РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПІВ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ.
Ескіз недоступний
Дата
2019-08-22
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія : Державне управління. 2019. Вип. 3. URL: http://periodica.nadpsu.edu.ua/index.php/governance/article/view/292/293
Анотація
В статті визначено термін «соціальна дискримінація жінок», який пропонується трактувати як означає обмеження або позбавлення прав за ознакою статі (або гендерною ознакою) у всіх сферах життя суспільства: трудовій, соціально-економічній, політичній, духовній, сімейно-побутовий. Соціальна дискримінація веде до зниження соціального статусу жінки і є однією з форм насильства над її особистістю, і, отже, загрозою для її безпеки.
Відзначено, що в даний час рівень розвитку жіночого руху вкрай низький. Однак в якості позитивних зрушень можна віиокремлено розвиток фемінологіі, поява серед жінок політичних лідерів, можливість незалежної оцінки справжнього стану жінок, привернення уваги науки, громадськості, засобів масової інформації до жіночого питання. Загальна мета жіночого руху сьогодні – це боротьба з явною і прихованою формою дискримінації жінок.
Встановлено, що важливим напрямком боротьби за дотримання і захист прав жінок в сучасних умовах є боротьба за гендерну рівність у сфері праці. У сучасних соціально-трудових відносинах представляється актуальною проблема статевого розподілу праці, під якою розуміється розподіл занять між жінками і чоловіками, які базуються на традиціях і звичаях, формально і неформально закріплених в практиці і свідомості людей. У всьому світі існують суто чоловічі і суто жіночі професії.
Доведено, що розроблені і прийняті заходи, які створили для жінок безліч привілеїв і пільг в формі відпусток, допомог, а також обмежень зайнятості на шкідливих виробництвах, реалізовувалися досить вибірково, а саме їхнє існування сприяло подовженню природних періодів переривання зайнятості, обмеження трудової мобільності, професійного і кваліфікаційного зростання працюючих жінок, а також зниження можливостей реалізації вже отриманих ними знань і набуття досвіду. Процес вдосконалення державного устрою, процес реалізації гендерної рівності та гендерної рівності в органах державної влади вимагають подальшого збільшення в них представництва жінок. Але це збільшення має відбуватися не за рахунок штучного регулювання цього процесу, а за рахунок підвищення активності жінок у державній діяльності, в державному управлінні в цілому і в правозахисному русі, зокрема.