РОЛЬ ПРАВА В СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII–XVIII СТ.СТ.)
Ескіз недоступний
Дата
2019
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова
Анотація
Серед регулятивно-комунікаційних механізмів ствердження
влади в Українській козацькій державі є провідною схильність до
правового вирішення суспільно-політичних питань — причому
як в середовищі еліти, так і в стосунках між елітою та підвла дними стратами.
У контексті судочинства слід виділити схильність до забез печення змагальності у судовому процесі між позивачем та від повідачем, створення відповідачу умов для захисту, спрямування
роботи суду не лише на покарання, але й на відновлення справед ливості, безпристрасність, колективність суддівства. Усе це
означало неприйняття російських правових норм, де узаконюва лося «право сильного».
Орієнтація на безпристрасний правовий процес екстраполю валися на прояви як внутрішньо-, так і зовнішньополітичного
життя. Насамперед, це фіксується у визнанні нелегітимними
політичних акцій, проведених при опорі на воєнно-силовий тиск,
примус.
У внутрішньополітичному аспекті підкреслимо тенденцію до
конституційних методів регулювання суспільного життя.
Опис
статті автор зазаначає, що у політико-культурному житті старшинської еліти
спостерігається чітко визначена схильність до юридичної
регламентації відносин між учасниками політичного процесу.
Сформовані у її межах погляди заперечували свавілля як метод
вирішення суспільно-правових проблем. Проте слід зазначити,
що в межах тогочасної судово-правової практики подібні уяв лення практично не знаходили реалізації.
Інституційні механізми прийняття державних рішень здій снили еволюцію від Генеральної Ради, через Раду старшин до
створення представницької установи українського суспільства
— Сейму. В еволюції механізмів заміщення посад прослідкову ється чітка тенденція на витіснення інституту виборності та
заміщення його родинними зв’язками і взаєминами клієнтели у
межах старшинського стану. Проте тенденції виборності в ко зацькому стані протрималися на нижчих сходинках адмініст ративної ієрархії до кінця існування Української козацької дер жави. Так сталося завдяки тому, що політична еліта Геть манщини протистояла спробам втручання російської сторони в
заміщення урядових посад у Лівобережній Україні, а також че рез протиборство старшинських угруповань за панування над
місцевими урядами.
З прийняттям старшиною ідей шляхетської республіки ми
спостерігаємо нове посилення інституту виборності.
Старшинська еліта, утверджуючи владу серед представників
свого ж соціального стану, схильна була до забезпечення балансу
між заохоченням і покаранням. Стосовно ж підпорядкованих
верств сильніше проявлялась схильність до застосування пока рання і примусу.
Втім, помітна була тенденція до законодавчого регулювання
силових методів. Свавілля на політико-культурному рівні ніко ли не визнавалося законним. Крім того, для переконування ста ршинам не обов’язково було вдаватись до насилля: вистачало й
тиску громадської думки.