Перегляд за Автор "Гаврік Роман Олександрович"
Зараз показуємо 1 - 20 з 40
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументАдміністративно-правовий режим тимчасово окупованих територій: дискусійні питання визначення поняття та елементів в контексті участі службових осіб прикордонних підрозділів у протидії правопорушенням, які вчиняються на межі тимчасово окупованої території(Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право», 2020) Гаврік Роман Олександрович; Репецький ПавлоВ науковій статті автор провів наукове дослідження особливостей визначення поняття та елементів адміністративно-правового режиму тимчасово окупованих територій, а також розкриття участі органів та посадових осіб Державної прикордонної служби України у правовідносинах, пов’язаних із реалізацією адміністративно-юрисдикційних повноважень щодо забезпечення дотримання порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, а також інших правовідносин, пов’язаних із правовим режимом тимчасово окупованих територій за участю органів та службових осіб Державної прикордонної служби України. В результаті проведеного дослідження автор прийшов до висновків, що елементами адміністративно-правового режиму тимчасово окупованих територій є: загальний адміністративно-правовий режим та окремі вилучення із нього, пов’язані із: невизнанням юридичних наслідків за рішеннями, діями та бездіяльністю суб’єктів владних повноважень тимчасово окупованих територій; встановлення обмежень щодо перетинання межі з тимчасово окупованою територією, часткове поширення на ці правовідносини законодавства про прикордонний контроль із покладанням на прикордонні підрозділи відповідних контрольних повноважень щодо перевірки документів, огляду осіб, транспортних засобів, майна; відповідальність за порушення відповідного адміністративно-правового режиму з боку окремих фізичних та юридичних осіб, покладання на прикордонних підрозділів відповідних адміністративно-юрисдикційних повноважень. В Україні та Грузії адміністративно-правовий режим тимчасово окупованих територій встановлюється відповідно до окремих законів, якими встановлюються особливості участі прикордонних підрозділів у реалізації положень щодо забезпечення національної безпеки у прикордонній сфері у зв’язку із перетинанням межі тимчасово окупованої території, в Азербайджані та Молдові єдиного законодавства про тимчасово окуповану територію немає, а також не визначене місце прикордонних підрозділів у цій сфері).
- ДокументВизнання шлюбу недійсним як спосіб судового захисту сімейних прав та інтересів подружжя(Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції, 2022) Гаврік Роман ОлександровичВ науковій статті автор провів наукове дослідження визнання шлюбу недійсним як судового захисту сімейних прав та інтересів подружжя. Автор зазначає, що визнання шлюбу недійсним може спрямовуватися на захист права на шлюб, що порушене у разі, якщо він зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі, і права на укладання шлюбу за вільною згодою; на анулювання існуючих сімейних прав та обов’язків подружжя, крім окремих прав добросовісної особи у недійсному шлюбі, як реакція на порушення з боку недобросовісної особи у недійсному шлюбі прав та невиконання обов’язків подружжя, що виявляється передусім у порушенні; в такому випадку також можна говорити про захист прав добросовісної особи у недійсному шлюбі, оскільки припиняються правові підстави реалізації сімейних прав (а отже і можливості зловживання ними) недобросовісною особою у недійсному шлюбі; на захист прав добросовісної особи у недійсному шлюбі, в тому числі: на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя; на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом; на окремі види аліментів; на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу. В даному випадку анулювання цих прав не відбувається, навпаки вони зберігаються, однак вже не як права подружжя, а як права добросовісної особи у недійсному шлюбі – по суті відбувається зміна правовідношення саме в цьому контексті. На підставі проведеного дослідження, автор дійшов висновку, що визнання шлюбу недійсним є способом захисту сімейних прав та інтересів подружжя, що застосовується судом і проявляється в анулюванні шлюбного правовідношення, в результаті чого відбувається захист права особи права на шлюб та на укладання шлюбу за вільною згодою; в анулюванні існуючих сімейних прав та обов’язків подружжя, крім окремих прав добросовісної особи у недійсному шлюбі, як реакція на порушення з боку недобросовісної особи у недійсному шлюбі прав та невиконання обов’язків подружжя; на захист прав добросовісної особи у недійсному шлюбі, через зміну (трансформацію) прав подружжя у права добросовісної особи у недійсному шлюбі.
