Університетські наукові записки
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Університетські наукові записки за Автор "Волкотруб С. Г."
Зараз показуємо 1 - 9 з 9
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументВеликий судовий кодекс як спроба кодифікації процесуального законодавства(Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2003) Білоусов Ю. В.; Волкотруб С. Г.У статті досліджуються положення проекту Великого судового кодексу України і доводиться, що згаданий проект слід визнати доволі цікавою, однак небезспірною пропозицією щодо удосконалення чинного законодавства у сфері організації та відправлення правосуддя. У статті наголошується, що зважаючи на спробу всеосяжності охоплення дуже великого кола відносин, допущено помилку у визначенні критерію проведення кодифікації законодавства. Окремі положення та ідеї можуть і повинні стати складовою удосконалення сучасної системи судоустрою України, шляхом внесення змін та доповнень до Закону України “Про судоустрій України”. Книги 2 та 3 проекту Великого судового кодексу можуть послужити удосконаленню проектів Кримінально-процесуального, Цивільного процесуального та Адміністративного процесуального кодексів (які прийняті Верховною Радою України у першому читанні), а також розробки проекту Господарського процесуального кодексу України
- ДокументГарантії права особи на свободу від самовикриття в кримінальному судочинстві(Університетські наукові записки, 2009) Волкотруб С. Г.В статті досліджуються теоретичні і практичні проблеми імунітету свідків. Приділяється увага визначенню імунітету свідків та формулюються конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового статусу суб’єктів імунітету в кримінальному судочинстві
- ДокументДипломатичний імунітет у кримінальному судочинстві(Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2004) Волкотруб С. Г.У статті доводиться, що для адекватного відображення в кримінально-процесуальному законодавстві норм міжнародних договорів нашої держави про імунітети необхідним є точне визначення кола суб’єктів таких імунітетів, з’ясування їх обсягу і тому не можна обмежитися простим відтворенням у згаданій главі проекту КПК України власне тексту міжнародно-правових актів. Наголошується про необхідність деталізації змісту згаданих норм стосовно існуючих стадій кримінального судочинства, системи процесуальних дій і правового статусу суб’єктів кримінального судочинства. Підкреслено, що питання законодавчого закріплення в КПК України правових норм про дипломатичний імунітет можна розглядати лише як окремий аспект проблеми імплементації міжнародно-правових норм в національному законодавстві
- ДокументКримінально-процесуальний аспект імунітету Президента України(Університетські наукові записки, 2005) Волкотруб С. Г.У статті доводиться, що Імунітет Президента України є окремим видом імунітетів вищих посадових осіб і на сьогоднішній день урегульований, по суті, лише нормами Конституції України. Разом з тим він значно відрізняється від інших імунітетів посадових осіб нашої держави, причому ці відмінності носять принциповий характер. Нормативне врегулювання багатьох питань цього імунітету потребує подальшого розвитку законодавства, насамперед для того, щоб деталізувати повноваження окремих органів, порядок їх діяльності та юридичне значення її результатів. Існує низка прогалин у правовому регулюванні розглядуваного правового інституту. Підкреслюється невизначеність самого поняття “недоторканність Президента” , відсутність адекватної його деталізації щодо застосування заходів процесуального примусу, проведення деяких слідчих дій, в ході яких найбільше зазнають впливу охоронювані права та інтереси особи (причому, не лише глави держави, а й інших осіб, які неминуче братимуть участь у справі в тій чи іншій якості)
- ДокументПроцесуальні передумови застосування альтернативних способів вирішення кримінально-правових конфліктів(Університетські наукові записки, 2016) Волкотруб С. Г.