Перегляд за Автор "Галус Олена Олександрівна"
Зараз показуємо 1 - 12 з 12
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументВрегулювання конфлікту інтересів у процесі пільгового житла за рахунок бюджетних коштів як гарантія конституційного права(Економіка, фінанси, право, 2021) Галус Олена Олександрівна; Бригінець Олександр Олексійович; Рижук Ірина ВолодимирівнаДоведено, що реалізація права на гідне життя може бути ефективною лише в рамках законної діяльності, також важливу роль відіграє наявність спеціальних правових засобів, які є інструментами забезпечення гідного існування людини. Аналіз виявив, що кожне суспільство має свої стандарти розуміння права на достатній рівень життя, основою в даному випадку повинні бути єдині загальноприйняті норми і стандарти, особливо закріплені в міжнародно-правових документах. Гарантії конституційного права і житла і право на достатній життєвий рівень взаємопов'язані і представлені системою політичних, економічних, соціальних умов, правових засобів і механізмів, спрямованих на забезпечення належного здійснення цих прав. Система гарантій конституційного права на житло та достатній рівень життя представлена загальними та спеціальними (юридичними) гарантіями. Метою запобігання корупції через конфлікт інтересів є формування єдиного підходу осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, розуміння та дотримання правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, запроваджених Законом України «Про запобігання корупції». Пільгове забезпечення громадян житлом здійснюється через певні механізми: забезпечення громадян доступним житлом, передбачене Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»; державні, регіональні та місцеві житлові програми для окремих категорій населення; забезпечення соціальним житлом соціально незахищених верств населення України.
- ДокументДо питання про визначення меж муніціпально-правового регулювання(Університетські наукові записки, 2019) Галус Олена ОлександрівнаЗазначається про відсутність єдиного підходу до розуміння меж правового регулювання в цілому та меж муніципально-правового регулювання зокрема. Суспіль- ні відносини, пов’язані із здійсненням місцевого самоврядування, врегульовані як на рівні Конституції та законів України, так і муніципально-правових актів. На конституційному та законодавчому рівнях повинні визначатися лише основні засади та закріплюватися гарантії місцевого самоврядування. Межі муніципально-правового регулювання доцільно розглядати в двох аспектах: по-перше, з позиції співвідношення різних рівнів правового регулювання сфери місцевого самоврядування; по-друге, з позиції обсягу муніципально-правового регулювання відповідної сфери суспільних відносин. За обсягом суспільних відносин, на які поширюється муніципально-правове регулювання, доцільно виділяти нормативне та індивідуальне муніципально-правове регулювання. Межі індивідуального муніципально-правового регулювання співпадають з межами нормативного муніципально-правового регулювання. Варто відрізняти межі правового регулювання місцевого само- врядування та межі муніципально-правового регулювання. Правове регулювання місцевого самоврядування є багаторівневим, включає в себе конституційне, законодавче та підзаконне регулювання. Муніципально-правове регулювання можна віднести до підзаконного регулювання. На законодавчому рівні не визначено ієрархії підзаконних нормативно-правових актів у ви- падку регулювання ними одних і тих же суспільних відносин. Тому, на думку автора, в аспекті співвідношення різних рівнів правового регулювання сфери місцевого самоврядування межі муніципально-правового регулювання обумовлюються його підзаконним характером та визначаються вимогою не суперечити Конституції та законам України. Що стосуються здійснення де- легованих повноважень обласними та районними ра- дами, то межі їх муніципально-правового регулювання визначаються у відповідному акті про делегування повноважень (договорі про делегування повноважень). З погляду обсягу муніципально-правового регулювання відповідної сфери суспільних відносин Конституція України визначає межі муніципально-правового регулювання у ст. 140, а саме самостійне вирішення територіальною громадою питань місцевого значення в межах Конституції і законів України.
- ДокументДо питання про поняття та класифікацію муніципально-правових актів безпосереднього народовладдя(Соціальний Калейдоскоп, 2020) Галус Олена Олександрівна; Баймуратов Максим МихайловичВ статті обґрунтовано виділення муніципально-правових актів безпосереднього народовладдя як різновиду муніципально-правових актів. Запропоновано розуміти під муніципально-правовим актом безпосереднього народовладдя рішення нормативно-правового або індивідуально-правового характеру, прийняте безпосередньо членами територіальної громади з метою вирішення питань місцевого значення в межах Конституції та законів України. Здійснено поділ муніципально-правових актів безпосереднього народовладдя за характером приписів на нормативні, індивідуальні та змішані. Визначено поняття та види окремих муніципально-правових актів безпосереднього народовладдя, зокрема рішень місцевих референдумів та рішень загальних зборів громадян за місцем проживання.
