Ласкаво просимо до Електронного архіву Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова!
Електронний архів університету наповнюється наступними матеріалами: наукові публікації працівників та студентів, статті з наукових журналів, навчально-методичні розробки.
Наукові публікації студентів розміщуються за умови наявності рекомендації наукового керівника.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Документ
Взаємозв'язок кримінального процесу та філософії права
(Журнал «Наукові інновації та передові технології», 2025) Циганюк Ю.В.
У статті здійснено комплексне дослідження взаємозв'язку кримінального процесу та філософії права як двох взаємодоповнювальних і взаємозалежних феноменів правової системи. Показано, що кримінальний процес не зводиться виключно до набору правових норм і процедур, а виявляє глибинний ціннісний та світоглядний зміст, пов'язаний із категоріями справедливості, свободи, відповідальності, людської гідності та істини На прикладі онтологічного, гносеологічного, аксіологічного та антропологічного вимірів філософії права розкрито, що кожен із них надає кримінальному судочинству додаткових змістових характеристик: онтологічний – окреслює місце кримінального процесу у правовій дійсності, гносеологічний – визначає природу пізнання істини у межах доказування, аксіологічний – формує моральні орієнтири діяльності суду й сторін, антропологічний – підкреслює значення особи як найвищої цінності.
Окрему увагу приділено аналізу впливу різних філософсько-правових шкіл (природно-правової, позитивістської, соціологічної та комунікативної) на розвиток кримінального процесу.
Розглянуто приклади практики Конституційного Суду України та ЄСПЛ, інших судів України, у яких філософські засади безпосередньо втілюються у рішеннях щодо дотримання прав людини та гарантій справедливого суду.
Обґрунтовано висновок, що ефективність і легітимність кримінального процесу залежать від гармонійного поєднання нормативних вимог та філософсько-правових цінностей, а подальший розвиток українського кримінального судочинства має спиратися на інтеграцію доктрини прав людини та засад верховенства права.
Документ
Заборона нелюдського поводження у кримінальному процесі: тест мінімальної жорстокості
(Наукові інновації та передові технології, 2025) Циганюк Ю.В.; Легких В.В.; Конончук Б.Р.
У статті досліджено заборону нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження крізь призму «тесту мінімального рівня жорстокості» як ключового критерію оцінки законності та пропорційності примусових заходів у кримінальному процесі. На основі положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ розкрито зміст порогу «мінімальної жорстокості», його відносний характер та залежність від тривалості, інтенсивності, наслідків і контексту застосованої сили, включно з уразливістю особи. Показано еволюцію стандартів від «класичних» форм фізичного насильства до психологічного тиску й комбінованих методів, зокрема крізь аналіз справ «Ireland v. the United Kingdom», «Bouyid v. Belgium», «Jalloh v.
Germany», «Burlya and Others v. Ukraine», «Kucheruk v. Ukraine» та новіших рішень. Обґрунтовано, що у вітчизняному правозастосуванні тест мінімальної жорстокості має застосовуватися до затримання, приводу, освідування, відбору зразків, тимчасового доступу тощо, з обов'язковою перевіркою необхідності та менш обтяжливих альтернатив. Узагальнено релевантну практику Верховного Суду, яка імплементує критерії пропорційності та належної мотивації, і вказано на процесуальні наслідки перевищення порогу (недопустимість доказів, обов'язок ефективного розслідування). Запропоновано практичні рекомендації для органів досудового розслідування й судів: обов'язкова відеофіксація примусу, медичний скринінг при затриманні, алгоритми сегрегації привілейованих даних, регулярний перегляд тривалих обмежень, посилення навчання поліцейських і прокурорів стандартам ЄСПЛ. Зроблено висновок про необхідність інституціоналізації тесту мінімальної жорстокості як операційного інструменту балансу між ефективністю розслідування та охороною гідності, з особливою увагою до вразливих груп і ризиків втручань.
Документ
Істина у кримінальному процесі: філософсько–правові засади та практичний вимір
(Електронне наукове видання «Аналітично-порівняльне правознавство», 2025) Циганюк Ю.В.; Легких В.В.
У статті здійснено філософсько-правове та процесуальне дослідження феномена істини у кримінальному процесі. Розкрито багатовимірну природу істини, що поєднує епістемологічні, морально-ціннісні та юридичні аспекти, визначаючи її одночасно і як результат пізнання, і як нормативний орієнтир функціонування органів правосуддя. Проаналізовано основні філософські концепції істини – кореспондентну, когерентну, прагматичну та конвенціоналістську – і показано, що жодна з них окремо не здатна повністю охопити складність правового знання. Наголошено, що у правовому вимірі істина є синтезом об’єктивної відповідності фактам та процесуальним вимогам до її здобуття. Зазначено, що правова істина не може бути результатом порушення людської гідності або принципів справедливості, оскільки процедура її встановлення є невіддільною від її змісту.
