Перегляд за Автор "Стеньгач Надія Олександрівна"
Зараз показуємо 1 - 13 з 13
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- Документ“WOMEN’S LEGAL STATUS IN THE SOCIETY OF THE POLISH-LITHUANIAN COMMONWEALTH AND THE UKRAINIAN COSSACK STATE (SECOND HALF OF THE XVI-XVIII CENTURIES)”(EUROPEAN SCIENCE Scientifi c journal, 2017) Стеньгач Надія ОлександрівнаUnlike the rest of Western Europe, in Ukraine the social status of women depended not on the social status of her husband, but on her own property status. The women’s legal status was regulated by the Lithuanian Statutes, which criminal and civil rulings enshrined the principle of equal rights for men and women. By ensuring the property independence of women and their right to inherit the land, the Lithuanian Statute thus legalized wives’ equal legal status with their husbands. It is also noteworthy that divorces in Ukraine at the time of XVI-XVIII centuries was considered a mundane procedure, in contrast to the rest of medieval Europe, and it took place not only in cases permitted by the church but also because of the lack of consent in married life and even because of the loss of trust and love or chronic illness of one of the spouses. The divorce process took place by means of a mutual “protest” with the determination of the material conditions and rights of the children. After all the formalities related to divorce were done, man and woman both were able to enter new marriages. All of that and many more proves that the legal status of women in the society of the Polish Lithuanian Commonwealth and the Ukrainian Cossack state was quite high and was regulated by the norms fixed by the secular and church legislation and the customary law of the Ukrainian people.
- ДокументWOMEN’S LEGAL STATUS IN THE SOCIETY OF THE POLISH-LITHUANIAN COMMONWEALTH AND THE UKRAINIAN COSSACK STATE (SECOND HALF OF THE XVI-XVIII CENTURIES)”(europska-veda, 2019) Стеньгач Надія ОлександрівнаUnlike the rest of Western Europe, in Ukraine the social status of women depended not on the social status of her husband, but on her own property status. The women’s legal status was regulated by the Lithuanian Statutes, which criminal and civil rulings enshrined the principle of equal rights for men and women. By ensuring the property independence of women and their right to inherit the land, the Lithuanian Statute thus legalized wives’ equal legal status with their husbands. It is also noteworthy that divorces in Ukraine at the time of XVI-XVIII centuries was considered a mundane procedure, in contrast to the rest of medieval Europe, and it took place not only in cases permitted by the church but also because of the lack of consent in married life and even because of the loss of trust and love or chronic illness of one of the spouses. The divorce process took place by means of a mutual “protest” with the determination of the material conditions and rights of the children. After all the formalities related to divorce were done, man and woman both were able to enter new marriages. All of that and many more proves that the legal status of women in the society of the PolishLithuanian Commonwealth and the Ukrainian Cossack state was quite high and was regulated by the norms fixed by the secular and church legislation and the customary law of the Ukrainian people.
- ДокументБОРОТЬБА ЗА НАЦІОНАЛЬНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ І МІЖНАРОДНИЙ СТАТУС УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — XVIII СТ.СТ.)(Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2021) Стеньгач Надія ОлександрівнаПитання кваліфікації статусу України-Гетьманщини зали шається актуальним, адже він не був врегульований юридично і розглядався сучасниками лише в політичній площині, що зумо вило різні погляди з цієї проблеми в історико-правовій науці. Встановити правове становище України на кінець XVII — поча ток XVIII ст. можливо на основі україно-російських та російсько польських угод, фактично наявних україно-російських зв’язків, зо крема, вивчаючи інститут гетьмана — глави держави та осно вного носія державного суверенітету. У цьому полягає мета цього дослідження. Україно-російські угоди або договірні статті другої половини XVII ст. науковці розглядають як своєрідні конститу ційні акти, джерела державного права України, котрі на основі козацьких правових звичаїв врегульовували відносини між Украї ною та Росією, а також юридичним чином закріплювали «права і вільності» козаків, військово-адміністративний устрій, част ково визначали діяльність органів державної влади і управління. Але, як відомо, україно-російські угоди прямо не вказували на ста тус Української держави, але юридично стверджували фактично наявні на основі козацького звичаєвого права основні державно правові інститути України, а отже, і її суверенітет. Ці угодимали характер двостороннього міжнародно-правового акту, де Військо Запорозьке і Московське царство виступали сторонами договірного процесу, який супроводжувався властивим для міжна родно-правових відносин узгодженням позицій, врахуванням пот реб та інтересів сторін, встановленням їхніх прав та обов’язків.
