Перегляд за Автор "Гаврік Роман Олександрович"
Зараз показуємо 1 - 20 з 22
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументВизнання шлюбу недійсним як спосіб судового захисту сімейних прав та інтересів подружжя(Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції, 2022) Гаврік Роман ОлександровичВ науковій статті автор провів наукове дослідження визнання шлюбу недійсним як судового захисту сімейних прав та інтересів подружжя. Автор зазначає, що визнання шлюбу недійсним може спрямовуватися на захист права на шлюб, що порушене у разі, якщо він зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі, і права на укладання шлюбу за вільною згодою; на анулювання існуючих сімейних прав та обов’язків подружжя, крім окремих прав добросовісної особи у недійсному шлюбі, як реакція на порушення з боку недобросовісної особи у недійсному шлюбі прав та невиконання обов’язків подружжя, що виявляється передусім у порушенні; в такому випадку також можна говорити про захист прав добросовісної особи у недійсному шлюбі, оскільки припиняються правові підстави реалізації сімейних прав (а отже і можливості зловживання ними) недобросовісною особою у недійсному шлюбі; на захист прав добросовісної особи у недійсному шлюбі, в тому числі: на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя; на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом; на окремі види аліментів; на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу. В даному випадку анулювання цих прав не відбувається, навпаки вони зберігаються, однак вже не як права подружжя, а як права добросовісної особи у недійсному шлюбі – по суті відбувається зміна правовідношення саме в цьому контексті. На підставі проведеного дослідження, автор дійшов висновку, що визнання шлюбу недійсним є способом захисту сімейних прав та інтересів подружжя, що застосовується судом і проявляється в анулюванні шлюбного правовідношення, в результаті чого відбувається захист права особи права на шлюб та на укладання шлюбу за вільною згодою; в анулюванні існуючих сімейних прав та обов’язків подружжя, крім окремих прав добросовісної особи у недійсному шлюбі, як реакція на порушення з боку недобросовісної особи у недійсному шлюбі прав та невиконання обов’язків подружжя; на захист прав добросовісної особи у недійсному шлюбі, через зміну (трансформацію) прав подружжя у права добросовісної особи у недійсному шлюбі.
- ДокументВстановлення режиму окремого проживання як спосіб захисту сімейних прав та інтересів подружжя, батьків та дітей(Право та державне управління, 2022) Гаврік Роман ОлександровичВ науковій статті автор провів наукове дослідження режиму окремого проживання як способу судового захисту сімейних прав та інтересів подружжя, батьків та дітей. Автор зазначає, що встановлення режиму окремого проживання подружжя може дозволити подружжю або одному із них захистити свої майнові права (в аспекті захисту прав на майно, набуте в період роздільного проживання), а також право не бути визнаним батьком дитини, що не є біологічно дитиною особи (у зв’язку із тим, що народилася після спливу десяти місяців після встановлення режиму сепарації). На підставі проведеного дослідження, автор дійшов висновку, що встановлення режиму окремого проживання подружжя є самостійним способом захисту сімейних прав та інтересів подружжя, який має подвійну правову природу. З одного боку, воно передбачає встановлення нового сімейного правовідношення – роздільного проживання подружжя, яке хоч і є шлюбним правовідношенням, однак передбачає блокування двох правових презумпцій – спільності майна подружжя та походження дитини від подружжя, що істотно впливає на майнові та особисті немайнові права подружжя. Тобто, з іншого боку, встановлення режиму окремого проживання подружжя є зміною сімейного правовідношення, що виявляється у зміні ряду сімейних прав подружжя. Як показує судова практика, основними причинами подання позовів про встановлення режиму окремого проживання подружжя крім захисту особистих немайнових прав, що порушуються іншим з подружжя є захист майнових прав, які виникли щодо майна, набутого в період роздільного проживання, в тому числі попередження можливих спорів щодо такого майна у майбутньому; захист спадкових прав, що виявляються у визнанні за особою, що перебувала у фактичних шлюбних відносинах із померлим спадкодавцем більш пріоритетного права на спадкування за заповітом порівняно із дружиною, що знаходилася із спадкодавцем в режимі окремого проживання; захист такого особистого немайнового права подружжя як право на припинення шлюбних відносин без остаточного розірвання шлюбу, якщо можливість реалізації права на розірвання шлюбу суперечить релігійним поглядам особи; захист права особи не бути визнаним батьком дитини автоматично, лише у зв’язку із перебуванням у шлюбі, у разі, якщо дитина народилася пізніше десяти місяців після встановлення режиму сепарації.
