Перегляд за Автор "Галус Олена Олександрівна"
Зараз показуємо 1 - 12 з 12
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументВрегулювання конфлікту інтересів у процесі пільгового житла за рахунок бюджетних коштів як гарантія конституційного права(Економіка, фінанси, право, 2021) Галус Олена Олександрівна; Бригінець Олександр Олексійович; Рижук Ірина ВолодимирівнаДоведено, що реалізація права на гідне життя може бути ефективною лише в рамках законної діяльності, також важливу роль відіграє наявність спеціальних правових засобів, які є інструментами забезпечення гідного існування людини. Аналіз виявив, що кожне суспільство має свої стандарти розуміння права на достатній рівень життя, основою в даному випадку повинні бути єдині загальноприйняті норми і стандарти, особливо закріплені в міжнародно-правових документах. Гарантії конституційного права і житла і право на достатній життєвий рівень взаємопов'язані і представлені системою політичних, економічних, соціальних умов, правових засобів і механізмів, спрямованих на забезпечення належного здійснення цих прав. Система гарантій конституційного права на житло та достатній рівень життя представлена загальними та спеціальними (юридичними) гарантіями. Метою запобігання корупції через конфлікт інтересів є формування єдиного підходу осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, розуміння та дотримання правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, запроваджених Законом України «Про запобігання корупції». Пільгове забезпечення громадян житлом здійснюється через певні механізми: забезпечення громадян доступним житлом, передбачене Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»; державні, регіональні та місцеві житлові програми для окремих категорій населення; забезпечення соціальним житлом соціально незахищених верств населення України. The paper proves that the realization of the right to a dignified life can be effective only in the framework of legal activities, and the presence of special legal means, which are tools to ensure a dignified human existence, also plays an important role. The analysis revealed that each society has its own standards of understanding the right to a sufficient standard of living, the basis in this case should be the only generally accepted norms and standards, especially those enshrined in international legal instruments. Guarantees of constitutional law and housing and the right to an adequate standard of living are interrelated and represented by a system of political, economic, social conditions, legal means and mechanisms aimed at ensuring the proper exercise of these rights. The system of guarantees of the constitutional right to housing and a sufficient standard of living is represented by general and special (legal) guarantees. The purpose of preventing corruption due to conflict of interest is to form a unified approach of persons authorized to perform state or local government functions and persons equated to them, to understand and comply with the rules of prevention and settlement of conflicts of interest introduced by the Law of Ukraine “On Prevention of Corruption”. Preferential provision of housing for citizens is carried out through certain mechanisms: providing citizens with affordable housing, provided by the Law of Ukraine “On Prevention of the Impact of the Global Financial Crisis on the Development of the Construction Industry and Housing Construction”; state, regional and local housing programs for certain categories of the population; providing social housing to socially vulnerable groups of the population of Ukraine.
- ДокументДо питання про визначення меж муніціпально-правового регулювання(Університетські наукові записки, 2019) Галус Олена ОлександрівнаЗазначається про відсутність єдиного підходу до розуміння меж правового регулювання в цілому та меж муніципально-правового регулювання зокрема. Суспіль- ні відносини, пов’язані із здійсненням місцевого самоврядування, врегульовані як на рівні Конституції та законів України, так і муніципально-правових актів. На конституційному та законодавчому рівнях повинні визначатися лише основні засади та закріплюватися гарантії місцевого самоврядування. Межі муніципально-правового регулювання доцільно розглядати в двох аспектах: по-перше, з позиції співвідношення різних рівнів правового регулювання сфери місцевого самоврядування; по-друге, з позиції обсягу муніципально-правового регулювання відповідної сфери суспільних відносин. За обсягом суспільних відносин, на які поширюється муніципально-правове регулювання, доцільно виділяти нормативне та індивідуальне муніципально-правове регулювання. Межі індивідуального муніципально-правового регулювання співпадають з межами нормативного муніципально-правового регулювання. Варто відрізняти межі правового регулювання місцевого само- врядування та межі муніципально-правового регулювання. Правове регулювання місцевого самоврядування є багаторівневим, включає в себе конституційне, законодавче та підзаконне регулювання. Муніципально-правове регулювання можна віднести до підзаконного регулювання. На