Ласкаво просимо до Електронного архіву Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова!
Електронний архів університету наповнюється наступними матеріалами: наукові публікації працівників та студентів, статті з наукових журналів, навчально-методичні розробки.
Наукові публікації студентів розміщуються за умови наявності рекомендації наукового керівника.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Документ
Ухвали суду щодо призначення експертизи в цивільних справах як об’єкт апеляційного оскарження
(Університетські наукові записки, 2026) Трач О.М.; Trach O.
Самостійним об’єктом апеляційного оскарження виступає ухвала про призначення експертизи. Однак окремо на неї не може бути подано касаційну скаргу. Призначення експертизи — одна із підстав постановлення ухвали про зупинення провадження у справі, яка також є самостійним об’єктом апеляційного оскарження. Вони є окремими об’єктами перегляду, а кожна із них має власний предмет перевірки. Непоодинокими є випадки оскарження ухвал про призначення експертизи у зв’язку із тим, що суд під час зупинення провадження у справі зібрав, долучив та надав експерту нові докази для проведення експертизи. Наявність таких випадків обумовлена неправильним трактуванням судами норм щодо зупинення провадження у справі як виду ускладнення в цивільному процесі, в якому має місце призначена експертиза. Для уникнення допущення таких непоодиноких судових помилок є потреба доповнення ЦПК України положеннями про те, що клопотання експерта щодо збирання нових додаткових матеріалів, зразків розглядається судом після поновлення провадження, яке було зупинене. Ухвала про відхилення клопотання учасника справи про долучення платіжного документа щодо оплати вартості проведення експертизи та направлення справи для проведення експертизи не віднесена до самостійних об’єктів оскарження, зокрема, якщо мало місце неналежне повідомлення сторони про необхідність здійснення такої оплати. Встановлено відсутність чіткої нормативної визначеності темпоральних меж здійснення права щодо проведення експертизи на замовлення учасника справи, що обумовило виникнення різної судової практики з цього питання. Після відкриття провадження у справі питання, пов’язані із потребою експертного дослідження і отримання відповідного висновку, мають вирішуватися, на думку автора, лише судом. Важливість полягає в навичках визначення потреби проведення експертизи, виду експертизи, формулювання питань, з яких мають бути надані відповіді експертом, визначенні потреби кількісного складу експертів, експертних установ, можливостях витребування ним відповідних потрібних матеріалів для дослідження. Вони наявні в суду, однак пересічний учасник справи не володіє такими знаннями та навичками. Встановлено недостатню регламентацію зіставлення здійснення права на проведення експертизи за замовленням учасника справи та призначення експертизи судом та відповідно обов’язку суду щодо її призначення, коли учасник справи не реалізував першу правомочність та звернувся до суду з клопотанням про її призначення. Ухвала про відмову у призначенні експертизи судом має бути віднесена до самостійних об’єктів апеляційного оскарження.
Документ
Здійснення права на касаційне оскарження ухвали в цивільному процесі
(Науковий вісник Ужгородського Національного Університету, 2026) Трач О.М.; Trach O.
ЦПК України визначає диференційований підхід до здійснення права оскарження ухвал. Законодавець встановлює обмеження щодо складу ухвал, на які може бути подана самостійна касаційна скарга. Доктрина цивільного процесу містить різні підходи щодо складу таких ухвал. Наявна судова практика вказує на неповноту та нечіткість визначення їх складу. При встановлені ухвал, на які може бути подана самостійна касаційна скарга, законодавцю слід виходити із їх впливу на досягнення мети цивільного судочинства. Учасники справи мають зберігати реальну можливість перегляду ухвали у випадках, коли це є необхідним для забезпечення справедливого, своєчасного судового розгляду та ухвалення законного та обґрунтованого рішення в майбутньому. Самостійним об’єктом касаційного оскарження виступають ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному провадженні не залежно від того, яка постанова буде прийнята апеляційним судом за результати розгляду такої скарги. Потреба апеляційного перегляду ухвали обумовлена принципом інстанційності. Окрема касаційна скарга може бути подана на ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, а також ухвалу про залишення заяви без розгляду, якою ініціювалось окреме провадження. На відміну від здійснення права апеляційного оскарження ухвала про затвердження мирової угоди не віднесена законодавцем до самостійних об’єктів касаційного оскарження. ЦПК України не відносить до самостійний об’єктів касаційного оскарження ухвалу про відмову у поновлені апеляційного провадження. Вона перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд не розглядає заявлені вимоги та доводи апеляційної скарги. Матиме місце вплив на своєчасність розгляду справи, ефективність захисту прав, свобод чи інтересів, затягуватиметься набрання рішенням законної сили. Це зумовлює її включення до ст. 389 ЦПК України. До об’єктів самостійного касаційного оскарження слід також віднести ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у призначенні експертизи. Якщо суд касаційної інстанції дійде висновку, що ухвала, не належить до самостійних об’єктів касаційного оскарження, після відкриття касаційного провадження, він має постановляти ухвалу про закриття касаційного провадження за скаргою на таку ухвалу
Документ
Здійснення права апеляційного оскарження ухвали в цивільному процесі
(Журнал східноєвропейського права, 2026) Трач О.М.; Гарієвська М.Б.; Trach O.; Hariievska М.