- ДокументВчинення окремих юридичних дій нотаріусом в системі способів захисту сімейних прав та інтересів(Право та державне управління, 2022) Гаврік Роман ОлександровичВ науковій статті автор провів наукове дослідження змісту окремих способів захисту сімейних прав та інтересів нотаріусами. Автор зазначає, що в сімейному законодавстві вичерпний список способів захисту сімейних прав та інтересів нотаріусом прямо не визначений, однак можна чітко визначити ряд інших дій правового характеру, спрямовані на захист сімейних прав, які вчиняються нотаріусами, такі як нотаріальне посвідчення договорів та накладення заборони відчуження майна дитини. Автор визначив, що в науковій літературі пропонується визнавати як способи захисту сімейних прав та інтересів нотаріусами лише вчинення виконавчого напису нотаріусом, або усі нотаріальні дії, що впливають на права учасників сімейних відносин. На підставі проведеного дослідження, автор дійшов висновку, що основними способами захисту сімейних прав та інтересів нотаріусом є вчинення виконавчого напису на сімейних договорах, передусім які містять зобов’язання сторін щодо надання утримання у сімейному праві; засвідчення згоди учасника сімейних відносин на вчинення іншим певних дій правового характеру (наприклад, згода на усиновлення дитини іншим з подружжя; аналогічна згода на усиновлення, що дається батьками дитини; згода одного з батьків на укладення іншим правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини) чи засвідчує участь у сімейних відносинах від імені іншого учасника (наприклад, засвідчення заяви одного з подружжя про розірвання шлюбу від імені іншого подружжя, який з поважних причин не може подати заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану); накладення заборони відчуження батьками майна дитини за зверненням органу опіки та піклування з підстав, передбачених ч. 5 ст. 177 СК України, а після прийняття законопроекту № 5644 – також здійснення розірвання шлюбу у випадках, коли розірвання шлюбу за рішенням суду не є обов’язковим. Зазначені нотаріальні дії напряму випливають із положень сімейного законодавства, однак лише вчинення виконавчого напису спрямоване на припинення порушення сімейного права, інші способи, які застосовуються нотаріусами спрямовані на попередження порушення прав учасників сімейних відносин з боку інших учасників, які в силу свого становища мають відповідні можливості.
- ДокументГенеза правового регулювання юридичної відповідальності за незаконне перетинання державного кордону за законодавством, яке діяло на українських землях(Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право, 2022) Гаврік Роман Олександрович; Демчик Надія Петрівна; Король Михайло ОлексійовичВ науковій статті автори провели наукове дослідження розвитку правового регулювання юридичної відповідальності за незаконне перетинання державного кордону за законодавством, яке діяло на українських землях. На підставі проведеного дослідження, автори дійшли висновку, що перші згадки про порушення порядку в’їзду на територію України та виїзду з неї трапляються в «Руській правді», яка однак не передбачала юридичної відповідальності за незаконне перетинання державного кордону особами, які не були рабами або холопами (останні несли відповідальність не за незаконний перетин, а за втечу від власника). Юридична відповідальність за незаконне перетинання державного кордону в польсько-литовський та козацький період української історії була відсутня. Кримінальна відповідальність за самовільний виїзд за кордон була запроваджена на частині українських земель у зв’язку із прийняттям Соборного уложення 1649 року. В пізніший період – з 1723 року кримінальна відповідальність на українських землях, які входили до складу Російської імперії передбачалася для незаконного перетинання державного кордону з метою зради або інших лихих намірів, а в інших випадках незаконне перетинання кордону було адміністративним правопорушенням. Після прийняття в Росії Уложення про покарання кримінальні і виправні 1845 року незаконне перетинання державного кордону перестало бути адміністративним правопорушенням і стало передбачати виключно кримінальну відповідальність. Незаконне перетинання державного кордону залишалося злочином за законодавством, яке діяло на українських землях, незалежно від мети перетинання, до 2004 року. В період з 2004 по 2018 роки особи, винні у незаконному перетинанні державного кордону несли виключно адміністративну відповідальність, однак на даний час перетинання державного кордону України з метою заподіяння шкоди інтересам держави або особою, якій заборонено в’їзд на територію України, або представниками підрозділів збройних сил чи інших силових відомств держави-агресора у будь- який спосіб поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів, або за документами, що містять недостовірні відомості знову криміналізоване.
