Університетські наукові записки
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Зараз показуємо 1 - 5 з 78
- ДокументЗабезпечення майнових інтересів учасників справи в цивільному процесі: порівняльно-правовий аспект(Університетські наукові записки, 2018) Гарієвська Мирослава Богданівна / Myroslava HARIIEVSKAРозглянуто забезпечення майнових інтересів учасни ків справи в цивільному процесі шляхом вжиття захо дів забезпечення позову та зустрічного забезпечення. Запропоновано передбачити в цивільному процесуаль ному законодавстві обов’язок доказування необхіднос ті вжиття заходів забезпечення позову. Акцентовано увагу на ролі вжиття судом заходів забезпечення по зову для належного захисту майнових інтересів учас ників справи в цивільному процесі. Визначено критерії, які суд повинен врахувати під час вирішення питання при забезпеченні позову. Виділено такий критерій, як баланс інтересів особи, яка звернулась із заявою про за безпечення позову, й особи, стосовно якої ці заходи мо жуть бути вжиті. Іншою умовою забезпечення є від повідність розміру вимоги і співмірність виду забезпе чення тим наслідкам, які може мати його прийняття для протилежної сторони. Суд також повинен враху вати відповідність заходів забезпечення позову інтере- сам відповідача, при цьому необхідно звернути увагу на доцільність зустрічного забезпечення позивачем. Розглянуто питання необхідності врахування безпосе реднього зв’язку вжиття заходів забезпечення позову та предмета спору, а також достатності заходів забезпечення позову меті забезпечення позову. Вжиття заходів забезпечення позову не повинно порушувати ін тереси відповідача, третіх осіб, а також осіб, які не бе руть участі у справі. У кожному конкретному випадку суд повинен забезпечити баланс інтересів усіх учасни ків справи. Застосування заходів забезпечення позову та зустрічного забезпечення законодавець відносить до дискреційних повноважень суду. Щодо зустрічного забезпечення, то ЦПК України передбачає тільки два випадки, коли забезпечувальні заходи застосовуються обов’язково. В інших випадках застосування зустрічно го забезпечення здійснюється на вимогу суду або в разі задоволення клопотання відповідача про зустрічне за безпечення. Запропоновано передбачити у ЦПК Украї ни норму про відшкодування шкоди, завданої забезпе ченням позову з метою сприяння захисту прав особи, стосовно якої вживаються заходи забезпечення позову.
- ДокументДо питання обсягу дискреційних повноважень суду в цивільному процесі(Університетські наукові записки, 2017) Гарієвська Мирослава Богданівна / Myroslava HARIIEVSKAРозглянута правова природа дискреційних повноважень суду при розгляді цивільних справ у суді першої інстанції. Визначено, що завданнями дискреційних повноважень є досягнення оптимальної організації судового розгляду справи й оцінка доцільності проведення процесуальних дій, підвищення ефективності діяльності суду з метою забезпечення захисту прав і свобод людини й громадянина. Проаналізовано норми Цивільного процесуального кодексу України та визначено, що при наділенні дискреційними повноваженнями законодавцем використовуються різноманітні мовні конструкції, такі як: «суд може», «суд має право», «визнається судом». Обґрунтовано, що для реалізації судом дискреційних повноважень переважно вимагається вчинення ініціативних дій особами, які беруть участь у справі. З аналізу відносно визначених норм можна зробити висновок про те, що не в усіх випадках вчинення процесуальної дії на розсуд суду є можливим закріплювати мотиви, якими керувався суд у письмовій формі. Розглянуто ознаки дискреційних повноважень суду, якими слід вважати визначення нормами цивільного процесуального права, вчинення конкретної процесуальної дії із застосуванням власного розсуду, вмотивованість вибору варіанта процесуальної поведінки суду, об’єктивованість дискреційного повноваження у визначеній законом формі. Проаналізовано судову практику з питань реалізації дискреційних повноважень суду при вчиненні конкретних процесуальних дій. Зроблено висновок, що в певних випадках суди помилково відносять вчинення певної процесуальної дії до дискреційних повноважень суду. Виділено обсяг дискреційних повноважень суду при розгляді цивільних справ у суді першої інстанції згідно з чинним цивільним процесуальним законодавством за ознаками мовного виразу в нормі цивільного процесуального права, підстав, умов та ініціативи реалізації дискреційних повноважень.