- ДокументБОРОТЬБА ЗА НАЦІОНАЛЬНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ І МІЖНАРОДНИЙ СТАТУС УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — XVIII СТ.СТ.)(Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2021) Стеньгач Надія ОлександрівнаПитання кваліфікації статусу України-Гетьманщини зали шається актуальним, адже він не був врегульований юридично і розглядався сучасниками лише в політичній площині, що зумо вило різні погляди з цієї проблеми в історико-правовій науці. Встановити правове становище України на кінець XVII — поча ток XVIII ст. можливо на основі україно-російських та російсько польських угод, фактично наявних україно-російських зв’язків, зо крема, вивчаючи інститут гетьмана — глави держави та осно вного носія державного суверенітету. У цьому полягає мета цього дослідження. Україно-російські угоди або договірні статті другої половини XVII ст. науковці розглядають як своєрідні конститу ційні акти, джерела державного права України, котрі на основі козацьких правових звичаїв врегульовували відносини між Украї ною та Росією, а також юридичним чином закріплювали «права і вільності» козаків, військово-адміністративний устрій, част ково визначали діяльність органів державної влади і управління. Але, як відомо, україно-російські угоди прямо не вказували на ста тус Української держави, але юридично стверджували фактично наявні на основі козацького звичаєвого права основні державно правові інститути України, а отже, і її суверенітет. Ці угоди мали характер двостороннього міжнародно-правового акту, де Військо Запорозьке і Московське царство виступали сторонами договірного процесу, який супроводжувався властивим для міжна родно-правових відносин узгодженням позицій, врахуванням пот реб та інтересів сторін, встановленням їхніх прав та обов’язків. Але сторони не були рівноправними контрагентами договору, адже Військо Запорозьке надавало проєкт угоди, а царський уряд вносив до нього поправки і ратифікував у формі «пожалування». Російська влада розглядала Україну як невід’ємний складник вла сної держави і намагалася здійснити інкорпорацію її території. Гетьман та більшість козацької старшини вважали, що Військо Запорозьке зберігало державний суверенітет і перебувало під про текторатом Росії. Лише події 1708–1709 років змусили україн ську політичну еліту (крім послідовників Івана Мазепи) визнати автономне правове становище Війська Запорозького у складі Ро сії. Висвітлено основні напрямки в діяльності гетьманської адмі ністрації утвердити суверенітет української влади у внутрішній і зовнішній політиці протягом другої половини XVII–XVIII cт.ст.