законодавчому рівні не визначено ієрархії підзаконних нормативно-правових актів у ви- падку регулювання ними одних і тих же суспільних відносин. Тому, на думку автора, в аспекті співвідношення різних рівнів правового регулювання сфери місцевого самоврядування межі муніципально-правового регулювання обумовлюються його підзаконним характером та визначаються вимогою не суперечити Конституції та законам України. Що стосуються здійснення де- легованих повноважень обласними та районними ра- дами, то межі їх муніципально-правового регулювання визначаються у відповідному акті про делегування повноважень (договорі про делегування повноважень). З погляду обсягу муніципально-правового регулювання відповідної сфери суспільних відносин Конституція України визначає межі муніципально-правового регулювання у ст. 140, а саме самостійне вирішення територіальною громадою питань місцевого значення в межах Конституції і законів України. The article notes the lack of a unified approach to understanding the limits of legal regulation in general, and the limits of municipal-legal regulation in particular. Public relations related to the implementation of local self-government are regulated both at the level of the Constitution and laws of Ukraine, as well as municipal-legal acts. At the constitutional and legislative levels, only the basic principles and guarantees of local self-government should be determined. The limits of municipal-law regulation should be considered in two respects: firstly, in terms of the relation between different levels of legal regulation of the sphere of local self-government; and secondly, in terms of the volume of municipal-legal regulation of the relevant sphere of social relations. In terms of public relations, which are subject to municipal regulation, it is expedient to allocate normative and individual municipal-legal regulation. The limits of individual municipal-legal regulation coincide with the limits of normative municipal-legal regulation. It is worthwhile to distinguish between legal regulation of local self-government and the limits of municipal-legal regulation. The legal regulation of local self-government is multilevel, includes constitutional, legislative and sub-legislative regulation. Municipal-legal regulation can be attributed to sub-legislative regulation. At the legislative level, the hierarchy of subordinate normative legal acts has not been defined in the event that they regulate the same social relations. Therefore, in the opinion of the author, in the aspect of the relationship of different levels of legal regulation of the sphere of local self-government, the limits of municipal-legal regulation are stipulated by its subordinate nature and are determined by the requirement not to contradict the Constitution and laws of Ukraine. Regarding the exercise of delegated powers by regional and district councils, the limits of their municipal-legal regulation are defined in the relevant act on the delegation of authority (contract on the delegation of authority). From the point of view of the volume of municipal-legal regulation of the relevant sphere of public relations, the Constitution of Ukraine defines the limits of municipal-legal regulation in Article 140, namely, the independent resolution of issues of local importance within the territorial community within the limits of the Constitution and laws of Ukraine.
- ДокументДо питання про поняття та класифікацію муніципально-правових актів безпосереднього народовладдя(Соціальний Калейдоскоп, 2020) Галус Олена Олександрівна; Баймуратов Максим МихайловичВ статті обґрунтовано виділення муніципально-правових актів безпосереднього народовладдя як різновиду муніципально-правових актів. Запропоновано розуміти під муніципально-правовим актом безпосереднього народовладдя рішення нормативно-правового або індивідуально-правового характеру, прийняте безпосередньо членами територіальної громади з метою вирішення питань місцевого значення в межах Конституції та законів України. Здійснено поділ муніципально-правових актів безпосереднього народовладдя за характером приписів на нормативні, індивідуальні та змішані. Визначено поняття та види окремих муніципально-правових актів безпосереднього народовладдя, зокрема рішень місцевих референдумів та рішень загальних зборів громадян за місцем проживання. The article substantiates the allocation of municipal-legal acts of direct democracy as a kind of municipal-legal acts. It is proposed to understand under the municipal-legal act of direct democracy the decision of the normative-legal or individual-legal nature, adopted directly by the members of the territorial community in order to resolve issues of local importance within the Constitution and laws of Ukraine. The division of municipal-legal acts of direct democracy through the nature of regulations on normative, individual and mixed. The concept and types of separate municipal-legal acts of direct democracy, in particular decisions of local referendums and decisions of general meetings of citizens at the place of residence are determined.