- ДокументЮрисдикційна форма захисту сімейних прав(Університетські наукові записки, 2019) Сердечна Ірина Леонідівна / Serdechna I.L.Визначено, що захист сімейних прав і охоронюваних законом інтересів є однією з найбільш важливих гарантій існування цих прав та інтересів. Це обумовлено тим, що права та інтереси у будь-якій сфері суспільного життя не завжди здійснюються безперешкодно. Захист суб’єктивних прав реалізується в передбаченому законом порядку, тобто шляхом застосування належної форми. Під формою захисту розуміють комплекс внутрішньо погоджених організаційних заходів щодо захисту суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Досліджено, що в теорії права існують різні підходи науковців до виділення форм захисту сімейних прав. Ми схиляємось до точки зору існування, юрисдикційної та неюрисдикційної форм захисту. Запропоновано в межах юрисдикційної форми захисту сімейних прав та інтересів виділити судову та позасудову форми захисту. Сутність судового захисту розкрито через можливість особи звернутися за захистом свого порушеного, оспореного чи невизнаного сімейного права до суду. У свою чергу, під позасудовою формою захисту авторка розуміє можливість особи звернутися до інших, окрім суду, компетентних органів для захисту свого порушеного, оспореного чи невизнаного сімейного права. При позасудовій формі захисту сімейних прав та інтересів, суб’єкти звертаються до таких установ як органи опіки та піклування, нотаріату, прокуратури, адвокатури та інших. В межах статті доведено, що рішення органу опіки та піклування мають, як правило, рекомендаційний характер. Разом із цим його рішення є обов’язковими до виконання, якщо протягом десяти днів від часу винесення рішення заінтересована особа не звернулася до суду. Органи нотаріату відіграють важливе значення при договірному регулюванні правовідносин між учасниками сімейних правовідносин, а саме при укладенні сімейно-правових договорів. Сімейне законодавство наділяє певними повноваженнями прокурора у сфері захисту сімейних прав. У свою чергу адвокатура частково відіграє роль у захисті сімейних прав. Обґрунтовано, що інститут медіації заслуговує на увагу при дослідженні питання захисту сімейних прав та інтересів. Авторкою визначено, що найефективнішою формою захисту сімейних прав та інтересів є судовий захист.
- ДокументСімейні права та обов’язки фактичного вихователя та дитини Університетські наукові записки(Університетські наукові записки, 2016) Сердечна І. Л.; Serdechna I. L.
- ДокументПРО ПРАВО НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я СОЦІАЛЬНО ВРАЗЛИВИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ(Університецькі наукові записки, 2021) Бондаренко-Зелінська Надія; Бориславська Марина; Зелінський Андрій; Bondarenko-Zelinska Nadiia; Boryslavska Maryna; Zelinskyі AndriiМетою статті є окреслення найбільш значимих аспектів забезпечення реального здійснення особами, які належать до соціально вразливих груп населення, своїх прав у сфері охорони здоров’я. Внаслідок проведеного дослідження з’ясовано, що вразливість як соціально-правове явище — це стан, коли особа, сім’я, група осіб не можуть задовольнити свої базові та соціальні потреби через на-явність обставини/сукупності обставин, які цьому перешкоджають. Запропоновано визначення соціально вразливих груп населення. Проведене розмежування соціально вразливих груп населення із малозабезпеченими особами. Обґрунтовано, що діти є найбільш чисельною соціально вразливою групою населення. При чини такого висновку полягають у соціальній вразливості та потенційній незахищеності дітей внаслідок їхнього віку, недостатності життєвого досвіду, психологічної та розумової нерівномірності та об’єктивної неготовності до багатьох життєвих реа-лій. Встановлена залежність благополуччя дитини від ефективності здійснення її права на охорону здоров’я. Право на охорону здоров’я кожної дитини в Україні може бути забезпечене лише при гарантованому доступі до кваліфікованих лікарів та до життєвонеобхідних лікарських засобів з доведеною ефективністю. Причому такий доступ повинен бути своєчасним, забезпечуватися вже у момент виникнення в дитини потреби у медичній допомозі. Встановлені важливі напрямки державної політики у сфері охорони здоров’я дітей. Серед них: розробка ефективного механізму превентивного виявлення, моніторингу та захисту дітей, щодо яких є лише перші ознаки виникнення навколо дитини негативної ситуації; контроль та координація процесу інформування і батьків, і дітей щодо дитячого здоров’я та «гігієни сім’ї»; сприяння та заохочення належного проходження регулярних профілактичних медичних оглядів для тих категорій дітей, для яких законодавство їх встановлює як обов’язкові; правовий, науковий та промисловий розвиток фармацевтичної сфери з метою максимального забезпечення внутрішнього ринку держави якісними ліками. Пропонується здійснювати періодичний перегляд Календаря щеплень, включення до нього непередбачених чинним законодавством «керованих» інфекцій та запровадження системи заохочення проходження вакцинації. Для захисту інтересів дитини обґрунтована необхідність запровадження спеціальних електрон-них ресурсів (відповідної платформи) з необхідною інформацією для дітей та можливістю зворотного зв’язку. Для розробки та-кого ресурсу слід використати найкращий світовий досвід.