Перегляд за Автор "Владовська Катерина Петрівна"
Зараз показуємо 1 - 12 з 12
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументАдміністративно-правові засади організації публічної служби в органах управління Державної прикордонної служби України(Економіка. Фінанси. Право, 2022) Івановська Алла Миколаївна; Владовська Катерина ПетрівнаУ статті виконано наукове дослідження адміністративно-правових засад організації публічної служби в органах управління Державної прикордонної служби України. Визначено, що публічна служба в органах управління Державної прикордонної служби України є особливим видом публічної служби – т. зв. «публічною службою у правоохоронних органах» і має як загальні ознаки публічної служби, притаманні усім видам публічної служби загалом і службі у правоохоронних органах зокрема, так і специфічні ознаки. In the paper, a scientific study of the administrative and legal foundations of public service organization in the authorities of the State Border Guard Service of Ukraine was conducted. The scientific article states that public service in the authorities of the State Border Guard Service of Ukraine is a special type of public service - the so-called "public service in law enforcement agencies" and has as general features of public service inherent in all types of public service in general and service in law enforcement agencies in particular, as well as specific ones, inherent only to the public service in the authorities of the State Border Guard Service of Ukraine. The authors came to the conclusion that public service in the authorities of the State Border Guard Service of Ukraine has the following features: military character; special law enforcement purpose; relations with the participation of the personnel of the authorities of the State Border Guard Service of Ukraine are implemented for the purpose of protecting and protecting the interests of society and the state, therefore, by their nature, they are not only managerial, but also protective and protective relations of a power-subordination nature; are implemented, if necessary, with the help of legal coercion and even by using special means and weapons, since their objects are the most significant interests of society and the state; the official powers of the personnel of the authorities of the State Border Guard Service of Ukraine are embodied in specific legal relations in the process of observing the principles and implementing measures of the border policy; a clearer system of legislation regarding the regulation of this type of service, primarily represented by the regulatory acts of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine; the presence in the structure of both units that directly carry out the tasks of protecting and protecting the state border (state border protection bodies, border service departments, etc.), and bodies that primarily have control and management functions (the Administration of the State Border Guard Service of Ukraine, regional offices).
- Документ. Взаємодія державної влади і місцевого самоврядування в Україні: проблеми становлення та напрямки вдосконалення(Науковий вісник Ужгородського Національного університету, 2024) Владовська Катерина Петрівна; Мельник С. Р.В останні десятиліття в Україні відбуваються значні зміни в системі управління, спрямовані на підвищення ефективності органів влади та зміцнення ролі місцевих громад. В статті ґрунтовно досліджено історичну еволюцію взаємодії між органами державної влади та місцевого самоврядування в Україні, приділяючи особливу увагу сучасним процесам децентралізації, які розпочалися після Революції Гідності 2014 року. Децентралізація стала однією з ключових реформ спрямованих на модернізацію системи управління, оптимізацію розподілу ресурсів та повноважень, а також на зміцнення ролі місцевих громад. Це великий крок на шляху до демократичного розвитку та модернізації державного управління. Однак, аналіз свідчить, що реалізація цієї реформи су проводжується численними проблемами. Для пошуку ефективних рішень розв’язання визначених проблем здійснюється порівняльний аналіз українського та канадського досвіду. Канада, маючи довготривалу історію місцевого самоврядування, стала прикладом ефективної децентралізованої моделі управління. Український досвід децентралізації, попри певні досягнення, залишається на етапі формування. Значні успіхи включають створення об’єднаних територіальних громад (ОТГ), передачу фінансових ресурсів на місцевий рівень та покращення інфраструктури в окремих регіонах. Водночас виявлені недоліки свідчать про необхідність вдосконалення законодавчої бази, посилення прозорості розподілу ресурсів, а також активізації залучення громадян до процесів управління. Одним із ключових аспектів є розвиток інституту місцевого самоврядування, що потребує не тільки законодавчих змін, а й зміцнення кадрового потенціалу на місцевому рівні, незалежно від того, необхідно сприяти розвитку партнерських відносин між центральною та місцевою владою для забезпечення більш ефективного управління ресурсами та підвищення якості надання публічних послуг. Сучасні процеси децентралізації стали поверненням до традицій місцевого самоврядування, адаптованих до потреб незалежної України. Вони враховують історичний досвід та міжнародну практику, що дозволяє створювати більш гнучку та ефективну систему управління, яка здатна реагувати на виклики сьогодення In recent decades, significant changes have been taking place in the governance system in Ukraine, aimed at increasing the efficiency of government bodies and strengthening the role of local communities. The article thoroughly examines the historical evolution of interaction between state authorities and local self-government in Ukraine, paying special attention to modern decentralization processes that began after the Revolution of Dignity in 2014. Decentralization has become one of the key reforms aimed at modernizing the governance system, optimizing the distribution of resources and powers, and strengthening the role of local communities. This is a major step towards democratic development and modernization of public administration. However, the analysis shows that the implementation of this reform is accompanied by numerous problems. To find effective solutions to the identified problems, a comparative analysis of the Ukrainian and Canadian experiences is carried out. Canada, with a long history of local self-government, has become an example of an effective decentralized management model. The Ukrainian experience of decentralization, despite certain achievements, remains at the formation stage. Significant successes include the creation of united territorial communities (UTCs), the transfer of financial resources to the local level, and the improvement of infrastructure in certain regions. At the same time, the identified shortcomings indicate the need to improve the legislative framework, increase the transparency of resource allocation, and increase citizen involvement in management processes. To enhance local self-government, we need to strengthen local capacities and foster partnerships between central and local authorities to improve resource management and public service quality. Modern decentralization in Ukraine is a revival of local self-government, adapted to contemporary needs and drawing on historical and international experience. It aims to create a more agile and efficient management system capable of addressing current challenges.
