Features of harming consumers with disadvantages of goods, works (services) in a hybrid war: Roman law and modernity
Ескіз недоступний
Дата
2025
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Електронне наукове видання «Аналітично-порівняльне правознавство».
Анотація
Римське право, як і римська республіканська державність, належать до тих віковічних культурних, політичних і юридичних цінностей, які з’явилися на світ у нашому спільному європейському домі близько двох з половиною тисяч років тому назад. Римська держава увійшла до світової історії завдяки своєму праву, так і могутності своєї армії. При цьому римська армія становила основу життя Риму за всіх часів існування її державності. Римська сентенція «Si vis pacem, para bellum» - «Якщо хочеш миру, готуйся до вiйни» - означає «мати боєздатне військо, тобто військо вмотивоване, забезпечене усім необхідним, з необхідним рівнем вишколу та дисципліни». При цьому, римляни вирішували це питання за допомогою військової науки, так і засобами публічного та приватного права, зокрема: продуманим державним устроєм, високим бойовим духом римлян, гарною зброєю, умінням римської верхівки згуртуватися для боротьби із зовнішнім супротивником, а також надзвичайно вдалою організаційною структурою їхніх легіонів. Таким чином, мир може бути тільки тоді, коли держава достатньо сильна, щоб захистити себе від потенційних ворогів. Якщо вона не здатна захищатися, вороги можуть скористатися слабкістю, що й призведе до війни. Тому сила та готовність до боротьби (сильна армія, сучасне озброєння, стратегія оборони) сприймаються як запобіжник агресії. Сентенція Стародавнього Риму набуває надзвичайно важливого значення в умовах збройної агресії росії, коли Україна зіткнулася з необхідністю захищати свою незалежність і територіальну цілісність. У цьому контексті «Si vis pacem, para bellum» не лише заклик, а й необхідність, яка наголошує на тому, що для досягнення миру потрібна сильна армія, сучасне озброєння та готовність до відсічі агресору. Як зазначає Є. О. Харитонов: «Досвід Риму у забезпеченні стану «готовності до війни заради миру» є гарним прикладом і для нашої, насиченої загрозами гібридної війни, доби». Збройна агресія росії проти України набула форми гібридної війни, яка має за мету дестабілізувати противника, завдати йому шкоди та послабити його без офіційного оголошення війни. Як зазначає О. Буряченко, «гібридна війна є новою формою сучасних конфліктів, що відрізняється від класичних конфліктів своєю складністю та масштабністю впливу на суспільство, економіку, а також політичні процеси цільової держави та її громадян». Гібридна війна становить надзвичайно велику небезпеку для противника, оскільки застосовуються різні засоби для її ведення (військові дії, інформаційна та кібератака, економічний тиск, політична та соціальна дестабілізація, тощо). Тобто гібридна війна поєднує традиційні військові дії з нетрадиційними засобами впливу на противника.
Досліджуючи соціокультурний вимір проблеми гібридної війни О. Коломієць звертає увагу на ще одну неявну загрозу внаслідок гібридної війни, це «затягування конфлікту, що кінець-кінцем призведе до зменшення рівня довіри як у горизонтальних, так і на вертикальних відносинах всередині суспільства, наслідком чого, неодмінно стане розчарування та деморалізація. Ключовим тут є факт розсіювання волі до перемоги через довгий час впливу на свідомість». Досліджуючи «гібридизацію» засад регулювання цивільних відносин в умовах гібридної війни та воєнного стану, Є. О. Харитонов та О. І. Харитонова наголошують, що «внаслідок збройної агресії росії найбільшого потрясіння зазнала система регулювання цивільних відносин, котра вже за самою своєю суттю призначена забезпечувати звичайне, повсякденне буття людини». На думку вчених, «відколи російська військова агресія стала повномасштабною, стала очевидною необхідність суттєвого підвищення ефективності механізму правового регулювання, зокрема, адекватного регулювання цивільних відносин і реалізації та захисту цивільних прав в умовах запровадження воєнного стану». Таким чином, сучасна гібридна війна держави-агресора росії проти України істотно впливає на концепт приватного права, зокрема у сфері зобов’язань із відшкодування шкоди, завданої споживачам недоліками товарів, робіт (послуг).