- ДокументДо питання про особливості захисту сімейних прав осіб, які перебувають у шлюбі чи інших сімейних союзах в практиці Європейського суду з прав людини(Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2021) Гаврік Роман ОлександровичВ науковій статті автор провів наукове дослідження особливостей захисту сімейних прав осіб, які перебувають у шлюбі чи інших сімейних союзах в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема таких сімейних союзів, як фактичний шлюб, сепарація шлюбу, цивільне партнерство приходимо до наступних висновків. Зазначені правові стани Європейським судом з прав людини визнаються як такі, що надають право на захист від втручання в сімейне життя, тобто є сім’єю, аналогічно тому, як виникає сім’я в результаті укладення зареєстрованого шлюбу. При цьому, на думку суду, поняття «сім'я» включає і фактичні сімейні відносини, коли сторони живуть спільно поза шлюбом. Дитина, народжена в результаті таких взаємовідносин, є членом сім'ї з моменту народження і завдяки фактом народження. Між дитиною та її батьками існує зв'язок, рівнозначний сімейному життю, навіть якщо на момент його народження батьки більше не проживали спільно або їх відносини закінчилися. Спільне проживання, як правило, є обов'язковою умовою сімейного життя, проте у виняткових випадках і інші чинники можуть свідчити про те, що конкретні відносини досить стабільні, для того щоб розглядати їх як фактичні сімейні зв'язки. Інший вид сімейного союзу – шлюб в період дії режиму окремого проживання подружжя, в практиці Європейського суду з прав людини представлений дещо слабко і стосується як правило наданню можливості скористатися самою процедурою запровадження сепарації шлюбу, однак при цьому суд визнає що подружжя має невід’ємне право на ініціювання такої процедури. До 2010 року Європейський суд з прав людини у цілому виявляв доволі стримане ставлення до такого виду відносин, як одностатеві, не визнаючи їх сімейними, однак після 2010 року, з урахуванням стрімкої лібералізації панівної суспільної моралі стосовно одностатевих відносин, що відбулася у Європі, Європейський суд з прав людини не зміг заперечити, що відносини таких пар по суті становлять «сімейне життя».
- ДокументДоктринальні питання визначення поняття децентралізації та місцевої публічної влади(Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, 2023) Гаврік Роман ОлександровичУ науковій статті автор провів наукове дослідження визначення поняття та змісту понять «децентралізація» та «місцева публічна влада». На підставі проведеного дослідження, автор дійшов висновку, що децентралізація публічної влади – це принцип здійснення публічної влади, це метод публічного управління, це власне процес змін у публічному управлінні, коли переважна більшість повноважень переходить від загальнодержавних органів публічної влади до місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування (органів публічної місцевої влади). Найчастіше до змісту поняття «децентралізація» відноситься саме адміністративна децентралізація, тобто перерозподіл повноважень, відповідальності та державних ресурсів між органами публічної влади для більш ефективного надання публічних послуг. Публічна місцева влада у правовій доктрині визначається як легітимне, визнане та гарантоване державою публічно-самоврядне волевиявлення територіальної громади, органів і посадових осіб місцевого самоврядування щодо здійснення їх функцій і повноважень, спрямованих на реалізацію прав і свобод людини і громадянина та вирішення питань місцевого значення шляхом прийняття і реалізації правових актів в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, а також нормативними актами місцевого самоврядування. Також у науковій статті визначені загальні та спеціальні риси публічної місцевої влади.
- ДокументДосягнення шлюбного віку як умова вступу в шлюб в законодавстві зарубіжних країн(Журнал східноєвропейського права, 2021) Анікіна Галина Володимирівна; Гаврік Роман ОлександровичВ статті досліджено досягнення шлюбного віку як умову вступу в шлюб в законодавстві зарубіжних країн. Закцентовано увагу, що шлюби, укладені з порушенням вимог, що встановлені законом, є нікчемними, або заперечними. Проаналізовано сімейне законодавство зарубіжних країн, з’ясовано що в більшості цивілізованих держав шлюбний вік збігається з віком набуття фізичною особою повної цивільної дієздатності. Зроблено висновок про необхідність ліквідації проблеми дитячих шлюбів в сучасному суспільстві.
- ДокументЗаконна сила судових рішень у цивільних справах(2006) Гаврік Роман ОлександровичУ дисертаційному дослідженні розроблено концепцію законної сили судових рішень у цивільних справах. Визначено зміст, умови та правові наслідки набрання рішенням суду законної сили, її об’єктивні та суб’єктивні межі, співвідношення законної сили та незмінності, неспростовності та виключності рішення суду, обґрунтовано притаманність законної сили судовим наказам, ухвалам суду про закриття провадження у справі, про відмову у відкритті провадження у справі, а також ухвалам суду, якими встановлюються певні факти та обставини, в тому числі окремим ухвалам. Досліджено юридичні особливості законної сили судових рішень судів апеляційної, касаційної інстанцій, а також постанов Верховного Суду України. У роботі розкрито різні підходи щодо сутності та змісту законної сили судових рішень у цивільних справах, притаманності законної сили судовим рішенням окремих видів та форм, на підставі чого подано конкретні пропозиції щодо вдосконалення цивільного процесуального законодавства.
