ірина ПетрівнаУ дисертації розкрито зміст та правову природу місцевого управління як інституту публічної влади. Здійснено узагальнену характеристику окремих складових місцевого управління. Сформульовано поняття принципів функціонування системи місцевого управління. Розроблено класифікацію принципів місцевого управління. Досліджено як загальний (сукупний) прояв цілісної системи принципів місцевого управління так і специфічний прояв окремих груп принципів місцевого управління (організації місцевого управління та діяльності органів місцевого управління). Детально проаналізовано теоретичні основи, практику застосування та законодавчу регламентацію найбільш вирішальних принципів місцевого управління: системності, територіальності, оптимального поєднання централізації та децентралізації, диференціації та інтеграції компетенцій органів місцевого управління, принципу делегування та оптимальної взаємодії в діяльності органів місцевого управління. Запропоновано ряд заходів щодо вдосконалення законодавства у сфері місцевого управління, у тому числі шляхом прийняття змін до чинного законодавства України.
- ДокументПравова природа поняття «інформаційні права» та його значення(Підприємництво, господарство і право, 2020) Сторожук Ірина Петрівна; Кізляр Валентина БшарівнаСтаття присвячена аналізу суті конституційної категорії «інформаційні права». Більшість досліджень стосовно інформаційних конституційних прав присвячені лише праву на інформацію як конституційне право громадянина та право на доступ до публічної інформації, залишаючи поза увагою норми, що визначають функції держави чи компетенцію публічних органів держави у сфері обігу інформації. Вважаємо, що до конституційних основ інформаційного законодавства потрібно віднести також права й свободи людини та громадянина як у сфері обміну інформації, так і компетенції окремих органів щодо забезпечення інформаційних прав, а також їх захист. Інформаційні права – це конституційні права й свободи людини в різних сферах, на які значною мірою впливає розвиток інформаційно-комунікаційних технологій в інформаційному суспільстві. Якщо розглядати термін «інформаційні права» з точки зору конституційного закріплення, то складовими його будуть як саме право на інформацію, так і низка прав, свобод людини й громадянина, об’єктом яких є інформація, інформаційні ресурси, інформаційні послуги та інше. Отже, інформаційні права можна умовно поділити на основне право, об’єктом якого є безпосередньо інформація, тобто право на інформацію, і дотичні – це права, реалізація яких пов’язана з інформаційною складовою. До дотичних відносимо право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на свободу світогляду й віросповідання та інші. Хоча цифрові права (як доступ до Інтернету) офіційно не визнанні як права людини, але їх треба розглядати як умову для реалізації права на свободу думки й слова, на вільне висловлення своїх поглядів і переконань. Поняття «цифрові права» можна визначити як фундаментальні права людини, перенесені у віртуальний простір Інтернету. Після визнання цифрових прав і свобод людини конституційним правом вони посідатимуть міс це серед основних інформаційних прав, тому що їхнім об’єктом також безпосередньо є інформація, тільки у віртуальній сфері.
- ДокументПравове регулювання функціонування ІТ-компаній у здійсненні податкового контролю (вітчизняний та зарубіжний досвід)(Економіка, фінанси, право, 2023) Сторожук Ірина Петрівна; Бригінець Олександр ОлексійовичУ статті досліджено особливості оподаткування послуг ІТ-технологій в Україні. Впровадження цифрових технологій у сферу оподаткування сьогодні зумовлене необхідністю спрощення процесу оброблення податкової інформації, зменшення корупції, необхідність підвищення якості послуг, підвищення якості планування та прогнозування розвитку фіскальної системи та національної економіки в цілому. Податкова політика цифровізації ще довго залишатиметься у центрі її глобальної дискусії стосовно того, чи зміняться міжнародні правила оподаткування або все ж залишаться незмінними у середовищі, що дедалі більше змінюється.
- ДокументСуб’єкт міграційного процесу як основна складова адміністративно-правового механізму міграції(Університетські наукові записки, 2020) Сторожук Ірина ПетрівнаОднією з умов розбудови правової держави є вдосконалення державного управління міграційними процесами відповідно до міжнародних стандартів. Міграція є невід’ємною частиною існування будь-якої держави. На міграційні процеси можуть вплинути економічні, політичні, соціальні, демографічні чинники, екологічні чи техногенні катастрофи. Не останню роль у міграційних процесах відіграють військові конфлікти або релігійні чи расові переслідування. Міграція — це переміщення особи з метою зміни місця проживання чи перебування, пов’язане з перетинанням державного кордону або меж адміністративно-територіальних одиниць. Адміністративно правовий механізм міграції охоплює основні елементи міграційного процесу, основним в якому є суб’єкт. Мігрант, як суб’єкт, завдяки якому виникають міграційні відносини. Система органів державної влади як суб’єкт регулювання міграційних процесів від імені держави. Саме взаємодія суб’єктів робить міграційні відносини реальними. Суб’єктами міграційних процесів є органи державної влади й управління, що наділені певними повноваженнями у сфері управління міграційними процесами. Фізичні особи, які перетнули адміністративні кордони чи змінили місце свого постійного проживання (громадяни України, громадяни іноземних держав, особи без громадянства, біженці, внутрішньо переміщені особи). Недержавні організації, що безпосередньо не мають повноважень щодо управління міграційними процесами та можуть здійснювати безпосередній вплив на інтеграцію мігрантів у нове соціальне середовище. Зіставлення виконавчої, законодавчої i судової влади в системі правового регулювання міграції в Україні показує, що неодмінним атрибутом державно-владного механізму, побудованого на началах розподілу влади, є виконавча влада. Вона створює умови для здійснення превентивної функції органами законодавчої влади, ініціює зміни в чинне міграційне законодавство; реалізує власні виконавчо-розпорядчі функції; підтримує здійснення судовою владою функцій судочинства i сама є об’єктом судового впливу. Проведений аналіз свідчить, що геополітичні міграційні процеси сприяють розширенню кола суб’єктів міграційних процесів, а також про те, що однією з актуальних проблем сучасної системи адміністративно правового регулювання міграційних процесів є потреба узгодженості інтересів держави, її громадян і мігрантів.
