Дисертації

Постійне посилання на фонд

https://irlykhuml.univer.km.ua/handle/123456789/20

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 47

Адаптація цивільного законодавства України про договори купівлі-продажу до законодавства ЄС
(ХУУП імені Леоніда Юзькова, 2021-09-30) Абросімов С.А.
У дисертаційному дослідженні здійснено аналіз правового регулювання та наукових підходів до розуміння договору купівлі-продажу в контексті наближення правопорядків України та ЄС. Констатовано, що, незважаючи на багаторічну співпрацю України та ЄС, в тому числі в частині приведення у відповідність національного законодавства у сфері договірних відносин, на сьогодні все ще залишається низка питань, що потребують негайного вирішення. Обґрунтовано позицію про необхідність планомірного та адекватного запозичення правового досвіду ЄС, зважаючи на те, що серед вимог Угоди про асоціацію України та ЄС немає вказівки на те, що національне цивільне законодавство повинно бути ідентичним із законодавством ЄС, воно має лише бути співмірним за обсягом правових гарантій і не суперечити вимогам європейського правопорядку. Обґрунтовано доцільність обмеження правового регулювання положень щодо купівлі-продажу в новій редакції ЦК України лише загальними положеннями про такі договори без врегулювання окремих видів договорів купівлі-продажу, які необхідно унормовувати на рівні виключно спеціальних нормативних актів. Визначено підстави та наслідки односторонньої відмови від договору купівлі-продажу. Вказується на відмінні риси відмови від договору купівлі та розірвання договору в односторонньому порядку за рішенням суду, де для відмови від договору немає необхідності встановлювати факт порушення договірних умов контрагентом за договором, а достатньою є лише воля самої особи та її потреба у такому припиненні. Доведено доцільність звільнення продавця від відповідальності за недоліки товарів, що пов’язані із його якістю, упакуванням, метою використання, вимогами третіх осіб, якщо в момент укладення договору покупець знав або міг знати про такі недоліки Здійснено аналіз підстав та правових наслідків дострокового виконання договору купівлі-продажу продавцем, а також передання покупцеві товару у кількості, що перевищує вказану у договорі. Акцентовано увагу на тому, що прийняти товар достроково або у кількості більше, ніж вказано у договорі, є правом покупця, при здійсненні якого у обох сторін договору виникають зустрічні права та обов’язки з повернення частини товару, йог зберігання. Зважаючи на процес рекодифікації ЦК України та недоцільність у зв’язку із цим внесення змін до чинної редакції вказаного нормативного акту, сформулювано узагальнені теоретично обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства України у сфері договорів купівлі-продажу.
Адвокатське самоврядування в контексті сучасних світоглядних орієнтирів
(ХУУП імені Леоніда Юзькова, 2020-03-04) Бочуляк Н.І.
Адміністративно-правові засади державного управління туристичною сферою України
(ХУУП імені Леоніда Юзькова, 2019-08-28) Чорненький В.В.
Адміністративно-правові засоби забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів
(2013) Суббот Анатолій Іванович
Аксіологічні засади сучасної університетської освіти: правові підходи
(ХУУП імені Ледніда Юзькова, 2019-12-13) Кучеренко Н.В.
Асиметричність податкового права держави
(ХУУП імені Леоніда Юзькова, 2021-09-30) Рарицька В.Б.
Відшкодування шкоди, завданої внаслідок надзвичайних ситуацій
(ХУУП імені Леоніда Юзькова, 2020-10-16) Мул А.М.
Договір найму (оренди) нерухомого майна у цивільному праві України, Російської Федерації, Франції та ФРН (порівняльно-правовий аналіз)
(ХУУП імені Леоніда Юзькова, 2020-10-16) Лавриненко М.Р.
Діяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню конституційних прав та свобод людини і громадянина
(2003) Литвиненко Ірина Леонідівна
В дисертації розкриваються проблеми правового регулювання місця, ролі, функцій та повноважень органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Порушується питання правового положення людини і громадянина як члена територіальної громади, доводиться необхідність застосування дворівневої системи первинних суб’єктів місцевого самоврядування: територіальна громада, як соціально-територіальна група і особистість, як суб’єкт індивідуальних прав Аналізуються основні напрямки діяльності органів місцевого самоврядування по забезпеченню громадянських, соціально-економічних, культурних та політичних прав людини і громадянина. Досліджуються організаційно-правові форми і методи діяльності представницьких та виконавчих органів місцевого самоврядування в процесі забезпечення прав та свобод людини і громадянина.
ЗАКОН У СТРУКТУРІ ПРАВОВОЇ РЕАЛЬНОСТІ: ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ
(2017) Савенко Віктор Васильович
Законна сила судових рішень у цивільних справах
(2006) Гаврік Роман Олександрович
У дисертаційному дослідженні розроблено концепцію законної сили судових рішень у цивільних справах. Визначено зміст, умови та правові наслідки набрання рішенням суду законної сили, її об’єктивні та суб’єктивні межі, співвідношення законної сили та незмінності, неспростовності та виключності рішення суду, обґрунтовано притаманність законної сили судовим наказам, ухвалам суду про закриття провадження у справі, про відмову у відкритті провадження у справі, а також ухвалам суду, якими встановлюються певні факти та обставини, в тому числі окремим ухвалам. Досліджено юридичні особливості законної сили судових рішень судів апеляційної, касаційної інстанцій, а також постанов Верховного Суду України. У роботі розкрито різні підходи щодо сутності та змісту законної сили судових рішень у цивільних справах, притаманності законної сили судовим рішенням окремих видів та форм, на підставі чого подано конкретні пропозиції щодо вдосконалення цивільного процесуального законодавства.