- ДокументЗаконна сила судових рішень у цивільних справах(2006) Гаврік Роман ОлександровичУ дисертаційному дослідженні розроблено концепцію законної сили судових рішень у цивільних справах. Визначено зміст, умови та правові наслідки набрання рішенням суду законної сили, її об’єктивні та суб’єктивні межі, співвідношення законної сили та незмінності, неспростовності та виключності рішення суду, обґрунтовано притаманність законної сили судовим наказам, ухвалам суду про закриття провадження у справі, про відмову у відкритті провадження у справі, а також ухвалам суду, якими встановлюються певні факти та обставини, в тому числі окремим ухвалам. Досліджено юридичні особливості законної сили судових рішень судів апеляційної, касаційної інстанцій, а також постанов Верховного Суду України. У роботі розкрито різні підходи щодо сутності та змісту законної сили судових рішень у цивільних справах, притаманності законної сили судовим рішенням окремих видів та форм, на підставі чого подано конкретні пропозиції щодо вдосконалення цивільного процесуального законодавства.
- ДокументЗахист права власності на майно, набуте у сімейних союзах, за законодавством України та держав Європейського Союзу(Університетські наукові записки, 2021) Гаврік Роман ОлександровичДосліджуються особливості правового регулювання захисту права власності на майно, набуте у шлюбі подружжям, у фактичному, релігійному шлюбі, інших сімейних союзах його учасниками за цивільним та сімейним законодавством України та окремих держав Європейського Союзу. Зокрема, визначено, що в Україні та провідних державах Європейського Союзу правове регулювання основних способів та форм захисту права власності здійснюється відповідно до загальних положень цивільного законодавства із окремими особливостями для захисту майна подружжя та учасників сімейних союзів, що передбачають позовні способи захисту порушених прав, викликаних протиправною поведінкою одного із подружжя. У цьому аспекті простежується дуалізм у правовому регулюванні зазначених питань щодо захисту права власності подружжя: у правовідносинах із третіми особами застосуванню підлягають загальні способи захисту, в правовідносинах між подружжям — способи, визначені сімейним законодавством. Захист права власності фактичного подружжя, подружжя в церковному шлюбі та партнерів у зареєстрованому партнерстві має різну правову природу в державах Європейського Союзу: їх частина не визнає вказаних сімейних союзів і захист права власності на майно, набуте в цих союзах відбувається за загальними правилами, передбаченими цивільним законодавством; інша частина держав визнає особливості в захисті права власності на майно, набуте в зазначених сімейних союзах, повністю або частково прирівнюючи їх за цими параметрами до захисту права власності на майно подружжя. Зокрема, французьке цивільне законодавство визначає спеціальний порядок захисту права власності подружжя та поширення на цивільних партнерів (у тому числі на фактичне подружжя) загальних положень цивільного законодавства про захист їхніх майнових прав. Німецьке цивільне уложення не визнає правових наслідків за фактичними шлюбними відносинами, а також церковними шлюбами, а цивільні партнерства, укладені в період до 2017 року (часу визнання одностатевих шлюбів), в аспекті захисту майнових прав та обов’язків прирівнює до зареєстрованого шлюбу. Чеське цивільне законодавство визначає однакові способи захисту майна подружжя та цивільних партнерів, а захист права власності на майно, набуте фактичним подружжям врегульовуються на загальних підставах відповідно до положень про спільну власність та про захист цивільних прав. Цивільне законодавство Латвії визнає можливість захисту лише права власності на майно, набуте в зареєстрованому шлюбі, не визнаючи інших сімейних союзів.