- ДокументДо питання про правову природу поняття «публічна служба» у законодавстві України та в адміністративно-правовій доктрині(Аналітично-порівняльне правознавство, 2022) Владовська Катерина ПетрівнаВ науковій статті авторка провела наукове дослідження огляд законодавчих та доктринальних основ визначення поняття «публічна служба», формування на цій основі власного визначення публічної служби, його змісту та визначальних рис. Визначено, що основними критеріями для визначення публічної служби, її відділення від корпоративної та громадської служб, є: реалізація в результаті відповідної трудової діяльності осіб, які обіймають відповідні посади у структурах державного та комунального сектору завдань та функцій держави та органів місцевого самоврядування; врегулювання змісту та особливостей такої діяльності Конституцією України та законами України (вони не можуть бути врегульовані актом корпоративного утворення або громадської організації, а локальне регулювання публічної служби має другорядний характер). На підставі вище викладеного наукового дослідження законодавчих та доктринальних основ визначення поняття «публічна служба» автор зазначає на тому, що поняття «публічна служба» у своєму сутнісному наповненні є ширшим, ніж термін «державна служба»: якщо до державної служби відноситься адміністративна та спеціалізована служба, в тому числі служба у правоохоронних органах та військових формуваннях, то до публічної служби додатково відноситься служба на політичних, в тому числі виборних посадах, служба у корпоративних утвореннях та громадських формуваннях, за умови делегування їм повноважень державних органів або органів місцевого самоврядування відповідно до положень законів України. Розглядаючи поняття публічної служби можна визначити його як специфічну діяльність політичних та адміністративних суб’єктів, в межах якої відбувається реалізація завдань та функцій публічного характеру, тобто таких які стосуються прав та інтересів спільноти – населення держави, адміністративно-територіальної одиниці, певної соціальної групи або територіальної громади, яка здійснюється на засадах фінансування відповідної діяльності за кошти державного чи місцевого бюджету; публічна служба, за винятком політичної, здійснюється на професійній та політично нейтральній основі, її формування відбувається на підставі адміністративно-правового акту призначення або виборів. In the scientific article the author conducted a scientific review of the legislative and doctrinal foundations of the definition of «public service», the formation on this basis of its own definition of public service, its content and defining features. It is determined that the main criteria for determining public service, its separation from corporate and public services is: implementation as a result of relevant employment of persons holding relevant positions in the structures of the state and municipal sector tasks and functions of the state and local governments; regulation of the content and features of such activities by the Constitution of Ukraine and laws of Ukraine (they cannot be regulated by an act of corporate formation or public organization, and local regulation of public service is of a secondary nature). Based on the above research on the legal and doctrinal basis of the definition of «public service», the author notes that the concept of «public service» in its essence is broader than the term «civil service»: if the civil service includes administrative and specialized service , including service in law enforcement agencies and military formations, the public service additionally includes service in political, including elected positions, service in corporate formations and public formations, subject to the delegation of powers of state bodies or local self-government bodies in accordance with the provisions of the laws of Ukraine. Considering the concept of public service can be defined as a specific activity of political and administrative entities, within which the implementation of tasks and functions of a public nature, ie those concerning the rights and interests of the community - the population of the state, administrative-territorial unit, a certain social group or territorial community, which is carried out on the basis of financing the relevant activities from the state or local budget; public service, except political, carried out on a professional and politically neutral basis, its formation takes place on the basis of an administrative act of appointment or election
