МЕТОДИ ВСТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ НА ПОДІЛЛІ (1920–1921 рр.)
Ескіз недоступний
Дата
2025
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова
Анотація
Висвітлено особливості встановлення радянського терору над
територією регіону та механізми формування репресивного апарату влади, зокрема процес створення губернським революційним
комітетом Подільської губернської надзвичайної комісії. Цей орган у координації з губернським революційним трибуналом розгорнув системну діяльність, спрямовану на пошук, нейтралізацію
та фізичне знищення осіб і соціальних груп, кваліфікованих владою як «контрреволюційні елементи». Проаналізовано інструментарій утвердження нової влади, що передбачав широке застосування насильства, зокрема практику масових страт, примусові
реквізиції. Окрему увагу приділено дослідженню соціально-політичних умов, за яких відбувалося стихійне формування збройних
селянських загонів. Показано, що ці формування стали реакцією
місцевого населення на репресивну політику влади та вступали у
збройне протистояння з продовольчими загонами й підрозділами
Червоної армії, перетворюючись на важливий чинник дестабілізації ситуації в регіоні. Проаналізовано запровадження спеціальних механізмів боротьби із селянським повстанським рухом, серед
яких ключове місце посідали систематичне використання практики заручництва та послідовне розширення принципу колективної відповідальності населення. Ці заходи застосовувалися як інструмент тиску на громади з метою залякування, придушення
опору та забезпечення безперебійного функціонування стратегічно важливих об’єктів, передусім залізничного транспорту й за собів зв’язку. Звернено увагу на функціонуванні інституту «відповідачів», який ґрунтувався на покладанні колективної відповідальності мешканців населених пунктів або районів за «бандитські» чи «повстанські» дії. Запровадження цієї системи мало показовий і публічний характер: у районах, оголошених владою «неблагонадійними», рішення ухвалювалися на загальних сільських зборах, що посилювало психологічний тиск на населення. Встановлено роботу надзвичайної «трійки», діяльність якої поширювалася на всю територію Поділля. Основними завданнями цього органу було оперативне придушення «контрреволюційних» і «бандитських» виявів, здійснення репресивних акцій позасудового характеру, а також кампанія з вилучення зброї у місцевого населення,
що остаточно закріплювало режим терору над регіоном.
Опис
Автор у статті робить висновок, що саме масове застосування політики так званого «воєнного комунізму», насильницькі методи дій більшовицьких органів влади,
продрозверстка, конфіскації майна, а також численні розстріли й арешти
стали головними чинниками, що зумовили розгортання потужного повстанського руху на Поділлі. Особливо жорстоких переслідувань зазнавали ті,
хто відкрито чи приховано поділяв ідеї державної незалежності Української Народної Республіки та намагався їх відстоювати.
У цьому контексті риторика більшовицьких керівників про «робітничо-селянський» характер радянської влади є відверто декларативною і
такою, що не відповідала реальності. Важко говорити про владу, яка нібито
представляла інтереси трудящих, коли саме селянство та сільська інтелігенція ставали головними об’єктами репресій, а «наведення порядку» здійснювалося через діяльність надзвичайних «трійок», систему заручництва,
колективної відповідальності, масові арешти й показові страти. За таких
умов радянська влада на Поділлі постала не як результат народного вибору, а як режим, нав’язаний силою й утримуваний страхом.