Методологічні засади дослідження права на свободу думки, совісті та релігії
| dc.contributor.author | Вовк Вікторія Миколаївна | |
| dc.date.accessioned | 2024-10-14T20:16:26Z | |
| dc.date.available | 2024-10-14T20:16:26Z | |
| dc.date.issued | 2019 | |
| dc.description | Автори вважають, що: по-перше, право на свободу думки, совісті та релігії є доволі складним, багатоаспектним з філософсько-правової точки зору явищем, вивчення якого потребує комплексної методологічної основи; – по-друге, методологічні підходи дають можливість визначити право на свободу думки, совісті та релігії як цілісний феномен правової дійсності, що залежить від рівня демократизму в державі та ступеня розвитку громадянського суспільства, має ціннісне значення. Дослідники доповнили цей перелік ще одним значенням громадянства як витвором сприятливих обставин чи «товар» на світовому ринку, чия природа залежить від винятково економічних (фінансових) факторів, а процес лібералізації доступу до громадянства як правового статусу особи уповільнюється, зважаючи на очевидні обмеження (Orgad, 2017, p. 337-357). – по-третє, дослідження права на свободу думки, совісті та релігії в процесі філософськоправового аналізу викликає необхідність застосування філософських методів, які характеризують його самостійний характер, динамізм розвитку; загальнонаукових, котрі акцентують увагу на історичному характері цього права, його об’єктивності, функціональному призначенні; спеціальні методи, що змальовують право на свободу думки, совісті та релігії як системне, структуроване явище, котре має свій зміст, форму, побудову й певним чином удосконалюється відповідно до потреб та інтересів суспільства і держави. | |
| dc.description.abstract | Автори акцентують увагу на тому, що, з огляду на складність структури самого права, відмінності й різноманіття методів, їх можна поділити на: 1) філософські методи, сфера застосування яких досить широка. Це метафізичний та діалектичний методи, а згодом – феноменологічний, герменевтичний; 2) загальнонаукові методи, які застосовують у переважній більшості наук; 3) приватні або спеціальні методи – мають поширення для окремих наук або сфер практичної діяльності. Сукупність застосованих методів і наведених припущень надали можливість побудувати таку модель: право на свободу думки, совісті та релігії є цілісною, самоорганізованою системою, котра поширює свою дію на полісуб’єктне середовище. Складовими цієї системи є свобода думки, свобода совісті, свобода релігії, які виконують роль рушійних сил соціального процесу, а основними регуляторами є суспільство та держава. Завданням є пізнання сутності права на свободу думки, совісті та релігії у філософсько-правовому вимірі, тобто саме через призму цінностей та його ролі для суспільства. | |
| dc.identifier.uri | https://irlykhuml.univer.km.ua/handle/123456789/1440 | |
| dc.publisher | Філософські та методологічні проблеми права | |
| dc.title | Методологічні засади дослідження права на свободу думки, совісті та релігії |
Файли
Контейнер файлів
1 - 1 з 1
Вантажиться...
- Назва:
- Методологічні проблеми.pdf
- Розмір:
- 499.99 KB
- Формат:
- Adobe Portable Document Format
- Опис:
Ліцензійна угода
1 - 1 з 1
Вантажиться...
- Назва:
- license.txt
- Розмір:
- 1.71 KB
- Формат:
- Item-specific license agreed to upon submission
- Опис: