Університетські наукові записки
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Зараз показуємо 1 - 5 з 89
- ДокументГЕОПОЛІТИЧНІ СТРАТЕГІЇ СУЧАСНОГО КИТАЮ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ СВІТОВОГО ПОРЯДКУ ТА ЇХНІ НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНИ(Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2026) Стеньгач Н.Здійснено комплексний аналіз стратегій Китайської Народної Республіки, спрямованих на досягнення світового лідерства в умовах трансформації сучасного міжнародного порядку. Дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході та охоплює економічний, технологічний, геополітичний, безпековий та ідеологічний виміри глобальної політики КНР. Обґрунтовано, що китайська модель посилення міжнародного впливу має системний і довгостроковий характер та поєднує елементи державного стратегічного планування, ринкових механізмів і цілеспрямованої зовнішньої експансії. На основі аналізу стратегічних документів КНР, звітів провідних аналітичних центрів, статистичних і моніторингових даних, а також сучасних наукових публікацій, показано, що Китай реалізує багатовимірну стратегію глобального впливу. В економічній сфері стратегія «подвійного обігу» спрямована на одночасне зміцнення внутрішнього ринку та розширення зовнішніх економічних зв’язків, що закріплює КНР як одного з ключових акторів у глобальних ланцюгах створення доданої вартості. Особливу роль у цій стратегії відіграє ініціатива «Один пояс, один шлях» (Belt and Road Initiative), яка розглядається не лише як транспортно-інфраструктурний проєкт, а й як інструмент формування геоекономічного та політичного впливу Китаю на Азію, Африку, Європу та Латинську Америку. У технологічній сфері КНР демонструє суттєве просування в критично важливих галузях, зокрема: у сфері штучного інтелекту, телекомунікацій п’ятого покоління та нових енергетичних технологій. Окрему увагу приділено аналізу сучасного стану відносин між КНР та Європейським Союзом, які характеризуються поєднанням економічної взаємозалежності та стратегічного суперництва, що зростає. Показано, що ЄС дедалі частіше розглядає Китай не лише як торговельного партнера, а й як системного конкурента та джерело стратегічних викликів у сферах технологій, інвестиційної безпеки й нормативного впливу, що формує новий контекст взаємодії. Досліджуються наслідки зростання глобального впливу Китаю для України. Доведено, що еволюція відносин КНР з ЄС та фрагментація світової економіки створюють для України як ризики, так і можливості. З одного боку, Україна має зберігати курс на європейську інтеграцію та стратегічне партнерство зі США, з іншого — адаптувати зовнішньоекономічну політику до зростальній ролі Китаю у глобальних ланцюгах постачання та міжнародній торгівлі. Підкреслюється, що сучасні геополітичні стратегії КНР є довгостроковим проєктом, який поступово трансформує правила міжнародної політики, економіки та безпеки. Обґрунтовується необхідність подальших системних досліджень цієї проблематики з метою формування зваженої державної політики України та адаптації національних стратегій до динамічних змін міжнародного середовища.