- ДокументМетодологічні засади здійснення дисертаційних досліджень способів захисту цивільних та сімейних прав(Юридичний науковий електронний журнал, 2022) Гаврік Роман ОлександровичУ науковій статті автором проведене наукове дослідження методологічних підходів наукового дослідження інституту способів захисту цивільних та сімейних прав; охарактеризовані особливості здійснення дисертаційних досліджень у цій сфері, в тому числі в частині визначення способів захисту прав та інтересів подружжя, батьків та дітей, родичів, інших членів сім’ї, цивільних прав та інтересів. Автором проведено огляд дисертаційних досліджень способів захисту сімейних прав та інтересів у порядку непозовного цивільного судочинства, способів захисту сімейних прав та інтересів учасників сімейних відносин нотаріусом, способів захисту інтересів у сімейному праві, способів захисту особистих та майнових прав батьків і дітей, способів захисту абсолютних цивільних прав та способів захисту прав учасників цивільних правовідносин у третейському суді. На підставі проведеного дослідження в науковій статті встановлено, що методологія наукового дослідження інституту способів захисту цивільних та сімейних прав – це сукупність способів, прийомів, засобів, правил та підходів, за допомогою яких здійснюється формування наукової концепції способів захисту цивільних та сімейних прав, в тому числі визначення поняття способу захисту цивільного та сімейного права та інтересу, визначення їх спільних рис, а також ознак, які дозволяють відокремити способи захисту цивільних прав від способів захисту сімейних прав, розкрити особливості окремих видів способів захисту цивільних та сімейних прав. Можна простежити широке використання у правовій доктрині історичного, логічного, порівняльного та системно-функціонального підходу при здійсненні наукових досліджень теоретико-правових та прикладних засад визначення способів захисту цивільних та сімейних прав та інтересів учасників цивільних та сімейних відносин. Основними в даному аспекті будуть логічний метод – для здійснення визначення поняття способу захисту, а також системно-функціональний метод – для здійснення класифікації способів захисту та розкриття їх правової природи; історичний та порівняльні методи завжди залишаються допоміжними і такими, які спрямовуються на можливість запозичення правової моделі, яка існує в певній державі, правовій системі сьогодні або в певний історичний період. При цьому, слід зазначити на тому, що у разі здійснення відповідного правового запозичення, імплементації відповідної правової моделі, слід дотримуватися принципів академічної доброчесності; немає бути механічного запозичення, воно має здійснюватися через здійснення наукового обґрунтування можливості та доцільності застосування відповідної правової моделі.
- ДокументОсобливості застосування окремих способів захисту сімейних прав та інтересів органами державної реєстрації актів цивільного стану(Актуальні проблеми правознавства, 2022) Гаврік Роман ОлександровичВ науковій статті автор провів наукове дослідження особливостей застосування способів захисту сімейних прав та інтересів органами опіки та піклування, визначення вичерпного переліку способів захисту, які застосовуються цими органами. На підставі проведеного дослідження, автор дійшов висновку, що існують дві форми захисту сімейних прав та інтересів батьків та дітей органами опіки та піклування: безпосередня участь у захисті сімейних прав та інтересів, коли орган опіки та піклування самостійно застосовує відповідні способи захисту і опосередкована, коли орган опіки та піклування залучається до участі у вирішенні сімейного спору щодо виховання та утримання дитини, однак самостійно відповідні способи захисту не застосовує. Орган опіки та піклування застосовує наступні способи захисту сімейних прав та інтересів: встановлення сімейного правовідношення, його зміна, надання права здійснювати окремі права та обов’язки як батьків чи законних представників дитини, попередження дій, які порушують сімейні права. Останні два способи є особливими і притаманні лише органам опіки та піклування. Надання права здійснювати окремі права та обов’язки як батьків чи законних представників дитини як спосіб захисту застосовується органом опіки та піклування шляхом надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини, інших правочинів щодо майна, власником (співвласником) та/або користувачем якого є дитина, на укладання договору щодо припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно або на відчуження майна, отриманого за цим договором, надання дієздатності на вчинення інших повноважень щодо вчинення правочинів щодо майна дитини або її цивільних зобов’язань чи аліментних зобов’язань батьків. Попередження дій, які порушують сімейні права як спосіб захисту здійснюється шляхом проведення контрольно-наглядових заходів за цільовим витрачанням аліментів на дитину, за умовами утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку або піклування, за дотриманням прав усиновленої дитини тощо.
- ДокументОсобливості застосування способів захисту сімейних прав та інтересів органами опіки та піклування: питання змісту(Аналітично-порівняльне правознавство, 2022) Гаврік Роман ОлександровичВ науковій статті автор провів наукове дослідження особливостей застосування способів захисту сімейних прав та інтересів органами опіки та піклування, визначення вичерпного переліку способів захисту, які застосовуються цими органами. На підставі проведеного дослідження, автор дійшов висновку, що існують дві форми захисту сімейних прав та інтересів батьків та дітей органами опіки та піклування: безпосередня участь у захисті сімейних прав та інтересів, коли орган опіки та піклування самостійно застосовує відповідні способи захисту і опосередкована, коли орган опіки та піклування залучається до участі у вирішенні сімейного спору щодо виховання та утримання дитини, однак самостійно відповідні способи захисту не застосовує. Орган опіки та піклування застосовує наступні способи захисту сімейних прав та інтересів: встановлення сімейного правовідношення, його зміна, надання права здійснювати окремі права та обов’язки як батьків чи законних представників дитини, попередження дій, які порушують сімейні права. Останні два способи є особливими і притаманні лише органам опіки та піклування. Надання права здійснювати окремі права та обов’язки як батьків чи законних представників дитини як спосіб захисту застосовується органом опіки та піклування шляхом надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини, інших правочинів щодо майна, власником (співвласником) та/або користувачем якого є дитина, на укладання договору щодо припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно або на відчуження майна, отриманого за цим договором, надання дієздатності на вчинення інших повноважень щодо вчинення правочинів щодо майна дитини або її цивільних зобов’язань чи аліментних зобов’язань батьків. Попередження дій, які порушують сімейні права як спосіб захисту здійснюється шляхом проведення контрольно-наглядових заходів за цільовим витрачанням аліментів на дитину, за умовами утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку або піклування, за дотриманням прав усиновленої дитини тощо.