- ДокументЗаклади загальної середньої освіти як суб’єкти виявлення дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах(Педагогічний дискурс, 2021) Галус Олександр Мар'янович; Галус Олена ОлександрівнаВ статті визначено роль та місце закладів загальної середньої освіти у механізм взаємодії уповноважених суб’єктів при виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, булінгу та домашнього насильства. З метою приведення локальних правових актів закладів загальної середньої освіти у відповідність до законодавства України, запропоновано в цих закладах наказом керівника затвердити інструкцію для їх працівників щодо механізмів виявлення та здійснення заходів щодо підтримки дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, та протокол про дії учасників освітнього процесу закладу освіти в ситуаціях насильства; передбачити в посадових інструкціях педагогічних працівників обов’язки щодо виявлення, вчасного реагування та інформування уповноважених суб’єктів щодо потрапляння дитини у складні життєві обставини; визначити уповноважену особу з числа працівників, що здійснюватиме невідкладні заходи реагування у разі виявлення фактів насильства; затвердити склад постійної комісії з розгляду випадків булінгу та положення про неї. Запропоновано в номенклатурі справ закладу загальної середньої освіти передбачити журнал обліку звернень і повідомлень стосовно дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, та журнал реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі (закладу освіти). The article identifies the role and place of institutions of general secondary education in the mechanism of interaction of authorized entities in identifying children who are in difficult life circumstances, including children who have suffered from abuse, bullying and domestic violence. Practical recommendations for the improvement of local legal acts of institutions of secondary education on the issues of identification of children in difficult life circumstances have been developed. It is found out that it is necessary to bring local legal acts of institutions of general secondary education in line with the legislation of Ukraine in the sphere of social protection of children in difficult life circumstances. The following is proposed in institutions of general secondary education by the order of the head: to approve the instruction for employees of the educational institution on the mechanisms of identification and implementation of measures to support children who find themselves in difficult life circumstances; to approve the protocol on actions of participants of the educational process of educational institution in situations of violence; to provide in the job descriptions of pedagogical staff the responsibilities for identifying, responding in a timely manner and informing the authorized subjects about the child getting into difficult life circumstances, abuse, domestic violence, bullying; to appoint an authorized person from among the employees who will take immediate measures in case of detection of facts of violence and / or receipt of statements / notifications from the victim / other persons; to approve the composition of the standing commission for consideration of cases of bullying It is proposed to provide in the nomenclature of cases of general secondary education a log of appeals and reports regarding children in difficult life circumstances, and a log of registration of facts of detection (appeal) of domestic violence and genderbased violence (of educational institution).
- ДокументМінімізація корупційних ризиків у процесі забезпечення конституційного права на житло за допомогою державних та місцевих бюджетних програм (вітчизняний та закордонний досвід).(Економіка, фінанси, право, 2021) Бригінець Олександр Олексійович; Галус Олена Олександрівна; Рижук Ірина ВолодимирівнаВстановлено, що пільгове забезпечення житлом громадян здійснюється через механізми: забезпечення громадян доступним житлом; передбачені для виконання державних, регіональних та місцевих програм забезпечення житлом окремих категорій населення; надання соціального житла соціально незахищеним верствам населення. Виконання державних житлових програм може бути об’єктом корупційних ризиків під час їх реалізації, а відповідальні за їх реалізацію посадові особи, можуть бути суб’єктами корупційних правопорушень під час виконання ними посадових обов’язків. In any society, to meet the housing need, there is a set of conditions for its implementation, which all together form the housing system, but in no society at the appropriate level, this problem is not completely solved. It is established that preferential provision of housing for citizens is carried out through mechanisms: providing citizens with affordable housing; provided for the implementation of state, regional and local housing programs for certain categories of the population; provision of social housing to socially vulnerable segments of the population. Preferential provision of housing for citizens is carried out through mechanisms: providing citizens with affordable housing; provided for the implementation of state, regional and local housing programs for certain categories of the population; providing social housing to socially vulnerable groups. Execution of state housing programs may be subject to corruption risks during their implementation, and officials responsible for their implementation may be subject to corruption offenses in the performance of their official duties. In the process of implementing housing programs, anti-corruption measures should begin with the development of directions, strategies and programs, which should include collecting reliable data on the problem, developing effective implementation mechanisms, detailed analysis and monitoring of the results with public participation, legal examination of draft regulations for their compliance with anti-corruption legislation. Local authorities play an important role in providing housing for citizens. Іmplementation of housing programs in our country usually has a 2-tier structure: central and local, local governments often only act as intermediaries between the central government and the main housing sectors.