Досліджуються питання впровадження альтернативних способів вирішення кримінальних конфліктів, які сприяють відшкодуванню потерпілим як матеріальної, так і моральної шкоди, стимулюють суспільно корисну поведінку підозрюваних та обвинувачених і в перспективі роблять можливою участь громадськості у кримінальному провадженні. Альтернативні способи вирішення кримінально-правових конфліктів є різновидами диференціації процесуальної форми, тобто законодавчо передбачаються особливості процесуального статусу учасників, спрощення процедур доказування, специфічний порядок прийняття процесуальних рішень. Застосування альтернативних способів вирішення кримінальних конфліктів дозволяє зменшити навантаження на слідчих, прокурорів та суддів щодо розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень про невеликої та середньої тяжкості злочини, тим самим дає можливість зосередити більше сил та засобів для проваджень щодо особливо тяжких та тяжких злочинів. Спрощення форми кримінального провадження має недоліки та ризики, зокрема скорочення процедур доказування підвищує ризик неповного або хибного встановлення обставин кримінального правопорушення, створює потенційну загрозу як притягнення до відповідальності невинуватої особи, так і можливості для ухилення від відповідальності для окремих осіб
- ДокументПідстави затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення(Університетські наукові записки, 2020) Волкотруб С. Г.Досліджено низку дискусійних питань у науці кримінального процесу та практиці діяльності органів досудового розслідування, прокуратури та суду щодо розуміння підстав кримінального процесуального затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та низки суміжних понять. Акцентується увага на певній непослідовності законодавця під час деталізації у кримінальному процесуальному законодавстві положень ст. 29 Конституції України, зокрема в частині визначення підстав затримання особи без попереднього судового рішення (ухвали слідчого судді) у ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України). Доводиться, що положення ч. 3 ст. 29 Конституції України, а саме формулювання «у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити» як підстави для затримання особи без попереднього судового рішення, не може бути доповнене чи розширене. Натомість у ч. 1 ст. 208 КПК України визначено перелік випадків затримання особи без судового рішення, з приводу яких зовсім небезпідставно виникають сумніви щодо їх відповідності вищезгаданій конституційній нормі. Тому актуальним питанням є розробка науковотеоретичних основ для подальшого удосконалення положень ч. 1 ст. 208 КПК України. Доводиться, що використання законодавцем у згаданій вище статті терміна «безпосередньо після вчинення злочину» викликає щонайменше низку різночитань та непорозумінь, а в окремих ситуаціях може призводити до порушень права особи на свободу та особисту недоторканність через занадто вільне розуміння правозастосовними часових рамок та фактичних обставин, які склалися після вчинення кримінального правопорушення. Доводиться, що сама по собі тяжкість та суспільна небезпека вчиненого злочину не може слугувати достатньою причиною для запровадження винятків із загальних правил затримання особа, яка підозрюється у вчиненні такого злочину. Зроблено висновок щодо необхідності отримання попереднього судового дозволу на затримання особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо відсутні підстави для затримання, визначені в ч. 3 ст. 29 Конституції України
- ДокументІмунітет свідків : використання досвіду США(Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2002) Волкотруб С. Г.У дослідженні проблем імунітету свідків небезпідставний інтерес викликають законодавство і практика зарубіжних країн. У такій ситуації необхідним є вивчення досвіду країн зі сталими демократичними традиціями. У статті йдеться про один з моментів цієї складної проблеми, а саме: про правове регулювання імунітету свідків федеральним законодавством Сполучених Штатів Америки
- ДокументІнститут імунітету свідків у кримінально-процесуальному законодавстві(Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2002) Волкотруб С. Г.У статті досліджуються імунітет свідків як правовий інститут. Пропонується виділяти три підвиди імунітету свідків: 1) право свідка відмовитися від дачі показань у плані реалізації свободи від самозвинувачення; 2) імунітет свідків стосовно показань щодо близьких родичів та членів сім'ї; 3) імунітет свідків стосовно охоронюваної законом таємниці. Розроблені пропозиції щодо подальшого удосконалення практики застосування правових норм щодо імунітету свідків
- ДокументІстотність порушення прав людини у ході доказування в кримінальному судочинстві Канади(Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2004) Волкотруб С. Г.У статті проводиться порівняльне правове дослідження положень вітчизняного кримінально-процесуального законодавства щодо допустимості доказів та відповідних правових норм та судової практики Канади. Зроблено спробу удосконалити систему критеріїв визнання доказів недопустимими