Ласкаво просимо до Електронного архіву Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова!
Електронний архів університету наповнюється наступними матеріалами: наукові публікації працівників та студентів, статті з наукових журналів, навчально-методичні розробки.
Наукові публікації студентів розміщуються за умови наявності рекомендації наукового керівника.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Item type:Документ, РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ЯК ЗАСІБ ЗНИЖЕННЯ КОНФЛІКТНОСТІ СЕРЕД МОЛОДІ(Наукові інновації та передові технології, 2026)Наталія ГОЛЯРДИК, Світлана КОНДРАТЮК, Наталія МАКОГОНЧУКУ статті розглянуто проблему розвитку комунікативної компетентності здобувачів освіти як важливого чинника зниження рівня конфліктності серед молоді. Проаналізовано сутність поняття комунікативної компетентності, її структуру та значення у формуванні ефективної міжособистісної взаємодії. Визначено основні причини виникнення конфліктів серед молоді, зокрема недостатній рівень сформованості навичок спілкування, емоційної саморегуляції, уміння вести діалог та конструктивно вирішувати суперечності. Обґрунтовано роль закладів освіти у формуванні культури спілкування, розвитку навичок активного слухання, толерантності, емпатії та конструктивної комунікації, що запобігатиме непорозумінням серед здобувачів освіти, сприятиме зниженню рівня конфліктності. Окреслено педагогічні умови та методи, що сприяють розвитку комунікативної компетентності здобувачів освіти, а також формуванню в них культури спілкування. Високий рівень комунікативної спроможності викладацького складу виступає фундаментальною умовою формування безпечного та результативного освітнього середовища. Побудова взаємодії на засадах відкритості, прозорості та емпатії мінімізує конфліктний потенціал у закладах вищої освіти, забезпечуючи психологічний комфорт усіх учасників начального процесу. Дотримання культури ділової комунікації не лише нівелює психоемоційну напруженість, а й виступає стра-тегічним чинником підвищення якості освіти та зміцнення конкурентоспроможного іміджу установи. Дотримання етичних норм та стандартів ділового спілкування створює «передбачуване» середовище. Зроблено висновок, що систематичний розвиток комунікативної компетентності сприяє формуванню сприятливого психологічного клімату в молодіжному колективі, попередженню конфліктів та підвищенню ефективності соціальної взаємодії.Item type:Документ, СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ(Modern engineering and innovative technologies, 2025-12-30)Наталія ГОЛЯРДИКВ роботі розглянуті проблеми соціальної адаптації та дезадаптації підлітків у сучасному соціальному середовищі. Розкрито сутністьпоняття девіантної поведінки, проаналізовано різні наукові підходи до його визначення. Особливу увагу приділено психологічним і соціальним особливостям підліткового віку як кризового етапу розвитку особистості, що створює передумови для виникнення поведінкових відхилень.Розкрито основні чинники соціальної дезадаптації підлітків, зокрема сімейні та шкільні проблеми, вплив асоціального оточення, соціально-економічні умови та культурно зумовлені моделі адиктивної поведінки. Зроблено висновок про необхідність комплексного профілактичного й корекційного підходу до подолання девіантних проявів у підлітковому середовищі.Item type:Документ, Психологія конфлікту як детермінанта девіантної поведінки особистості(Psychology Travelogs, 2026-05-28)Наталія ГОЛЯРДИК, Світлана КОНДРАТЮК, Тетяна МАКАРОВАУ статті здійснено теоретичний аналіз психології конфлікту як детермінанти девіантної поведінки особистості. Обґрунтовано, що внутрішньоособистісні конфлікти, зумовлені суперечностями між потребами, цінностями і соціальними нормами, виступають важливим чинником формування дезадаптивних форм поведінки. Визначено основні механізми трансформації внутрішніх суперечностей у девіантні прояви, зокрема порушення саморегуляції, когнітивні викривлення та емоційну дестабілізацію. Наголошено на ролі соціального середовища та індивідуально-психологічних характеристик у загостренні конфліктів і формуванні девіацій. Актуальність дослідження зумовлена зростанням рівня психоемоційного напруження в суспільстві, трансформацією ціннісних орієнтацій та ускладненням соціальних взаємодій, що посилює прояви внутрішньоособистісних конфліктів і пов’язаних із ними девіантних форм поведінки. В умовах соціальних криз і нестабільності особливої ваги набуває вивчення психологічних механізмів виникнення та подолання внутрішніх суперечностей особистості. Зроблено висновок про необхідність своєчасної психолого-педагогічної підтримки особистості з метою профілактики девіантної поведінки.Item type:Документ, ЗБЕРЕЖЕННЯ І ЗАХИСТ ТРАДИЦІЙНИХ СІМЕЙНИХ ЦІННОСТЕЙ ЯК ФОРМА СОЦІАЛЬНОГО СЛУЖІННЯ ЦЕРКОВ І КОНФЕСІЙ УКРАЇНИ(Університетські наукові записки, 2022)Наталія КУЛІШДосліджується феномен соціального служіння церков і конфесій України на ниві збереження і захисту традиційних сімейних цінностей. Зазначено, що нині, незважаючи на вкорінене в суспільстві розуміння цінності інституту сім’ї, пошани сімейних цінностей, у реальності спостерігаються тенденції його системної кризи. Значний потенціал у подоланні такої кризи можуть мати