Ласкаво просимо до Електронного архіву Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова!

Електронний архів університету наповнюється наступними матеріалами: наукові публікації працівників та студентів, статті з наукових журналів, навчально-методичні розробки.

Наукові публікації студентів розміщуються за умови наявності рекомендації наукового керівника.

Photo by @inspiredimages
 

Фонди

Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.

Нові надходження

Ескіз недоступний
Документ
COMPARATIVE CHARACTERISTICS OF CONSTITUTIONAL DRAFTS OF THE NATIONAL REVOLUTION OF 1917–1921: LESSONS FOR MODERN UKRAINE
(Актуальні питання у сучасній науці, 2026) Stengatch Nadiya Oleksandrivna, Danilova Anna Viktorivna
У статті здійснено комплексний конституційно-правовий аналіз основних конституційних актів і проєктів доби Української національної революції 1917–1921 рр., зокрема Конституції Української Народної Республіки 29 квітня 1918 р., законодавчих актів Гетьманату Павла Скоропадського та конституційного проєкту Західноукраїнської Народної Республіки 1920 р. Проведено порівняльне дослідження моделей організації державної влади, принципів легітимації, співвідношення законодавчої та виконавчої гілок влади, механізмів гарантування прав і свобод людини, а також концепцій державного суверенітету та територіальної організації. Доведено, що конституційні пошуки цього періоду відображали конкуренцію між парламентською республіканською моделлю, централізованою стабілізаційною формою правління та збалансованою демократичною конструкцією із розвиненою системою прав людини. Встановлено, що ключовою проблемою тогочасного конституціоналізму стало співвідношення ефективності державного управління та демократичної легітимності, особливо в умовах війни, зовнішнього втручання та внутрішньої політичної поляризації. Обґрунтовано, що історичний досвід 1917–1921 рр. має безпосереднє значення для сучасного етапу конституційного розвитку України в умовах воєнного стану та європейської інтеграції. Додатково визначено особливості еволюції ідеї народного суверенітету в українській конституційній традиції та обґрунтовано значення кризового конституціоналізму для формування стійкої системи державного управління. Проаналізовано вплив воєнно-політичних умов на трансформацію моделей організації влади, механізми реалізації прав людини та співвідношення між демократичними процедурами і потребою оперативного державного реагування. Зроблено висновок, що сучасна модель конституційного розвитку України повинна поєднувати демократичну легітимність, ефективність виконавчої влади, парламентський контроль і правові межі надзвичайних повноважень. Особливу увагу приділено ролі правової визначеності, інституційної стійкості та професійної державної служби як необхідних передумов забезпечення стабільності конституційного ладу й ефективного функціонування органів публічної влади. Визначено практичні уроки для України в умовах тривалої війни.
Ескіз недоступний
Документ
ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ВИКЛАДАННІ ІСТОРІЇ В УНІВЕРСИТЕТІ: МОЖЛИВОСТІ, ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ
(Modern engineering and innovative technologies, 2026) Стеньгач Н.О.
Стаття присвячена дослідженню теоретичних і практичних аспектів впровадження інноваційних технологій у викладанні академічної історії в університеті. Актуальність теми зумовлена необхідністю оновлення методичного арсеналу викладача в умовах цифровізації вищої освіти, переходу університетів на дистанційні та змішані формати навчання, а також потребою формування у здобувачів цифрових компетентностей і критичного мислення. Мета дослідження — проаналізувати основні групи інноваційних технологій у викладанні академічної історії, виявити ефективні методичні підходи та окреслити ключові виклики їх упровадження. У статті охарактеризовано педагогічний потенціал цифрових платформ, мультимедійних ресурсів, ГІС-картографії, технологій доповненої і віртуальної реальності, штучного інтелекту та інтерактивних інструментів оцінювання. Проаналізовано вітчизняний та зарубіжний досвід цифрової гуманістики. Визначено умови ефективного впровадження технологій та ключові виклики. Зроблено висновок, що стратегія впровадження інновацій має базуватися на принципах педагогічної доцільності, а не технологічного детермінізму.
Ескіз недоступний
Документ
ДИФАМАЦІЙНЕ ПРАВО І СВОБОДА СЛОВА У ТРАНСКОРДОННОМУ КОНТЕКСТІ («ТРАНСКОРДОННА ДИФАМАЦІЯ»)
(Наукові інновації та передові технології, 2025) Вовк Вікторія Миколаївна, Крисак Андрій Васильович
