Синергетичні засади формування системи ефективного тайм-менеджменту на підприємстві

Abstract

У статті розкривається зміст поняття “тайм-менеджмент”, аналізуються його переваги і недоліки з точки зору ефективності діяльності людини та досягнення цілей організації. Розроблена структурно-логічна модель застосування тайм-менеджменту на підприємстві. Вихідним положенням пропонується розглядати аксіологічне значення часу як обмеженого життєвого (з точки зору особистості) та економічного (з точки зору ефективності функціонування економічних систем) ресурсу. Відповідно, тайм-менеджмент поєднує як об’єктивні передумови (закон економії робочого часу), так і суб’єктивні чинники (задоволеність працівників графіком робочого часу). В об’єктивному контексті тайм-менеджмент запроваджується за допомогою функцій планування та організації робочого часу, мотивування працівників до заощадливого використання часу, контролю трудової дисципліни тощо. До суб’єктивних аспектів тайм-менеджменту віднесені базові принципи самоорганізації і самоменеджменту. Обґрунтована логіка появи нетипових моделей робочого часу, застосування яких дозволяє досягти балансу між вимогами індивідуалізації і синхронізації режимів робочого часу та отримати завдяки цьому ефект часового синергізму