До проблеми загострення соціальних протиріч в Українській козацькій державі та соціально-економічної політики гетьманського уряду доби Руїни
Ескіз недоступний
Дата
2021
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова
Анотація
У середині XVII століття та під час визвольних змагань гетьман Богдан Хмельницький здійснив важливі зміни в політичному устрої та соціальній структурі українського суспільства. Створювалися умови для розвитку продуктивних сил і зародження буржуазних відносин. Проте гетьман Іван Виговський докорінно змінив напрямок соціальної політики, що призвело до початку громадянської війни в козацькій державі. У своїй статті автор з’ясовує, що, незважаючи на загострення суспільно-політичної ситуації в козацькій Україні, гетьманський уряд наприкінці 50-х — на початку 60-х років XVII століття намагався вести виважену внутрішньополітичну діяльність. Зокрема, Юрій Хмельницький відмовився від курсу Івана Виговського на оновлення дореволюційної моделі соціально-економічних відносин і продовжив основні напрямки політики свого батька. Гетьман наділяв землею монастирі, але стримував зростання землеволодіння шляхти та козацької старшини. Селяни зберігали завойовану на початку Національної революції власність: право успадковувати землю, особисту свободу та право вступати до козацького стану. Клас феодалів продовжував шукати селянство переважно через державний апарат. Уряд підтримував розвиток торгівлі та рибальства; регулював конфлікти між окремими верствами суспільства (старшина і міщани, старшина і духовенство тощо). Намагаючись запобігти соціальному вибуху, Юрій Хмельницький, всупереч рішенню Варшавського сейму 1661 р. наказав усунути шляхту і польську адміністрацію з маєтків. Однак, незважаючи на ці заходи, соціально-економічна ситуація продовжувала погіршуватися. На Правобережній Україні населення потерпало від присутності воїнів і татарських орд, які грабували й спустошували міста й села, а також від напливу шляхти, яка поспішала зайняти їхні маєтки. Соціальна напруга посилилася після того, як сейм 1662 р. заборонив козакам проживати на шляхетських і королівських землях Київського і Брацлавського воєводств і примусив козаків, міщан і селян відбувати феодально-кріпосницьку залежність. На Лівобережжі соціальні протиріччя, крім свавілля російських воєвод, мали ще й внутрішні причини: посилення експлуатації селян, міщан і рядових козаків козацькою старшиною; виховання серед бригадирів кількох груп, що воюють між собою і демагогічними гаслами залучають на свій бік низи. Усе це разом ускладнювало політичне становище Козацької держави та послаблювало сили уряду в боротьбі за збереження територіальної цілісності, що зрештою призвело до її розколу на два гетьманства та втрати незалежності.
Опис
Автор в даній статті зазначає, що уряд Юрія Хмельницького, прийшовши до влади у склад-ній соціально-політичній обстановці, проводив виважену соціальну полі-тику, продовжуючи лінію Богдана Хмельницького: підтримував монастирі, не надавав шляхті і старшині великих земельних володінь, а в основному лише підтверджував права на попередні; не посилював визиску селянства; не провів розмежування між козаками і покозаченими, намагався захис-тити економічні права міщанства. Після укладання Чуднівського договору —затримував повернення шляхти до своїх маєтків, намагався покращити становище різних прошарків населення у клопотаннях до польського ко-роля та в договорах із кримських ханом.По-третє, непримиренне ставлення з боку більшості козацтва (особ-ливо запорозького) до спроб старшини виділитися у привілейований стан привели до загострення суперечностей на Лівобережній Україні в 1661–1662рр. Соціальні виступи (рух за «чорну» раду, боротьба із урядовими під-розділами Юрія Хмельницького, вбивство заможних козаків) не збігалися із національними інтересами козацької України і відігравали деструктив-ний характер, послаблюючи сили держави у боротьбі за незалежність