Ласкаво просимо до Електронного архіву Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова!
Електронний архів університету наповнюється наступними матеріалами: наукові публікації працівників та студентів, статті з наукових журналів, навчально-методичні розробки.
Наукові публікації студентів розміщуються за умови наявності рекомендації наукового керівника.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Документ
Перегляд судових рішень у цивільному процесі України в касаційному порядку: правовий аналіз законодавчих змін 2020 року
(Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету, 2020) Mayka M.; Trach O.; Майка М.Б.; Трач О.М.
В роботі висвітлено актуальні питання та досліджено проблеми правозастосування новел правового регулювання касаційного перегляду судових рішень у цивільному процесі України згідно із Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX. Здійснено правову характеристику додаткових «касаційних фільтрів», критеріїв малозначності цивільної справи, меж розгляду (перегляду) справи судом касаційної інстанції та інших нововведень до ЦПК України згідно із Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX. Указано прогалини нормативного регулювання правовідносин у зазначеній сфері, серед яких – відсутність нормативного визначення поняття «правовий висновок Верховного Суду»; відсутність регламентованого алгоритму дій суду в разі суперечності двох правових висновків Верховного Суду одне одному; відсутність систематизації правових висновків суду касаційної інстанції, на що також звертають увагу практикуючі юристи; відсутність нормативного визначення оціночних понять: «фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики», «значний суспільний інтерес», «виняткове значення для усучасни справи». Сформовано висновки та пропозиції, спрямпрямна вдосконалення цивільно-процесуального законодавства щодо перегляду судових рішень у касаційному порядку, зокрема з метою оптимізації механізму правового регулювання процедури перегляду судових рішень у цивільному процесі касаційною інстанцією запропоновано доповнити положення чинного законодавства правовими нормами, якими конкретизувати поняття «правовий висновок Верховного Суду» та визначити в ЦПК України, що регламентує форму та зміст судових рішень касаційної інстанції, окрему структурно-змістову частину Постанови суду касаційної інстанції: «правовий висновок Верховного суду з питань матеріального та процесуального права, що застосовуються у справі»; унести до ЦПК України норми, якими встановити обов’язковість правових висновків Верховного Суду у правозастосуванні судами першої та апеляційної інстанцій; доповнити ЦПК України дефініціями оціночних понять: «фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики», «значний суспільний інтерес», «виняткове значення для учасника справи», якими визначити правовий зміст зазначених термінів; змінити межі розгляду (перегляду) справи судом касаційної інстанції та визначити, що суд касаційної інстанції не обмежений доводами й вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Документ
ПРОЦЕСУАЛЬНІ АСПЕКТИ ВИЗНАННЯ СПАДЩИНИ ВІДУМЕРЛОЮ
(Університетські наукові записки, 2022) Nadiia BONDARENKO-ZELINSKA,; Maryna BORYSLAVSKA,; Oksana TRACH; Надія БОНДАРЕНКО-ЗЕЛІНСЬКА; Марина БОРИСЛАВСЬКА; Оксана ТРАЧ
Дослідження має на меті аналіз процесуальних аспектів ви-знання спадщини відумерлою, насамперед — змісту заяви про визнання спадщини відмерлою, особливостей подання її до суду (включно питання підсудності) та наявності умов для відкриття провадження у справі. Встановлено, що обов’язковим елементом юридичного складу, який повинен бути наявним на момент звернення заявника з належним чином оформленою заявою до суду, є завершення однорічного строку з моменту відкриття спадщини. Проаналізовано особливості визначення місця відкриття спадщини у випадку, якщо останнім місцем проживання спадкодавця була територія іншої країни або тимчасово окуповані території України. Доведена необхідність поширення на справи про визнання спадщини відумерлою правил виключної підсудності та внесення відповідних змін у цивільне процесуальне законодавство. Обґрунтовано необхідність надання суду повноважень щодо витребування з Єдиного державного демографічного реєстру інформації, необхідної для здійснення правосуддя. Запропоновано передбачити в законодавстві України можливості по наданню інформації з Єдиного державного демографічного реєстру на безоплатній основі. Право на доступ до інформації із зазначеного реєстру повинно гарантуватися заявникам у справах щодо визнання спадщини відумерлою. Серед таких осіб повинні бути як органи місцевого самоврядування, так і інші заявники. Встановлено, що подібна інформація необхідна для встановлення та розшуку можливих спадкоємців, від чого залежить і зміст прийнятого судом рішення у справі про визнання спадщини відумерлою. Досліджено питання інформування кредиторів спадкодавця щодо власників майна, яке визнано відумерлою спадщиною у випадку набуття такого майна декількома територіальними громадами. Доведено необхідність звільнення від сплати судового збору за подання заяви про визнання спадщини відумерлою всіх заявників у досліджуваній категорії справ у всіх судових інстанціях. Проаналізовано правові наслідки подання заяви про визнання спадщини відумерлою до спливу строку тривалістю один рік з часу відкриття спадщини та після спливу такого строку. Встановлено, що зміст рішення суду у справі про визнання спадщини відумер-лою залежить від підтвердженого доказами факту відсутності спадкоємців або неприйняття ними спадщини. Відсутність подібної інформації перешкоджає задоволенню заяви про визнання спадщини відумерлою.
Документ
Зловживання суб’єктивними сімейними правами
(Право.UA., 2025) Сердечна І.Л.; Serdechna I.
