Мотиви трудової поведінки працівників як точки біфуркації на шляху підвищення продуктивності праці

Abstract

У статті обґрунтована доцільність застосування методологічних положень синергетики для пояснення обумовленості трудової поведінки працівників ступенем узгодженості внутрішніх мотиваційних установок і зовнішніх стимулів до підвищення продуктивності праці. Збіг мотивів і стимулів у кожного окремо взятого працівника трактується як передумова досягнення ефекту синергізму, що дозволяє суттєво підвищити продуктивність праці з мінімальними затратами зусиль з боку працівника і фінансових коштів підприємства. Різноспрямовані цілі, інтереси, потреби і мотиви працівників розглядаються як флуктуації, що можуть обумовити суттєве відхилення від стратегічної мети підприємства і “запустити” механізм самоорганізації. У синергетичному контексті стимулювання праці характеризується як “м’яке” управління трудовою поведінкою, покликане створити умови для якнайповнішої реалізації внутрішнього трудового потенціалу працівника в умовах конкретної трудової ситуації