- ДокументВиключність як властивість рішення суду у цивільній справі, що набрало законної сили(Науковий вісник Державної прикордонної служби України. Серія Юридичні науки, 2015) Гаврік Роман ОлександровичУ зазначеній науковій статті проведене наукове дослідження юридичних особливостей виключності судових рішень, ухвалених у справах окремого провадження, що набрали законної сили. Зокрема, визначено поняття виключності рішення суду у справі окремого провадження, її правові наслідки. Виділені критерії визнання вимоги у справі про встановлення юридичного факту у окремому або позовному провадженні тотожною, тобто такою, що не може бути повторно розглянута у цивільному процесі.
- ДокументВластивості судових постанов Верховного Суду України, ухвалених у цивільних справах, що набрали законної сили(Форум права, 2013) Гаврік Роман ОлександровичЗдійснено дослідження юридичних властивостей постанов Верховного Суду України, ухвалених у цивільних справах, що набрали законної сили у світлі сучасного правового статусу Верховного Суду України як судового органу, що здійснює перегляд судових рішень виключно з підстав, передбачених ст.355 Цивільного процесуального кодексу України.
- ДокументВстановлення режиму окремого проживання як спосіб захисту сімейних прав та інтересів подружжя, батьків та дітей(Право та державне управління, 2022) Гаврік Роман ОлександровичВ науковій статті автор провів наукове дослідження режиму окремого проживання як способу судового захисту сімейних прав та інтересів подружжя, батьків та дітей. Автор зазначає, що встановлення режиму окремого проживання подружжя може дозволити подружжю або одному із них захистити свої майнові права (в аспекті захисту прав на майно, набуте в період роздільного проживання), а також право не бути визнаним батьком дитини, що не є біологічно дитиною особи (у зв’язку із тим, що народилася після спливу десяти місяців після встановлення режиму сепарації). На підставі проведеного дослідження, автор дійшов висновку, що встановлення режиму окремого проживання подружжя є самостійним способом захисту сімейних прав та інтересів подружжя, який має подвійну правову природу. З одного боку, воно передбачає встановлення нового сімейного правовідношення – роздільного проживання подружжя, яке хоч і є шлюбним правовідношенням, однак передбачає блокування двох правових презумпцій – спільності майна подружжя та походження дитини від подружжя, що істотно впливає на майнові та особисті немайнові права подружжя. Тобто, з іншого боку, встановлення режиму окремого проживання подружжя є зміною сімейного правовідношення, що виявляється у зміні ряду сімейних прав подружжя. Як показує судова практика, основними причинами подання позовів про встановлення режиму окремого проживання подружжя крім захисту особистих немайнових прав, що порушуються іншим з подружжя є захист майнових прав, які виникли щодо майна, набутого в період роздільного проживання, в тому числі попередження можливих спорів щодо такого майна у майбутньому; захист спадкових прав, що виявляються у визнанні за особою, що перебувала у фактичних шлюбних відносинах із померлим спадкодавцем більш пріоритетного права на спадкування за заповітом порівняно із дружиною, що знаходилася із спадкодавцем в режимі окремого проживання; захист такого особистого немайнового права подружжя як право на припинення шлюбних відносин без остаточного розірвання шлюбу, якщо можливість реалізації права на розірвання шлюбу суперечить релігійним поглядам особи; захист права особи не бути визнаним батьком дитини автоматично, лише у зв’язку із перебуванням у шлюбі, у разі, якщо дитина народилася пізніше десяти місяців після встановлення режиму сепарації.
