ВИРАЗ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В САКРАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ МІСТА ВІННІПЕГ

Loading...
Thumbnail Image

Date

Journal Title

Journal ISSN

Volume Title

Publisher

Університетські наукові записки

DOI

Abstract

Досліджується вираження української ідентичності в сакральній культурі міста Вінніпег. Зазначено, що релігійна ідентичність стала підґрунтям збереження української національної ідентичності в діаспорі. За підтримки церкви українські емігранти не впали у зневіру, не піддалися асиміляції, натомість наполегливо, творчо вибудовували матрицю української духовної самобутності: сповідували догмати віри, брали участь у релігійних обрядах та ритуалах; вивчали свою історію, зберігали пам’ять про видатних українців, культивували українські традиції та звичаї, літературну, мистецьку спадщину, традиційні ремесла, сакральну культуру, символи; розвивали освітнє середовище, громадську, суспільну активність. Констатовано, що церква виконувала функцію соціального контролю в житті мирян та водночас плекала українські ціннісні маркери ідентичності, насамперед: позитивне, шанобливе ставлення до священника, родини, співвірників. Відіграла важливу роль у гуртуванні української спільноти. Акцентовано, що саме в сакральній культурі чи не найповніше виявляється менталітет народу, його світовідчуття, світосприйняття, особливості національного характеру, ідеали, прагнення, смаки, розуміння прекрасного. Форма сакральних споруд не лише символізувала елементи християнської віри, але й виконувала інформативну функцію впізнаванності, самобутності. Зазначено, що унікальністю українського сакрального будівництва Вінніпегу є те, що проєктування, побудова, внутрішнє та зовнішнє оздоблення храмів переважно здійснювалося високопрофесійними українцями-емігрантами, перед якими, з-поміж іншого, постали складні завдання реалізації не лише загальноприйнятого принципу «церква — символ віри, мистецький твір», але й врахування та втілення українських традиції в будівлях модерного стилю. На практиці, будуючи церкви, українські емігранти, з одного боку, вдавалися до спрощення архітектурних форм їх ідеалізації, з іншого — вражає їхня стильова різноманітність. Зазвичай храми будувалися за зразками архітектури східної християнської церкви в Україні, шляхом наслідування та творчої інтерпретації двох варіантів основних європейських стилів церковного будівництва: старовізантійського (Х–ХІ ст.ст.) та українського бароко (ХVІІ–ХVІІІ ст.ст.). Виділено ключові течії сакральної архітектури, представлені у Вінніпезі. Наведено зразки архітектурних рішень, сакральних споруд, виділено ключові особливості та символічний зміст. Акцентовано на участі архітекторів, митців-вихідців з України в реалізації будівництва сакрального простору Вінніпегу. Констатовано, що проблематика є доволі глибокою та передбачає подальше наукове осмислення практичної ролі сакрального простору як осередків культивування національного духу, збереження традицій, освітнього, мовного середовища та історичної пам’яті.

Description

Citation

Endorsement

Review

Supplemented By

Referenced By