ГАРАНТІЇ ДЕРЖАВИ УКРАЇНА ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ: МІЖНАРОДНИЙ І НАЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТИ GUARANTEES OF THE STATE OF UKRAINE IN THE ENFORCEMENT OF JUDGMENTS
Ескіз недоступний
Дата
2019
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Порівняльно-аналітичне право–електронне наукове фахове видання юри-дичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет»
Анотація
У статті розкривається зміст процесуальної діяльності держави щодо додаткового забезпечення виконання судових рішень, які охоплені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Розглядаються питання сутності таких гарантій і робиться висновок, що вони зводяться до низки спеціальних проваджень щодо виконання судових рішень, у яких боржником є держава, суб’єкти, створені нею для виконання її завдань і функцій, її представники. Такими провадженнями є порядок виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган (пряма безпосередня відповідальність держави); порядок виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи (субсидіарна відповідальність держави); порядок виконання рішення суду про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна (немайнове виконання); компенсаційне (додаткове) провадження. Відмінність цих проваджень проявляється не лише в особливостях процесуальних дій, які вчиняються щодо виконання, а й у колі осіб, які здійснюють виконання рішення. Констатується також обставина, що особлива увага звертається на регресне зобов’язання, яке виникає в держави до відповідного державного підприємства чи іншої юридичної особи, з вини якої тягар виконання покладено безпосередньо на державу, однак вони безпосередньо не стосуються гарантій держави щодо виконання судових рішень. Констатується наявність позасудової процедури визначення компенсації за затримки з виконанням судових рішень, які виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що не завжди може сприяти ефективності застосуванню компенсаційного провадження. Робиться висновок, що основна проблема цих проваджень полягає в тому, що держава виступає в ролі й боржника, і
виконавця, і регулятора відносин, окрім цього, державою створюються додаткові перешкоди щодо виконання судових рішень, які можуть
мати організаційний, процесуальний або фінансовий характер. Наголошується на додатковому дослідженні інструментів установлених
державою мораторіїв у виконавчому провадженні.