- ДокументОскарження рішень у справах щодо проходження публічної служби як прояв реалізації конституційного права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень(Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, 2024) Гаврік Роман Олександрович; Владовська Катерина ПетрівнаУ науковій статті авторський колектив провів наукове дослідження змісту оскарження рішень у справах щодо проходження публічної служби як прояву реалізації конституційного права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень. Автори вказують, що право на оскарження рішень у справах щодо проходження публічної служби є проявом реалізації конституційного права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень. В результаті звернення особи, яка має статус публічного службовця, здійснюється захист її прав та законних інтересів, які випливають із правовідносин публічної служби. При цьому, право на оскарження рішень у справах щодо проходження публічної служби є правом не лише на подання відповідного адміністративного позову у разі порушення, невизнання або оспорювання права, що випливає із правовідносин публічної служби, а й правом на справедливий судовий розгляд поданого адміністративного позову і правом на задоволення висунутих вимог, якщо їх визнано обґрунтованими, тобто проявом реалізації конституційного права не лише на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, а й конституційного права на судовий захист. Реалізація права на оскарження рішень у справах щодо проходження публічної служби зумовлює можливість вирішення у судовому порядку спорів про зарахування окремих періодів діяльності на посадах публічного службовця до вислуги років, що дає право на відповідну пенсію, на одержання щомісячної надбавки за вислугу років; виплату грошового забезпечення, в тому числі: про виплату надбавки у розмірі, іншому, ніж встановлено наказом суб’єкта владних повноважень; про притягнення до дисциплінарної відповідальності; про оцінювання результатів службової діяльності, в тому числі питання скасування результатів такого оцінювання, викладеному у висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності, а також наказів, що прийняті на підставі скасування відповідного висновку. В перших двох випадках здійснюється оскарження протиправної бездіяльності щодо незарахування відповідних періодів службової діяльності до таких, які дають право на пенсію чи відповідну надбавку, або щодо несвоєчасного встановлення та невиплати позивачу надбавки за кожний рік стажу державної служби, в двох інших – оскарження рішень, якими порушено права публічного службовця. In the scientific article, the authors conducted a scientific study of the content of appealing decisions in cases of public service as a manifestation of the implementation of the constitutional right to appeal in court decisions, actions or inaction of subjects of public authority. The authors indicate that the right to appeal decisions in cases of public service is a manifestation of the implementation of the constitutional right to appeal in court decisions, actions or inaction of subjects of public authority. As a result of the appeal of a person who has the status of a public servant, his rights and legitimate interests arising from the legal relations of public service are protected. At the same time, the right to appeal decisions in cases of public service is not only the right to file a corresponding administrative claim in the event of violation, non-recognition or challenge of the right arising from the legal relationship of public service, but also the right to a fair trial of the filed administrative claim and the right to satisfy the claims made, if they are recognized as justified, that is, a manifestation of the implementation of the constitutional right not only to appeal in court decisions, actions or inaction of subjects of public authority, but also the constitutional right to judicial protection. The implementation of the right to appeal decisions in cases of public service makes it possible to resolve in court disputes about the inclusion of certain periods of activity in public service positions in the length of service, which gives the right to an appropriate pension, to receive a monthly seniority bonus; payment of monetary benefits, including: payment of a bonus in an amount other than that established by the order of the subject of public authority; on bringing to disciplinary responsibility; on the assessment of the results of official activity, including the issue of canceling the results of such assessment, set out in the conclusion on the assessment of the results of official activity, as well as orders adopted on the basis of canceling the relevant conclusion. In the first two cases, an appeal is made against unlawful inaction regarding the failure to include the relevant periods of official activity in those that give the right to a pension or a corresponding allowance, or regarding the untimely establishment and non-payment to the plaintiff of an allowance for each year of civil service experience, in the other two - an appeal against decisions that violated the rights of a public servant.
