Університетські наукові записки

Постійне посилання зібрання

Переглянути

Нові надходження

Зараз показуємо 1 - 5 з 79
  • Документ
    ПОЛІТИЧНА ПОЛЯРИЗАЦІЯ ЯК ВИКЛИК ДЕМОКРАТІЇ В СУЧАСНИХ США
    (Хмельницький університет управління і права імені Леоніда Юзькова, 2025) Стеньгач Надія Олександрівна
    США як одна з найстаріших сучасних демократій довгий час розглядалися як взірець стабільного державного управління. Проте у XXI ст. країна зіткнулася з глибокою інституційною кризою, яка підриває її демократичні основи. Тому автор стаття досліджується, як ця криза проявляється в послабленні ключових інститутів, зростанні недовіри до них з боку громадян, політичній поляризації та ерозії демократичних норм. Відзначено, що наразі політична поляризація в США досягла критичного рівня, і це призводить до паралічу роботи основних державних інститутів, таких як Конгрес. Ворожнеча між Республіканською та Демократичною партіями унеможливлює досягнення компромісів і сприяє прийняттю односторонніх рішень. Політична поляризація також підриває довіру громадян до урядових інститутів, оскільки люди дедалі частіше сприймають їх через призму партійної приналежності. Це загрожує зниженням легітимності державного управління.
  • Документ
    Забезпечення майнових інтересів учасників справи в цивільному процесі: порівняльно-правовий аспект
    (Університетські наукові записки, 2018) Гарієвська Мирослава Богданівна / Myroslava HARIIEVSKA
    Розглянуто забезпечення майнових інтересів учасни ків справи в цивільному процесі шляхом вжиття захо дів забезпечення позову та зустрічного забезпечення. Запропоновано передбачити в цивільному процесуаль ному законодавстві обов’язок доказування необхіднос ті вжиття заходів забезпечення позову. Акцентовано увагу на ролі вжиття судом заходів забезпечення по зову для належного захисту майнових інтересів учас ників справи в цивільному процесі. Визначено критерії, які суд повинен врахувати під час вирішення питання при забезпеченні позову. Виділено такий критерій, як баланс інтересів особи, яка звернулась із заявою про за безпечення позову, й особи, стосовно якої ці заходи мо жуть бути вжиті. Іншою умовою забезпечення є від повідність розміру вимоги і співмірність виду забезпе чення тим наслідкам, які може мати його прийняття для протилежної сторони. Суд також повинен враху вати відповідність заходів забезпечення позову інтере- сам відповідача, при цьому необхідно звернути увагу на доцільність зустрічного забезпечення позивачем. Розглянуто питання необхідності врахування безпосе реднього зв’язку вжиття заходів забезпечення позову та предмета спору, а також достатності заходів забезпечення позову меті забезпечення позову. Вжиття заходів забезпечення позову не повинно порушувати ін тереси відповідача, третіх осіб, а також осіб, які не бе руть участі у справі. У кожному конкретному випадку суд повинен забезпечити баланс інтересів усіх учасни ків справи. Застосування заходів забезпечення позову та зустрічного забезпечення законодавець відносить до дискреційних повноважень суду. Щодо зустрічного забезпечення, то ЦПК України передбачає тільки два випадки, коли забезпечувальні заходи застосовуються обов’язково. В інших випадках застосування зустрічно го забезпечення здійснюється на вимогу суду або в разі задоволення клопотання відповідача про зустрічне за безпечення. Запропоновано передбачити у ЦПК Украї ни норму про відшкодування шкоди, завданої забезпе ченням позову з метою сприяння захисту прав особи, стосовно якої вживаються заходи забезпечення позову.
  • Документ
    До питання обсягу дискреційних повноважень суду в цивільному процесі
    (Університетські наукові записки, 2017) Гарієвська Мирослава Богданівна / Myroslava HARIIEVSKA