- ДокументВчинення окремих юридичних дій нотаріусом в системі способів захисту сімейних прав та інтересів(Право та державне управління, 2022) Гаврік Роман ОлександровичВ науковій статті автор провів наукове дослідження змісту окремих способів захисту сімейних прав та інтересів нотаріусами. Автор зазначає, що в сімейному законодавстві вичерпний список способів захисту сімейних прав та інтересів нотаріусом прямо не визначений, однак можна чітко визначити ряд інших дій правового характеру, спрямовані на захист сімейних прав, які вчиняються нотаріусами, такі як нотаріальне посвідчення договорів та накладення заборони відчуження майна дитини. Автор визначив, що в науковій літературі пропонується визнавати як способи захисту сімейних прав та інтересів нотаріусами лише вчинення виконавчого напису нотаріусом, або усі нотаріальні дії, що впливають на права учасників сімейних відносин. На підставі проведеного дослідження, автор дійшов висновку, що основними способами захисту сімейних прав та інтересів нотаріусом є вчинення виконавчого напису на сімейних договорах, передусім які містять зобов’язання сторін щодо надання утримання у сімейному праві; засвідчення згоди учасника сімейних відносин на вчинення іншим певних дій правового характеру (наприклад, згода на усиновлення дитини іншим з подружжя; аналогічна згода на усиновлення, що дається батьками дитини; згода одного з батьків на укладення іншим правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини) чи засвідчує участь у сімейних відносинах від імені іншого учасника (наприклад, засвідчення заяви одного з подружжя про розірвання шлюбу від імені іншого подружжя, який з поважних причин не може подати заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану); накладення заборони відчуження батьками майна дитини за зверненням органу опіки та піклування з підстав, передбачених ч. 5 ст. 177 СК України, а після прийняття законопроекту № 5644 – також здійснення розірвання шлюбу у випадках, коли розірвання шлюбу за рішенням суду не є обов’язковим. Зазначені нотаріальні дії напряму випливають із положень сімейного законодавства, однак лише вчинення виконавчого напису спрямоване на припинення порушення сімейного права, інші способи, які застосовуються нотаріусами спрямовані на попередження порушення прав учасників сімейних відносин з боку інших учасників, які в силу свого становища мають відповідні можливості.
- ДокументГенеза правового дослідження державної політики у сфері освіти(Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія Юридичні науки, 2019) Гаврік Роман Олександрович; Козицька ВікторіяУ науковій статті проведено огляд основних доктринальних джерел як педагогічного профілю, так і правового характеру, що присвячені питанням правового дослідження державної політики у сфері освіти, зважаючи на процес реформування освітньої сфери, прийняття нових законів «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про загальну середню освіту», «Про фахову передвищу освіту», реформування початкової, середньої та вищої освіти, запровадження нових методик та підходів до здійснення освітнього процесу. Автор відносить до визначальних проблем методології дослідження державної політики у освітній сфері визначення сутності і змісту предмета правового дослідження, яке планомірно випливає із загального бачення та розуміння науковцями предмета адміністративного права, особливо з погляду генези такого бачення. Автор зазначає, що винятково актуальним для реформування і удосконалення вітчизняної правової науки та національного законодавства є аналіз та використання досвіду державотворення, що сформувався в провідних країнах Європи та світу. Зазначена теза стосується передусім необхідності прийняття закону про адміністративну процедуру, ідея якого піддається різкій критиці з посиланням на звуження у цьому випадку предмета адміністративного права до виключного регулювання публічних адміністрацій. Водночас подібні зауваження є безпідставними і не відповідають дійсності.Також у науковій статті проаналізовано основні тенденції розвитку суспільства в умовах глобалізації, які мають певний вплив на освітню сферу будь-якої країни, та державну політику у сфері освіти. Результати аналізу свідчать про наявність актуальних тенденцій розвитку, характерних світовому рівню освітньої сфери, та їх специфічних національних особливостей в Україні.На основі виявлених тенденцій можна робити висновки про хід економічних процесів у сфері освіти, розглядати перспективи й прогнозувати зміну показників її розвитку. Аналіз досліджень в цій сфері дозволив виявити проблеми, що гальмують подальший розвиток освіти в Україні та знижують ефективність інвестування у цю сферу.Доведено, що вплив сукупності факторів викликає спільний ефект –зменшення потенціалу розвитку вітчизняної сфери освіти.
