«Римський слід» у становленні легіспруденції
Ескіз недоступний
Дата
2022
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Філософські та методологічні проблеми права
Анотація
Аналіз історичних текстів і текстів правових
пам‟яток дає підстави для висновку, що стародавні
римляни зосереджували увагу на законах як
результатах свідомих дій уповноважених осіб й
органів (рекс, народ, коміції, магістрат, сенат,
імператор) і вперше в історії європейської правової
культури: а) сформулювали принципи законотвор чості; б) чітко визначили стадії законотворчого
процесу; в) виписали правила прийняття законів та
їх змін; г) розробили структуру закону;
д) класифікували державні закони.
Опис
Метою статті є дослідження першовитоків європейської традиції вивчення законотворчого процесу –
легіспруденції на підставі аналізу процесів створення законів у Стародавньому Римі та з огляду на основні
підвалини світоглядно-ідеологічного шерегу квіритів. Ця розвідка стала можливою завдяки здійсненому
текстологічному аналізу правових текстів римських юристів і новітніх досліджень у сфері законотворчості.
Методологія. У процесі підготовки статті застосовано соціокультурний методологічний підхід і низка наукових
методів, найважливішими серед яких є: узагальнення, порівняльно-правовий, герменевтичний. Така сукупність
методологічних інструментів забезпечила цілісність дослідження з‟ясування ролі стародавніх римлян в означенні
самостійного теоретичного напряму дослідження законодавчого процесу. Наукова новизна полягає в тому, що в
статті висвітлено витоки легіспруденції як теоретичного напряму, який відбувся в контексті світоглядних й
ідеологічних орієнтирів квіритської культури. Акцентовано на специфічності давньоримського розуміння законів,
визначено відмітні риси законодавчого процесу в Римі. Висновки. Аргументовано, що легіспруденція як напрям
давньоримської юриспруденції був пов‟язаний з основними світоглядними настановами давньоримського
суспільства й зумовлений пошуками шляхів створення ефективних законів.