- ДокументПосягання на культурні цінності на окупованих територіях України в контексті міжнародних злочинів(Університетські наукові записки, 2020) Плисюк Н.М.; Голуб А.Є.Досліджується сутність та природа воєнних злочинів крізь призму посягань на культурні цінності в умовах конфлікту на Сході України та незаконних дій щодо окупації Кримського півострову. Розглядається стан захисту культурних цінностей на окупованих територіях, основні проблеми притягнення до відповідальності за вивезення, пошкодження, знищення культурних цінностей в умовах воєнного конфлікту. Проаналізовано, що на-разі питання охорони культурних цінностей стоїть на часі, проте вітчизняна наука не містить досліджень щодо самого процесу притягнення до відповідальності винних осіб. У статті висвітлено основні рішення Міжнародного кримінального суду у справах щодо посягань на культурні цінності під час збройного конфлікту, рішення трибуналів, проаналізовано основні їх аспекти, що можуть бути корисними для України. Встановлено, що судова практика трибуналів та Міжнародного кримінального суду є неоднорідною, не має встановленого та чітко визначеного переліку критеріїв, за якими визначаються підстави притягнення винних осіб до відповідальності, ступінь і форма їхньої вини. Неоднорідним є розуміння об’єкта посягання та форми вини, що може призвести до неможливості притягнення винних осіб до відповідальності. З аналізу сутності воєнних злочинів було здійснено висновок, що відповідні діяння можуть бути кваліфіковані за ст. 438 Кримінального кодексу України, а також за ст. 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду як воєнні злочини. Досліджено також і склад воєнного злочину за Римським статутом, окреслено можливі перепони України в майбутніх судових процесах в рамках Міжнародного кримінального суду. Висвітлено ситуацію із Бахчисарайським палацом у Криму, як об’єктом, щодо якого було ініційовано вже тристоронні перемовини, що має перспективу до подання відповідних позовів у міжнародні суди. Наразі дії України спрямовані лише на звернення осуду міжнародного товариства на противника щодо його незаконних дій з культурними цінностями, проте питання ініціювання судових процесів залишається відкритим.
- ДокументSeparate Grounds for Compulsory Termination of Pro¬ceedings in Civil Case(Університетські наукові записки, 2017) Trach O.; Трач О.М.Розкрито перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відпо¬відно до закону військових формувань, що переведен¬ні на воєнний стан, як підставу обов’язкового зупинення провадження у справі. Визначено окремі наявні про¬блеми правового регулювання гарантій, спрямованих на забезпечення безпосередньої участі в процесі осіб, які захищають нашу державу та виступають сторо¬нами, третіми особами, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, зумовлені наявністю росій¬ської збройної агресії проти України, воєнного конфлікту на сході нашої держави. Виклики сьогодення вказують на необхідність розширення підстав зупинення провадження у справі. Встановлено необхідність віднесення до обставин, що зумовлюють зупинення про¬вадження у справі, залучення позивача або відповідача, який є працівником правоохоронного органу, до здій¬снення заходів правового режиму воєнного стану. До¬датково аргументовано, що безпосередня участь сто¬рони процесу в антитерористичній операції є одні¬єю із обставин, що перешкоджає подальшому розгляду цивільної справи. Встановлено потребу доповнення ст. 201 ЦПК України такою підставою, як залучення позивача або відповідача до безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитероплення на законодавчому рівні додаткових процесуаль¬них гарантій для громадян, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий пе¬ріод та виступають сторонами в цивільному процесі, у формі зупинення провадження у справі. Зважаючи на характер цього періоду, враховуючи специфіку мо¬білізаційних заходів обов’язкове зупинення проваджен¬ня у справі повинно наставати за умови подання про це стороною відповідного клопотання. Запропоновано в разі перебування позивача або відповідача на військо¬вій службі за контрактом, укладеним весь час особли¬вого періоду, зупиняти провадження у справі за наяв¬ності про це відповідного клопотання сторони.