Стаття присвячена дослідженню проблематики дифамації у соціальних мережах як одного з найбільш дискусійних аспектів сучасних цивільного та інформаційного права. Підкреслюється, що дифамація, яка розглядається як порушення особистих немайнових прав особи (зокрема честі, гідності та права на приватне життя), нині залишається складним і проблемним питанням правового регулювання. Це зумовлено низкою факторів: відсутністю у більшості національних законодавств спеціалізованих норм «дифамаційного» права; стрімким розвитком інформаційно-комунікативних технологій та високою швидкістю поширення інформації; зміною форм і стилю комунікації у цифровому середовищі; а також розмитістю критеріїв, що дозволяють відмежувати оціночні судження від шкідливих тверджень, здатних завдати істотних репутаційних втрат фізичним або юридичним особам. Серед ключових проблем правової відповідальності за дифамацію в соціальних мережах виокремлюються: юридична невизначеність у порівнянні з правовідносинами, що виникають у сфері традиційних медіа; анонімність користувачів; покладення тягаря доказування на позивача; специфіка стилю цифрової комунікації, який характеризується неформальністю та відсутністю точності; динамічність поширення інформації без належної перевірки та критичного осмислення. Разом з тим, звертається увага на те, що поширена інформація не може бути кваліфікована як дифамація, якщо вона стосується питань суспільного інтересу; відображає об’єктивно значущі проблеми; ґрунтується на достовірних фактах або на фактах, які мали достатні підстави вважатися достовірними на момент їх поширення. Окремий акцент зроблено на аналізі американської практики правового регулювання дифамації в соціальних мережах, де напрацьовано значний масив судових прецедентів, що визначають баланс між правом на свободу слова та правом на захист репутації.
Ескіз недоступний
Документ
Теорія ігор і право
(Філософські та методологічні проблеми права, 2025) ВОВК Вікторія, КРИСАК Андрій
Статтю присвячено малодослідженим питанням застосування положень теорії ігор у праві. Гра (в широкому розумінні) онтологічно вкорінена в антропологічній реальності та є похідною культурного досвіду, який реалізовується у вигляді сукупності дій, свідомості й комунікації, виконує при цьому моделювальну функцію в соціальній реальності. Доведено, що в умовах сучасної міждисциплінарності цілком коректним для дослідження проблемних питань правової регуляції є запозичення досягнень з інших сфер наукового знання (дослідження права на основі основних положень теорії ігор у контексті логічного ланцюжка математика – економіка – право). Попри те, що проблема міждисциплінарних методів у праві на сучасному етапі є актуальною, в межах вітчизняного правознавства теорія ігор ще не набула широкого застосування. Теоретико-ігровий підхід є перспективним методом аналізу правовідносин, оскільки теорія ігор корисна юриспруденції як метод аналізу правовідносин, адже теоретико-ігровий підхід досліджує реальні конфліктні ситуації шляхом побудови моделей, а потім виявляє закономірності, у яких полягає її прогностична функція. За допомогою теорії ігор можна описати різноманітні ситуації в праві. Наразі в науковій спільноті немає єдиного розуміння того, як теорію ігор можна застосовувати в праві, а тому існує вкрай мало досліджень, присвячених пошуку сфер застосування теоретико-ігрового підходу. У цій статті акцентовано на таких іграх в праві, як кооперативні/некооперативні, з нульовою/ненульовою сумою. Висвітлено сутнісне наповнення основних структурних складників гри в праві (гравців – учасників правовідносин, стратегій – сукупності дозволених/недозволених дій, виграшу – кінцевого результату) та їх особливостей.
Ескіз недоступний
Документ
ARCHAEOLOGICAL SITES OF EARLY CHRISTIANITY IN VOLHYNIA (4th–11th Centuries)
(SWorldJournal, 2026) Krysak Andrii Vasylovych
The article presents a comprehensive study of archaeological monuments reflecting the spread of early Christianity in Volhynia during the 4th–11th centuries. The study addresses the need to reconstruct the regional characteristics of Christianization in the context of active transformation of East Slavic identity, as well as the need for reliable methodological criteria for attributing transitional-period monuments. Three main categories of sources are analysed: remains of cult buildings, burial complexes, and artefacts decorated with Christian symbols. Particular attention is devoted to problems of interpretation and attribution of archaeological materials, as well as to the coexistence of pagan and Christian elements. The methodological framework combines archaeological, comparative-historical, and cultural-anthropological approaches. Three chronological stages of the penetration of Christian elements are identified: 4th–6th c. (sporadic influences), 7th–9th c. (formation of preconditions), and 10th–11th c. (institutionalization). The key role of Volhynia as a crossroads of Byzantine, Central European, and Kyivan Rus’ influences is established. It is emphasized that the Christianization process was prolonged and uneven, and that religious syncretism persisted long after the official baptism of Rus’