- ДокументМісце органів місцевого самоврядування у системі публічного управління туристичною діяльністю в умовах фінансової децентралізації(Економіка, фінанси, право, 2021) Рижук Ірина Володимирівна; Галус Олена Олександрівна; Бригінець Олександр ОлексійовичУ статті констатується поступове відродження туристичної діяльності. Визначено, що система управління туристичною галуззю в умовах децентралізації в Україні є невпорядкованою, побудованою на лобістських засадах, складається з різних за кількістю та якістю посадових осіб, має недостатнє фінансування та нецільове використання виділених коштів. Доведено важливість створення в умовах децентралізації такого механізму управління, який буде ефективним навіть за умови мінімального фінансування туристичної галузі, різної кількості працівників у даній сфері та забезпечуватиме високий рівень їх професіоналізму. Запропоновано створення туристичних відділів на регіональному та місцевому рівнях; здійснення підготовки та підвищення кваліфікації фахівців-управлінців, якими у зв’язку із займаною посадою будуть виконуватись покладені повноваження у сфері туризму. The paper states the gradual revival of tourism, both in Ukraine and in the world. That is why we believe that tourism, especially in the western and southern regions of our country can become a significant driver of economic development of local communities. For the rapid and successful development of the tourism industry in Ukraine, it is necessary to find internal reserves to increase demand for domestic tourism products, increase ways to meet consumer demands for content, diversity and quality of tourism and recreation services. It is determined that the system of management of the tourism industry in the context of decentralization in Ukraine is disorganized, built on lobbying principles, consists of different in number and quality of officials, has insufficient funding and misuse of allocated funds. The importance of creating a decentralized management mechanism in the conditions of decentralization, which will be effective even with minimal funding of the tourism industry, different number of employees in this field and will ensure a high level of their professionalism. It is proposed to create tourist departments at the regional and local levels; training and retraining of specialists-managers, who in connection with the position will perform the assigned powers in the field of tourism. A separate area is the improvement or change of the law on tourism adopted in 1995, which does not fully meet modern realities and requires comprehensive changes that would meet the interests and modern needs of society. We believe that it is very important that tourism should be planned on a comprehensive basis, taking into account all aspects of legislation relating to other sectors that have a direct or indirect impact on it.
- ДокументОрганізація надання адміністративних послуг соціального характеру в територіальній громаді в умовах децентралізації як гарантія конституційного права на соціальний захист(Економіка. Фінанси. Право, 2021) Івановська Алла Миколаївна; Галус Олена Олександрівна; Рижук Ірина ВолодимирівнаУ статті наголошено на необхідності надання якісних публічних послуг населенню органами місцевого самоврядування. Метою статті є визначення порядку організації надання адміністративних послуг соціального характеру в територіальній громаді в умовах проведення реформи з децентралізації публічної влади та шляхів його вдосконалення. Проаналізовано законодавчі зміни, що відбулися у порядку організації надання адміністративних послуг соціального характеру. Зроблено висновок з доцільності пришвидшення процесу підключення всіх територіальних громад до ПК «ІІС «Соціальна громада» та під’єднання до неї всіх фронт-офісів та бек-офісів шляхом покладення на місцевого голову обов’язку стосовно прийняття відповідних рішень, а також доцільності впровадження співробітництва територіальних громад у сфері надання адміністративних послуг соціального характеру шляхом укладання договорів про створення спільного центру надання адміністративних послуг. The paper emphasizes the need to provide quality public services to the population by local governments, which is one of the main tasks of the reform of decentralization of public power. The purpose of the paper is to determine the procedure for organizing the provision of administrative services of a social nature in the territorial community in the context of the reform of decentralization of public power and ways to improve it. The legislative changes that took place in the organization of the provision of administrative services of a social nature in the territorial community in the conditions of decentralization are analyzed, namely the mechanism of interaction of authorized officials of executive bodies of local councils, officials of centers of administrative services and social protection bodies on the appointment of various types of social benefits; introduction of a mechanism for providing administrative services of a social nature to residents of all territorial communities with the use of electronic document management. It was emphasized that the conclusion of agreements on cooperation of territorial communities will provide an opportunity to create joint centers for the provision of administrative services and remote workplaces in territorial communities that are not administrative centers. It is concluded that in order to improve the provision of administrative services of a social nature in territorial communities, it is necessary to speed up the process of connecting all territorial communities to the PC "IIS" Social Community "and connect all front and back offices by relying on rural, urban , the mayor of the duty to take appropriate decisions, and it is advisable to further implement the cooperation of territorial communities in the provision of administrative services of a social nature by concluding agreements on the establishment of a joint center for the provision of administrative services.