- ДокументДО ПИТАННЯ СОБОРНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ І ПРОБЛЕМИ КОНСОЛІДАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ ГЕТЬМАНЩИНИ…(ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ імені Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом», 2023) Стеньгач Надія ОлександрівнаПотреба вирішувати загальносуспільні справи, приймати і реалізовувати політичні рішення відповідного масштабу спонукала старшину до консолідації як всередині своєї верстви, так і з іншими станами українського суспільства. Саме консолідація як ідея національної єдності і соборності розглядалася як запорука подолання усіх труднощів та деструктивних факторів, вирішення суспільно політичних завдань. Сьогодні наше завдання – зберегти та примножити державно будівний потенціал ідеї соборності як запоруки нерозривності та єдності державного організму, поступального соціально-економічного та духовно-культурного розвитку України. Державність України у сучасному, багатоаспектному розумінні простягається від територіальної цілісності до громадянської консолідації. Україна обрала свій шлях – шлях непохитної національної згоди та безумовного та постійного суспільного діалогу
- ДокументДо проблеми гендерної рівності і правового становища жінки в сучасній Китайській Народній Республіці(International Science Journal of Jurisprudence & Philosophy, 2023) Стеньгач Надія ОлександрівнаКитай є країною, що розвивається, з найбільшим населенням у світі. Із загальної чисельності населення 1,3 мільярда жінки становлять близько половини. З моменту заснування КНР в 1949 році, особливо після ухвалення політики реформ наприкінці 1970-х років, поряд з безперервним зростанням економіки Китаю, жінкам надається більше гарантій реалізації рівних прав та можливостей з чоловіками. Держава постійно активізувала свої зусилля щодо розробки, перегляду та забезпечення дотримання відповідних законів та постанов для захисту законних прав та інтересів жінок. Проведено низку заходів щодо забезпечення рівних можливостей працевлаштування жінок і чоловіків, спільного використання економічних ресурсів та результатів соціального розвитку. За останні кілька років китайський уряд сформулював і проводив політику підтримки, що заохочує жінок до відкриття бізнесу за власною ініціативою, та надавав їм пільги при наданні субсидій на професійну підготовку та гарантованих кредитів. Також уряди всіх рівнів прийняли безліч сприятливих для жінок умов, таких як створення робочих місць у сфері громадського добробуту, відкриття центрів служби зайнятості, моніторинг дискримінації за ознакою статі щодо жінок при працевлаштуванні та допомогу жінкам знайти роботу. У Законі про шлюб 2001 року підтверджено основний принцип рівності між чоловіками та жінками, підкреслено рівний статус чоловіка та дружини та їх рівні права та обов'язки у шлюбі та сім'ї, додано статті про заборону домашнього насильства та двоєженства з метою захисту прав жінок. У той же час уряд чудово усвідомлює, що в процесі реструктуризації економіки Китай стикається з новими ситуаціями та проблемами у гендерній рівності та правовому розвитку жінок. Китайські жінки стають все більш диверсифікованими за своїм соціальним статусом, а отже, розрізняються і їхні потреби в засобах існування, розвитку та захисту своїх прав та інтересів. В наявності явний дисбаланс у розвитку жінок різних регіонів, соціального статусу та груп; застарілі умовності та звичай нерівності між чоловіками та жінками, успадковані з історії та культури Китаю, ще не повністю викорінені
- ДокументДо проблеми загострення соціальних протиріч в Українській козацькій державі та соціально-економічної політики гетьманського уряду доби Руїни(Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2021) Стеньгач Надія ОлександрівнаУ середині XVII століття та під час визвольних змагань гетьман Богдан Хмельницький здійснив важливі зміни в політичному устрої та соціальній структурі українського суспільства. Створювалися умови для розвитку продуктивних сил і зародження буржуазних відносин. Проте гетьман Іван Виговський докорінно змінив напрямок соціальної політики, що призвело до початку громадянської війни в козацькій державі. У своїй статті автор з’ясовує, що, незважаючи на загострення суспільно-політичної ситуації в козацькій Україні, гетьманський уряд наприкінці 50-х — на початку 60-х років XVII століття намагався вести виважену внутрішньополітичну діяльність. Зокрема, Юрій Хмельницький відмовився від курсу Івана Виговського на оновлення дореволюційної моделі соціально-економічних відносин і продовжив основні напрямки політики свого батька. Гетьман наділяв землею монастирі, але стримував зростання землеволодіння шляхти та козацької старшини. Селяни зберігали завойовану на початку Національної революції власність: право успадковувати землю, особисту свободу та право вступати до козацького стану. Клас феодалів продовжував шукати селянство переважно через державний апарат. Уряд підтримував розвиток торгівлі та рибальства; регулював конфлікти між окремими верствами суспільства (старшина і міщани, старшина і духовенство тощо). Намагаючись запобігти соціальному вибуху, Юрій Хмельницький, всупереч рішенню Варшавського сейму 1661 р. наказав усунути шляхту і польську адміністрацію з маєтків. Однак, незважаючи на ці заходи, соціально-економічна ситуація продовжувала погіршуватися. На Правобережній Україні населення потерпало від присутності воїнів і татарських орд, які грабували й спустошували міста й села, а також від напливу шляхти, яка поспішала зайняти їхні маєтки. Соціальна напруга посилилася після того, як сейм 1662 р. заборонив козакам проживати на шляхетських і королівських землях Київського і Брацлавського воєводств і примусив козаків, міщан і селян відбувати феодально-кріпосницьку залежність. На Лівобережжі соціальні протиріччя, крім свавілля російських воєвод, мали ще й внутрішні причини: посилення експлуатації селян, міщан і рядових козаків козацькою старшиною; виховання серед бригадирів кількох груп, що воюють між собою і демагогічними гаслами залучають на свій бік низи. Усе це разом ускладнювало політичне становище Козацької держави та послаблювало сили уряду в боротьбі за збереження територіальної цілісності, що зрештою призвело до її розколу на два гетьманства та втрати незалежності.
