«Римський слід» у становленні легіспруденції

Ескіз недоступний
Дата
2022
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Філософські та методологічні проблеми права
Анотація
Аналіз історичних текстів і текстів правових пам‟яток дає підстави для висновку, що стародавні римляни зосереджували увагу на законах як результатах свідомих дій уповноважених осіб й органів (рекс, народ, коміції, магістрат, сенат, імператор) і вперше в історії європейської правової культури: а) сформулювали принципи законотвор чості; б) чітко визначили стадії законотворчого процесу; в) виписали правила прийняття законів та їх змін; г) розробили структуру закону; д) класифікували державні закони.
Опис
Метою статті є дослідження першовитоків європейської традиції вивчення законотворчого процесу – легіспруденції на підставі аналізу процесів створення законів у Стародавньому Римі та з огляду на основні підвалини світоглядно-ідеологічного шерегу квіритів. Ця розвідка стала можливою завдяки здійсненому текстологічному аналізу правових текстів римських юристів і новітніх досліджень у сфері законотворчості. Методологія. У процесі підготовки статті застосовано соціокультурний методологічний підхід і низка наукових методів, найважливішими серед яких є: узагальнення, порівняльно-правовий, герменевтичний. Така сукупність методологічних інструментів забезпечила цілісність дослідження з‟ясування ролі стародавніх римлян в означенні самостійного теоретичного напряму дослідження законодавчого процесу. Наукова новизна полягає в тому, що в статті висвітлено витоки легіспруденції як теоретичного напряму, який відбувся в контексті світоглядних й ідеологічних орієнтирів квіритської культури. Акцентовано на специфічності давньоримського розуміння законів, визначено відмітні риси законодавчого процесу в Римі. Висновки. Аргументовано, що легіспруденція як напрям давньоримської юриспруденції був пов‟язаний з основними світоглядними настановами давньоримського суспільства й зумовлений пошуками шляхів створення ефективних законів.
Ключові слова
Бібліографічний опис