Перегляд за Автор "Волкотруб С. Г."
Зараз показуємо 1 - 15 з 15
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументThe essence of a helpless state of a person as an important component in the investigation of crimes(Journal of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine, 2021) Кравчук О. В.; Атаманчук В. М.; Туровець Ю. М.; Волкотруб С. Г.; Остапенко Є. О.Cучасна правова база попри означення безпорадного стану у відповідних нормах кримінального, адміністративного, цивільного законодавства, не дає відповіді на питання, що саме слід розуміти під таким станом, через відсутність будь-яких зафіксованих в її змісті визначень або тлумачень цього поняття. Саме цим визначена актуальність теми дослідження. Метою наукової статті є розробка тлумачення безпорадного або іншого небезпечного для життя стану, з подальшою можливістю відповідного удосконалення чинного законодавства України. Провідним методом дослідження виступає метод порівняльно-правового аналізу. У статті здійснено аналіз наявних у юридичних та наукових джерелах визначень поняття безпорадного стану особи. За результатами проведеного дослідження, представлено авторську позицію щодо сутності поняття безпорадного стану. Ідентифіковано причини, які можуть виступати чинниками безпорадного стану. Наголошується, що безпорадний стан особи, за певних умов, може трансформуватися в небезпечний стан особи, унаслідок якого існує загроза порушення прав громадян. Автори роблять висновок, що безпорадний стан – це не тільки фізичний чи психічний стан, у якому може перебувати особа, а й фізіологічний стан (психофізіологічний), як його чинник, виступає складовою змісту безпорадного стану. Ідентифікація обсягу і змісту прав громадян, які потребують зовнішнього забезпечення через перебування відповідних громадян, володільців цих прав у безпорадному або іншому небезпечному для життя стані, ще одне завдання вирішення якого попередньо потребує з’ясування сутності безпорадного стану або суміжних станів. На основі проведеного аналізу запропоновано авторське визначення поняття безпорадного стану, а також визначено його особливості
- ДокументАктуальні питання імунітету свідків в кримінальному судочинстві(Форум права, 2009) Волкотруб С. Г.У статті досліджуються актуальні питання нормативно-правового регулювання імунітету свідків у кримінальному судочинстві, зокрема моральні, психологічні та інші передумови його запровадження. Крім того, проаналізовано розвиток вітчизняного кримінально-процесуального законодавства у частині унормування досліджуваного інституту. Доводиться, що в разі, якщо свідок є малолітнім і внаслідок цього не усвідомлює в достатній мірі значення права на імунітет, він може бути допитаний лише з дозволу його законного представника. КПК України слід доповнити відповідною нормою. Відзначається, що законодавцем зроблена спроба привести чинне кримінально-процесуальне законодавство у відповідність до норм Конституції України, однак ще залишаються питання щодо нормативного креслення кола членів сім’ї, які мають розглядуване право та існує потреба вдосконалення гарантій його здійснення для неповнолітніх
- ДокументВеликий судовий кодекс як спроба кодифікації процесуального законодавства(Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2003) Білоусов Ю. В.; Волкотруб С. Г.У статті досліджуються положення проекту Великого судового кодексу України і доводиться, що згаданий проект слід визнати доволі цікавою, однак небезспірною пропозицією щодо удосконалення чинного законодавства у сфері організації та відправлення правосуддя. У статті наголошується, що зважаючи на спробу всеосяжності охоплення дуже великого кола відносин, допущено помилку у визначенні критерію проведення кодифікації законодавства. Окремі положення та ідеї можуть і повинні стати складовою удосконалення сучасної системи судоустрою України, шляхом внесення змін та доповнень до Закону України “Про судоустрій України”. Книги 2 та 3 проекту Великого судового кодексу можуть послужити удосконаленню проектів Кримінально-процесуального, Цивільного процесуального та Адміністративного процесуального кодексів (які прийняті Верховною Радою України у першому читанні), а також розробки проекту Господарського процесуального кодексу України
- ДокументГарантії права особи на свободу від самовикриття в кримінальному судочинстві(Університетські наукові записки, 2009) Волкотруб С. Г.В статті досліджуються теоретичні і практичні проблеми імунітету свідків. Приділяється увага визначенню імунітету свідків та формулюються конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового статусу суб’єктів імунітету в кримінальному судочинстві