- ДокументЕволюція партійної системи Індії в Новітній час(International Science Journal of Jurisprudence & Philosophy, 2024) Стеньгач Надія ОлександрівнаІндійська партійна система бере свій початок у національному русі за незалежність від колоніального правління в Британській Індії, поступового розширення виборчих прав з початку XX століття та запровадження загального виборчого права відповідно до Конституції незалежної Індії, що набула чинності з 1950 року. Культурне розмаїття, соціальний, етнічний, кастовий, общинний, релігійний плюралізм, національні традиції рухів, контрастуючий стиль керівництва та ідеологічні перспективи допомогли сформувати індійську партійну систему. Від перших парламентських виборів (ще в часи британського колоніального правління) і навіть у перші десятиліття незалежності фактично окрему партійну систему становив Індійський Національний Конгрес. Після здобуття незалежності саме з ІНК почали виокремлюватися політичні партії, що сформували першу опозицію. І вже на сьогодні в Індії нараховується найбільша у світі кількість політичних партій. Напередодні сімнадцятих загальних виборів до Лок Сабха (2019 р.) в країні було 7 національних партій, 52 державні партії та 2354 зареєстровані невизнані партії. Відомо, що на сучасному етапі індійська демократія переживає фундаментальну трансформацію. Це проявилося у системних змінах характеру виборчої конкуренції, багаторазових збільшеннях чисельності середнього класу, проникнення соціальних медіа, руйнування старих ієрархій тощо. Соціальна та географічна експансія Бхаратія Джаната Парті (БДП) з 2014 року змінила політичний ландшафт, що призвело до подальшої маргіналізації Індійського Національного Конгресу, послаблення Лівого фронту та зниження сили партій на рівні штатів.
- ДокументЕВОЛЮЦІЯ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ФОРМИ ПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ-ГЕТЬМАНЩИНИ НАПРИКІНЦІ XVII–XVIII CТ.СТ.(Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2021) Стеньгач Надія ОлександрівнаПроцесуально-інституційне оформлення української держави становило складний процес формування державно-управлінського апарату на центральному й місцевому рівнях з одночасним виро бленням механізмів регулювання відносин і між суб’єктами влади, і між її носіями та соціумом. Організаційне ядро держав ного інституту влади сформувалося на правових принципах по літичної організації козацького товариства, яке одночасно стало й середовищем зародження нової української політичної еліти. Українська держава управлялася через взаємодію двох інститу тів — генеральної ради і гетьмана, відносини між якими часто позначалися на ефективності всієї управлінської вертикалі. Ни жчі щаблі її структурної ієрархії становили центральні й міс цеві органи влади — інститути генеральних, полкових і сотенних старшин, війтів і отаманів у сільській місцевості, Генеральна військова канцелярія, Генеральний військовий суд, полкові та со тенні управлінські й судові структури, місцеві ратуші та колегії лавників, копні суди тощо, через які утверджувалася владна мо нополія на регламентацію суспільного життя. Принципом фор мування владних структур виступала виборна система, хоча не рідко пр
- ДокументРОЗРОБКА НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ НА РУБЕЖІ ХІХ — ХХ СТ. В УКРАЇНІ(Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2017) Стеньгач Надія Олександрівналема становлення політичної са мостійності України як неодмінної умови існування української держави. Проаналізовано праці двох ідео логів самостійницької ідеї — «Україна irredenta» Юліа на Бачинського та «Самостійна Україна» Миколи Міх новського, які належали до найвідоміших представни ків українського визвольного руху кінця XIX — початку XX ст.