- ДокументГенеза правового регулювання юридичної відповідальності за незаконне перетинання державного кордону за законодавством, яке діяло на українських землях(Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право, 2022) Гаврік Роман Олександрович; Демчик Надія Петрівна; Король Михайло ОлексійовичВ науковій статті автори провели наукове дослідження розвитку правового регулювання юридичної відповідальності за незаконне перетинання державного кордону за законодавством, яке діяло на українських землях. На підставі проведеного дослідження, автори дійшли висновку, що перші згадки про порушення порядку в’їзду на територію України та виїзду з неї трапляються в «Руській правді», яка однак не передбачала юридичної відповідальності за незаконне перетинання державного кордону особами, які не були рабами або холопами (останні несли відповідальність не за незаконний перетин, а за втечу від власника). Юридична відповідальність за незаконне перетинання державного кордону в польсько-литовський та козацький період української історії була відсутня. Кримінальна відповідальність за самовільний виїзд за кордон була запроваджена на частині українських земель у зв’язку із прийняттям Соборного уложення 1649 року. В пізніший період – з 1723 року кримінальна відповідальність на українських землях, які входили до складу Російської імперії передбачалася для незаконного перетинання державного кордону з метою зради або інших лихих намірів, а в інших випадках незаконне перетинання кордону було адміністративним правопорушенням. Після прийняття в Росії Уложення про покарання кримінальні і виправні 1845 року незаконне перетинання державного кордону перестало бути адміністративним правопорушенням і стало передбачати виключно кримінальну відповідальність. Незаконне перетинання державного кордону залишалося злочином за законодавством, яке діяло на українських землях, незалежно від мети перетинання, до 2004 року. В період з 2004 по 2018 роки особи, винні у незаконному перетинанні державного кордону несли виключно адміністративну відповідальність, однак на даний час перетинання державного кордону України з метою заподіяння шкоди інтересам держави або особою, якій заборонено в’їзд на територію України, або представниками підрозділів збройних сил чи інших силових відомств держави-агресора у будь- який спосіб поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів, або за документами, що містять недостовірні відомості знову криміналізоване.
- ДокументДинамічний елемент законної сили рішення суду першої інстанції(Університетські наукові записки, 2010) Гаврік Роман ОлександровичУ статті здійснено дослідження динамічного елемента законної сили рішення суду першої інстанції у цивільних справах. Також доведено відсутність у рішенні суду ознак загальнообов'язковості та визначено перелік осіб, для яких рішення суду у цивільній справі є обов'язковим.
- ДокументДо питання про вимоги, які ставляться до судових рішень у адміністративних справах, ухвалених у формі постанови, рішення або ухвали(Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія Юридичні науки, 2017) Гаврік Роман ОлександровичУ зазначеній науковій статті на підставі чинного адміністративнопроцесуального законодавства, судової практики та юридичної доктрини проведене наукове дослідження вимог, що ставляться до рішення суду в адміністративній справі, таких як законність, обґрунтованість, повнота, зрозумілість, безальтернативність та справедливість. Зокрема, визначено, що законність та обґрунтованість є основними вимогами, які ставляться до судового рішення у адміністративній справі, а тому розкрито критерії наявності цих ознак у судових рішень, ухвалених у адміністративних справах
- ДокументДо питання про зміст поняття «право на судове оскарження рішень, дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень» в практиці Європейського суду з прав людини та в законодавстві України.(Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія Юридичні науки, 2018) Гаврік Роман ОлександровичУ зазначеній науковій статті на підставі чинного адміністративнопроцесуального законодавства, правових актів Ради Європи, практики Європейського суду з прав людини та юридичної доктрини проведене наукове дослідження змісту поняття «право на судове оскарження рішень, дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень». На підставі наукового дослідження зроблено висновки про те, що таке право є невід’ємним правом фізичної, юридичної особи або суб’єкта владних повноважень, якщо рішення, дії, бездіяльність суб’єкта владних повноважень порушують їх права та законні інтереси чи інтереси держави, яке має визнаватися державою з огляду на міжнародні стандарти, що закріплені у правових документах Ради Європи і рішеннях Європейського суду з прав людини.
