Ласкаво просимо до Електронного архіву Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова!
Електронний архів університету наповнюється наступними матеріалами: наукові публікації працівників та студентів, статті з наукових журналів, навчально-методичні розробки.
Наукові публікації студентів розміщуються за умови наявності рекомендації наукового керівника.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Документ
Філософські аспекти адвокатської діяльності у кримінальному процесі України
(Наше право, 2025) Циганюк Ю.В.
Адвокатська діяльність у кримінальному процесі України є не лише професійною юридичною практикою, але й особливим феноменом соціально-філософського характеру, у якому поєднуються категорії свободи, справедливості, гідності та суспільної довіри. У статті здійснюється комплексне осмислення ролі адвоката через призму філософії права, етики та правової антропології. Аргументується, що адвокат є не просто суб’єктом процесу, а посередником між індивідом і державою, який покликаний забезпечувати баланс інтересів, відновлення прав та довіри до правосуддя. Особлива увага приділяється аналізу таких філософських категорій, як істина, свобода волі, справедливість і моральна відповідальність, що визначають внутрішній зміст адвокатської функції. Розкривається європейський вимір адвокатської діяльності через практику Європейського суду з прав людини, де наголошено на фундаментальності права на захист і ролі адвоката як гаранта справедливого суду.
У роботі також проаналізовано український контекст: практика Конституційного Суду України, яка визнає адвокатуру елементом правової держави, та рішення Верховного Суду щодо стандартів професійної діяльності захисників. Обґрунтовано, що філософське підґрунтя адвокатської діяльності дозволяє уникнути редукції ролі адвоката до технічної функції представництва та розкриває її гуманістичну сутність. У підсумку сформульовано висновок про те, що філософські аспекти адвокатської діяльності у кримінальному процесі України що філософські аспекти адвокатської діяльності у кримінальному процесі України свідчать про те, що адвокатура є не просто професією, а соціальним інститутом, що втілює гуманістичні цінності. Адвокат виконує роль гаранта свободи та гідності особи, посередника між громадянином і державою, носія правди й справедливості. Досліджена практика ЄСПЛ і Верховного Суду України підтверджує, що адвокат – це необхідний елемент справедливого суду, без якого процес втрачає свій баланс. Етичні виклики, пов’язані з парадоксом правди й професійного обов’язку, лише підкреслюють глибину філософської місії адвокатури. А у глобалізованому світі адвокатура має залишатися вірною своєму філософському призначенню – захищати людину як носія гідності, утверджувати свободу в межах права й забезпечувати довіру суспільства до правосуддя.
Документ
Співвідношення процесуального статусу викривача та потерпілого у кримінальному провадженні
(Юридичний науковий електронний журнал, 2022) Циганюк Ю.В.; Кучинська О.П.
У статті визначено, що однією із проблем, яка пов’язана із колізіями у правозастосовній практиці є проблема співвідношення процесуального статусу викривача із процесуальним статусом заявника, свідка та потерпілого у кримінальному провадженні. І якщо питанню співвідношення процесуального статусу викривача та заявника приділено увагу як у наукових дослідженнях, так і у роз’ясненнях Національного агентства з питань запобігання корупції, то питання співвідношення процесуального статусу викривача та потерпілого у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень на сьогодні залишається мало дослідженим.
Відзначено, що потерпілий є ключовим учасником кримінального провадження. Також у статті систематизовано перелік прав викривача та потерпілого, досліджено та встановлено перелік їх обов’язків.
Аналіз переліку корупційних кримінальних правопорушень дозволив авторам визначити способи вчинення кримінальних правопорушень за яких викривач може бути потерпілим у кримінальному провадженні.
У статті зазначено про те, що як і потерпілий викривач має право на отримання грошових коштів з Державного бюджету. Але на відмінну від потерпілого ці кошти є винагородою за повідомлення про корупційний злочин та активне сприяння його розкриттю. А у потерпілого інтерес відшкодування шкоди в кримінальному провадженні полягає у відновленні попереднього стану, який був ушкоджений або поставлений під загрозою кримінальним правопорушенням.
Зроблено висновок, що подальша участь у кримінальному провадженні викривача саме корупційного злочину, яка пов’язана з необхідністю його активного сприяння розкриттю злочинів (на допитах, слідчих експериментах, пред’явленнях для впізнання, залучення до негласних слідчих (розшукових) дій тощо), пов’язана із перебуванням у іншому статусі – свідка або потерпілого.
Автори зазначили, що правовий статус потерпілого та викривача у кримінальному провадженні щодо корупційних злочинів може бути поєднаний в одній особі. Поєднання таких статусів не створює конфлікту між змістом процесуальних норм, які регулюють їх, а таке поєднання навпаки сприятиме реалізації обов’язків викривача у кримінальному провадженні.
Документ
Щодо окремих питань удосконалення правового регулювання участі захисника у кримінальному провадженні
(Юридичний науковий електронний журнал, 2023) Циганюк Ю.В.; Кучинська О.П.