- ДокументОсобливості правового регулювання права на цивільну вогнепальну зброю за законодавством Республіки Польща(Аналітично-порівняльне правознавство, 2025) Галус Олена Олександрівна; Гаврік Роман ОлександровичВ науковій статті авторський колектив провів наукове дослідження досвіду правового регулювання права на цивільну вогнепальну зброю за законодавством Республіки Польща. У науковій статті вказано, що право на цивільну вогнепальну зброю забезпечує належну реалізацію та захист конституційного права людини на життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і особисту безпеку. В статті зазначається, що право на володіння цивільною вогнепальною зброєю у Республіці Польща було легалізоване раніше, ніж це було зроблено в інших європейських державах – у 1919 році і стосувалося можливості придбання, зберігання та використання вогнепальної зброї, кулеметів, гармат та їх частин, комплектуючих, патронів, куль, інших складових, що використовуються для цього виду зброї, з будь-якою метою (в тому числі з метою особистої оборони) за умови погодження із поліцейськими та військовими органами. Чинне правове регулювання права на цивільну вогнепальну зброю здійснюється відповідно до Закону Республіки Польща «Про зброю та боєприпаси» від 21 травня 1999 року. Цим законом визначені правила видачі та анулювання дозволів на володіння вогнепальною зброєю (у формі ліцензії та реєстраційної картки), перелік зброї, що відноситься до категорії, що може бути у володінні та користуванні цивільних осіб, перелік цілей та підстав надання дозволу на володіння та користування зброєю цивільними особами, особливості реєстрації зброї, медичного та психологічного обстеження осіб, які бажають придбати зброю, правила придбання, реєстрації, зберігання, розпорядження та здачі на зберігання зброї та боєприпасів, транспортування територією Республіки Польща та ввезення зброї та боєприпасів з-за кордону та їх вивезення за кордон, а також правила володіння зброєю та боєприпасами іноземцями, відповідальність за невиконання правил, встановлених законом. Зокрема, до цивільної зброї закон відносить як окремі види вогнепальної зброї, так і пневматичну зброю, а також інструменти та пристрої, використання яких може загрожувати життю або здоров’ю, в тому числі: зброя ближнього бою, причому перелік зброї що дозволена для використання є різною залежно від цілей, що декларувалися особою при подачі заяви про надання дозволу на володіння та використання зброї. In the scientific article, the authors conducted a scientific study of the experience of legal regulation of the right to civilian firearms under the legislation of the Republic of Poland. The scientific article indicates that the right to civilian firearms ensures the proper implementation and protection of the constitutional human right to life and health, honor and dignity, inviolability and personal security. The article notes that the right to possess civilian firearms in the Republic of Poland was legalized earlier than it was done in other European states - in 1919 and concerned the possibility of acquiring, storing and using firearms, machine guns, cannons and their parts, components, cartridges, bullets, other components used for this type of weapon, for any purpose (including for the purpose of personal defense) subject to agreement with the police and military authorities. The current legal regulation of the right to civilian firearms is carried out in accordance with the Act of the Republic of Poland «On Weapons and Ammunition» of May 21, 1999. This law defines the rules for issuing and revoking permits for possession of firearms (in the form of a license and registration card), a list of weapons that belong to the category that may be owned and used by civilians, a list of purposes and grounds for granting permits for possession and use of weapons by civilians, features of weapon registration, medical and psychological examination of persons wishing to purchase weapons, rules for the acquisition, registration, storage, disposal and deposit of weapons and ammunition, transportation within the territory of the Republic of Poland and the import of weapons and ammunition from abroad and their export abroad, as well as the rules for the possession of weapons and ammunition by foreigners, liability for failure to comply with the rules established by law. In particular, the law includes as civilian weapons both certain types of firearms and pneumatic weapons, as well as tools and devices, the use of which may threaten life or health, including melee weapons, and the list of weapons permitted for use varies depending on the purposes declared by the person when submitting an application for permission to own and use weapons.
