Становлення правового вчення про державу Україна як учасника цивільних правовідносин
Ескіз недоступний
Дата
2020
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Вісник Запорізького національного університету
Анотація
Стаття присвячена аналізу становлення правового вчення про державу Україна як учасника цивільних правовідносин крізь призму історико-правового та порівняльного методу. Визначено, що основою для формування правового вчення про участь публічно-правового утворення у цивільних правовідносинах є римське приватне право, рецепція якого мала визначальний вплив на країни романо-германської системи права, зокрема, Францію, Німеччину. На території України вказане правове вчення формувалось під впливом законів Російської імперії та пізніше – Радянського Союзу. За часів радянського права для позначення участі держави у цивільних правовідносинах використовувалось поняття «казна». Оскільки свого найбільшого розвитку правове вчення зазнало у радянський період, у статті проаналізовано динаміку наукових поглядів на можливість участі публічно-правового утворення у цивільних правовідносинах. У радянському приватному праві участь держави в особі державних організацій у цивільних правовідносинах регламентувалась адміністративними планами. В той же час держава визнавалась учасником речових та зовнішньоекономічних відносин. Радянська доктрина також у деяких випадках ототожнювала державу з юридичною особою, однак нормативне регулювання даного питання було відсутнє. Досліджено нормативно-правову базу щодо становлення правового вчення про державу Україну як учасника цивільних правовідносин. Зокрема, Цивільний кодекс УРСР 1963 року не регулював цивільні відносини за участі держави; з прийняттям у 1991 році Основ цивільного законодавства Союзу РСР та республік держава почала визнаватись рівним учасником цивільних правовідносин, від імені якої беруть участь органи управління майном, фінансові органи тощо. У статті надано загальну характеристику становлення правового вчення про державу Україну як учасника цивільних правовідносин. В сучасних правових реаліях держава Україна може бути учасником цивільних зобов’язань, зокрема, договірних; набувати право власності на скарб; бути суб’єктом права спільної часткової та сумісної власності; бути суб’єктом права власності на землю; бути спадкоємцем за заповітом тощо. Встановлено, що держава Україна вважається юридично рівним, самостійним учасником цивільних правовідносин (без статусу юридичної особи), безпосередньо від імені якої діють органи державної влади у межах своєї компетенції. Вказане правове вчення було сформовано завдяки своєму довготривалому розвитку з часів римського приватного права до сьогодні.