Університетські наукові записки
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Зараз показуємо 1 - 5 з 81
- ДокументСИСТЕМА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЖИТТЯ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ОКРЕМИХ ДЕРЖАВ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СІМ’Ї(Університетські наукові записки, 2022) Плисюк Н.М.Досліджуються питання щодо характеристики та аналізу джерел кримінального законодавства окремих зарубіжних держав, котрими регламентуються питання щодо юридичного закріплення системи злочинів проти життя людини. У кримінальному законодавстві держав-представників романо-германської правової сім’ї життя та здоров’я є пріоритетним об’єктом кримінально-правової охорони. Норми, в яких закріплено відповідаль-ність за злочини проти життя особи, є складовою забезпечення суспільної безпеки в умовах ліберальної доктрини прав людини. У законах про кримінальну відповідальність цих держав відображені переваги всім відомої «класичної» школи права, тобто життя та здоров’я особи посідає серед інших об’єктів кримінально-правової охорони одне з чільних місць. Суспільна важливість таких відносин виявляється, насамперед, через застосування кримінального покарання у вигляді довічного позбавлення волі, залежно від тяжкості вчиненого діяння. Також простежується збільшення обставин, які обтяжують відповідальність за вчинення таких діянь. У цілому злочини проти життя диференційовані на прості, кваліфіковані та привілейовані склади вбивств та вбивство через необережність. Згідно з кримінальним законодавством зарубіжних держав, регламентація злочинів проти життя має певні відмінності порівняно із системою таких злочинів за КК України, які стосуються не тільки назв і місця цих складів злочинів у системі кримінальних кодексів, але і їхніх переліку, видів та міри покарання за їх вчинення. Посягання на життя завжди засуджуються з боку держави та тягнуть за собою застосування найбільш тяжких покарань за їх вчинення. Також обов’язково враховуються традиції та особливості національного законодавства. Як правило, кодекси різних держав містять спеціальні вказівки на випадки, за котрих особа, яка вчиняє умисне вбивство, підлягає найбільш суворому покаранню; і дуже часто таким покаранням виступає довічне позбавлення волі. Боротьба із позбавленням людини життя здійснюється в кожній державі. Право на життя є основоположним та найбільш цінним для кожної людини. І такі злочини, як правило, мають системну побудову.
- ДокументКласифікація насильства як способу вчинення кримінального правопорушення(Університетські наукові записки, 2021) Крушинський С.А.Аналізується зміст насильства як способу вчинення криміна-льного правопорушення. Застосування насильства досить часто є конструктивною ознакою складу кримінального правопорушення, яка дозволяє диференціювати кримінальну відповідальність за вчинені діяння. Законодавець під час конструювання окремих складів кримінальних правопорушень прямо застосовує термін «насильство» або ж використовує терміни, зміст яких відобра-жає насильницький характер діяння чи які вказують на наслідки кримінально протиправного діяння. Виділено одну юридично зна-чиму класифікацію насильства як способу вчинення криміналь-ного правопорушення — за предметом насильницького впливу: 1) фізичне насильство, яке впливає на організм людини (тіло, вну-трішні органи людини); 2) психічне насильство, яке впливає на психіку людини. Розглянуто зміст понять «домашнє насильство», «економічне насильство», «психологічне насильство», «сексуальне насильство», які були введені в обіг у законодавстві про криміна-льну відповідальність. Поняття «домашнє насильство» вказує на особливих суб’єктів, до яких воно може бути застосоване, однак не відображає якихось особливих сутнісних ознак порівняно з фі-зичним або психічним насильством. Сексуальне насильство відбу-вається у сфері сексуальних відносин, але так само може мати характер або фізичного, або психічного насильства. Економічне насильство виходить за межі традиційного розуміння «насильс-тва». Висловлено думку, що в цьому контексті більш доцільно за-стосовувати термін «економічна дискримінація». Констато-вано, що в законодавстві замість терміна «психологічне насильс-тво» варто застосовувати термін «психічне насильство». Наве-дено наукові позиції щодо застосування законодавцем понять «на-сильство, що є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого» і «насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потер-пілого». Наголошується на тому, що поділ насильства за харак-тером і ступенем суспільної небезпеки на вказані види стосується наслідків, а не способу вчинення кримінального правопорушення.