- ДокументЗаклади загальної середньої освіти як суб’єкти виявлення дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах(Педагогічний дискурс, 2021) Галус Олександр Мар'янович; Галус Олена ОлександрівнаВ статті визначено роль та місце закладів загальної середньої освіти у механізм взаємодії уповноважених суб’єктів при виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, булінгу та домашнього насильства. З метою приведення локальних правових актів закладів загальної середньої освіти у відповідність до законодавства України, запропоновано в цих закладах наказом керівника затвердити інструкцію для їх працівників щодо механізмів виявлення та здійснення заходів щодо підтримки дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, та протокол про дії учасників освітнього процесу закладу освіти в ситуаціях насильства; передбачити в посадових інструкціях педагогічних працівників обов’язки щодо виявлення, вчасного реагування та інформування уповноважених суб’єктів щодо потрапляння дитини у складні життєві обставини; визначити уповноважену особу з числа працівників, що здійснюватиме невідкладні заходи реагування у разі виявлення фактів насильства; затвердити склад постійної комісії з розгляду випадків булінгу та положення про неї. Запропоновано в номенклатурі справ закладу загальної середньої освіти передбачити журнал обліку звернень і повідомлень стосовно дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, та журнал реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі (закладу освіти).
- ДокументМінімізація корупційних ризиків у процесі забезпечення конституційного права на житло за допомогою державних та місцевих бюджетних програм (вітчизняний та закордонний досвід).(Економіка, фінанси, право, 2021) Бригінець Олександр Олексійович; Галус Олена Олександрівна; Рижук Ірина ВолодимирівнаВстановлено, що пільгове забезпечення житлом громадян здійснюється через механізми: забезпечення громадян доступним житлом; передбачені для виконання державних, регіональних та місцевих програм забезпечення житлом окремих категорій населення; надання соціального житла соціально незахищеним верствам населення. Виконання державних житлових програм може бути об’єктом корупційних ризиків під час їх реалізації, а відповідальні за їх реалізацію посадові особи, можуть бути суб’єктами корупційних правопорушень під час виконання ними посадових обов’язків.
- ДокументМісце органів місцевого самоврядування у системі публічного управління туристичною діяльністю в умовах фінансової децентралізації(Економіка, фінанси, право, 2021) Рижук Ірина Володимирівна; Галус Олена Олександрівна; Бригінець Олександр ОлексійовичУ статті констатується поступове відродження туристичної діяльності. Визначено, що система управління туристичною галуззю в умовах децентралізації в Україні є невпорядкованою, побудованою на лобістських засадах, складається з різних за кількістю та якістю посадових осіб, має недостатнє фінансування та нецільове використання виділених коштів. Доведено важливість створення в умовах децентралізації такого механізму управління, який буде ефективним навіть за умови мінімального фінансування туристичної галузі, різної кількості працівників у даній сфері та забезпечуватиме високий рівень їх професіоналізму. Запропоновано створення туристичних відділів на регіональному та місцевому рівнях; здійснення підготовки та підвищення кваліфікації фахівців-управлінців, якими у зв’язку із займаною посадою будуть виконуватись покладені повноваження у сфері туризму.
- ДокументОрганізація надання адміністративних послуг соціального характеру в територіальній громаді в умовах децентралізації як гарантія конституційного права на соціальний захист(Економіка. Фінанси. Право, 2021) Івановська Алла Миколаївна; Галус Олена Олександрівна; Рижук Ірина ВолодимирівнаУ статті наголошено на необхідності надання якісних публічних послуг населенню органами місцевого самоврядування. Метою статті є визначення порядку організації надання адміністративних послуг соціального характеру в територіальній громаді в умовах проведення реформи з децентралізації публічної влади та шляхів його вдосконалення. Проаналізовано законодавчі зміни, що відбулися у порядку організації надання адміністративних послуг соціального характеру. Зроблено висновок з доцільності пришвидшення процесу підключення всіх територіальних громад до ПК «ІІС «Соціальна громада» та під’єднання до неї всіх фронт-офісів та бек-офісів шляхом покладення на місцевого голову обов’язку стосовно прийняття відповідних рішень, а також доцільності впровадження співробітництва територіальних громад у сфері надання адміністративних послуг соціального характеру шляхом укладання договорів про створення спільного центру надання адміністративних послуг.