- ДокументПравова природа та класифікація принципів публічної служби у адміністративно-правовій доктрині(Правовий часопис Донбасу, 2022) Владовська Катерина ПетрівнаУ науковій статті проведено дослідження правової природи та видів принципів публічної служ би та визначення власного переліку принципів, притаманних публічній службі загалом. На підставі проведеного дослідження в науковій статті встановлено, що в адміністративно-правовій доктрині наявна дискусія щодо видів та змісту принципів публічної служби, однак спільним є їх групування на конституційні принципи, принципи, визначені окремими законами, якими визначені особливості здійснення окремих видів публічної служби або публічної служби в окремих органах державної влади; особливою є класифікація принципів публічної служби на загальні та процедурні (останні мають специфіку залежно від виду органу державної влади чи місцевого самоврядування, правоохоронного органу або військового формування). Така дискусія викликана зокрема й тим, що єдиного переліку принципів публічної служби у законодавстві України немає, а ті, які вказані у окремих законах, часто суперечать одне одному за змістовим наповненням. Можна виділити такі принципи публічної служби: дотримання конституційних принципів верховенства права, законності, пріоритету прав і свобод людини та громадянина, гуманізму та соціальної справедливості в діяльності публічної служби; професійності, політичної нейтральності та стабільності адміністративної служби; прозорості і відкритості публічної служби; добро чесності публічної служби; патріотизму та публічності публічної служби; єдності правових і організаційних основ публічної служби; клієнтоорієнтованості та ефективності публічної служби у разі надання адміністративних послуг населенню; громадського та державного контролю за публічною службою; об’єктивного інформування суспільства про діяльність публічних службовців; інші принципи, які специфічні для конкретного виду публічної служби, державного органу, органу місцевого самоврядування, правоохоронного органу або військового формування. In the scientific article the scientific research of the legal nature and types of principles of public service and definition of the own list of the principles inherent in public service as a whole is carried out. On the basis of the conducted research in the scientific article it is established that in the administrative legal doctrine has a discussion on the types and content of principles of public service, but common is their grouping into constitutional principles, principles defined by separate laws, which determine the features of certain types of public service or public service in certain public authorities; special is the classification of the principles of public service into general and procedural (the latter have specifics depending on the type of public authority or local government, law enforcement or military formation). This discussion is caused in particular by the fact that there is no single list of principles of public service in the legislation of Ukraine, and those which are specified in separate laws often contradict each other on semantic filling. The following principles of public service can be distinguished: observance of the constitutional principles of the rule of law, legality, priority of human and civil rights and freedoms, humanism and social justice in public service activities; professionalism, political neutrality and stability of the administrative service; transparency and openness of public service; integrity of public service; patriotism and publicity of public service; unity of legal and organizational bases of public service; customer orientation and efficiency of public service in providing administrative services to the population; public and state control over the public service; objective informing the public about the activities of public servants; other principles that are specific to a particular type of public service, public authority, local government, law enforcement or military formation
- ДокументПравові аспекти визначення та захисту прав іноземців та осіб без громадянства, які підлягають видворенню відповідно до Директиви 2008/115/ЕС та законодавства держав-членів Європейського Союзу(Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2025) Гаврік Роман Олександрович; Владовська Катерина ПетрівнаВ науковій статті авторський колектив провів наукове дослідження правових аспектів визна- чення та захисту прав іноземців та осіб без громадянства, які підлягають видворенню відповід- но до Директиви 2008/115/ЕС та законодавства держав-членів Європейського Союзу. У науковій статті вказано, що в країнах Європейського Союзу порядок здійснення затримання та вислання регулюється з одного боку, Директивою 2008/115/ЕС Європейського Парламенту та Європейської Ради від 16 грудня 2008 р. «Про загальні стандарти і процедури, що підлягають застосуванню в державах-членах до повернення незаконно перебуваючих громадян третіх країн», з іншого – на- ціональним законодавством, яке може доповнювати положення Директиви про повернення, од- нак не повинні суперечити їй, і Угодами про реадмісію між Європейським Союзом та третіми країнами. Директива про повернення визначає вимоги до рішень про повернення і, за доречно- сті, рішень про заборону в’їзду та рішень про видворення, підстави для незастосування рішення про видворення, особливості видворення неповнолітніх, порядок застосування та терміни рішень про заборону в’їзду, основні гарантії, які застосовуються до затриманих осіб, в тому числі до неповнолітніх без супроводу та сімей з неповнолітніми. Латвійський закон «Про імміграцію» передбачає позасудовий порядок прийняття рішення про примусове видворення (представником прикордонного підрозділу), яке одночасно зумовлює заборону в’їзду, а також закріплює особливу рису проведення примусового видворення – моніторинг за його проведенням з боку омбудсмена. Польське міграційне законодавство також визначає зв’язок між прийнятим рішенням про приму- сове видворення (у формі «вимушеного зобов’язання», яке виконується самостійно та за власний рахунок) та забороною в’їзду. Примусове видворення за німецьким міграційним законодавством визначає його застосування на підставі рішення суду у випадках, якщо іноземець не виконав зо- бов’язання протягом встановленого строку, а також якщо іноземний громадянин, затриманий у зв’язку з несанкціонованим перетином зовнішнього кордону Європейського Союзу. In the scientific article, the authors conducted a scientific study of the legal aspects of determining and protecting the rights of foreigners and stateless persons subject to expulsion in accordance with Directive 2008/115/EC and the legislation of the Member States of the European Union. The scientific article indicates that in the countries of the European Union, the procedure for detention and expulsion is regulated, on the one hand, by Directive 2008/115/EC of the European Parliament and of the European Council of 16 December 2008 «On common standards and procedures for returning illegally staying third-country nationals», on the other hand, by national legislation, which may supplement the provisions of the Return Directive, but must not contradict it, and by Readmission Agreements between the European Union and third countries. The Return Directive defines the requirements for return decisions and, where appropriate, entry ban decisions and expulsion decisions, the grounds for non-application of an expulsion decision, the specificities of expulsion of minors, the procedure for the application and time limits of entry ban decisions, the main safeguards applicable to detained persons, including unaccompanied minors and families with minors. The Latvian Immigration Act provides for an extrajudicial procedure for the adoption of a decision on forced expulsion (by a representative of the border guard unit), which simultaneously entails an entry ban, and also establishes a special feature of the implementation of forced expulsion – monitoring of its implementation by the Ombudsman. Polish migration legislation also defines the link between the adopted decision on forced expulsion (in the form of a «forced obligation», which is fulfilled independently and at one’s own expense) and the entry ban. Forced expulsion under German migration law determines its application on the basis of a court decision in cases where a foreigner has failed to fulfill his obligations within the established period, as well as if a foreign citizen is detained in connection with an unauthorized crossing of the external border of the European Union.
