COMPARATIVE CHARACTERISTICS OF CONSTITUTIONAL DRAFTS OF THE NATIONAL REVOLUTION OF 1917–1921: LESSONS FOR MODERN UKRAINE
Ескіз недоступний
Дата
2026
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Актуальні питання у сучасній науці
Анотація
У статті здійснено комплексний конституційно-правовий аналіз
основних конституційних актів і проєктів доби Української національної
революції 1917–1921 рр., зокрема Конституції Української Народної Республіки
29 квітня 1918 р., законодавчих актів Гетьманату Павла Скоропадського та
конституційного проєкту Західноукраїнської Народної Республіки 1920 р.
Проведено порівняльне дослідження моделей організації державної влади,
принципів легітимації, співвідношення законодавчої та виконавчої гілок влади,
механізмів гарантування прав і свобод людини, а також концепцій державного
суверенітету та територіальної організації.
Доведено, що конституційні пошуки цього періоду відображали конкуренцію між парламентською республіканською моделлю, централізованою
стабілізаційною формою правління та збалансованою демократичною конструкцією із розвиненою системою прав людини.
Встановлено, що ключовою проблемою тогочасного конституціоналізму
стало співвідношення ефективності державного управління та демократичної
легітимності, особливо в умовах війни, зовнішнього втручання та внутрішньої
політичної поляризації. Обґрунтовано, що історичний досвід 1917–1921 рр. має безпосереднє
значення для сучасного етапу конституційного розвитку України в умовах
воєнного стану та європейської інтеграції.
Додатково визначено особливості еволюції ідеї народного суверенітету в
українській конституційній традиції та обґрунтовано значення кризового
конституціоналізму для формування стійкої системи державного управління.
Проаналізовано вплив воєнно-політичних умов на трансформацію моделей
організації влади, механізми реалізації прав людини та співвідношення між
демократичними процедурами і потребою оперативного державного реагування.
Зроблено висновок, що сучасна модель конституційного розвитку України
повинна поєднувати демократичну легітимність, ефективність виконавчої влади,
парламентський контроль і правові межі надзвичайних повноважень. Особливу
увагу приділено ролі правової визначеності, інституційної стійкості та професійної державної служби як необхідних передумов забезпечення стабільності
конституційного ладу й ефективного функціонування органів публічної влади.
Визначено практичні уроки для України в умовах тривалої війни.
Опис
The constitutional projects of the National Revolution period
(1917–1921) demonstrate that Ukrainian legal tradition already contained, at the
beginning of the 20th century, all key elements of modern constitutionalism: the
principle of popular sovereignty, parliamentarism, separation of powers, guarantees of
human rights, and recognition of territorial integrity and state sovereignty. At the same
time, historical experience shows that normative perfection does not guarantee
institutional resilience. A parliamentary model without effective executive capacity
proves vulnerable in wartime conditions. Authoritarian stabilization may ensure
operational efficiency, but without democratic legitimacy it remains short-term in
nature.
For contemporary Ukraine, this implies several key conclusions.
First, democratic legitimacy is a necessary condition for the long-term stability
of the state. The UPR model confirms the importance of the representative principle
[4], while simultaneously demonstrating the need for a strong and professional
executive branch.
Second, the concentration of powers may be justified in crisis conditions, but
only as a temporary instrument with clearly defined limits and mechanisms for
returning to a full constitutional balance [7; 8; 2, p. 33].
Third, a professional civil service is the foundation of any constitutional model.
Without administrative capacity, no normative act can ensure effective governance [1,
pp. 32–35; 9].
Fourth, legal technique and the structural coherence of constitutional texts
enhance state resilience. In this regard, the experience of the WUPR is particularly
illustrative [12].
Fifth, contemporary Ukraine must integrate crisis governance mechanisms
within its constitutional system without undermining the principles of separation of
powers and the rule of law.
In sum, the National Revolution period can be regarded as a testing ground for
various models of constitutional organization of power. None of them was perfect;
however, each contains elements relevant to contemporary Ukrainian state-building.
The optimal model for Ukraine in the 21st century is a combination of democratic
legitimacy, effective executive capacity, and systemic legal balance.