- ДокументОсобливості правового регулювання права на цивільну вогнепальну зброю за законодавством Республіки Польща(Аналітично-порівняльне правознавство, 2025) Галус Олена Олександрівна; Гаврік Роман ОлександровичВ науковій статті авторський колектив провів наукове дослідження досвіду правового регулювання права на цивільну вогнепальну зброю за законодавством Республіки Польща. У науковій статті вказано, що право на цивільну вогнепальну зброю забезпечує належну реалізацію та захист конституційного права людини на життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і особисту безпеку. В статті зазначається, що право на володіння цивільною вогнепальною зброєю у Республіці Польща було легалізоване раніше, ніж це було зроблено в інших європейських державах – у 1919 році і стосувалося можливості придбання, зберігання та використання вогнепальної зброї, кулеметів, гармат та їх частин, комплектуючих, патронів, куль, інших складових, що використовуються для цього виду зброї, з будь-якою метою (в тому числі з метою особистої оборони) за умови погодження із поліцейськими та військовими органами. Чинне правове регулювання права на цивільну вогнепальну зброю здійснюється відповідно до Закону Республіки Польща «Про зброю та боєприпаси» від 21 травня 1999 року. Цим законом визначені правила видачі та анулювання дозволів на володіння вогнепальною зброєю (у формі ліцензії та реєстраційної картки), перелік зброї, що відноситься до категорії, що може бути у володінні та користуванні цивільних осіб, перелік цілей та підстав надання дозволу на володіння та користування зброєю цивільними особами, особливості реєстрації зброї, медичного та психологічного обстеження осіб, які бажають придбати зброю, правила придбання, реєстрації, зберігання, розпорядження та здачі на зберігання зброї та боєприпасів, транспортування територією Республіки Польща та ввезення зброї та боєприпасів з-за кордону та їх вивезення за кордон, а також правила володіння зброєю та боєприпасами іноземцями, відповідальність за невиконання правил, встановлених законом. Зокрема, до цивільної зброї закон відносить як окремі види вогнепальної зброї, так і пневматичну зброю, а також інструменти та пристрої, використання яких може загрожувати життю або здоров’ю, в тому числі: зброя ближнього бою, причому перелік зброї що дозволена для використання є різною залежно від цілей, що декларувалися особою при подачі заяви про надання дозволу на володіння та використання зброї.
- ДокументОсобливості реалізації права на цивільну вогнепальну зброю відповідно до законодавства Чеської республіки(Економіка. Фінанси. Право, 2025) Буханевич Олександр Миколайович; Гаврік Роман Олександрович; Галус Олена ОлександрівнаУ статті проведено дослідження досвіду правового регулювання права на цивільну вогнепальну зброю за законодавством Чеської Республіки. Зазначено, що вперше право на цивільну вогнепальну зброю в Чехії легалізовано відповідно до Указу 1852 р., яким передбачався дозвільний порядок володіння, користування та торгівлі зброєю. Також у статті проаналізовано чинне законодавство, яким встановлено категорії зброї, володіння та користування якою потребує отримання ліцензії, реєстрації або повідомлення органів поліції, права та обов’язки особи, яка володіє зброєю, зокрема в частині її носіння поза житловим приміщенням.
- ДокументПраво на інформацію про діяльність органів публічної влади: окремі теоретико-правові аспекти(Економіка. Фінанси. Право, 2021) Івановська Алла Миколаївна; Галус Олена Олександрівна; Рижук Ірина ВолодимирівнаВиявлено, що право на інформацію про діяльність органів публічної влади пов’язане із більш загальним конституційним правом кожного вільно збирати, зберігати й поширювати інформацію будь-яким законним способом. Важливою гарантією, яка забезпечує реалізацію права громадян на інформацію про діяльність органів публічної влади є принцип транспарентності, визначальними ознаками якого є такі поняття, як прозорість, відкритість, гласність, публічність, підзвітність. Зроблено висновок, що забезпечення реалізації права на інформацію про діяльність публічної влади покладається саме на органи публічної влади, які зобов’язані забезпечити належний доступ до повної та об’єктивної інформації про свою діяльність.