- ДокументПравові аспекти вирішення адміністративних справ у скороченому провадженні(Проблеми сучасних трансформацій, 2025) Гаврік Роман Олександрович; Владовська Катерина ПетрівнаВ науковій статті авторський колектив провів наукове дослідження правових аспектів вирішення адміністративних справ у скороченому провадженні. У науковій статті встановлено, що вирішення адміністративних справ у скороченому провадженні відбувається через механізм вирішення та розгляду термінових адміністративних справ. Спільним для адміністративних справ, що розглядаються у скороченому провадженні є: а) застосування скорочених строків подання адміністративного позову, апеляційного оскарження рішення, прийнятого у скороченому провадженні, вирішення справи судом першої та апеляційної інстанції; б) різні підходи до визначення предметної та інстанційної адміністративної юрисдикції; в) здійснення повідомлень учасників справи про подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи через направлення тексту повістки, заяв по суті справи до електронного кабінету, а за його відсутності - електронною поштою, якщо така відома суду; г) спрощений перелік заяв по суті справи – ними є лише позовна заява та відзив; д) можливість звернення до негайного виконання цілого ряду рішень, ухвалених у скороченому провадженні; е) закритий розгляд справи без повідомлення відповідача у справах за зверненням СБУ щодо включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності; є) відсутність можливості касаційного оскарження для рішень, ухвалених у скороченому провадженні, за винятком справ за позовами у спорах, що виникають у зв’язку із реалізацією права на свободу мирних зібрань, справ щодо тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, окремих справ за адміністративними позовами з міграційних питань, справ щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа; ж) вирішення справи за правилами спрощеного позовного провадження, а у випадках відсутності задоволених клопотань учасників процесу про вирішення справи у судовому засіданні, ініціативи суду на проведення судового засідання, неявки сторін у судовому засіданні – у письмовому провадженні. In the scientific article, the authors conducted a scientific study of the legal aspects of resolving adminis-trative cases in summary proceedings. The scientific article establishes that the resolution of administrative cases in summary proceedings occurs through the mechanism for resolving and considering urgent admin-istrative cases. Common to administrative cases considered in summary proceedings are: a) the application of shortened terms for filing an administrative claim, appealing a decision made in summary proceedings, resolving the case by the court of first and appellate instance; b) different approaches to determining sub-ject and instance administrative jurisdiction; c) notification of the participants in the case about the filing of a statement of claim and the date, time and place of consideration of the case by sending the text of the summons, statements on the merits of the case to the electronic office, and in its absence - by e-mail, if the court knows such; d) a simplified list of statements on the merits of the case - they are only the statement of claim and the response; e) the possibility of applying for immediate execution of a number of decisions adopted in summary proceedings; f) closed consideration of the case without notifying the defendant in cases upon the application of the SBU to include individuals, legal entities and organizations in the list of persons associated with the conduct of terrorist activities; g) the absence of the possibility of cassation appeal for decisions adopted in summary proceedings, with the exception of cases on claims in disputes arising in con-nection with the exercise of the right to freedom of peaceful assembly, cases on temporary restrictions on the right of citizens of Ukraine to drive a vehicle during mobilization, cases on decisions, actions or inaction of a state executive service body, a private executor, individual cases on administrative claims on migra-tion issues, cases on the implementation of state regulation, supervision and control in the media sector; g) resolution of the case according to the rules of simplified claim proceedings, and in cases of absence of satisfied requests of the participants in the process to resolve the case in a court session, the court’s initia-tive to hold a court session, or failure of the parties to appear at the court session - in written proceedings. Key words: administrative proceedings; forms of administrative proceedings; simplified proceedings; expedit-ed proceedings; abbreviated proceedings; urgent administrative cases; electoral disputes.