- ДокументОсобливості реалізації права на цивільну вогнепальну зброю відповідно до законодавства Чеської республіки(Економіка. Фінанси. Право, 2025) Буханевич Олександр Миколайович; Гаврік Роман Олександрович; Галус Олена ОлександрівнаУ статті проведено дослідження досвіду правового регулювання права на цивільну вогнепальну зброю за законодавством Чеської Республіки. Зазначено, що вперше право на цивільну вогнепальну зброю в Чехії легалізовано відповідно до Указу 1852 р., яким передбачався дозвільний порядок володіння, користування та торгівлі зброєю. Також у статті проаналізовано чинне законодавство, яким встановлено категорії зброї, володіння та користування якою потребує отримання ліцензії, реєстрації або повідомлення органів поліції, права та обов’язки особи, яка володіє зброєю, зокрема в частині її носіння поза житловим приміщенням. The paper conducted a scientific study of the experience of legal regulation of the right to civilian firearms under the legislation of the Czech Republic. The paper states that for the first time the right to civilian firearms in the Czech Republic was legalized in accordance with the Decree of 1852, which provided for a permit procedure for the possession, use and trade of weapons. The Decree prohibited certain types of weapons for possession, use and trade, and a permit was required for the possession, carrying and transportation of weapons (and the possession permit did not grant the right to carry weapons or transport them, for which a separate permit was required). The Decree did not clearly define the grounds for granting a permit to possess weapons, but it contained an exhaustive list of grounds for granting a permit to carry weapons. The current Law "On Weapons and Ammunition" of 2024 does not contain grounds for possession, carrying and transportation of weapons. To exercise the right to a civilian firearm, a person must obtain a license and meet the following criteria: have a place of residence in the Czech Republic, have reached the age of 15 (in some cases, 21), be fully legally capable, be fit in terms of health, not be held criminally liable for an intentional criminal offense or a criminal offense committed through negligence in connection with the handling of weapons, ammunition, ammunition or explosives, have professional qualifications for the possession and use of weapons, which are verified by professional competence testing or a commission exam. The law grants the right not only to possess weapons, but also to carry them. Weapons must be carried concealed, with certain exceptions (carrying weapons on the premises of the firearms license holder, at a shooting range or in another clearly defined area where the weapon is handled with the consent of its owner, while performing activities in a cinema or theater, reenactments of historical battles or similar events or commemorative events, training or instruction in the use of weapons, sports shooting, hunting). In such a case, the person has the right to transport an unloaded weapon to the location of the relevant event or activity.
- ДокументПраво на інформацію про діяльність органів публічної влади: окремі теоретико-правові аспекти(Економіка. Фінанси. Право, 2021) Івановська Алла Миколаївна; Галус Олена Олександрівна; Рижук Ірина ВолодимирівнаВиявлено, що право на інформацію про діяльність органів публічної влади пов’язане із більш загальним конституційним правом кожного вільно збирати, зберігати й поширювати інформацію будь-яким законним способом. Важливою гарантією, яка забезпечує реалізацію права громадян на інформацію про діяльність органів публічної влади є принцип транспарентності, визначальними ознаками якого є такі поняття, як прозорість, відкритість, гласність, публічність, підзвітність. Зроблено висновок, що забезпечення реалізації права на інформацію про діяльність публічної влади покладається саме на органи публічної влади, які зобов’язані забезпечити належний доступ до повної та об’єктивної інформації про свою діяльність. It is found that the right to information about the activities of public authorities is linked to the more general constitutional right of everyone to freely collect, store and disseminate information in any lawful manner. The analyzed law is subject to international and domestic rules governing the right of access to information in general. At the same time, this right is regulated in great detail by special regulations that establish additional guarantees. An important guarantee that ensures the realization of the right of citizens to information about the activities of public authorities is the principle of transparency, which applies in many democracies around the world. The principle of transparency is manifested, firstly, in the fact that public authorities are obliged to inform the public about their activities, and secondly, every member of society has the appropriate right to receive such information, and the level of access to information about activities of public authorities is very important. Forms of exercising the right to information about the activities of public authorities, taking into account the peculiarities of legal regulation, are divided into passive and active. The passive form presupposes that the citizen himself gets acquainted with the information about the activity of the public authority, which duty is to make it public. An active form of exercising this right involves direct appeals of citizens or their groups to public authorities with requests to provide relevant information. It is concluded that ensuring the exercise of the right to information about the activities of public authorities is the key to building a democratic state governed by the rule of law and relies on public authorities, which are obliged to create all conditions for public participation in the adoption of legal acts by these bodies and to provide adequate access to complete and objective information about their activities.