статті визначено, що у кримінальному процесі України функція захисту є однією з основних. Реалізація цієї функції Кримінальним процесуальним кодексом України покладена на сторону захисту, а активну участь у її реалізації бере захисник. При цьому захисник не лише здійснює захист від обвинувачення у кримінальному провадженні, але й реалізовує попереджувальну діяльність із запобігання порушень прав, свобод та законних інтересів підзахисних осіб. Така діяльність потребує надання процесуальних можливостей для її реалізації, а вони прямо залежать від якості кримінального процесуального закону, в якому мають бути регламентовані. Окрім того, автори зазначають, що існує декілька колізій та прогалин у регулюванні участі захисника у кримінальному провадженні, що, беззаперечно, створює підґрунтя для формування науково-практичних пропозицій, які автори визначили у цій статті.
У роботі проаналізовано стан правового регулювання прав та обов’язків захисника, встановлено необхідність його удосконалення шляхом внесення змін до ст. 46 та ч. 7 ст. 47 КПК України. А також аналізується співвідношення змісту норм ст. 49, 52 КПК України із положеннями ст. 13 та 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Як результат – запропоновано редагувати положення ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» у відповідності нормам КПК України.
Окремо у статті проаналізовано пропозиції удосконалення кримінального процесуального законодавства щодо участі захисника у доказуванні під час кримінального провадження. При здійсненні такого аналізу застосовано авторами підхід, згідно якого визначено, що проблеми сучасного правового регулювання права на збір та подання доказів у кримінальному провадженні глибоко пов’язані із типом кримінального процесу в Україні у якому наявні елементи обвинувального кримінального процесу під час досудового розслідування, а, відповідно, захисник не має рівних можливостей для здійснення захисту у порівнянні із можливостями щодо збирання та перевірки доказів стороною обвинувачення з метою формування такого обвинувачення.
Документ
Проблемні питання правового регулювання участі адвоката у кримінальному провадженні для надання професійної правничої допомоги учасникам такого провадження
(Електронне наукове видання «Аналітично-порівняльне правознавство», 2024) Циганюк Ю.В.; Кучинська О.П.
статті визначено, що на перший погляд правове регулювання діяльності адвоката у кримінальному провадженні достатньо регламентоване, відповідає міжнародним стандартам та не потребує корегування. Але, як показує практика, під час реалізації норм кримінального процесуального законодавства виникає чимало проблем, які засновані на колізіях та прогалинах у ньому.
Серед них чільне місце займають проблеми захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої допомоги учасникам кримінального провадження адвокатом.
У роботі досліджено стан правового регулювання участі адвоката у кримінальному провадженні для надання професійної правничої допомоги учасникам такого провадження. Авторами проаналізовано відсутність права потерпілого та його представника на договірних умовах залучати експерта у кримінальне провадження, інші обмеження прав потерпілого та його представника у збиранні доказів, права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення, відсутність права на отримання копії повідомлення про підозру та обвинувального акта, відсутність права подавати клопотання слідчому судді про отримання тимчасового доступу до речей чи документів, а також права на оскарження запобіжного заходу який
був застосований до підозрюваного/обвинуваченого з мотивів його м’якості тощо.
Також у статті проаналізовано права представника цивільного позивача або цивільного відповідача у кримінальному провадженні у взаємозв’язку із правами, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, звернено увагу на необхідність передбачення представництва для іншого власника або володільця майна у правовідносинах щодо права заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, розглянуто процесуальний статус адвоката свідка та адвоката викривача.
У статті запропоновані зміни до норм Кримінального процесуального кодексу України в контексті правового регулювання участі адвоката у кримінальному провадженні для надання професійної правничої допомоги учасникам такогопровадження.
Документ
Аналіз судово-експертної діяльності під час розслідування воєнних злочинів
(Право UA, 2023) Циганюк Ю.В.; Кравчук О.В.; Копанчук В.О.
Автори статті на підставі проведеного теоретичного аналізу, статистичного узагальнення та шляхом проведення емпіричних досліджень розглянули та виклали особливості організації досудового розслідування воєнних злочинів. Розглядаються особливості використання певних криміналістичних методик для проведення судової експертизи під час розслідування воєнних кримінальних правопорушень.
Надається на розгляд та обговорення загалу власна (авторська) позиція щодо можливості використання інших («нестандартних») джерел проведення судової експертизи в умовах війни. Акцентується увага на обов’язкових складових висновку такого виду експертизи, які визначені законодавцем держави у чинному законодавстві України. Обґрунтовується необхідність ефективної співпраці працівників правоохоронних органів, суду та експертів з метою якісного та об’єктивного виконання завдань кримінального провадження, дотримання загальних засад кримінального процесу та покращення інноваційної політики України загалом. Авторами визначено та надано власний перелік питань, які повинні з’ясовуватись експертами-криміналістами
та правоохоронними органами при зібранні доказової бази (слідової картини) вчинення воєнних злочинів. Встановлено існування адміністративно-правових механізмів щодо пришвидшення реєстрації та застосування методик, які розроблені та атестовані у Експертній службі Міністерства внутрішніх справ України. Розкривається значення та місце цих новел в системі права, судової експертизи та криміналістики у цілому. Авторами статті проведено аналіз судово-експертної діяльності під час розслідування воєнних злочинів.
Привернуто увагу на необхідність подальшої наукової співпраці вчених, спеціалістів у галузі матеріального та процесуального права.