Ласкаво просимо до Електронного архіву Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова!
Електронний архів університету наповнюється наступними матеріалами: наукові публікації працівників та студентів, статті з наукових журналів, навчально-методичні розробки.
Наукові публікації студентів розміщуються за умови наявності рекомендації наукового керівника.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Документ
Форми протиправного впливу на майно за КК України
(Наукові інновації та передові технології, 2025) Нікіфорова Т.І.; Захарчук В.М.
У статті проаналізовано зміст і значення термінів «протиправний вплив на майно» та «форми протиправного впливу на майно». Зазначені терміни не є нормативно-визначеним та загальноприйнятим в доктрині кримінального права, проте найширше відображає комплекс суспільно-небезпечних діянь, передбачених КК України, предметом яких є майно.
Зроблено висновок, що поняття «форми протиправного впливу на майно» є збірним поняттям, що охоплює усі, передбачені КК діяння, якими заподіюється істотна шкода або створюється загроза її заподіяння відносинам власності, а саме предметом яких є майно у найширшому розумінні, як рухоме та нерухоме майно (речі), право на майно, дії майнового характеру. Об’єктом цього наукового дослідження стали такі наскрізні кримінально-правові поняття як «викрадення», «заволодіння», «знищення», «пошкодження» майна та їх співвідношення з іншими подібними термінами, вжитими в окремих статтях КК. Аргументовано, що «заволодіння» охоплює такі форми протиправного випливу на майно, які пов’язані з оберненням майна на користь винного чи третіх осіб, в тому числі «викрадення».
В свою чергу «викрадення» включає лише три форми – крадіжку, грабіж та розбій. Щодо тлумачення термінів «знищення» та «пошкодження» в доктрині спостерігається відносна єдність, проте проблемою є їх співвідношення з такими поняттями як «руйнування», «зруйнування», «втрата», «зіпсування» майна.
Зроблено висновок, що «втрата» є поняттям, яке частково перетинається із «знищенням», однак є ширшим за своїм змістом. «Руйнування», «зруйнування» та «зіпсування» є різновидами знищення та пошкодження та підлягають вилученню з кримінального законодавства. Задля досягнення єдності судової практики та правової визначенні усі проаналізовані поняття потребують роз’яснення на рівні законодавства або рішень Верховного Суду, яке буде мати однакове значення для всіх складів кримінальних правопорушень.
Документ
Кваліфікуючі ознаки порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням
(Наукові перспективи, 2025) Захарчук В.М.
Стаття присвячена аналізу кваліфікуючих ознак складу кримінального правопорушення, що передбачене в ст. 325 Кримінального кодексу України, а саме – порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, що спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.
Певний час норми статті 325 КК України переважно були спрямовані на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та на покарання винних осіб. Однак в останні роки ця стаття переважно регулює ті ж відносини, що й до пандемії, а саме відносини щодо запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, а також гострих неінфекційних хвороб та харчових отруєнь.
Обов’язковою умовою відповідальності є наслідки у вигляді реального поширення епідемії, інфекційних та інших неінфекційних захворювань (отруєнь), або реальна загроза поширення епідемії, інфекційних та інших неінфекційних захворювань (отруєнь). Зважаючи на те, що склад кримінального правопорушення є матеріальним, потрібно встановити, що порушення певних правил було причинно пов’язано або з поширенням епідемій, інших інфекційних захворювань або масових неінфекційних захворювань (отруєнь) на певній території України, або зі створенням реальної загрози такого поширення.
У статті вказано на недосконалість законодавчого конструювання такої кваліфікуючої ознаки, як «спричинення загибелі людей» та запропоновано її змінити на «загибель кількох осіб». Саме таке формулювання дозволить чіткіше встановити наслідки діяння та сприятиме уніфікації термінології у Кримінальному кодексі України.
Проаналізовано зміст іншої кваліфікуючої ознаки «спричинення інших тяжких наслідків» та запропоновано її розуміти як смерть однієї особи, спричинення тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам; спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам; зараження захворюванням великої кількох осіб.
Документ
Розмежування опосередкованого виконання кримінального правопорушення та співучасті в кримінальному правопорушенні.
(Соціально-економічні відносини в цифровому суспільстві, 2023) Омельчук О.М.; Захарчук В.М.
Метою статті є проведення розмежування опосередкованого виконання кримінального правопорушення та співучасті у кримінальному правопорушенні. Це зумовлено тим, що у судовій практиці досить багато випадків, коли об’єктивна сторона кримінального правопорушення вчиняється кількома особами, однак лише один із них (опосередкований виконавець) діє винно, а інші особи введені в оману щодо дійсного характеру своїх дій. Також поширеним є використання злочинцями для опосередкованого виконання кримінального правопорушення осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності, особливо при вчиненні корисливих кримінальних правопорушень проти власності.