- ДокументСутність права на цивільну вогнепальну зброю як гарантії конституційного права на захист життя та здоров'я особи(Сутність права на цивільну вогнепальну зброю як гарантії конституційного права на захист життя та здоров'я особи, 2025) Буханевич Олександр Миколайович; Галус Олена Олександрівна; Гаврік Роман ОлександровичВ науковій статті авторський колектив провів наукове дослідження сутності права на цивільну вогнепальну зброю як гарантії конституційного права на захист життя та здоров'я особи. У науковій статті вказано, що в Конституції України прямо не зазначається про право цивільної особи захищати своє життя та здоров'я шляхом застосування вогнепальної зброї, хоча кримінальне законодавство допускає застосування зброї з метою протидії посяганню у разі вчинення іншою особою кримінального правопорушення. На сьогодні в Україні легалізовано лише придбання, зберігання та носіння мисливської нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної, холодної, охолощеної зброї, а також володіння та застосування вогнепальної зброї для відсічі збройної агресії російської федерації проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України. Право на цивільну вогнепальну зброю (у разі прийняття однойменного законопроєкту) – це право фізичної особи (громадянина України, а також іноземця чи особи без громадянства, які постійно проживають на території України) на набуття, володіння, відчуження, носіння, транспортування, ремонт, утилізацію зброї, віднесеної до категорії цивільної вогнепальної, а також бойових припасів, а також конструктивно схожих зі зброєю та бойовими припасами виробів, їх придбання чи відчуження (в тому числі шляхом купівлі-продажу, дарування чи спадкування, нагородження), передачу (в тому числі третім особам), колекціонування, експонування, ввезення в Україну чи вивезення за межі території України, застосування такої зброї та боєприпасів з метою захисту власного життя, здоров'я і власності, а також життя, здоров’я і власності інших осіб в стані необхідної оборони або крайньої необхідності, відповідні права суб’єктів господарської діяльності щодо виготовлення та реалізації згаданої зброї та боєприпасів. Реалізація права на цивільну вогнепальну зброю може здійснюватися відповідно до законодавства, яким урегульовані питання обігу цивільної вогнепальної зброї у дозвільному порядку суб’єктами, віднесеними до носіїв даного права. Право на цивільну вогнепальну зброю є гарантією конституційного права фізичної особи на захист життя та здоров’я (в частині права на застосування зброї із зазначеною метою), однак повинно розглядатися як самостійне право фізичної чи юридичної особи. In the scientific article, the authors conducted a scientific study of the essence of the right to civilian firearms as a guarantee of the constitutional right to protect the life and health of an individual. The scientific article indicates that the Constitution of Ukraine does not directly mention the right of a civilian to protect his life and health by using firearms, although criminal legislation allows the use of weapons to counter encroachment in the event of another person committing a criminal offense. Today, only the acquisition, storage and carrying of hunting rifled, smooth-bore weapons, pneumatic, cold, blunt weapons, as well as the possession and use of firearms to repel armed aggression of the Russian Federation against persons committing armed aggression against Ukraine are legalized in Ukraine. The right to civilian firearms (in the event of the adoption of the draft law of the same name) is the right of an individual (a citizen of Ukraine, as well as a foreigner or stateless person permanently residing in the territory of Ukraine) to acquire, possess, dispose of, carry, transport, repair, dispose of weapons classified as civilian firearms, as well as ammunition, as well as products structurally similar to weapons and ammunition, their acquisition or disposal (including by purchase and sale, donation or inheritance, awarding), transfer (including to third parties), collection, exhibition, import into Ukraine or export outside the territory of Ukraine, use such weapons and ammunition to protect one's own life, health and property, as well as the life, health and property of other persons in a state of necessary defense or extreme necessity, the corresponding rights of economic entities regarding the manufacture and sale of the aforementioned weapons and ammunition. The right to civilian firearms may be exercised in accordance with the legislation regulating the circulation of civilian firearms in a licensing procedure by entities classified as holders of this right. The right to civilian firearms is a guarantee of the constitutional right of an individual to protect life and health (in terms of the right to use weapons for the specified purpose), but should be considered as an independent right of an individual or legal entity.