- ДокументДо питання про особливості захисту сімейних прав осіб, які перебувають у шлюбі чи інших сімейних союзах в практиці Європейського суду з прав людини(Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2021) Гаврік Роман ОлександровичВ науковій статті автор провів наукове дослідження особливостей захисту сімейних прав осіб, які перебувають у шлюбі чи інших сімейних союзах в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема таких сімейних союзів, як фактичний шлюб, сепарація шлюбу, цивільне партнерство приходимо до наступних висновків. Зазначені правові стани Європейським судом з прав людини визнаються як такі, що надають право на захист від втручання в сімейне життя, тобто є сім’єю, аналогічно тому, як виникає сім’я в результаті укладення зареєстрованого шлюбу. При цьому, на думку суду, поняття «сім'я» включає і фактичні сімейні відносини, коли сторони живуть спільно поза шлюбом. Дитина, народжена в результаті таких взаємовідносин, є членом сім'ї з моменту народження і завдяки фактом народження. Між дитиною та її батьками існує зв'язок, рівнозначний сімейному життю, навіть якщо на момент його народження батьки більше не проживали спільно або їх відносини закінчилися. Спільне проживання, як правило, є обов'язковою умовою сімейного життя, проте у виняткових випадках і інші чинники можуть свідчити про те, що конкретні відносини досить стабільні, для того щоб розглядати їх як фактичні сімейні зв'язки. Інший вид сімейного союзу – шлюб в період дії режиму окремого проживання подружжя, в практиці Європейського суду з прав людини представлений дещо слабко і стосується як правило наданню можливості скористатися самою процедурою запровадження сепарації шлюбу, однак при цьому суд визнає що подружжя має невід’ємне право на ініціювання такої процедури. До 2010 року Європейський суд з прав людини у цілому виявляв доволі стримане ставлення до такого виду відносин, як одностатеві, не визнаючи їх сімейними, однак після 2010 року, з урахуванням стрімкої лібералізації панівної суспільної моралі стосовно одностатевих відносин, що відбулася у Європі, Європейський суд з прав людини не зміг заперечити, що відносини таких пар по суті становлять «сімейне життя».
- ДокументДо питання про прикладні проблеми притягнення до адміністративної відповідальності за незаконне перетинання державного кордону (у справах про подвійне громадянство)(Порівняльно-аналітичне право, 2020) Гаврік Роман ОлександровичНаукова стаття присвячена дослідженню прикладних проблем притягнення до адміністративної відповідальності за незаконне перетинання державного кордону у справах про пред’явлення на паспортний контроль громадянами України паспортних документів інших держав, що видані на їх ім’я. Автор робить висновок, що в судовій практиці склалася неоднозначна ситуація щодо притягнення громадян України до адміністративної відповідальності за пред’явлення паспортного документа, що підтверджує набуття ними громадянства інших держав без відмови від громадянства України (наявність подвійного громадянства), тобто за незаконне перетинання державного кордону України: ці особи або притягуються за ст. 204-1 КУпАП, або звільняються за малозначністю діяння або у зв’язку з відсутністю в діях особи складу правопорушення. Зазначена обставина викликана неоднозначністю формулювання ст. 204-1 КУпАП, передусім через оцінність формулювання поняття «відповідний документ», що зумовлює визнання відповідними для перетинання державного кордону України обох паспортних документів: громадяни України, що є громадянами інших держав, мають по суті два «відповідних» документа – як громадяни України вони можуть пред’явити паспорт громадянина України, а як громадяни іншої держави – відповідний паспортний документ. Тому пропонуємо уточнити, що відповідними документами, згідно з ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, є документи, які дають право особі здійснювати перетинання державного кордону України, а також передбачити у ст. 204-1 КУпАП, що перетинання державного кордону України за паспортними документами іншої держави в разі наявності в особи громадянства України, підтвердженого відповідним документом, є адміністративним правопорушенням. Цим самим буде усунуто в судовій практиці неоднозначне тлумачення ст. 1 ст. 204-1 КУпАП у новій редакції та поняття «відповідний документ»
- ДокументДоктринальні питання визначення поняття децентралізації та місцевої публічної влади(Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, 2023) Гаврік Роман ОлександровичУ науковій статті автор провів наукове дослідження визначення поняття та змісту понять «децентралізація» та «місцева публічна влада». На підставі проведеного дослідження, автор дійшов висновку, що децентралізація публічної влади – це принцип здійснення публічної влади, це метод публічного управління, це власне процес змін у публічному управлінні, коли переважна більшість повноважень переходить від загальнодержавних органів публічної влади до місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування (органів публічної місцевої влади). Найчастіше до змісту поняття «децентралізація» відноситься саме адміністративна децентралізація, тобто перерозподіл повноважень, відповідальності та державних ресурсів між органами публічної влади для більш ефективного надання публічних послуг. Публічна місцева влада у правовій доктрині визначається як легітимне, визнане та гарантоване державою публічно-самоврядне волевиявлення територіальної громади, органів і посадових осіб місцевого самоврядування щодо здійснення їх функцій і повноважень, спрямованих на реалізацію прав і свобод людини і громадянина та вирішення питань місцевого значення шляхом прийняття і реалізації правових актів в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, а також нормативними актами місцевого самоврядування. Також у науковій статті визначені загальні та спеціальні риси публічної місцевої влади.