    Розглянута правова природа дискреційних повноважень суду при розгляді цивільних справ у суді першої інстанції. Визначено, що завданнями дискреційних повноважень є досягнення оптимальної організації судового розгляду справи й оцінка доцільності проведення процесуальних дій, підвищення ефективності діяльності суду з метою забезпечення захисту прав і свобод людини й громадянина. Проаналізовано норми Цивільного процесуального кодексу України та визначено, що при наділенні дискреційними повноваженнями законодавцем використовуються різноманітні мовні конструкції, такі як: «суд може», «суд має право», «визнається судом». Обґрунтовано, що для реалізації судом дискреційних повноважень переважно вимагається вчинення ініціативних дій особами, які беруть участь у справі. З аналізу відносно визначених норм можна зробити висновок про те, що не в усіх випадках вчинення процесуальної дії на розсуд суду є можливим закріплювати мотиви, якими керувався суд у письмовій формі. Розглянуто ознаки дискреційних повноважень суду, якими слід вважати визначення нормами цивільного процесуального права, вчинення конкретної процесуальної дії із застосуванням власного розсуду, вмотивованість вибору варіанта процесуальної поведінки суду, об’єктивованість дискреційного повноваження у визначеній законом формі. Проаналізовано судову практику з питань реалізації дискреційних повноважень суду при вчиненні конкретних процесуальних дій. Зроблено висновок, що в певних випадках суди помилково відносять вчинення певної процесуальної дії до дискреційних повноважень суду. Виділено обсяг дискреційних повноважень суду при розгляді цивільних справ у суді першої інстанції згідно з чинним цивільним процесуальним законодавством за ознаками мовного виразу в нормі цивільного процесуального права, підстав, умов та ініціативи реалізації дискреційних повноважень.
  • Документ
    Юрисдикційна форма захисту сімейних прав
    (Університетські наукові записки, 2019) Сердечна Ірина Леонідівна / Serdechna I.L.
    Визначено, що захист сімейних прав і охоронюваних законом інтересів є однією з найбільш важливих гарантій існування цих прав та інтересів. Це обумовлено тим, що права та інтереси у будь-якій сфері суспільного життя не завжди здійснюються безперешкодно. Захист суб’єктивних прав реалізується в передбаченому законом порядку, тобто шляхом застосування належної форми. Під формою захисту розуміють комплекс внутрішньо погоджених організаційних заходів щодо захисту суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Досліджено, що в теорії права існують різні підходи науковців до виділення форм захисту сімейних прав. Ми схиляємось до точки зору існування, юрисдикційної та неюрисдикційної форм захисту. Запропоновано в межах юрисдикційної форми захисту сімейних прав та інтересів виділити судову та позасудову форми захисту. Сутність судового захисту розкрито через можливість особи звернутися за захистом свого порушеного, оспореного чи невизнаного сімейного права до суду. У свою чергу, під позасудовою формою захисту авторка розуміє можливість особи звернутися до інших, окрім суду, компетентних органів для захисту свого порушеного, оспореного чи невизнаного сімейного права. При позасудовій формі захисту сімейних прав та інтересів, суб’єкти звертаються до таких установ як органи опіки та піклування, нотаріату, прокуратури, адвокатури та інших. В межах статті доведено, що рішення органу опіки та піклування мають, як правило, рекомендаційний характер. Разом із цим його рішення є обов’язковими до виконання, якщо протягом десяти днів від часу винесення рішення заінтересована особа не звернулася до суду. Органи нотаріату відіграють важливе значення при договірному регулюванні правовідносин між учасниками сімейних правовідносин, а саме при укладенні сімейно-правових договорів. Сімейне законодавство наділяє певними повноваженнями прокурора у сфері захисту сімейних прав. У свою чергу адвокатура частково відіграє роль у захисті сімейних прав. Обґрунтовано, що інститут медіації заслуговує на увагу при дослідженні питання захисту сімейних прав та інтересів. Авторкою визначено, що найефективнішою формою захисту сімейних прав та інтересів є судовий захист.
  • Документ
    Сімейні права та обов’язки фактичного вихователя та дитини Університетські наукові записки
    (Університетські наукові записки, 2016) Сердечна І. Л.; Serdechna I. L.