- ДокументРОЗРОБКА НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ НА РУБЕЖІ ХІХ — ХХ СТ. В УКРАЇНІ(Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2017) Стеньгач Надія ОлександрівнаОстаннє десятиліття ХІХ ст. стало переломним у розвитку українського національного руху. З виникненням у цей час у Галичині українських політичних партій національна ідея виходить за рамки суто інтелігентського середовища і проникає вглиб суспільства. Це створює умови для формування масового національного руху з яскравим політичним забарвленням. Галичина, попри власні важкі умови національного й економічного існування, стає центром українського руху, в тому числі й щодо східноукраїнських земель, відіграючи роль полігону, де створювалися і вдосконалювалися засоби національно-культурного та суспільно-політичного відродження українського народу. Під впливом назріваючих у Східній Галичині процесів національного самоусвідомлення, а також критики «молодими» радикалами народницького соціалізму і федеральних концепцій відбувалася еволюція в суспільнополітичній думці краю. Почали з’являтися роботи, в яких пропагувалася ідея самостійної, соборної української держави. Саме тоді одним із перших україн- © Стеньгач Н. О., 2017 Університетські наукові записки, 2017, № 63, с. 39-55. www.unz.km.ua 40 ську національну ідею й почав розробляти молодий галицький політик Юліан Бачинський у праці «Україна irredenta». Політична самостійність України, вважав він, є життєво необхідною умовою для економічного та культурного розвитку. Українська держава, на його думку, повинна бути соборною та об’єднувати всі свої етнічні землі, оскільки національна ідея не стосуються лише українського народу, а є справою усіх націй, що населяють українську етнічну територію. Праця «Україна irredenta» здійснила великий вплив на еволюцію поглядів західноукраїнської інтелігенції, зокрема Івана Франка, котрий після її виходу перейшов із соціалістичного табору до національного.
- ДокументРОЛЬ ПРАВА В СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII–XVIII СТ.СТ.)(Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2019) Стеньгач Надія ОлександрівнаСеред регулятивно-комунікаційних механізмів ствердження влади в Українській козацькій державі є провідною схильність до правового вирішення суспільно-політичних питань — причому як в середовищі еліти, так і в стосунках між елітою та підвла дними стратами. У контексті судочинства слід виділити схильність до забез печення змагальності у судовому процесі між позивачем та від повідачем, створення відповідачу умов для захисту, спрямування роботи суду не лише на покарання, але й на відновлення справед ливості, безпристрасність, колективність суддівства. Усе це означало неприйняття російських правових норм, де узаконюва лося «право сильного». Орієнтація на безпристрасний правовий процес екстраполю валися на прояви як внутрішньо-, так і зовнішньополітичного життя. Насамперед, це фіксується у визнанні нелегітимними політичних акцій, проведених при опорі на воєнно-силовий тиск, примус. У внутрішньополітичному аспекті підкреслимо тенденцію до конституційних методів регулювання суспільного життя.
- ДокументРОЛЬ ПРАВА В СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII–XVIII СТ.СТ.)(Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2019) Стеньгач Надія ОлександрівнаСеред регулятивно-комунікаційних механізмів ствердження влади в Українській козацькій державі є провідною схильність до правового вирішення суспільно-політичних питань — причому як в середовищі еліти, так і в стосунках між елітою та підвладними стратами. У контексті судочинства слід виділити схильність до забезпечення змагальності у судовому процесі між позивачем та відповідачем, створення відповідачу умов для захисту, спрямування роботи суду не лише на покарання, але й на відновлення справедливості, безпристрасність, колективність суддівства. Усе це означало неприйняття російських правових норм, де узаконювалося «право сильного». Орієнтація на безпристрасний правовий процес екстраполювалися на прояви як внутрішньо-, так і зовнішньополітичного життя. Насамперед, це фіксується у визнанні нелегітимними політичних акцій, проведених при опорі на воєнно-силовий тиск, примус. У внутрішньополітичному аспекті підкреслимо тенденцію до конституційних методів регулювання суспільного життя.