- ДокументДосягнення шлюбного віку як умова вступу в шлюб в законодавстві зарубіжних країн(Журнал східноєвропейського права, 2021) Анікіна Галина Володимирівна; Гаврік Роман ОлександровичВ статті досліджено досягнення шлюбного віку як умову вступу в шлюб в законодавстві зарубіжних країн. Закцентовано увагу, що шлюби, укладені з порушенням вимог, що встановлені законом, є нікчемними, або заперечними. Проаналізовано сімейне законодавство зарубіжних країн, з’ясовано що в більшості цивілізованих держав шлюбний вік збігається з віком набуття фізичною особою повної цивільної дієздатності. Зроблено висновок про необхідність ліквідації проблеми дитячих шлюбів в сучасному суспільстві.
- ДокументЗаконна сила судових рішень у цивільних справах(2006) Гаврік Роман ОлександровичУ дисертаційному дослідженні розроблено концепцію законної сили судових рішень у цивільних справах. Визначено зміст, умови та правові наслідки набрання рішенням суду законної сили, її об’єктивні та суб’єктивні межі, співвідношення законної сили та незмінності, неспростовності та виключності рішення суду, обґрунтовано притаманність законної сили судовим наказам, ухвалам суду про закриття провадження у справі, про відмову у відкритті провадження у справі, а також ухвалам суду, якими встановлюються певні факти та обставини, в тому числі окремим ухвалам. Досліджено юридичні особливості законної сили судових рішень судів апеляційної, касаційної інстанцій, а також постанов Верховного Суду України. У роботі розкрито різні підходи щодо сутності та змісту законної сили судових рішень у цивільних справах, притаманності законної сили судовим рішенням окремих видів та форм, на підставі чого подано конкретні пропозиції щодо вдосконалення цивільного процесуального законодавства.
- ДокументЗаконна сила судових рішень у цивільних справах(2006) Гаврік Роман ОлександровичУ дисертаційному дослідженні розроблено концепцію законної сили судових рішень у цивільних справах. Визначено зміст, умови та правові наслідки набрання рішенням суду законної сили, її об’єктивні та суб’єктивні межі, співвідношення законної сили та незмінності, неспростовності та виключності рішення суду, обґрунтовано притаманність законної сили судовим наказам, ухвалам суду про закриття провадження у справі, про відмову у відкритті провадження у справі, а також ухвалам суду, якими встановлюються певні факти та обставини, в тому числі окремим ухвалам. Досліджено юридичні особливості законної сили судових рішень судів апеляційної, касаційної інстанцій, а також постанов Верховного Суду України. У роботі розкрито різні підходи щодо сутності та змісту законної сили судових рішень у цивільних справах, притаманності законної сили судовим рішенням окремих видів та форм, на підставі чого подано конкретні пропозиції щодо вдосконалення цивільного процесуального законодавства.
- ДокументЗахист права власності на майно, набуте у сімейних союзах, за законодавством України та держав Європейського Союзу(Університетські наукові записки, 2021) Гаврік Роман ОлександровичДосліджуються особливості правового регулювання захисту права власності на майно, набуте у шлюбі подружжям, у фактичному, релігійному шлюбі, інших сімейних союзах його учасниками за цивільним та сімейним законодавством України та окремих держав Європейського Союзу. Зокрема, визначено, що в Україні та провідних державах Європейського Союзу правове регулювання основних способів та форм захисту права власності здійснюється відповідно до загальних положень цивільного законодавства із окремими особливостями для захисту майна подружжя та учасників сімейних союзів, що передбачають позовні способи захисту порушених прав, викликаних протиправною поведінкою одного із подружжя. У цьому аспекті простежується дуалізм у правовому регулюванні зазначених питань щодо захисту права власності подружжя: у правовідносинах із третіми особами застосуванню підлягають загальні способи захисту, в правовідносинах між подружжям — способи, визначені сімейним законодавством. Захист права власності фактичного подружжя, подружжя в церковному шлюбі та партнерів у зареєстрованому партнерстві має різну правову природу в державах Європейського Союзу: їх частина не визнає вказаних сімейних союзів і захист права власності на майно, набуте в цих союзах відбувається за загальними правилами, передбаченими цивільним законодавством; інша частина держав визнає особливості в захисті права власності на майно, набуте в зазначених сімейних союзах, повністю або частково прирівнюючи їх за цими параметрами до захисту права власності на майно подружжя. Зокрема, французьке цивільне законодавство визначає спеціальний порядок захисту права власності подружжя та поширення на цивільних партнерів (у тому числі на фактичне подружжя) загальних положень цивільного законодавства про захист їхніх майнових прав. Німецьке цивільне уложення не визнає правових наслідків за фактичними шлюбними відносинами, а також церковними шлюбами, а цивільні партнерства, укладені в період до 2017 року (часу визнання одностатевих шлюбів), в аспекті захисту майнових прав та обов’язків прирівнює до зареєстрованого шлюбу. Чеське цивільне законодавство визначає однакові способи захисту майна подружжя та цивільних партнерів, а захист права власності на майно, набуте фактичним подружжям врегульовуються на загальних підставах відповідно до положень про спільну власність та про захист цивільних прав. Цивільне законодавство Латвії визнає можливість захисту лише права власності на майно, набуте в зареєстрованому шлюбі, не визнаючи інших сімейних союзів.