Захист прав та інтересів відповідача у цивільному процесі
(ХУУП імені Леоніда Юзькова, 2020-10-17) Лабань О.О.
Захист права власності юридичних осіб в практиці Європейського суду з прав людини
(2021-09-04) Іваницький А.М.
Іваницький А.М. Захист права власності юридичних осіб в практиці Європейського суду з прав людини. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 Право. – Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова Хмельницької обласної ради, Хмельницький, 2021. Дисертація є комплексним науковим дослідженням цивільно–правового регулювання захисту права власності юридичних осіб через призму практики Європейського суду з прав людини, під час якого виокремлено та встановлено особливості, що характеризують такий захист, а також розроблено та сформульовано пропозицій щодо удосконалення національного цивільного законодавства України з метою підвищення ефективності захисту права власності юридичних осіб на національному рівні. За результатами дисертаційного дослідження виокремлено конкретні ознаки неурядової організації, яким має відповідати юридична особа, яка звертається за захистом своїх цивільних прав до Європейського суду з прав людини, а саме: завдання та мета створення не повинні бути пов’язані з державним, публічним управлінням, вказаною юридичною особою не здійснюються функції державної влади, державного управління, публічного управління або їхньої частини, залежно від порядку створення це має бути юридична особа приватного права. Удосконалено наукову ідею щодо необхідності приведення у відповідність та автентичності перекладу статті першої Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на українську мову та уточнення заголовку статті першої Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як «Захист права власності» в офіційному перекладі на українську мову. Запропоновано авторську додаткову ознаку концепції «майна» – ефективність користування такого майна, проте яка виникає лише щодо майна юридичної особи. Така ознака пояснюється тим, що саме вказані суб’єкти використовують майно з необхідним рівнем забезпечення для досягнення певного необхідного та бажаного результату, прогнозованого ефекту, результативного процесу, проєкту та, відповідно, за умови відсутності вказаного явища зазнають певних негативних наслідків на у вигляді зменшення обсягу діяльності або навіть припинення своєї діяльності. Запропоновано авторську класифікацію форм захисту права власності юридичних осіб залежно від ієрархії юрисдикцій, а саме: виділено національну й міжнародну форму захисту, до останньої якої було віднесено захист, який здійснюються міжнародними установами, організаціями, членом яких є Україна, або безпосередньо, або через відповідні судові установи, в тому числі, Європейським судом з прав людини та окремо виділено щодо останнього специфічні ознаки як форми захисту права власності юридичних осіб: наднаціональність, найвища та остаточна юридична сила рішення, субсидіарність. У дослідженні набуло подальшого розвитку класифікація способів захисту цивільних прав Європейським судом з прав людини та запропоновано такі критерії класифікації: за суб’єктним складом заявників (особи, неурядові організації, зокрема юридичні особи, або групи осіб); за характером цивільних прав, що захищаються (майнові, немайнові права або майнові та немайнові права); залежно від характеру негативного впливу на цивільне право (правопорушення, протиправні дії держави, інших суб’єктів які не визнаються суб’єктами злочину чи адміністративного правопорушення). Сформульована позиція, що здійснення юридичною особою права власності як окремого цивільного права та здійснення юридичною особою свого суб’єктивного цивільного права є рівнозначними за змістом та насиченням, адже в результаті такого здійснення потреба юридичної особи у матеріальних благах задовольняються через можливості, які виявляються саме під час здійснення такого суб’єктивного права власності, тобто, таке здійснення юридичною особою свого суб’єктивного права власності виражається як квінтесенція самого права власності. У дисертаційні роботі доведено тотожність понять «обмеження права власності юридичних осіб» та «обмеження здійснення права власності юридичних осіб», зважаючи на те, що вони характеризують певні активні дії, поведінку через запровадження певних дозволів, заборон, обмежень, які фактично ускладнюють здійснення юридичною особою свого суб’єктивного права власності, внаслідок звуження змісту та/або обсягу суб’єктивного права власності такої юридичної особи. Зроблено висновок про те, що втручанням держави у право власності юридичних осіб в контексті практики Європейського суду з прав людини є поведінка, яка характеризується активними діями із звуження змісту та/або обсягу суб’єктивного права власності юридичної особи, та, як наслідок, обмеження здійснення права власності нею, що має відповідати межам правомірності такого втручання. Обґрунтовано позицію щодо