ВИРАЗ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В САКРАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ МІСТА ВІННІПЕГ
Ескіз недоступний
Дата
2023-08-30
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Університетські наукові записки
Анотація
Досліджується вираження української ідентичності в сакра льній культурі міста Вінніпег. Зазначено, що релігійна ідентич ність стала підґрунтям збереження української національної іде нтичності в діаспорі. За підтримки церкви українські емігранти
не впали у зневіру, не піддалися асиміляції, натомість наполег ливо, творчо вибудовували матрицю української духовної самобу тності: сповідували догмати віри, брали участь у релігійних об рядах та ритуалах; вивчали свою історію, зберігали пам’ять про
видатних українців, культивували українські традиції та зви чаї, літературну, мистецьку спадщину, традиційні ремесла, сак ральну культуру, символи; розвивали освітнє середовище, громад ську, суспільну активність. Констатовано, що церква виконувала
функцію соціального контролю в житті мирян та водночас пле кала українські ціннісні маркери ідентичності, насамперед: пози тивне, шанобливе ставлення до священника, родини, співвірни ків. Відіграла важливу роль у гуртуванні української спільноти.
Акцентовано, що саме в сакральній культурі чи не найповніше ви являється менталітет народу, його світовідчуття, світосприй няття, особливості національного характеру, ідеали, прагнення,
смаки, розуміння прекрасного. Форма сакральних споруд не лише
символізувала елементи християнської віри, але й виконувала ін формативну функцію впізнаванності, самобутності. Зазначено,
що унікальністю українського сакрального будівництва Вінніпегу
є те, що проєктування, побудова, внутрішнє та зовнішнє оздоблення храмів переважно здійснювалося високопрофесійними укра їнцями-емігрантами, перед якими, з-поміж іншого, постали
складні завдання реалізації не лише загальноприйнятого прин ципу «церква — символ віри, мистецький твір», але й врахування
та втілення українських традиції в будівлях модерного стилю.
На практиці, будуючи церкви, українські емігранти, з одного
боку, вдавалися до спрощення архітектурних форм їх ідеалізації,
з іншого — вражає їхня стильова різноманітність. Зазвичай
храми будувалися за зразками архітектури східної християнської
церкви в Україні, шляхом наслідування та творчої інтерпретації
двох варіантів основних європейських стилів церковного будівни цтва: старовізантійського (Х–ХІ ст.ст.) та українського бароко
(ХVІІ–ХVІІІ ст.ст.). Виділено ключові течії сакральної архітек тури, представлені у Вінніпезі. Наведено зразки архітектурних
рішень, сакральних споруд, виділено ключові особливості та сим волічний зміст. Акцентовано на участі архітекторів, митців вихідців з України в реалізації будівництва сакрального простору
Вінніпегу. Констатовано, що проблематика є доволі глибокою та
передбачає подальше наукове осмислення практичної ролі сакра льного простору як осередків культивування національного духу,
збереження традицій, освітнього, мовного середовища та істори чної пам’яті