Досліджено поняття такого опосередкованого виконання, визначено його систему та охарактеризовано типові способи його вчинення. Проаналізовано судову практику кваліфікації опосередкованого виконання кримінального правопорушення шляхом використання осіб, які не є суб’єктами кримінального правопорушення, використання осіб, які мають ознаки загального суб’єкта кримінального правопорушення, але діють невинно, або які діють під впливом непереборного фізичного або психічного примусу.
Наведено спільні та розмежувальні ознаки опосередкованого виконання кримінального правопорушення та співучасті у ньому, встановлено основні критерії, які потрібно враховувати для проведення такого розмежування. Констатовано, що ключовим для їх розмежування є встановлення не лише відсутності чи наявності ознак загальних суб’єктів у осіб, які виконують діяння, але й встановлення умислу на спільне вчення діяння та розуміння наслідків таких дій.
Встановлено, що опосередковане виконання кримінального правопорушення буде за умови, що об’єктивна сторона кримінального правопорушення не виконується винною особою ні повністю, ні частково. Адже якщо особа виконує хоча б певну частину об’єктивної сторони, то вона виступає виконавцем (співвиконавцем) діяння, а не опосередкованим його виконавцем.
Документ
Кримінальне право України. Загальна частина.
(Хмельницький університет управління та права, 2026) Грищук В.К.
Навчально-науковий посібник підготовлений відповідно до програми навчальної дисципліни «Кримінальне право». У ньому на основі чинного Кримінального кодексу України і сучасних наукових позицій розглядаються у вигляді логічних схем питання: поняття, предмет, метод, завдання, принципи та система кримінального права; закон про кримінальну відповідальність; поняття та ознаки кримінального правопорушення; кримінальна відповідальність та її підстава; склад кримінального правопорушення; стадії вчинення кримінального правопорушення; співучасть у кримінальному правопорушенні; множинність кримінальних правопорушень; обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння; звільнення від кримінальної відповідальності; поняття, мета, система та види покарань; призначення покарання; звільнення від покарання та його відбування, пом'якшення покарання; судимість; інші заходи кримінально-правового характеру; заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб; особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Пропонується для студентів, курсантів, аспірантів, докторантів, науково-педагогічних працівників юридичних факультетів закладів вищої освіти, працівників правоохоронних органів.
Документ
Доступ до суду з метою перевірки законності ухвал слідчого судді, які не можуть бути оскаржені під час досудового розслідування
(Актуальні питання у сучасній науці, 2025) Циганюк Ю.В.; Вітушинська О.О.
У статті досліджено доступ до суду з метою перевірки законності ухвал слідчого судді, які не можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Автори зазначають, що сьогодні існує прогалина у правовому регулюванні перевірки законності ухвал слідчого судді, які не можуть бути оскаржені під час досудового розслідування і вона могла би бути усунута різними шляхами: як використанням аналогії права (передбачена ч. 6 ст. 9 Кримінально-процесуального кодексу України), так і за допомогою правових позицій Верховного Суду. Але, поштовхом до вирішення проблеми перевірки законності ухвал слідчого судді, які не можуть бути оскаржені під час досудового розслідування може стати також і аналіз через категорію «доступу до суду», яке має засадниче значення для подачі заперечень на такі ухвали під час підготовчого провадження.
Аналіз обраної правової проблеми автори розпочали з дослідження наукових підходів до з’ясування суті «доступ до суду» та «доступ до правосуддя». Ними констатовано, що сьогодні відсутній єдиний спільний доктринальний підхід для тлумачення таких понять. Правильними, на їх думку, є підходи для розмежування понять «доступ до суду» та «доступ до правосуддя» через загальне і конкретне.
Досліджуючи питання щодо доступу до суду з метою перевірки законності ухвал слідчого судді, які не можуть бути оскаржені під час досудового розслідування автори прихильно ставляться до розуміння доступу до суду як елемента доступу до правосуддя. При цьому первинним, навіть засадничим, є доступ до суду, адже саме з доступу до суду розпочнеться правосуддя. Авторами
констатовано, що чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає розгляду заперечень відповідно до закону, а тому говорити про доступ до правосуддя, у цій частині, не представляється можливим.
Автори роблять висновок, що надаючи такий доступ до суду законодавець не забезпечив доступу до правосуддя з метою перевірки законності ухвал слідчого судді, які не можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, а, відповідно, така прогалина мала би бути врегульована детальніше, із забезпеченням ефективності такого процесуального механізму, або усунена і наводять приклад, що одним із варіантів нормативного регулювання є включення до норм Кримінального процесуального кодексу України, які регулюють вступні промови сторін судового провадження, можливості ними у вступних промовах викласти свої заперечення на ухвали слідчого судді, які не можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.