- ДокументДипломатичний імунітет у кримінальному судочинстві(Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2004) Волкотруб С. Г.У статті доводиться, що для адекватного відображення в кримінально-процесуальному законодавстві норм міжнародних договорів нашої держави про імунітети необхідним є точне визначення кола суб’єктів таких імунітетів, з’ясування їх обсягу і тому не можна обмежитися простим відтворенням у згаданій главі проекту КПК України власне тексту міжнародно-правових актів. Наголошується про необхідність деталізації змісту згаданих норм стосовно існуючих стадій кримінального судочинства, системи процесуальних дій і правового статусу суб’єктів кримінального судочинства. Підкреслено, що питання законодавчого закріплення в КПК України правових норм про дипломатичний імунітет можна розглядати лише як окремий аспект проблеми імплементації міжнародно-правових норм в національному законодавстві
- ДокументДиференціація та уніфікація процесуальної форми в окремих порядках кримінального провадження(Право.ua, 2023) Волкотруб С. Г.Стаття присвячена дослідженню низки дискусійних у науці кримінального процесу питань єдності і диференціації процесуальної форми кримінального провадження. Зокрема, досліджується розвиток кримінального процесуального законодавства в частині запровадження окремих особливостей процесуальної форми в частині спрощення судового розгляду, створення додаткових гарантій прав учасників такого розгляду і, відповідно, розвиток наукових підходів щодо вирішення проблемних питань, які виникли у практиці застосування зазначених правових положень. Аналізуються підходи законодавця щодо запровадження окремих особливостей здійснення кримінальної процесуальної діяльності у скороченому судовому розгляді, проваджені на підставі угод, судового розгляду кримінальних проваджень щодо проступків та деякі інші. На основі порівняння змісту відповідних правових положень, а також висловлених вченими та практичними працівниками поглядів зроблено висновок про певну непослідовність законодавця щодо змісту та обсягу закріплених гарантій прав особи, що вже неодноразово було підставою для обґрунтованої критики. У статті робиться висновок щодо можливості та необхідності уніфікації окремих процесуальних гарантій прав особи у спрощених порядках кримінального провадження
- ДокументКримінально-процесуальний аспект імунітету Президента України(Університетські наукові записки, 2005) Волкотруб С. Г.У статті доводиться, що Імунітет Президента України є окремим видом імунітетів вищих посадових осіб і на сьогоднішній день урегульований, по суті, лише нормами Конституції України. Разом з тим він значно відрізняється від інших імунітетів посадових осіб нашої держави, причому ці відмінності носять принциповий характер. Нормативне врегулювання багатьох питань цього імунітету потребує подальшого розвитку законодавства, насамперед для того, щоб деталізувати повноваження окремих органів, порядок їх діяльності та юридичне значення її результатів. Існує низка прогалин у правовому регулюванні розглядуваного правового інституту. Підкреслюється невизначеність самого поняття “недоторканність Президента” , відсутність адекватної його деталізації щодо застосування заходів процесуального примусу, проведення деяких слідчих дій, в ході яких найбільше зазнають впливу охоронювані права та інтереси особи (причому, не лише глави держави, а й інших осіб, які неминуче братимуть участь у справі в тій чи іншій якості)
- ДокументОсобливості оскарження процесуальних рішень щодо угод у кримінальних провадженнях(Юридичний науковий електронний журнал, 2023) Волкотруб С. Г.Стаття присвячена дослідженню дискусійних питань окремих гарантій прав учасників кримінального провадження під час укладення угод про примирення та про визнання вини. Акцентується увага на існуванні в практиці застосування чинного кримінального процесуального законодавства окремих труднощів та неоднозначних підходів при прийнятті процесуальних рішень по відмову в затвердженні угод, апеляційного оскарження ухвал судів про відмову у затвердженні угод, прийнятті рішень щодо подальшого спрямування кримінального провадження у разі відмови у затверджені угоди. Зазначені проблемні питання зумовлені передусім низкою прогалин і недоліків чинного законодавства, що ускладнюють правозастосовну діяльність та створюють реальну загрозу заподіяння шкоди суб’єктивним правам та законним інтересам учасників кримінального судочинства, а так само і суспільним інтересам у частині спрощення кримінального провадження та процесуальної економії. У свою чергу, правовий інститут угод у кримінальному провадженні не містить належних і достатніх правових механізмів як убезпечення законних інтересів учасників, так і процедур усунення допущених помилок, оперативного перегляду незаконних рішень тощо. Розглядається можливість прийняття судом рішень про призначення до розгляду кримінальних проваджень які надійшли до суду з обвинувальним актом та укладеною угодою у разі її незатвердження судом. Розглядається можливість доповнення чинного КПК України положеннями щодо прав суб’єктів досліджуваних угод на апеляційне оскарження ухвали суд про відмову у затвердженні угоди. У зв’язку з тим, що угода може бути укладена лише один раз, видається доцільним передбачити процедуру усунення учасникам окремих недоліків такої угоди під час судового провадження з метою уникнення ситуацій незатвердження угод, які містять різного роду вади (помилки, пропущені слова і т. ін.).