- ДокументПоняття та правова природа способів захисту сімейних прав та інтересів(Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право., 2022) Гаврік Роман ОлександровичВ науковій статті автор провів наукове дослідження перспектив запровадження електронного голосування в Україні в контексті реалізації концепції розвитку електронної демократії та діджиталізації. На підставі проведеного дослідження, автор дійшов висновку, що нормативно-правовою основою впровадження електронного голосування в Україні є розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2017 року № 797-р, яким затверджено Концепцію розвитку електронної демократії в Україні та план заходів щодо її реалізації, а також розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2019 року № 405-р, яким затверджено план заходів щодо реалізації зазначеної Концепції на 2019-2020 роки. Попри те, що ці документи передбачали розроблення та подання в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проекту Закону України «Про електронне голосування» в третьому кварталі 2020 року, однак на даний момент даний законопроект так і не розроблено. З іншого боку, прийнято Закон України «Про всеукраїнський референдум», що встановлює можливість застосування електронного голосування, яке має здійснюватися засобами автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи. Виходячи зі змісту прийнятого закону, незрозумілою залишається технологія реалізації електронного голосування в Україні, однак можливим є використання досвіду Естонії, Швейцарії або Франції, які успішно застосовують електронне голосування під час проведення виборів та референдуму. Жодного документу, який стосується запровадження електронного голосування на виборах Президента України, народних депутатів України та на місцевих виборах наразі немає. Застосування системи електронного голосування в Україні через використання естонського досвіду дозволить розширити можливості для голосування більшої кількості виборців, для яких безпосередній візит до виборчої дільниці був проблемним; усуне людський чинник при обробці та підрахунку голосів, оскільки даний підрахунок буде автоматизованим; пришвидшить процес підрахунку голосів. В той же час, зважаючи на сучасні загрози кібербезпеки та можливість неправомірного втручання в роботу автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи можуть виникати загрози втручання у процес обробки результатів виборів.
- ДокументПоняття та правова природа способів захисту сімейних прав та інтересів(Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право, 2022) Гаврік Роман ОлександровичВ науковій статті автор провів наукове дослідження доктринальних джерел, присвячених питанню поняття способів захисту сімейних прав та інтересів, визначення на цій основі правової природу способів захисту сімейних прав та інтересів. У сімейно-правовій доктрині склалося декілька підходів до поняття «способи захисту сімейних прав та інтересів», що переважно пов’язані із застосуванням до змісту цього понять інших категорій – «форма захисту сімейних прав та інтересів», «засіб захисту сімейних прав та інтересів», «об’єкти захисту сімейних прав та інтересів», «підстави захисту сімейних прав та інтересів» або повне чи часткове відмежування цих понять від поняття способів захисту. На підставі проведеного дослідження, автор дійшов висновку, що способи захисту сімейних прав та інтересів – це визначені сімейним законодавством або сімейним договором заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється вплив на учасників сімейних відносин, які застосовуються органами або особами, спеціально уповноваженими законодавством на їх застосування або самими учасниками сімейних відносин щодо себе або інших учасників, і спрямовані на поновлення порушеного, невизнаного або оспорюваного сімейного права, врахування сімейного інтересу учасника сімейних відносин. Поняття «способи захисту сімейних прав та інтересів» та «заходи захисту сімейних прав та інтересів» є змістовно тотожними. Застосування конкретного способу захисту сімейних прав та інтересів здійснюється за допомогою засобів захисту сімейних прав, що являє собою відповідний акт правозастосування, який спрямований на застосування відповідного способу захисту. Поняття «спосіб захисту» та «форма захисту» не є тотожними, остання становить собою процесуальний аспект вирішення питання про можливість та доцільність застосування відповідного способу захисту. Правова природа способу захисту сімейного права чи інтересу полягає у тому, що він: 1) можливість його застосування відповідним юрисдикційним суб’єктом або учасником сімейних відносин повинна бути передбачена сімейним законодавством або сімейним договором; 2) являє собою сукупність дій, які повинні бути вчинені відповідно до прийнятого акту правозастосування або які фактично вчиняються особою у порядку самозахисту; 3) впливає на порушене, невизнане або оспорюване сімейне право чи неврахований сімейний інтерес, поновлює або враховує сімейне право, сімейний інтерес; 4) об’єктом захисту є будь-яке сімейне право чи інтерес, які порушені, не визнані, оспорені або не враховані; 5) може бути застосований в інтересах іншого учасника сімейних відносин у разі, якщо сімейним законодавством це допускається.
