АКСІОМАТИЧНА ПРИРОДА ПРАВОВОГО ЗНАННЯ
Ескіз недоступний
Дата
2022-04-15
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Науковий вісник Ужгородського Національного Університету
Анотація
Стаття присвячена питанням аксіоматичності правового знання. Автор доводить, що в координатах
сучасних методологічних орієнтирів класичний поділ наукового знання на природниче і гуманітарне
не є коректним в силу наявності міждисциплінарного і стикового наукового знання. Обґрунтовується
теза про те, що мета і призначення наукового знання є однонаправленими. Наукове знання єдине за
свою природою, а тому немає ніякої потреби у диференціації засновків наукових теорій на аксіоми
і постулати. Вказується також на те, що і сьогодні традиційно проблеми аксіоматичності наукового
знання представлені в царині математики та інших точних наук, але при цьому не враховується, що усі
наукові концепції (незалежно від видової наукової приналежності) вибудовуються на аксіоматичних
засновках. Методологічним підґрунтям дослідження стала концепція одержання інформації К. Шен нона, суть якої полягає у визнанні факту одержання нової інформації про реальність із спостереження
за нею (апостеріорна інформація), яка можлива на основі до-досвідної, вихідної (апріорної) інфор мації. Ця апріорна інформація в наукових дослідженнях представлена системою аксіом і гіпотез. В
межах статті показано, що в основі правових концепцій походження права знаходяться аксіоми, як
положення, які сприймаються на віру. Автор виділяє чотири аксіоми, які найчастіше є засновками
онтологічних правових концепцій: право є соціальним явищем і виникає воно в суспільстві (право
є соціальним явищем); право виникає разом з державою; право виникає пізніше аніж людське сус пільство, але раніше держави; право виникає одночасно з релігією і мораллю в результаті розпаду
міфології як синкретичної регулятивної системи.
Опис
Стаття присвячена питанням аксіоматичності правового знання. Автор доводить, що в координатах
сучасних методологічних орієнтирів класичний поділ наукового знання на природниче і гуманітарне
не є коректним в силу наявності міждисциплінарного і стикового наукового знання. Обґрунтовується
теза про те, що мета і призначення наукового знання є однонаправленими. Автор виділяє чотири аксіоми, які найчастіше є засновками
онтологічних правових концепцій: право є соціальним явищем і виникає воно в суспільстві (право
є соціальним явищем); право виникає разом з державою; право виникає пізніше аніж людське сус пільство, але раніше держави; право виникає одночасно з релігією і мораллю в результаті розпаду
міфології як синкретичної регулятивної системи.
Ключові слова
Бібліографічний опис
В основі правових концепцій походження права знаходяться аксіоми, як положення, які сприймаються на віру.