У роботі проаналізовано нормативне закріплення істини у Кримінальному процесуальному кодексі України, включно з тісним зв’язком між обов’язком держави встановити істину, гарантіями
належної правової процедури та презумпцією невинуватості. Особливу увагу приділено стандарту доказування «поза розумним сумнівом», який розглянуто як ключовий процесуальний інструмент забезпечення балансу між прагненням до істини та захистом особи від ризику помилкового засудження. Підкреслено, що цей стандарт не вимагає досягнення абсолютного знання, а визначає прагматичний рівень переконливості доказів, достатній для ухвалення справедливого судового рішення.
У статті також узагальнено судову практику, яка засвідчує, що учасники процесу часто апелюють до категорії істини, тоді як суди переважно уникають її прямого використання, натомість
зосереджуючись на оцінці доказів через призму процедурних гарантій. Це свідчить про поступовий перехід до моделі процесуальної істини як елементу справедливого суду. Зроблено висновок, що істина у кримінальному процесі є результатом законного, змагального та збалансованого процесуального пізнання, і надалі потребуватиме переосмислення з урахуванням технологічних змін, розвитку цифрових доказів і застосування штучного інтелекту.
Документ
Використання штучного інтелекту у кримінальному провадженні
(Наука і техніка сьогодні, 2025) Циганюк Ю.В.; Легких В.В.
Стаття присвячена комплексному аналізу застосування
технологій штучного інтелекту (далі – ШІ) у кримінальному провадженні з
урахуванням сучасних міжнародних стандартів, існуючих наукових підходів та
практичних потреб правоохоронної діяльності. Автори обґрунтовують
актуальність використання ШІ, зумовлену різким збільшенням обсягу цифрової
інформації, складністю її обробки та необхідністю підвищення ефективності
розслідувань. У роботі окреслено три ключові напрями впровадження ШІ:
запобігання злочинності, досудове розслідування та судовий розгляд.
Науковці пропонують розмежовувати у кримінальному процесі три категорії застосування ШІ: аналітичні інструменти, системи підтримки рішень та автоматизовані рішення, наголошуючи на неприпустимості повної алгоритмізації судових і процесуальних рішень.
Розглянуто можливості інтелектуального пошуку, OSINT-аналізу, класифікації даних, відеоаналітики, розпізнавання облич та інших технологій, що значно прискорюють обробку доказів і підвищують точність встановлення обставин злочину. Окрема увага приділена системам прогнозування ризику рецидиву чи неявки до суду, пріоритизації слідчих версій та цифровим засобам
моніторингу діяльності органів досудового розслідування.
Автори наголошують на суттєвих ризиках, пов'язаних із використанням ШІ: потенційній упередженості алгоритмів, загрозі порушення приватності, відсутності прозорості моделей, небезпеці появи «правових ілюзій». У статті сформульовано вимоги до допустимості та достовірності даних, згенерованих ШІ, та запропоновано низку процесуальних запобіжників, зокрема ведення
«технічного досьє системи», верифікацію цифрових доказів, обов'язковий людський контроль, а також удосконалення КПК України шляхом закріплення спеціального регулювання ШІ.
Зроблено висновок, що ШІ вже є реальним інструментом кримінального правосуддя, проте його впровадження повинно відбуватися з урахуванням принципів справедливого судочинства, гарантій прав людини та чітко визначених процесуальних стандартів. Стаття становить теоретичну та практичну цінність для науковців, суддів, прокурорів, адвокатів і всіх фахівців, залучених
до цифрової трансформації кримінального процесу.
Документ
Диференціація кримінальної процесуальної форми та її значення для кримінального судочинства
(Електронне наукове видання «Аналітично-порівняльне правознавство», 2023) Циганюк Ю.В.; Кулєбякін В.О.
У статті автори досліджуючи сучасне процесуальне законодавство приділяють особливу увагу диференціації процесуальної форми та встановлення її значення для кримінального судочинства в цілому.
Автори аналізують теоретичні та практичні проблеми окремих диференційованих форм кримінального провадження. Так, авторами у статті досліджено провадження у справах щодо неповнолітніх; особливості провадження щодо осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності у віковому проміжку від одинадцяти років та до віку настання кримінальної відповідальності; специфіку диференціації досудового розслідування та судового провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру; спрощене провадження щодо кримінальних проступків; провадження на підставі угод; окремі процесуальні форми, які спрощують судовий розгляд; провадження в суді присяжних; провадження у формі приватного обвинувачення; особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану.
Указані вище дослідження автори проводять із використанням як теоретичного осмислення вище визначених диференційованих форм кримінального провадження, так і з прикладною складовою аналізу проблем, які виникають у практиці застосування норм Кримінального процесуального кодексу України.
У результаті дослідження сформульовано висновок про те, що в умовах сучасної системи кримінального процесу України диференціація форм кримінального провадження є необхідним елементом його ефективності. Побудова різних моделей і способів урегулювання кримінальних процесуальних правовідносин створює необхідні процесуальні механізми досягнення завдань кримінального провадження.
Практичний рівень диференціації кримінального провадження, що здійснений авторами, включає в себе питання оцінки чинного кримінального процесуального законодавства щодо змісту підстав для диференціації та практики застосування окремих диференційованих форм кримінального провадження в контексті досягнення ефективності кримінального провадження, виявлення проблем та вироблення пропозицій щодо їх усунення.