- ДокументПравові засади звернення до суду в інтересах інших осіб органів публічної влади та посадових осіб та їх участі у справах про правопорушення, що пов’язані з корупцією, вчинені публічними службовцями(Економіка, фінанси, право, 2022) Івановська Алла Миколаївна; Владовська Катерина ПетрівнаУ статті досліджено правові засади звернення до суду в інтересах інших осіб органів публічної влади та посадових осіб та їхньої участі у справах про правопорушення, що пов’язані з корупцією, вчинені публічними службовцями. Автори дійшли висновку, що у межах реалізації своїх повноважень суб’єктами таких звернень є Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор та Національне агентство з питань запобігання корупції, з питань представництва інтересів інших осіб у справах про правопорушення, що пов’язані з корупцією, вчинені публічними службовцями такими органами є Спеціалізована антикорупційна прокуратура та Національне агентство із питань запобігання корупції
- ДокументПрикладні аспекти вирішення судом адміністративних справ щодо притягнення суб'єктів міграційних правопорушень до відповідальності(Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, 2025) Гаврік Роман Олександрович; Владовська Катерина ПетрівнаВ науковій статті авторський колектив провів наукове дослідження прикладних аспектів вирішення судом адміністративних справ щодо притягнення суб'єктів міграційних правопорушень до відповідальності. У науковій статті вказано, що здійснення таких заходів юридичної відповідальності за вчинення іноземцем чи особою без громадянства міграційного правопорушення як примусове повернення, примусове видворення, реадмісія, скорочення строку тимчасового перебування на території України та заборона в’їзду на територію України відбувається міграційними та прикордонними підрозділами, а в окремих випадках – органами Служби безпеки України. Примусове видворення іноземця чи особи без громадянства здійснюється відповідним міграційним, прикордонним підрозділом, підрозділом служби безпеки на підставі прийнятого ними рішення, при цьому за своєю правовою природою примусове видворення є інститутом міграційного права, непоіменоване у Кодексі України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення, правовий наслідок вчинення іноземцем чи особою без громадянства міграційного правопорушення. Виходячи із судової практики, можемо констатувати, що примусове видворення є можливим у разі ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Рішення про примусове видворення повинне забезпечувати необхідний баланс між несприятливим наслідками для прав, свобод та інтересів іноземця і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення, а втручання у його права по відношенню до тих цілей, на досягнення яких прийнято спірне рішення повинне бути пропорційним. При цьому, обставини воєнного стану, викликані повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, у разі наявності реальної загрози для життя, здоров`я, безпеки та свободи іноземця чи особи без громадянства, унеможливлюють здійснення примусового видворення. У разі формального застосування положень міграційного законодавства при прийнятті рішення про примусове видворення без доведення, що перебування іноземця на території України без підтвердження відповідного права уповноваженими органами, до того ж діяльність яких у відповідному напрямку в умовах воєнного стану обмежена, не призводить до порушення прав та інтересів громадян України, є підставою для визнання такого рішення протиправним та його скасування. In the scientific article authors conducted a scientific study of applied aspects of the court's resolution of administrative cases regarding the holding of subjects of migration offenses accountable. The scientific article indicates that the implementation of such measures of legal liability for the commission of a migration offense by a foreigner or a stateless person as forced return, forced expulsion, readmission, reduction of the period of temporary stay in the territory of Ukraine and prohibition of entry into the territory of Ukraine is carried out by migration and border units, and in some cases - by the bodies of the Security Service of Ukraine. The forced expulsion of a foreigner or a stateless person is carried out by the relevant migration, border unit, security service unit on the basis of the decision made by them, while by its legal nature, forced expulsion is an institution of migration law, an administrative penalty not named in the Code of Ukraine on Administrative Offenses, a legal consequence of the commission of a migration offense by a foreigner or a stateless person. Based on case law, we can state that forced expulsion is possible in case of evasion of departure after the decision on return has been made or there are reasonable grounds to believe that a foreigner or a stateless person will evade the execution of such a decision. The decision on forced expulsion must ensure the necessary balance between the adverse consequences for the rights, freedoms and interests of a foreigner and the goals that this decision is aimed at achieving, and the interference with his rights in relation to those goals that the disputed decision was made to achieve must be proportional. At the same time, the circumstances of martial law caused by the full-scale invasion of the Russian Federation into the territory of Ukraine, in the event of a real threat to the life, health, security and freedom of a foreigner or a stateless person, make it impossible to carry out forced expulsion. In the case of formal application of the provisions of migration legislation when making a decision on forced expulsion without proving that the stay of a foreigner on the territory of Ukraine without confirmation of the relevant right by authorized bodies, whose activities in the relevant direction are limited under martial law, does not lead to a violation of the rights and interests of citizens of Ukraine, this is grounds for recognizing such a decision as unlawful and its cancellation.