- ДокументТеоретико-правові питання визначення понять «діджиталізація», «цифровізація» та «цифрова трансформація» та їх роль у діяльності органів публічної адміністрації, що надають адміністративні послуги(Право і суспільство, 2024) Гаврік Роман Олександрович; Івановська Алла Миколаївна; Галус Олена ОлександрівнаВ науковій статті проведено наукове дослідження визначення понять «діджиталізація», «цифровізація» та «цифрова трансформація», їх ролі у діяльності органів публічної адміністрації, що надають адміністративні послуги. Зазначено, що поняття «діджиталізація» у наукових джерелах визначається через категорії: діджитизації (оцифрування інформації, що належить органу публічної адміністрації або використовується ним); цифровізації його діяльності; особливого соціального явища, соціокультурного феномену, що спричиняє послідовні цифрові трансформації, в тому числі й у діяльності органів публічної адміністрації, що надають адміністративні послуги; проникнення цифрових технологій в усі сфери діяльності органів публічної адміністрації, що надають адміністративні послуги з метою оптимізації процесів їх надання та покращення комунікаційної взаємодії між цими органами; процесу, трансформації, змін у публічному управлінні та процесі надання адміністративних послуг, що зумовлюють більш широке використання цифрових технологій, переведення адміністративних послуг в електронний формат, мінімізацію контакту заявника з органом публічної адміністрації у адміністративних провадженнях. Поняття «діджиталізація» та «цифровізація» визначаються як схожі поняття, хоча діджиталізація є ширшим поняттям, яке включає як процес діжитизації (оцифрування), цифрової трансформації, змін у публічному управлінні та процесі надання адміністративних послуг, що зумовлюють більш широке використання цифрових технологій, і власне – явища більш широкого використання електронних технологій у діяльності органів публічної адміністрації, а цифровізація має вужче значення – передусім як інтеграція цифрових технологій у повсякденне життя суспільства (в цьому контексті поняття «цифровізація» та «діджиталізація» співпадають), а також як власне процес цифрової трансформації діяльності органів публічної адміністрації щодо надання ними адміністративних послуг. Адміністративно-правове регулювання цифровізації надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до положень Законів України «Про адміністративні послуги», «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг», а також нормативно-правових актів, якими визначені особливості створення електронних сервісів окремих органів публічної адміністрації, особливості використання електронно-комунікаційних систем у діяльності органів публічної адміністрації, що надають адміністративні послуги, цифровізація процесів подання документів для надання адміністративної послуги. The scientific article contains a scientific study of the definition of the concepts of “digitalization”, “digitization” and “digital transformation”, their role in the activities of public administration bodies that provide administrative services. It is noted that the concept of “digitalization” in scientific sources is defined through the categories: digitization (digitization of information owned by a public administration body or used by it); digitalization of its activities; a special social phenomenon, a sociocultural phenomenon that causes consistent digital transformations, including in the activities of public administration bodies that provide administrative services; the penetration of digital technologies into all areas of activity of public administration bodies that provide administrative services in order to optimize the processes of their provision and improve communication interaction between these bodies; the process, transformation, changes in public administration and the process of providing administrative services that lead to a wider use of digital technologies, the transfer of administrative services to an electronic format, and the minimization of the applicant’s contact with the public administration body in administrative proceedings. The concepts of “digitalization” and “digitization” are defined as similar concepts, although digitalization is a broader concept that includes both the process of digitization (digitization), digital transformation, changes in public administration and the process of providing administrative services that lead to a wider use of digital technologies, and actually the phenomenon of a wider use of electronic technologies in the activities of public administration bodies, while digitalization has a narrower meaning - primarily as the integration of digital technologies into the everyday life of society (in this context, the concepts of “digitization” and “digitization” coincide), as well as the actual process of digital transformation of the activities of public administration bodies in providing administrative services. Administrative and legal regulation of the digitalization of the provision of administrative services is carried out in accordance with the provisions of the Laws of Ukraine “On Administrative Services”, “On Peculiarities of the Provision of Public (Electronic Public) Services”, as well as regulatory legal acts that determine the features of the creation of electronic services of individual public administration bodies, the features of the use of electronic communication systems in the activities of public administration bodies that provide administrative services, and the digitalization of document submission processes for the provision of administrative services.