У статті досліджується інститут зловживання суб’єктивними сімейними правами. Автор розкриває сутність цього поняття, спираючись на норми Сімейного та Цивільного кодексів України. Під зловживанням розуміється використання сімейного права всупереч його призначенню, з метою завдання шкоди іншому учаснику правовідносин. Наголошено, що таке явище порушує як інтереси окремих осіб, так і моральні засади суспільства. Визначено значення цієї проблеми для сучасної правозастосовної практики.
Проаналізовано наукові підходи до визначення меж здійснення сімейних прав та ознак їхнього зловживання. Розкрито практичні приклади зловживань у відносинах між подружжям, батьками та дітьми, а також при усиновленні й встановленні опіки чи піклування. Йдеться, зокрема, про умисне перешкоджання спілкуванню з дитиною, ухилення від виконання батьківських обов’язків, маніпулювання правами на майно. Вказано, що такі дії можуть завдавати шкоди як матеріального, так і нематеріального характеру. Проаналізовано випадки, коли суди кваліфікують подібні дії як зловживання. Висвітлено проблеми чинного законодавства, пов’язані з недостатньою конкретизацією поняття «зловживання сімейними правами». Підкреслено, що відсутність чітких критеріїв створює труднощі для правозастосування.
Зроблено висновок, що зловживання сімейними правами становить комплексну проблему, яка потребує міждисциплінарного підходу. Необхідно поєднати правові, соціальні та психологічні механізми для її подолання. Стаття має практичне значення для правників, суддів та науковців, які працюють у сфері сімейного права.
Документ
Implementation of subjective family rights.
(Аналітично-порівняльне правознавство, 2023) Сердечна І.Л.; Serdechna I.
У науковій статті авторка досліджує поняття, принципи та межі здійснення суб'єктивних сімейних прав.
Визначено поняття здійснення сімейних прав як фактичні дії суб'єктів сімейних правовідносин, які полягають у розпорядженні своїми особистими немайновими та майновими суб'єктивними правами, що визначені нормами сімейного законодавства.
Зазначено, що особливості здійснення прав суб'єктами сімейних правовідносин проявляються при визначенні моменту, з якого розпочнеться процес здійснення суб'єктивного права. Суб'єкти сімейних правовідносин здійснюють суб'єктивні права самостійно та на власний розсуд.
При здійсненні сімейних прав суб'єкти правовідносин керуються загальнотеоретичними засадами, ідеями, які в науці отримали назву «принципи здійснення суб'єктивних прав». В дослідженні визначено принципи здійснення сімейних прав як основні ідеї, засади, на базі яких відбувається здійснення сімейних прав учасниками сімейних правовідносин.
Авторка виділяє основні принципи здійснення суб'єктивних сімейних прав: 1) учасники сімейних правовідносин мають різноманітні суб'єктивні права; 2) права й обов'язки існують у зв'язку з сім'єю; 3) суб'єкти сімейних правовідносин здійснюють свої права вільно, на власний розсуд, не порушуючи при цьому прав, свобод та інтересів інших осіб; 4) суб'єкт сімейних правовідносин може і не здійснювати свого сімейного права; 5) при здійсненні сімейних суб'єктивних прав учасники правовідносин повинні додержуватись моральних засад суспільства; 6) здійснення сімейних прав може відбуватися залежно від характеру права одноразовими, періодичними діями або безперервною діяльністю. Важливе питання, яке потребує дослідження в контексті здійснення прав суб'єктами сімейних правовідносин є поняття «межі здійснення суб'єктивних прав». За загальним правилом, учасники сімейних правовідносин на власний розсуд розпоряджаються сімейними правами, однак це не вказує на наявність абсолютної свободи у їхніх діях. За умови коли учасники виходять за межі суб'єктивних сімейних прав, йде мова про зловживання правами.
Документ
Дитина з інвалідністю як учасник сімейних правовідносин
(Наше право, 2025) Сердечна І.Л.; Serdechna I.
Проблематика правового статусу дитини з інвалідністю в сімейних правовідносинах є надзвичайно актуальною в умовах посиленої уваги держави та суспільства до захисту вразливих категорій населення. Дитина з інвалідністю має особливі потреби у сфері виховання, догляду, забезпечення належних умов життя та реалізації своїх прав. Важливим є не лише законодавче закріплення таких прав, але й ефективний механізм їх реалізації та захисту. Дослідження даного питання дозволяє виявити прогалини та суперечності у правозастосуванні.
У статті проаналізовано поняття «дитина з інвалідністю» крізь призму чинного законодавства України та міжнародно-правових актів. Автор акцентує увагу на класифікації сімейних правовідносин, що охоплюють як відносини між подружжям, так і між батьками та дітьми, іншими членами сім’ї, а також відносини щодо влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Досліджено особливості правовідносин між подружжям у випадках, коли з одним із них проживає дитина з інвалідністю. Окрема увага приділена батьківським правовідносинам, які охоплюють як майнові, так і особисті немайнові права та обов’язки. Проаналізовано положення Сімейного кодексу України щодо врахування стану здоров’я при визначенні аліментів (п. 1 ч. 1 ст. 182), участі у додаткових витратах (ст. 185) та обов’язку утримання повнолітніх непрацездатних дітей (ст. 198). Також розглянуто норми щодо особистих немайнових прав, зокрема ч. 3 ст. 143 СК України та ст. 171 СК України, які регламентують питання залишення дитини у медичних закладах та врахування її думки. У підсумку підкреслено, що правовий статус дитини з інвалідністю у сімейних правовідносинах потребує особливої уваги як з боку законодавця, так і правозастосовних органів.