- ДокументІнформаційне правопорушення, як підстава адміністративної відповідальності(Прикарпатський юридичний вісник, 2020) Сторожук Ірина ПетрівнаБільшість дослідників інформаційного права розглядають інформаційне правопорушення, а не інформаційний проступок. Якщо досліджувати порушення інформаційно-правових норм загалом, логічним є застосування саме категорії «інформаційне правопорушення», бо вона охоплює всі правопорушення, що є ін формаційними за змістом і за формою. Таке розширене поняття інформаційного правопорушення охоплює і злочини, і проступки у сфері обігу інформації. Потрібно зауважити, що «інформаційний проступок» – поняття збірне, складається із проступків у сфері обігу інформації в різних галузях права: адміністративній, цивільній, трудовій, фінансовій, податковій, кримінальній та інших. Якщо розглядати інформаційні правопорушення, за які передбачається адміністративна відповідальність, то потрібно конкретизувати їх саме за видовою ознакою, тобто вживати термін «адміністративно-інформаційні правопорушення (проступки)». Під адміністративно-інформаційним правопорушення (проступком) потрібно розуміти протиправну, суспільно шкідливу, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, що може завдати або завдає шкоди та посягає на врегульовані законами суспільні відносини у сфері обігу (одержання, використання, поширення та зберігання) інформації, за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне законодавство стосовно регулювання інформаційних відносин є недосконалим і потребує цілої низки змін та доповнень, що впорядкувало б правову реґламентацію інформаційних відносин, порушення яких призводить до адміністративної відповідальності. Складовими частинами цього процесу мають бути: внесення в Кодекс України про адміністративні правопорушення визначення таких понять, як «адміністративна відповідальність» та «інформаційний проступок»; у чинних статтях потрібно більш конкретно виписати, хто, за яку чи стосовно якої інформації може бути про тягнений до адміністративної відповідальності; також потрібно постійно, відповідно до змін у соціальній, економічній, політичних сферах, вносити зміни та додавати нові склади адміністративно-інформаційних проступків із метою охорони державних та суспільних інтересів.
- ДокументІнформаційний складник процесу адміністрування податків(Юридичний науковий електронний журнал, 2021) Сторожук Ірина ПетрівнаМетою статті є висвітлення важливого впливу інформаційних складників у діяльності органів державної податкової служби для забезпечення ефективного процесу адміністрування податків і зборів. Автор акцентує увагу на швидкому розвитку інформаційних технологій у сфері оподаткування та зазначає, що вивчення шляхів розвитку та вибору найбільш оптимальної моделі використання Інтернет-технологій у сфері оподаткування є надзвичайно актуальним питанням, адже в умовах євроінтеграційної політики світова спільнота вимагає від України комплексних змін, у тому числі у сфері доступу до публічної інформації та прозорості діяльності органів державної влади, в тому числі і фіскальних органів. Важливим компонентом ефективного адміністрування оподаткування є відповідне інформаційне забезпечення такого процесу, зокрема належна поінформованість і обізнаність як державних, насамперед податкових органів, так і платників податків. Аналіз інформаційних змін у діяльності ДПС протягом попередніх років дав можливість стверджувати, що основними інноваційними напрямами стосовно процесу адміністрування податків стали: створення вебпорталу ДПС України; створення нових інформаційних систем; відкриття сервісних центрів ДПС України; створення персонального електронного кабінету платника податків. Процес інформаційного забезпечення в Україні стосовно оподаткування не можна назвати досконалим, він має низку недоліків, у тому числі як у розрізі інформаційного забезпечення податкових органів, що необхідний для їхнього ефективного функціонування, так і поінформованості платників. Використання Інтернет-технологій в органах ДПС дає можливість створити нові, більш зручні умови для платників щодо використання ними податкових зобов’язань на добровільних засадах, дистанційно, з індивідуальними сервісами та з кваліфікованою допомогою фахівців центрального рівня. Таким чином, весь комплекс послуг з адміністрування податків та зборів – реєстрацію, надання адміністративних послуг з видачі довідок та вхідної кореспонденції – буде зосереджено в одному місці.