- ДокументМетодологічні засади здійснення дисертаційних досліджень способів захисту цивільних та сімейних прав(Юридичний науковий електронний журнал, 2022) Гаврік Роман ОлександровичУ науковій статті автором проведене наукове дослідження методологічних підходів наукового дослідження інституту способів захисту цивільних та сімейних прав; охарактеризовані особливості здійснення дисертаційних досліджень у цій сфері, в тому числі в частині визначення способів захисту прав та інтересів подружжя, батьків та дітей, родичів, інших членів сім’ї, цивільних прав та інтересів. Автором проведено огляд дисертаційних досліджень способів захисту сімейних прав та інтересів у порядку непозовного цивільного судочинства, способів захисту сімейних прав та інтересів учасників сімейних відносин нотаріусом, способів захисту інтересів у сімейному праві, способів захисту особистих та майнових прав батьків і дітей, способів захисту абсолютних цивільних прав та способів захисту прав учасників цивільних правовідносин у третейському суді. На підставі проведеного дослідження в науковій статті встановлено, що методологія наукового дослідження інституту способів захисту цивільних та сімейних прав – це сукупність способів, прийомів, засобів, правил та підходів, за допомогою яких здійснюється формування наукової концепції способів захисту цивільних та сімейних прав, в тому числі визначення поняття способу захисту цивільного та сімейного права та інтересу, визначення їх спільних рис, а також ознак, які дозволяють відокремити способи захисту цивільних прав від способів захисту сімейних прав, розкрити особливості окремих видів способів захисту цивільних та сімейних прав. Можна простежити широке використання у правовій доктрині історичного, логічного, порівняльного та системно-функціонального підходу при здійсненні наукових досліджень теоретико-правових та прикладних засад визначення способів захисту цивільних та сімейних прав та інтересів учасників цивільних та сімейних відносин. Основними в даному аспекті будуть логічний метод – для здійснення визначення поняття способу захисту, а також системно-функціональний метод – для здійснення класифікації способів захисту та розкриття їх правової природи; історичний та порівняльні методи завжди залишаються допоміжними і такими, які спрямовуються на можливість запозичення правової моделі, яка існує в певній державі, правовій системі сьогодні або в певний історичний період. При цьому, слід зазначити на тому, що у разі здійснення відповідного правового запозичення, імплементації відповідної правової моделі, слід дотримуватися принципів академічної доброчесності; немає бути механічного запозичення, воно має здійснюватися через здійснення наукового обґрунтування можливості та доцільності застосування відповідної правової моделі.
- ДокументНезмінність як елемент законної сили рішення суду першої інстанції у цивільній справі(Форум права, 2008) Гаврік Роман ОлександровичЗ’ясовано співвідношення понять “незмінність рішення суду” та “законна сила рішення суду”, доведено, що незмінність рішення суду входить в зміст законної сили рішення суду, виділено перелік виключень із принципу незмінності рішення суду, та розглянуті особливості набуття властивості незмінності окремими рішеннями суду. Також розглянута проблема неврегульованості порядку виправлення арифметичних помилок або описок у судовому наказі та надані науково обґрунтовані пропозиції щодо її подолання.