- ДокументПрикладні питання вирішення справ про правопорушення, що пов’язані з корупцією, а також участі антикорупційних органів у адміністративному судочинстві як напрямку запобігання та протидії корупції(Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2025) Гаврік Роман Олександрович; Владовська Катерина ПетрівнаВ науковій статті авторський колектив провів наукове дослідження прикладних питань вирішення справ про правопорушення, що пов’язані з корупцією, а також участі антикорупційних органів у адміністративному судочинстві як напрямку запобігання та протидії корупції. У статті проаналізовано судову практику і зроблено висновок про участь антикорупційних органів в адміністративному судочинстві як відповідачів в таких категоріях адміністративних справ: про визнання протиправною бездіяльності Національного агентства з питань запобігання корупції у правовідносинах, в яких вона виступає органом, що проводить адміністративне розслідування у справах про адміністративні правопорушення, пов’язаних з корупцією; про визнання протиправних рішень, дій, бездіяльності Національного агентства з питань запобігання корупції з питань, що не стосуються притягнення особи до відповідальності за правопорушення, пов’язане з корупцією або оскарження рішення про таке притягнення; про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Національного антикорупційного бюро України, прийнятих у правовідносинах публічної служби. Проаналізовано судову практику і встановлено види адміністративних справ за позовами до Національного агентства з питань запобігання корупції з питань, що не стосуються притягнення особи до відповідальності за правопорушення, пов’язане з корупцією або оскарження рішення про таке притягнення. Встановлено, що такими є справи щодо оскарження рішень Національного агентства про внесення відомостей відносно особи до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення; про проведенні моніторингу способу його життя; про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також бездіяльності Національного агентства щодо ненадання інформації за запитом про інформацію, дій Національного агентства щодо визначення юридичної особи публічного права або щодо витребування документів та інформації. Також визначено територіальну адміністративну юрисдикцію справ за позовами про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Національного агентства з питань запобігання корупції. In the scientific article, the authors conducted a scientific study of applied issues of resolving cases of corruption-related offenses, as well as the participation of anti-corruption bodies in administrative proceedings as a direction of preventing and countering corruption. The article analyzed judicial practice and concluded on the participation of anti-corruption bodies in administrative proceedings as defendants in the following categories of administrative cases: on recognizing as unlawful the inaction of the National Agency for the Prevention of Corruption in legal relations in which it acts as a body conducting an administrative investigation in cases of administrative offenses related to corruption; on recognizing as unlawful decisions, actions, inaction of the National Agency for the Prevention of Corruption on issues that do not relate to bringing a person to justice for a corruption-related offense or appealing a decision on such bringing; on recognizing as unlawful decisions, actions or inaction of the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, adopted in legal relations of the public service. The judicial practice was analyzed and the types of administrative cases on claims to the National Agency for the Prevention of Corruption on issues that do not concern bringing a person to justice for an offense related to corruption or appealing a decision on such bringing. It was established that such are cases on appealing decisions of the National Agency on entering information about a person into the Unified State Register of Persons Who Committed Corruption or Corruption-Related Offenses; on monitoring his lifestyle; on the results of a full check of the declaration of a person authorized to perform state or local government functions, as well as the inaction of the National Agency on failure to provide information upon a request for information, actions of the National Agency on determining a legal entity under public law or on requesting documents and information. The territorial administrative jurisdiction of cases on claims on recognizing decisions, actions or inaction of the National Agency for the Prevention of Corruption as unlawful has also been determined.
- ДокументРетроспектива конституційно-правового регулювання публічної служби в Україні(Економіка. Фінанси. Право, 2024) Владовська Катерина ПетрівнаПроведено дослідження історії розвитку конституційно-правового регулювання публічної служби в Україні. Зокрема, досліджено зміст таких документів, як Конституція Пилипа Орлика 1710 р., конституційні документи УНР, ЗУНР, Української Держави, УРСР, Конституцію України 1996 р. у контексті вивчення історичного розвитку законодавства України про публічну службу. Зроблено висновок, що з прийняттям Конституції України публічна служба вперше перестала бути інститутом суто державного управління, а поруч із державною службою на рівні Конституції закріплено муніципальну та мілітаризовану службу. The paper presents a study of the history of the development of constitutional and legal regulation of public service in Ukraine, starting from the appearance of the first sources of constitutional law, which regulated the basic principles of the activities of public servants, the organization and conduct of public service, to the present day. During the existence of the Kievan princely state, the Kingdom of Rus' (Galician-Volyn Principality) and in the later period - the Grand Duchy of Lithuania and Rus', the regulatory and legal acts that regulated the legal status of public servants were not acts of constitutional law. The first codified constitutional document of Ukrainian origin that legally regulated public service was the draft Constitution of Pylyp Orlyk in 1710, which introduced the election of officials, as well as elements of accountability for the activities of public servants. During the existence of Ukrainian national states during 1917-1921, there were attempts to constitutionally regulate the public service, including a combination of the principles of control over local self-government and the independence of its employees; the possibility of admission to the public service of citizens of other states, as well as selection for public service positions on the principle, first of all, of professionalism, and not of national or political color, elements of competitive selection for public service positions were provided. At the constitutional level in the Soviet period, the right of citizens of the Ukrainian SSR to appeal the actions of officials, state and public bodies was provided for, as well as the fact that complaints must be considered in the manner and within the time limits established by law; actions of officials committed in violation of the law, with excess of authority and which infringe on the rights of citizens may be appealed to court in the manner established by law (in the absence of legislative support for this constitutional provision). The 1996 Constitution established certain principles for the organization and implementation of public service: the rule of law, the priority of human and citizen rights and freedoms, professionalism, political neutrality and stability of public service, equal access to public service, public and state control over public service, and also established, alongside state public service, other types of public service - service in the Armed Forces of Ukraine and other military formations and service in local government bodies.
