СУБ’ЄКТИ ПРАВА НА ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ У СПРАВАХ ПРО ВИЗНАННЯ СПАДЩИНИ ВІДУМЕРЛОЮ
Ескіз недоступний
Дата
2021
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Університетські наукові записки
Анотація
Досліджуються окремі проблеми правозастосовчої практики щодо визнання спадщини відумерлою. Предметом наукового ана-лізу став суб’єктний склад зазначених процесуальних відносин. Заявників у цій категорії справ умовно можна поділити на дві групи: 1)особи, які зобов’язані подати заяву до суду про визнання спадщини відумерлою; 2)особи, які мають право це зробити. Особами, які зобов’язані подати заяву до суду про визнання спадщини відумерлою, є територіальні громади. На підставі аналізу законодавства встановлено, що у випадку, коли на певній території утворена об’єднана територіальна громада, саме вона уповнова-жена звертатися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою. Від імені органу місцевого самоврядуванняяк пред-ставника територіальної громади (об’єднаної територіальної громади) ініціювати судовий процес про визнання спадщини від-мерлою може: 1)його керівник або 2)інша особа, уповноважена на це відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). Тобто може мати місце як самопредставництво, так і представництво на підставі спеціального доручення. Отримала додаткове обґрунтування можливість органів прокуратури подавати заяву про визнання спадщини відумерлою при бездіяль-ності територіальної громади. У такому випадку орган прокуратури здійснює представництво законних інтересів держави всуді упорядку, визначеному ст.56 ЦПК України як орган чи особа, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (правозахисник). Обґрунтована можливістьучасті органу місцевого самоврядування не тільки як заявника, але і як право-захисника. Запропоновано самопредставництво старостою органів місцевого самоврядування у справах про визнання спадщини відумерлою. Додатково аргументованодоцільність передбачати таку можливість у Положеннях про старосту, що затверджу-ються відповідними місцевими радами. Проаналізовано особливості ініціювання провадження суб’єктами, для яких звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою є правом, а не обов’язком (кредиторів спадкодавця, власників та/або користувачів суміжних земельних ділянок). Якщо заявником у справах про визнання спадщини відумерлою виступає кредитор, до заяви по-винні бути додані документи, що підтверджують наявні зобов’язаннящодо боржника-спадкодавця. Висловлено рекомендації щодо переліку документів, якими може бути підтверджено статус заявника-суміжного землекористувача для звернення до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою. Запропоновано вне-сти доповнення до ст.335 ЦПК України щодо необхідності разом із заявою про визнання спадщини відумерою подання письмових до-казів в оригіналі. Досліджена роль нотаріуса у справах про визнання спадщини відумерлою. Пропонується передбачити в законодавстві право нотаріуса подавати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Запропоновано удосконалити спосіб інформування громадськості про відкриття спадщини, яку не прийняв жоден спадкоємець.
Опис
Спори, що виникають із спадкових правовідносин, є одними із найбільш тривалих та складних щодо їх ефективного врегулювання. Це
обумовлено, з одного боку, тим, що спадкове право тісно переплетено з іншими галузями права, а з іншого—конфлікти щодо спадкування мають емоційнийскладникта часто стосуються майна, права на яке спадкодав-цем за життя належним чином документально не впорядковані.Як наслідок, попри існування різних інструментів захисту спадкових прав,саме судовий порядок залишається основною формою вирішення спадкових спорів в Україні. А окремі питання спадкування взагалі віднесено до виключної юрисдикції судових органів. І серед них особливу увагу привертає проблематика визнання спадщини відумерлою.