- ДокументПОЛІТИЧНА ПОЛЯРИЗАЦІЯ ЯК ВИКЛИК ДЕМОКРАТІЇ В СУЧАСНИХ США(Хмельницький університет управління і права імені Леоніда Юзькова, 2025) Стеньгач Надія ОлександрівнаСША як одна з найстаріших сучасних демократій довгий час розглядалися як взірець стабільного державного управління. Проте у XXI ст. країна зіткнулася з глибокою інституційною кризою, яка підриває її демократичні основи. Тому автор стаття досліджується, як ця криза проявляється в послабленні ключових інститутів, зростанні недовіри до них з боку громадян, політичній поляризації та ерозії демократичних норм. Відзначено, що наразі політична поляризація в США досягла критичного рівня, і це призводить до паралічу роботи основних державних інститутів, таких як Конгрес. Ворожнеча між Республіканською та Демократичною партіями унеможливлює досягнення компромісів і сприяє прийняттю односторонніх рішень. Політична поляризація також підриває довіру громадян до урядових інститутів, оскільки люди дедалі частіше сприймають їх через призму партійної приналежності. Це загрожує зниженням легітимності державного управління.
- ДокументЗабезпечення майнових інтересів учасників справи в цивільному процесі: порівняльно-правовий аспект(Університетські наукові записки, 2018) Гарієвська Мирослава Богданівна / Myroslava HARIIEVSKAРозглянуто забезпечення майнових інтересів учасни ків справи в цивільному процесі шляхом вжиття захо дів забезпечення позову та зустрічного забезпечення. Запропоновано передбачити в цивільному процесуаль ному законодавстві обов’язок доказування необхіднос ті вжиття заходів забезпечення позову. Акцентовано увагу на ролі вжиття судом заходів забезпечення по зову для належного захисту майнових інтересів учас ників справи в цивільному процесі. Визначено критерії, які суд повинен врахувати під час вирішення питання при забезпеченні позову. Виділено такий критерій, як баланс інтересів особи, яка звернулась із заявою про за безпечення позову, й особи, стосовно якої ці заходи мо жуть бути вжиті. Іншою умовою забезпечення є від повідність розміру вимоги і співмірність виду забезпе чення тим наслідкам, які може мати його прийняття для протилежної сторони. Суд також повинен враху вати відповідність заходів забезпечення позову інтере- сам відповідача, при цьому необхідно звернути увагу на доцільність зустрічного забезпечення позивачем. Розглянуто питання необхідності врахування безпосе реднього зв’язку вжиття заходів забезпечення позову та предмета спору, а також достатності заходів забезпечення позову меті забезпечення позову. Вжиття заходів забезпечення позову не повинно порушувати ін тереси відповідача, третіх осіб, а також осіб, які не бе руть участі у справі. У кожному конкретному випадку суд повинен забезпечити баланс інтересів усіх учасни ків справи. Застосування заходів забезпечення позову та зустрічного забезпечення законодавець відносить до дискреційних повноважень суду. Щодо зустрічного забезпечення, то ЦПК України передбачає тільки два випадки, коли забезпечувальні заходи застосовуються обов’язково. В інших випадках застосування зустрічно го забезпечення здійснюється на вимогу суду або в разі задоволення клопотання відповідача про зустрічне за безпечення. Запропоновано передбачити у ЦПК Украї ни норму про відшкодування шкоди, завданої забезпе ченням позову з метою сприяння захисту прав особи, стосовно якої вживаються заходи забезпечення позову.
- ДокументДо питання обсягу дискреційних повноважень суду в цивільному процесі(Університетські наукові записки, 2017) Гарієвська Мирослава Богданівна / Myroslava HARIIEVSKAРозглянута правова природа дискреційних повноважень суду при розгляді цивільних справ у суді першої інстанції. Визначено, що завданнями дискреційних повноважень є досягнення оптимальної організації судового розгляду справи й оцінка доцільності проведення процесуальних дій, підвищення ефективності діяльності суду з метою забезпечення захисту прав і свобод людини й громадянина. Проаналізовано норми Цивільного процесуального кодексу України та визначено, що при наділенні дискреційними повноваженнями законодавцем використовуються різноманітні мовні конструкції, такі як: «суд може», «суд має право», «визнається судом». Обґрунтовано, що для реалізації судом дискреційних повноважень переважно вимагається вчинення ініціативних дій особами, які беруть участь у справі. З аналізу відносно визначених норм можна зробити висновок про те, що не в усіх випадках вчинення процесуальної дії на розсуд суду є можливим закріплювати мотиви, якими керувався суд у письмовій формі. Розглянуто ознаки дискреційних повноважень суду, якими слід вважати визначення нормами цивільного процесуального права, вчинення конкретної процесуальної дії із застосуванням власного розсуду, вмотивованість вибору варіанта процесуальної поведінки суду, об’єктивованість дискреційного повноваження у визначеній законом формі. Проаналізовано судову практику з питань реалізації дискреційних повноважень суду при вчиненні конкретних процесуальних дій. Зроблено висновок, що в певних випадках суди помилково відносять вчинення певної процесуальної дії до дискреційних повноважень суду. Виділено обсяг дискреційних повноважень суду при розгляді цивільних справ у суді першої інстанції згідно з чинним цивільним процесуальним законодавством за ознаками мовного виразу в нормі цивільного процесуального права, підстав, умов та ініціативи реалізації дискреційних повноважень.