- ДокументВиди договірних зобов’язань за участю держави Україна(Університетські наукові записки, 2020) Ромась Марія Іванівна; Romas MariiaСтаття присвячена аналізу видів договірних зобов’язань за участю держави Україна. Встановлено, що держава Україна може бути стороною цивільних договорів. Визначено, що договори за участі держави Україна переважно є двосторонніми, оплатними, можуть бути як реальними, так і консенсуальними, та укладаються у письмовій формі. При цьому держава Україна не може бути стороною публічних договорів, а тому не являється учасником договору роздрібної купівлі-продажу, договору прокату, побутового підряду, банківського вкладу тощо. У переважній більшості випадків договори за участі держави Україна є змішаними, оскільки містять в собі елементи різних видів договорів. Проаналізовано нормативно-правову базу щодо видів договорів, в яких держава Україна може бути стороною, та виокремлено способи, покладені в основу поділу. Так, за способом укладення договори за участі держави Україна поділяються на: укладені на торгах та договори приєднання. За обов’язковістю укладення договори за участі держави Україна є обов’язковими та добровільними. За способом закріплення умов договору: типові та примірні договори. За основними сферами застосування: паливно-енергетична; оборонна (військова); банківська тощо. За територією дії: внутрішні та зовнішньоекономічні.У статті надано загальну характеристику кожному виду договору за участі держави Україна. Зокрема, запроваджено наступну предметну класифікацію договорів за участі держави Україна: договори про передачу майна у власність; договори про передачу майна у тимчасове володіння та користування; договори про виконання робіт і надання послуг. Так, договорами за участі держави Україна про передачу майна у власність є договір купівлі-продажу та дарування. При цьому, договори купівлі-продажу можуть укладатися у вигляді договорів про закупівлю, викупу, поставки, контрактації сільськогосподарської продукції. До договорів за участі держави Україна про передачу майна у тимчасове володіння та користування належать договір оренди та позичка. До договорів за участі держави Україна про виконання робіт і надання послуг належать концесійний договір, угоди про розподіл продукції, договір про спільну діяльність, договори зберігання, доручення комісії, управління майном, а також кредит, позика. Досліджено, що держава Україна не може бути стороною договору постачання електричними або іншими ресурсами через приєднану мережу, ренти, довічного утримання, деяких договорів найму, договору страхування, договорів про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності тощо.
- ДокументЗдійснення права апеляційного оскарження судових рішень у цивільних справах(Університетські наукові записки, 2019) Trach O.; Трач О.М.Механізми перегляду судових рішень у цивільних справах повинні містити додаткові гарантії забезпечення здійснення права апеляційного оскарження, яке обумовлюється специфікою судового рішення, що виступатиме об’єктом перевірки. Є потреба встановлення особливостей здійснення права апеляційного оскар¬ження, а також процедури перегляду судових рішень, ухвалених за позовами щодо значної групи осіб, невизначеного кола осіб, які чинним цивільним процесуаль¬ним законодавством не визначені. Обґрунтовано необхідність закріплення на законодавчому рівні двоетапної процедуру здійснення права апеляційного оскарження судових рішень за такими позовами. Здійснення права апеляційного оскарження залежить від поінформованості про вирішення справи судом першої інстанції, безпосереднього залучення останнім учасника у процес. Особливого значення набуває вчинення цих дій щодо потенційних учасників справи. Встановлено, що здійсненню права апеляційного оскарження рішення, ухваленого щодо цих таких позовів, сприятиме створення опцій під назвою «Позови щодо значної групи осіб» «Позови щодо невизначеного кола осіб» на офіційному веб-сайті судової влади. Визначено, що інформу-вання учасників справи, їх представників про відкриття апеляційного провадження має важливе значення для можливості здійснення права на перегляд судових рішень у суді апеляційної інстанції, і використання у зв’язку із цим наданих законом процесуальних мож-ливостей. Встановлено, що виключивши представника із складу учасників справи, законодавець не регламентував належним чинним усі процесуальні аспекти його участі в процесі, здійснення ним процесуальних прав, виконання обов’язків. Чітко не визначено часові межі з’ясування судом апеляційної інстанції питання чи стосується судове рішення суду першої ін¬станції прав, свобод, інтересів та (або) обов’язків особи у разі, якщо вона не залучалися до справи судом першої інстанції, та яка подала скаргу, а також процесуальну форму його розгляду. За необхідне закріпити можливість закриття апеляційного провадження по справі та можливість закриття провадження щодо конкретної апеляційної скарги. Підготовка справи до апеляційного розгляду за скаргою на судове рішення за по¬зовом щодо значної групи осіб має відзначатись своєю специфікою. За цим різновидом позовів слід змінити її процесуальну форму на проведення підготовчого засідання та передбачити необхідність підготовки колегією у складі трьох суддів. Проведення підготовчого засідання розширить процесуальні можливості учасників справи, їх представників.