і нині демонструють церкви та конфесії нашої держави, зважаючи на їхній суттєвий духовний вплив на значну частину суспільства. Констатовано, що в українському контексті здійснюється міжконфесійна взаємодія на цій ниві, плідним є державно-конфесійне партнерство. Наведено приклади успішних міжконфесійних ініціатив, які мали загальнодержавний резонанс. Показано аспекти державно-конфесійної взаємодії. Акцентовано на активній персоніфікованій участі церков та конфесій України у процесах, спрямованих на збереження та захист сім’ї, популяризацію сімейних цінностей, їхній інституційній готовності до такої діяльності. Зазначено, що конфесійні ініціативи структуровані, набули чітких організаційних форм, різноманіття виявів. Наведено приклади успішних форматів реалізації соціального служіння, спрямованих на упередження викликів деструкції, які можуть негативно вплинути на шлюбно-сімейні відносини, а також форматів, які покликані мінімізувати, послабити, нівелювати вже наявні проблеми в сімейному житті. Йдеться про започаткування інформаційних ресурсів, видання посібників, створення спеціалізованих освітніх закладів; про духовні конференції, форуми, симпозіуми, фестивалі, марші; вишколи, сімейні табори відпочинку, родинні пікніки, квести, клуби, змагання; тренінги, кризове консультування, тематичні лекції, спеціальне навчання для служителів культу; організацію притулків, шелтерів, соціальних центрів тощо. Визначено, що в українському суспільстві утверджується думка про соціальне служіння церков та конфесій як важливу компоненту морального оздоровлення інституту родини. Констатовано, що соціальне служіння релігійних спільнот має неабиякі перспективи для подальшого утвердження та реалізації, зокрема в аспекті допомоги в подоланні постравматичного синдрому та реабілітації сім’ям учасників російсько-української війни; роботи з родинами, які втратили чоловіків/дружин/дітей внаслідок збройної агресії Російської Федерації; розвитку служіння в середовищі родин мігрантів; консолідації зусиль щодо впливу на вироблення комплексної державної політики, особливо щодо міграції; допомоги в реабілітації членів сімей з різноманітними видами узалежнень; подальшого залучення до популяризації традиційних сімейних цінностей.Item type:Документ, ВИРАЗ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В САКРАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ МІСТА ВІННІПЕГ(Університетські наукові записки, 2023)Наталія КУЛІШДосліджується вираження української ідентичності в сакральній культурі міста Вінніпег. Зазначено, що релігійна ідентичність стала підґрунтям збереження української національної ідентичності в діаспорі. За підтримки церкви українські емігранти не впали у зневіру, не піддалися асиміляції, натомість наполегливо, творчо вибудовували матрицю української духовної самобутності: сповідували догмати віри, брали участь у релігійних обрядах та ритуалах; вивчали свою історію, зберігали пам’ять про видатних українців, культивували українські традиції та звичаї, літературну, мистецьку спадщину, традиційні ремесла, сакральну культуру, символи; розвивали освітнє середовище, громадську, суспільну активність. Констатовано, що церква виконувала функцію соціального контролю в житті мирян та водночас плекала українські ціннісні маркери ідентичності, насамперед: позитивне, шанобливе ставлення до священника, родини, співвірників. Відіграла важливу роль у гуртуванні української спільноти. Акцентовано, що саме в сакральній культурі чи не найповніше виявляється менталітет народу, його світовідчуття, світосприйняття, особливості національного характеру, ідеали, прагнення, смаки, розуміння прекрасного. Форма сакральних споруд не лише символізувала елементи християнської віри, але й виконувала інформативну функцію впізнаванності, самобутності. Зазначено, що унікальністю українського сакрального будівництва Вінніпегу є те, що проєктування, побудова, внутрішнє та зовнішнє оздоблення храмів переважно здійснювалося високопрофесійними українцями-емігрантами, перед якими, з-поміж іншого, постали складні завдання реалізації не лише загальноприйнятого принципу «церква — символ віри, мистецький твір», але й врахування та втілення українських традиції в будівлях модерного стилю. На практиці, будуючи церкви, українські емігранти, з одного боку, вдавалися до спрощення архітектурних форм їх ідеалізації, з іншого — вражає їхня стильова різноманітність. Зазвичай храми будувалися за зразками архітектури східної християнської церкви в Україні, шляхом наслідування та творчої інтерпретації двох варіантів основних європейських стилів церковного будівництва: старовізантійського (Х–ХІ ст.ст.) та українського бароко (ХVІІ–ХVІІІ ст.ст.). Виділено ключові течії сакральної архітектури, представлені у Вінніпезі. Наведено зразки архітектурних рішень, сакральних споруд, виділено ключові особливості та символічний зміст. Акцентовано на участі архітекторів, митців-вихідців з України в реалізації будівництва сакрального простору Вінніпегу. Констатовано, що проблематика є доволі глибокою та передбачає подальше наукове осмислення практичної ролі сакрального простору як осередків культивування національного духу, збереження традицій, освітнього, мовного середовища та історичної пам’яті.