- ДокументПравові наслідки припинення шлюбу у сімейному праві: порівняльно-правовий аспект(Юридичний науковий електронний журнал, 2021) Гаврік Роман Олександрович; Анікіна Галина ВолодимирівнаУ статті автори висвітлюють проведене наукове дослідження особливостей визначення правових наслідків припинення шлюбу у сімейно-правовій доктрині та сімейному законодавстві, пропонують удосконалення чинного законодавства у досліджуваній сфері. На підставі проведеного дослідження в науковій статті встановлено, що правовими наслідками припинення шлюбу є: 1) припинення таких прав: особистих немайнових прав та обов’язків подружжя зі збереженням прав на батьківство (материнство); презумпції походження дитини, народженої після спливу десяти місяців після припинення шлюбу від чоловіка у припиненому шлюбі; презумпції спільності майна, набутого після припинення шлюбу; можливості стати спадкоємцем за законом чи одержати право на відшкодування збитків та право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника; шлюбного договору у разі смерті одного з подружжя; 2) виникнення таких прав: на вибір прізвища після розірвання шлюбу; на повторний шлюб після розірвання шлюбу та отримання свідоцтва про розірвання шлюбу або відповідного рішення, яке набрало законної сили; права на утримання відповідно до положень ст. 76 Сімейного кодексу України; права на поновлення шлюбу у разі з’явлення особи, яка була оголошена померлою або визнана безвісно відсутньою; нових прав та обов’язків подружжя як батьків дітей; 3) збереження таких прав: майнових сімейних прав та обов’язків, що виникли в період шлюбу; прав та обов’язків подружжя як батьків дітей; прав та обов’язків, які виникають у правовідносинах між подружжям, дітьми та іншими особами. Чеське та французьке сімейні законодавства більш чітко визначають перелік правових наслідків припинення шлюбу, передбачаючи їх в окремому розділі. Водночас німецьке та латвійське сімейні законодавства, як і українське, визначають ці правові наслідки в окремих статтях відповідного нормативно-правового акту. У науковій статті запропоновано доповнити Сімейний кодекс України статтею 112-1, в якій потрібно передбачити правові наслідки припинення шлюбу із відсиланням до відповідних статей Сімейного кодексу України, серед яких необхідно визначити право на проживання у помешканні, що використовувалося для спільного проживання, але перебувало у власності одного члена колишнього подружжя.
- ДокументПрикладні питання вирішення справ про правопорушення, що пов’язані з корупцією у адміністративному судочинстві(Економіка, фінанси, право, 2023) Івановська Алла Миколаївна; Гаврік Роман ОлександровичУ статті здійснено дослідження особливостей вирішення справ про правопорушення, що пов’язані з корупцією в адміністративному судочинстві. На підставі дослідження зроблено висновок, що частими у судовій практиці є подання адміністративних позовів про: визнання протиправною бездіяльності Національного агентства з питань запобігання корупції стосовно нескладення протоколів про адміністративні правопорушення, пов’язаних з корупцією, незатвердження та ненаправлення до спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції висновків відносно вчинених особою відповідних правопорушень; стосовно розгляду повідомлення викривача, його інформування про результати розгляду такого повідомлення, що потенційно унеможливило відкриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією; стосовно визнання протиправними дії Національного агентства, що полягають у внесенні відомостей відносно особи до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення.