- ДокументТеоретико-правові та прикладні аспекти здійснення судо вого контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах(Аналітично-Порівняльне правознавство, 2025) Гаврік Роман Олександрович; Владовська Катерина ПетрівнаВ науковій статті авторський колектив провів наукове дослідження теоретико-правових та прикладних аспектів здійснення судового контролю за виконанням судових рішень у адміністративних справах. У науковій статті вказано, що судовий контроль за діяльністю публічної адміністрації здійснюється як під час вирішення адміністративної справи судом, так і при виконанні рішення адміністративного суду, яким задоволено адміністративний позов та застосовано відповідні способи захисту права чи законного інтересу, що було порушено оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. При цьому, судовий контроль за виконанням судового рішення у адміністративних справ здійснюється у двох формах: а) зобов’язування суб’єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення; б) визнання протиправним рішення, дії, бездіяльність суб’єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення у адміністративній справі. Реформування інституту судового контролю за виконанням судових рішень у адміністративних справах в Україні, проведене в листопаді 2024 року, стосувалося передусім питань визначення форми заяви учасника справи про зобов’язання подати звіт про виконання судового рішення; встановлення обов’язковості здійснення судового контролю у пенсійних та соціальних адміністративних справах; більш чіткого визначення процедури розгляду судом заяви про зобов’язання подати звіт про виконання судового рішення; визначення процедури розгляду звіту про виконання судового рішення та порядку ухвалення рішень за наслідками відповідних процедур. У інших державах судовий контроль за виконанням судових рішень у адміністративних справах передусім здійснюється через оцінку судом рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень на предмет їх спрямованості на виконання судового рішення і через застосування санкцій до суб’єкта, уповноваженого здійснювати виконання судового рішення (штрафу чи сплати компенсаційних виплат на користь фізичної особи), а також через видання адміністративного акта, який зобов’язаний видати орган публічної адміністрації відповідно до рішення суду, самим судом, у разі невиконання судового рішення у адміністративній справі. In the scientific article, the authors conducted a scientific study of the theoretical, legal and applied aspects of judicial control over the execution of court decisions in administrative cases. The scientific article indicates that judicial control over the activities of public administration is carried out both during the resolution of an administrative case by a court and during the execution of a decision of an administrative court, which satisfied an administrative claim and applied appropriate methods of protecting a right or legitimate interest that was violated by the contested decision, action or inaction of a subject of public authority. At the same time, judicial control over the execution of a court decision in administrative cases is carried out in two forms: a) obliging a subject of public authority to submit a report on the execution of a court decision; b) recognizing as unlawful the decision, action, or inaction of a subject of public authority committed in execution of a court decision in an administrative case. The reform of the institution of judicial control over the execution of court decisions in administrative cases in Ukraine, carried out in November 2024, primarily concerned the issues of determining the form of a case participant’s application for an obligation to submit a report on the execution of a court decision; establishing the obligation to carry out judicial control in pension and social administrative cases; more clearly defining the procedure for considering by the court an application for an obligation to submit a report on the execution of a court decision; determining the procedure for considering a report on the execution of a court decision and the procedure for making decisions based on the results of the relevant procedures. In other states, judicial control over the execution of court decisions in administrative cases is primarily carried out through the court’s assessment of the decisions, actions or inaction of the subject of public authority for their purpose of executing the court decision and through the application of sanctions to the subject authorized to execute the court decision (fine or payment of compensation payments in favor of an individual), as well as through the issuance of an administrative act, which the public administration body is obliged to issue in accordance with the court decision, by the court itself, in case of non-execution of the court decision in an administrative case.