- ДокументСутність права на цивільну вогнепальну зброю як гарантії конституційного права на захист життя та здоров'я особи(Сутність права на цивільну вогнепальну зброю як гарантії конституційного права на захист життя та здоров'я особи, 2025) Буханевич Олександр Миколайович; Галус Олена Олександрівна; Гаврік Роман ОлександровичВ науковій статті авторський колектив провів наукове дослідження сутності права на цивільну вогнепальну зброю як гарантії конституційного права на захист життя та здоров'я особи. У науковій статті вказано, що в Конституції України прямо не зазначається про право цивільної особи захищати своє життя та здоров'я шляхом застосування вогнепальної зброї, хоча кримінальне законодавство допускає застосування зброї з метою протидії посяганню у разі вчинення іншою особою кримінального правопорушення. На сьогодні в Україні легалізовано лише придбання, зберігання та носіння мисливської нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної, холодної, охолощеної зброї, а також володіння та застосування вогнепальної зброї для відсічі збройної агресії російської федерації проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України. Право на цивільну вогнепальну зброю (у разі прийняття однойменного законопроєкту) – це право фізичної особи (громадянина України, а також іноземця чи особи без громадянства, які постійно проживають на території України) на набуття, володіння, відчуження, носіння, транспортування, ремонт, утилізацію зброї, віднесеної до категорії цивільної вогнепальної, а також бойових припасів, а також конструктивно схожих зі зброєю та бойовими припасами виробів, їх придбання чи відчуження (в тому числі шляхом купівлі-продажу, дарування чи спадкування, нагородження), передачу (в тому числі третім особам), колекціонування, експонування, ввезення в Україну чи вивезення за межі території України, застосування такої зброї та боєприпасів з метою захисту власного життя, здоров'я і власності, а також життя, здоров’я і власності інших осіб в стані необхідної оборони або крайньої необхідності, відповідні права суб’єктів господарської діяльності щодо виготовлення та реалізації згаданої зброї та боєприпасів. Реалізація права на цивільну вогнепальну зброю може здійснюватися відповідно до законодавства, яким урегульовані питання обігу цивільної вогнепальної зброї у дозвільному порядку суб’єктами, віднесеними до носіїв даного права. Право на цивільну вогнепальну зброю є гарантією конституційного права фізичної особи на захист життя та здоров’я (в частині права на застосування зброї із зазначеною метою), однак повинно розглядатися як самостійне право фізичної чи юридичної особи.
- ДокументТеоретико-правові питання визначення понять «діджиталізація», «цифровізація» та «цифрова трансформація» та їх роль у діяльності органів публічної адміністрації, що надають адміністративні послуги(Право і суспільство, 2024) Гаврік Роман Олександрович; Івановська Алла Миколаївна; Галус Олена ОлександрівнаВ науковій статті проведено наукове дослідження визначення понять «діджиталізація», «цифровізація» та «цифрова трансформація», їх ролі у діяльності органів публічної адміністрації, що надають адміністративні послуги. Зазначено, що поняття «діджиталізація» у наукових джерелах визначається через категорії: діджитизації (оцифрування інформації, що належить органу публічної адміністрації або використовується ним); цифровізації його діяльності; особливого соціального явища, соціокультурного феномену, що спричиняє послідовні цифрові трансформації, в тому числі й у діяльності органів публічної адміністрації, що надають адміністративні послуги; проникнення цифрових технологій в усі сфери діяльності органів публічної адміністрації, що надають адміністративні послуги з метою оптимізації процесів їх надання та покращення комунікаційної взаємодії між цими органами; процесу, трансформації, змін у публічному управлінні та процесі надання адміністративних послуг, що зумовлюють більш широке використання цифрових технологій, переведення адміністративних послуг в електронний формат, мінімізацію контакту заявника з органом публічної адміністрації у адміністративних провадженнях. Поняття «діджиталізація» та «цифровізація» визначаються як схожі поняття, хоча діджиталізація є ширшим поняттям, яке включає як процес діжитизації (оцифрування), цифрової трансформації, змін у публічному управлінні та процесі надання адміністративних послуг, що зумовлюють більш широке використання цифрових технологій, і власне – явища більш широкого використання електронних технологій у діяльності органів публічної адміністрації, а цифровізація має вужче значення – передусім як інтеграція цифрових технологій у повсякденне життя суспільства (в цьому контексті поняття «цифровізація» та «діджиталізація» співпадають), а також як власне процес цифрової трансформації діяльності органів публічної адміністрації щодо надання ними адміністративних послуг. Адміністративно-правове регулювання цифровізації надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до положень Законів України «Про адміністративні послуги», «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг», а також нормативно-правових актів, якими визначені особливості створення електронних сервісів окремих органів публічної адміністрації, особливості використання електронно-комунікаційних систем у діяльності органів публічної адміністрації, що надають адміністративні послуги, цифровізація процесів подання документів для надання адміністративної послуги.