- ДокументПроцесуальні передумови застосування альтернативних способів вирішення кримінально-правових конфліктів(Університетські наукові записки, 2016) Волкотруб С. Г.Досліджуються питання впровадження альтернативних способів вирішення кримінальних конфліктів, які сприяють відшкодуванню потерпілим як матеріальної, так і моральної шкоди, стимулюють суспільно корисну поведінку підозрюваних та обвинувачених і в перспективі роблять можливою участь громадськості у кримінальному провадженні. Альтернативні способи вирішення кримінально-правових конфліктів є різновидами диференціації процесуальної форми, тобто законодавчо передбачаються особливості процесуального статусу учасників, спрощення процедур доказування, специфічний порядок прийняття процесуальних рішень. Застосування альтернативних способів вирішення кримінальних конфліктів дозволяє зменшити навантаження на слідчих, прокурорів та суддів щодо розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень про невеликої та середньої тяжкості злочини, тим самим дає можливість зосередити більше сил та засобів для проваджень щодо особливо тяжких та тяжких злочинів. Спрощення форми кримінального провадження має недоліки та ризики, зокрема скорочення процедур доказування підвищує ризик неповного або хибного встановлення обставин кримінального правопорушення, створює потенційну загрозу як притягнення до відповідальності невинуватої особи, так і можливості для ухилення від відповідальності для окремих осіб
- ДокументПідстави затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення(Університетські наукові записки, 2020) Волкотруб С. Г.Досліджено низку дискусійних питань у науці кримінального процесу та практиці діяльності органів досудового розслідування, прокуратури та суду щодо розуміння підстав кримінального процесуального затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та низки суміжних понять. Акцентується увага на певній непослідовності законодавця під час деталізації у кримінальному процесуальному законодавстві положень ст. 29 Конституції України, зокрема в частині визначення підстав затримання особи без попереднього судового рішення (ухвали слідчого судді) у ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України). Доводиться, що положення ч. 3 ст. 29 Конституції України, а саме формулювання «у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити» як підстави для затримання особи без попереднього судового рішення, не може бути доповнене чи розширене. Натомість у ч. 1 ст. 208 КПК України визначено перелік випадків затримання особи без судового рішення, з приводу яких зовсім небезпідставно виникають сумніви щодо їх відповідності вищезгаданій конституційній нормі. Тому актуальним питанням є розробка науковотеоретичних основ для подальшого удосконалення положень ч. 1 ст. 208 КПК України. Доводиться, що використання законодавцем у згаданій вище статті терміна «безпосередньо після вчинення злочину» викликає щонайменше низку різночитань та непорозумінь, а в окремих ситуаціях може призводити до порушень права особи на свободу та особисту недоторканність через занадто вільне розуміння правозастосовними часових рамок та фактичних обставин, які склалися після вчинення кримінального правопорушення. Доводиться, що сама по собі тяжкість та суспільна небезпека вчиненого злочину не може слугувати достатньою причиною для запровадження винятків із загальних правил затримання особа, яка підозрюється у вчиненні такого злочину. Зроблено висновок щодо необхідності отримання попереднього судового дозволу на затримання особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо відсутні підстави для затримання, визначені в ч. 3 ст. 29 Конституції України
- ДокументУдосконалення кримінального процесуального законодавства щодо підслідності органів досудового розслідування(Вісник кримінального судочинства, 2017) Волкотруб С. Г.; Погорецький М. А.У статті висвітлюються проблемні питання, пов’язані з застосування норм чинного кримінального процесуального законодавства України, що регламентують інститут підслідності кримінальних проваджень, а також надаються науково-обґрунтовані пропозиції щодо їх вирішення
- ДокументІмунітет свідків : використання досвіду США(Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2002) Волкотруб С. Г.У дослідженні проблем імунітету свідків небезпідставний інтерес викликають законодавство і практика зарубіжних країн. У такій ситуації необхідним є вивчення досвіду країн зі сталими демократичними традиціями. У статті йдеться про один з моментів цієї складної проблеми, а саме: про правове регулювання імунітету свідків федеральним законодавством Сполучених Штатів Америки
- ДокументІмунітет свідків у кримінальному судочинстві(Проблеми законності, 2000) Волкотруб С. Г.У статті досліджуються передумови законодавчого закріплення імунітет свідків у кримінально-процесуальному законодавстві. Доводиться потреба деталізації окремих приписів кримінально-процесуального законодавства
- ДокументІнститут імунітету свідків у кримінально-процесуальному законодавстві(Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2002) Волкотруб С. Г.У статті досліджуються імунітет свідків як правовий інститут. Пропонується виділяти три підвиди імунітету свідків: 1) право свідка відмовитися від дачі показань у плані реалізації свободи від самозвинувачення; 2) імунітет свідків стосовно показань щодо близьких родичів та членів сім'ї; 3) імунітет свідків стосовно охоронюваної законом таємниці. Розроблені пропозиції щодо подальшого удосконалення практики застосування правових норм щодо імунітету свідків
- ДокументІстотність порушення прав людини у ході доказування в кримінальному судочинстві Канади(Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2004) Волкотруб С. Г.У статті проводиться порівняльне правове дослідження положень вітчизняного кримінально-процесуального законодавства щодо допустимості доказів та відповідних правових норм та судової практики Канади. Зроблено спробу удосконалити систему критеріїв визнання доказів недопустимими