- ДокументПроблеми класифікації способів захисту сімейних прав та інтересів у сімейно-правовій доктрині(Прикарпатський юридичний вісник, 2022) Гаврік Роман ОлександровичНаукова стаття присвячена дослідженню доктринальних джерел, якими визначені власні підходи до класифікації способів захисту сімейних прав та інтересів, їх узагальнення та виділення оптимального переліку способів захисту сімейних прав та інтересів. Проаналізовано погляди українських та зарубіжних вчених-правознавців відносно даної проблематики. Обґрунтовано виділення в якості самостійних способів захисту сімейних прав та інтересів визнання сімейного права та інтересу; стягнення неустойки у разі порушення сімейного права та інтересу; можливість особи у судовому порядку спростувати недостовірну інформацію про себе, членів сім’ї, а також право на відшкодування шкоди, заподіяної збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої інформації є окремим способом захисту сімейних прав та інтересів. Також у сімейно-правовій доктрині виділяються такі способи захисту, як: визнання правочину (тобто сімейно-правового договору, шлюбу, тощо) недійсним, яке змістовно охоплюється таким способом захисту як анулювання правовідношення; скорочення сімейних прав, яке по суті є зміною сімейного правовідношення. Зазначено, що в теорії сімейного права виділяється широкий перелік критеріїв для класифікації способів захисту сімейних прав та інтересів: залежно від виду прав, що захищаються; залежно від цільової спрямованості; залежно від характеру завдань (за результатом, на який розраховано застосування способів захисту); залежно від того, чиї дії спрямовані на захист сімейних прав – самих суб’єктів сімейних відносин чи юрисдикційних органів; залежно від виду прав, що потребують захисту: способи захисту; залежно від порядку захисту; залежно від ініціатора захисту; залежно від суб’єктного складу правопорушення; залежно від юридичного факту, що породжує сімейні правовідносини; залежно від правових наслідків захисту, переслідуваних ініціатором захисту сімейних прав; за правовими наслідками та функціональною спрямованістю; за формами захисту сімейних прав та інтересів. Що стосується доцільності виділення цих або інших критеріїв для класифікації способів захисту сімейних прав та інтересів, відповідні питання стануть предметом подальших наукових досліджень.
- ДокументСпособи захисту сімейних прав та інтересів Європейським судом з прав людини: до питання про правову природу(Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, 2022) Гаврік Роман ОлександровичУ науковій статті автор провів наукове дослідження питання захисту сімейних прав та інтересів в частині визначення та розкриття окремих способів захисту сімейних прав та інтересів Європейським судом з прав людини. На підставі проведеного дослідження, автор дійшов висновку, що Європейський суд з прав людини застосовує такі способи захисту сімейних прав та інтересів: встановлення факту порушення сімейного права чи інтересу, що передбачений або виводиться із відповідного права, передбаченого Конвенцією про захист прав та основоположних свобод; відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної порушенням сімейного права чи інтересу, що перебачений або виводиться із положень Конвенції. Правовими наслідками їх застосування є можливість скасування судового рішення, яким порушене відповідне право чи інтерес на підставі заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами; відшкодування державою, що допустила порушення, завданої матеріальної або моральної шкоди, а при затримці виконання рішення – сплата державою неустойки; вчинення державою-учасницею додаткових заходів індивідуального характеру, що спрямовані на виконання обов’язку щодо виконання рішення Суду.
- ДокументСпособи захисту сімейних прав та інтересів, що застосовуються органами прокуратури(Юридичний науковий електронний журнал, 2022) Гаврік Роман ОлександровичУ науковій статті автором проведене наукове дослідження способів захисту сімейних прав та інтересів, що застосовуються органами прокуратури. Автор дійшов висновку, що прокурор бере участь у захисті сімейних прав та інтересів у трьох формах: сприяння у захисті сімейних прав та інтересів судом, прийняття рішення про відібрання дитини, правової експертизи рішень органів опіки та піклування. Подання позову до суду, участь у судовому розгляді справи, вчинення відповідних процесуальних дій прокурором автор не розглядає як такі дії, що можуть передбачати застосування прокурором того чи іншого способу захисту сімейного права чи інтересу. На думку автора, суд застосовує відповідні способи захисту сімейного права чи інтересу, а прокурор як учасник справи здійснює сприяння судовому захисту сімейних прав та інтересів. Прокурор, постановляючи рішення про негайне відібрання дитини застосовує такий спосіб захисту сімейних прав дитини, як припинення дій, які порушують сімейні права дитини шляхом її тимчасового відібрання від осіб – порушників зазначених прав. Остаточне рішення в даному випадку в подальшому прийме суд, до якого звернеться прокурор, однак до моменту прийняття рішення судом дитина знаходитиметься не в умовах, небезпечних для життя, здоров’я і морального виховання дитини, а у більш сприятливому для неї середовищі. Органи прокуратури також уповноважені здійснювати правову експертизу рішення органу опіки та піклування про негайне відібрання дитини. До прийняття чинного Закону України «Про прокуратуру» формою реагування прокурора на виявлені порушення при постановленій рішення органом опіки та піклування про негайне відібрання дитини від батьків, було застосування такого способу захисту сімейних прав та інтересів як припинення дій, які порушують сімейні права (в частині зупинення опротестованого рішення органу опіки та піклування) та встановлення правовідношення (в частині визнання відповідного акту незаконним через його опротестування). Чинний Закон України «Про прокуратуру» не передбачає протесту як форми реагування прокурора на порушення сімейних прав та інтересів рішенням органу опіки та піклування, залишаючи за ним можливість подання адміністративного позову про оскарження відповідного рішення в порядку адміністративного судочинства.