Перегляд за Автор "Ганаба Світлана Олександрівна"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз недоступний
    Документ
    ПЕДАГОГІКА ТРАНСГРЕСІЇ ЯК ШЛЯХ ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
    (Журнал «Перспективи та інновації науки» (Серія «Педагогіка», Серія «Психологія», Серія «Медицина»). 2024. № 6(40). С. 115-123., 2024) Ганаба Світлана Олександрівна; Бурбела Алла Леонідівна; Hanaba Svitlana; Burbela Alla
    “Гранична” ситуація, у якій опинилося людство, недостатня здатність людини адаптуватися до швидкоплинного життя й відшукати адекватні відповіді на виклики стрімко змінного світу, спонукає її до пошуків нових життєвих смислів, що здатні вивести її із всеохоплюючого анабіозного стану ситуативної тривожності, задовольнити вітальні та духовні потреби. У цьому зв’язку певний інтерес викликає концепція трансгресії. Трансгресія – поняття, запозичене у постмодернізмі, де воно означає феномен переходу непрохідної границі, і передусім границі між можливим і неможливим. Наявний світ, досвід окреслює сферу для людини вже відомого можливого, замикаючи її в своїх границях, відсікаючи у такий спосіб для неї будь-яку перспективу новизни. Це звичний, знайомий відрізок життя людини лише підтримує вже відоме їй. У цьому плані трансгресія – це визнання неможливості далі залишатися в даній системі відліку і вихід за її межі, спростування існуючих і створення нових меж знання. Світ розуміється як множинність “можливих” світів та сенсів, багатоманітність їх інтерпретацій. За таких умов людське буття набуває рис полі культурності та свідомої солідарності. Такі підходи у царині освіти потребують передусім переосмислення принципів та стратегії освітньої діяльності, перехід від монологічного середовища до інтерсуб’єктивного простору діалогу-комунікації. Наголошується, що у контексті педагогіки трансгресії освіта розглядається як процес розгортання людської сутності і виступає як можливість досягнення людиною своєї самобутності. Людина виступає не як “елемент” створеної наукової картини світу, а як “інструмент” її зміни, є основною точкою відліку у будь-якому знанні про світ. Учні мають “відчутисебе” на місці іншої людини та в іншому часі. Діалогічний підхід є морально- етичною гуманізацією освітнього середовища, суть котрого зводиться до розуміння Іншого, “включення його у власне життя”, утвердження принципу толерантності замість ще не зжитого: “хто не з нами, той проти нас”. Освіта побудована на трансгресивних інтенціях покликана сприяти формуванню особистості небайдужої, здатної перейматися вселенським болем людських проблем, культивувати почуття співпричетності як важливої компоненти його світоглядної мобільності. У такий спосіб навчальний процес “олюднюється”: досліджуються різні можливі характеристики суб’єкта як учасника пізнавального процесу, чим він керується у своїй пізнавальній діяльності, як здійснюється пізнавальна практика, на що спрямований його процес пізнання.