Ухвали суду першої інстанції можуть оскаржуватись 2 способами: шляхом подання самостійної апеляційної скарги або ж заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду. Викладення в новій редакції ч. 2 ст. 353 ЦПК України було спрямоване на більш чітке нормативне визначення способів їх оскарження. Ст. 353 ЦПК України мала б визначати чіткий та вичерпний склад ухвал, на які допускається подання самостійної апеляційні скарги (окремо від рішення), проте судова практика вказує на протилежне. В практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, Великої Палати Верховного Суду вироблялись критеріїв віднесення ухвал до самостійних об’єктів оскарження, змінювались підходи щодо допустимості самостійного оскарження ухвал, не вказаних у ст. 353 ЦПК України, щодо відходу від положень ч. 2 ст. 352 ЦПК України. Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 13.11.2024 року, попри її спрямованість на забезпечення ефективного судового захисту, зумовлює виникнення низки питань. Сумнівним видається відхід від буквального тлумачення ч. 2 ст. 352 та ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Законодавець цілеспрямовано вніс зміни до ч. 2 ст. 352 ЦПК України, вказавши, що самостійному апеляційному оскарженню підлягають виключно ті ухвали, які прямо передбачені у переліку, закріпленому в ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Розширене тлумачення складу ухвал, на які може бути подана самостійна апеляційна скарга, фактично наділить суди дискреційним повноваженням самостійного визначення, які ухвали можуть виступати самостійними об’єктами апеляційного оскарження. Положення «якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист» нормативно не можливо визначити. Критерій «неможливості ефективного поновлення прав без апеляційного перегляду ухвали» має оціночний характер. Це може спричинити як неоднакове , так і безпідставне їх застосування. Це негативно впливатиме на єдність судової практики. Наділення судів дискреційними повноваженнями можливе лише у випадках визначених законом. Доводи щодо необхідності гарантування особі ефективного судового захисту не можуть бути повністю відкинуті, оскільки право на апеляційне оскарження є складовою конституційного права на судовий захист. Проте вирішення цієї проблеми доцільно здійснювати шляхом внесення змін до ст. 353 ЦПК України із чітким визначенням складу ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду. Підхід віднесення визначення кола складу ухвал до дискреційний повноважень суду породжує більше загроз, ніж переваг.
Документ
Філософсько-правові особливості правового порядку як результату організації і самоорганізації суспільства.
(Eurasian Academic Research Journal, 2018) Налуцишин В.В.
The article explores the problem of the legal order through understanding the processes of organization and self-organization of society. Different views of scientists on the content and concept of public order are considered. It is established that the organization of order inherent in the following features: it is an artificially created by a person a social system; the functioning of the system is ensured by the person, namely, the relevant bodies and officials who are vested with power; the duty of the organization of order is vested in the state; organizational and legal means of ensuring the right order are the appropriate means, forms, mechanisms that are fixed by the state to protect the interests of the whole society; The main instrument in achieving the right order through organizational aspects is state control.
It is revealed that the self-organization of the legal order is characterized by the following features: it is the basic element of the organization of the legal order on the basis of which the state organization of the legal order is carried out, a clear comprehension by the subject of its social interests, implemented voluntarily and naturally, the quality of self-organization of the legal order and its form depend on the quality of the legal regulation of public relations; depends on the level of public culture and sense of justice in society.
Документ
Філософсько-правове обґрунтування соціального контролю в контексті суперечності «людина-суспільство».
(Visegrad Journal on Human Rights, 2017) Налуцишин В.В.
Соціальний контроль (далі – СК) необхідно розглядати в контексті суперечності «суспільство-людина», при цьому слід дотримуватися балансу між інтересами людини та інтересами суспільства. Тому, шукаючи свою соціальну та особистісну ідентичність, людина повинна запропонувати суспільству такі способи поведінки і діяльності, які б були не девіантні та не потребували контролю з боку певних інститутів суспільства. Саме такий розвиток подій є шляхом до формування та збереження правового порядку, який неможливий без вибору правильного СК.