відповідності дій держави під час втручання у право власності юридичної особи межам правомірного втручання, зокрема, виокремлено та встановлено такі основні вимоги: законність, врахування інтересу суспільства та дотримання справедливої рівноваги. Розкрито змістове насичення вимоги «законності», яка ставиться до меж правомірного втручання держави у право власності юридичних осіб, яка має відповідати таким критеріям: доступності, чіткості та передбачуваності наслідків його застосування, а також закону, який знаходиться в основі такої вимоги, має відповідати принципу верховенства права. Під час дослідження дістало подальшого розвитку наукова думка щодо неможливості формування конкретних та чітких критеріїв, які Європейський суд з прав людини бере до уваги під час здійснення оцінки та співвідношення приватного та суспільного інтересу в аспекті врахування «інтересу суспільства». Така вимога ставиться Європейським судом з прав людини до меж правомірного втручання у право власності юридичних осіб, зважаючи на те, що в кожному конкретному випадку беруться до уваги усі істотні та індивідуальні обставини фабули справи. Тому для Європейського суду з прав людини важливим є дослідження та врахування «інтересу суспільства» щоразу у межах нової справи. Встановлено розуміння правової природи практики Європейського суду з прав людини як усталеної судової практики або прецеденту романо–германської правової системи, адже Європейський суд з прав людини фактично здійснює динамічну правозастосовну та правоінтерпретаційну діяльність щодо положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в умовах сьогодення та з метою забезпечення однієї із цілей прийняття вказаного міжнародного договору – ефективний захист прав власності юридичної особи. З’ясовано, що національна судова система та практика найвищих національних судових інстанції, в особі Верховного Суду, у сфері захисту прав власності юридичних осіб рухається в напрямку ототожнення своєї практики як квазі–прецедентної, що характерно для практики Європейського суду з прав людини та, відповідно, Верховний Суд здійснює формування власної єдиної правозастосовчої практики щодо таких категорій спорів, що, сприяє розвитку національної судової системи у напрямку проєвропейських стандартів, принципів та цінностей. Запропоновано наукову позицію, що практика Європейського суду з прав людини має застосовуватись національними судами під час здійснення судочинства у справах щодо захисту прав власності юридичних осіб як невід’ємний елемент національного цивільного законодавства, шляхом звернення до змісту статті першої Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, правової позиції Європейського суду з прав людини щодо змісту статті першої Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та одночасного здійснення самостійного тлумачення норм статті першої Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тим самим створюючи власне праворозуміння положення статті першої Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та розвиваючи національну судову практику.
Захист суб’єктивних цивільних прав сторін договору найму
(ХУУП імені Леоніда Юзькова, 2020-10-30) Польний Д.А.
Зміна та розірвання договору як цивільне правовідношення
(ХУУП імені Леоніда Юзькова, 2018-12-27) Весна Н.О.
Конституційний контроль в системі державного контролю: теоретико-правові та праксеологічні засади
(2021) Івановська Алла Миколаївна
Дисертація присвячена комплексному дослідженню конституційного контролю в системі державного контролю. Охарактеризовано категоріально-змістові передумови дослідження інституту конституційного контролю як виду державної контрольної діяльності. Проаналізовано історію становлення та сучасні моделі конституційного контролю. Визначено методологічні засади правового дослідження конституційного контролю як організаційно-правової форми діяльності держави. Розкрито поняття конституційного контролю як виду державної контрольної діяльності та проаналізовано його принципи. Досліджено місце конституційного контролю в механізмі здійснення публічної влади. Проведено аналіз функціональних аспектів реалізації конституційного контролю. Охарактеризовано основні особливості процесуальних відносин у сфері реалізації конституційного контролю. Досліджено правову природу підсумкових актів органів конституційного контролю як результату формалізації його здійснення. Розглянуто теоретико-правові та нормативні засади інституту конституційного контролю в Україні, наголошено на основних відмінностях Конституційного Суду України від судів системи судоустрою, його місці в системі розподілу влад. Зосереджено увагу на шляхах нормативного-правового забезпечення підвищення ефективності реалізації конституційного контролю як окремого виду державного контролю в Україні.
Конфлікт інтересів у правосудді: філософсько-правове дослідження
(ХУУП імені Леоніда Юзькова, 2020-10-15) Андрющенко О.Ю.
Кримінально-правова політика України у сфері покарання: філософсько-правовий аспект
(ХУУП імені Леоніда Юзькова, 2019-05-29) Данченко К.М.
Національно-патріотичне утвердження студентської молоді: філософсько-правові засади
(ХУУП імені Леоніда Юзькова, 2019-12-12) Іванишин Т.І.
Недійсність кредитних зобов’язань за цивільним законодавством України
(ХУУП імені Леоніда Юзькова, 2021-05-13) Громова А.О.

Переглянути

Перегляд Дисертації за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування