Перегляд за Автор "Владовська Катерина Петрівна"
Зараз показуємо 1 - 9 з 9
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументАдміністративно-правові засади організації публічної служби в органах управління Державної прикордонної служби України(Економіка. Фінанси. Право, 2022) Івановська Алла Миколаївна; Владовська Катерина ПетрівнаУ статті виконано наукове дослідження адміністративно-правових засад організації публічної служби в органах управління Державної прикордонної служби України. Визначено, що публічна служба в органах управління Державної прикордонної служби України є особливим видом публічної служби – т. зв. «публічною службою у правоохоронних органах» і має як загальні ознаки публічної служби, притаманні усім видам публічної служби загалом і службі у правоохоронних органах зокрема, так і специфічні ознаки.
- Документ. Взаємодія державної влади і місцевого самоврядування в Україні: проблеми становлення та напрямки вдосконалення(Науковий вісник Ужгородського Національного університету, 2024) Владовська Катерина Петрівна; Мельник С. Р.В останні десятиліття в Україні відбуваються значні зміни в системі управління, спрямовані на підвищення ефективності органів влади та зміцнення ролі місцевих громад. В статті ґрунтовно досліджено історичну еволюцію взаємодії між органами державної влади та місцевого самоврядування в Україні, приділяючи особливу увагу сучасним процесам децентралізації, які розпочалися після Революції Гідності 2014 року. Децентралізація стала однією з ключових реформ спрямованих на модернізацію системи управління, оптимізацію розподілу ресурсів та повноважень, а також на зміцнення ролі місцевих громад. Це великий крок на шляху до демократичного розвитку та модернізації державного управління. Однак, аналіз свідчить, що реалізація цієї реформи су проводжується численними проблемами. Для пошуку ефективних рішень розв’язання визначених проблем здійснюється порівняльний аналіз українського та канадського досвіду. Канада, маючи довготривалу історію місцевого самоврядування, стала прикладом ефективної децентралізованої моделі управління. Український досвід децентралізації, попри певні досягнення, залишається на етапі формування. Значні успіхи включають створення об’єднаних територіальних громад (ОТГ), передачу фінансових ресурсів на місцевий рівень та покращення інфраструктури в окремих регіонах. Водночас виявлені недоліки свідчать про необхідність вдосконалення законодавчої бази, посилення прозорості розподілу ресурсів, а також активізації залучення громадян до процесів управління. Одним із ключових аспектів є розвиток інституту місцевого самоврядування, що потребує не тільки законодавчих змін, а й зміцнення кадрового потенціалу на місцевому рівні, незалежно від того, необхідно сприяти розвитку партнерських відносин між центральною та місцевою владою для забезпечення більш ефективного управління ресурсами та підвищення якості надання публічних послуг. Сучасні процеси децентралізації стали поверненням до традицій місцевого самоврядування, адаптованих до потреб незалежної України. Вони враховують історичний досвід та міжнародну практику, що дозволяє створювати більш гнучку та ефективну систему управління, яка здатна реагувати на виклики сьогодення
- ДокументДо питання про правову природу поняття «публічна служба» у законодавстві України та в адміністративно-правовій доктрині(Аналітично-порівняльне правознавство, 2022) Владовська Катерина ПетрівнаВ науковій статті авторка провела наукове дослідження огляд законодавчих та доктринальних основ визначення поняття «публічна служба», формування на цій основі власного визначення публічної служби, його змісту та визначальних рис. Визначено, що основними критеріями для визначення публічної служби, її відділення від корпоративної та громадської служб, є: реалізація в результаті відповідної трудової діяльності осіб, які обіймають відповідні посади у структурах державного та комунального сектору завдань та функцій держави та органів місцевого самоврядування; врегулювання змісту та особливостей такої діяльності Конституцією України та законами України (вони не можуть бути врегульовані актом корпоративного утворення або громадської організації, а локальне регулювання публічної служби має другорядний характер). На підставі вище викладеного наукового дослідження законодавчих та доктринальних основ визначення поняття «публічна служба» автор зазначає на тому, що поняття «публічна служба» у своєму сутнісному наповненні є ширшим, ніж термін «державна служба»: якщо до державної служби відноситься адміністративна та спеціалізована служба, в тому числі служба у правоохоронних органах та військових формуваннях, то до публічної служби додатково відноситься служба на політичних, в тому числі виборних посадах, служба у корпоративних утвореннях та громадських формуваннях, за умови делегування їм повноважень державних органів або органів місцевого самоврядування відповідно до положень законів України. Розглядаючи поняття публічної служби можна визначити його як специфічну діяльність політичних та адміністративних суб’єктів, в межах якої відбувається реалізація завдань та функцій публічного характеру, тобто таких які стосуються прав та інтересів спільноти – населення держави, адміністративно-територіальної одиниці, певної соціальної групи або територіальної громади, яка здійснюється на засадах фінансування відповідної діяльності за кошти державного чи місцевого бюджету; публічна служба, за винятком політичної, здійснюється на професійній та політично нейтральній основі, її формування відбувається на підставі адміністративно-правового акту призначення або виборів.
- ДокументОскарження рішень у справах щодо проходження публічної служби як прояв реалізації конституційного права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень(Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, 2024) Гаврік Роман Олександрович; Владовська Катерина ПетрівнаУ науковій статті авторський колектив провів наукове дослідження змісту оскарження рішень у справах щодо проходження публічної служби як прояву реалізації конституційного права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень. Автори вказують, що право на оскарження рішень у справах щодо проходження публічної служби є проявом реалізації конституційного права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень. В результаті звернення особи, яка має статус публічного службовця, здійснюється захист її прав та законних інтересів, які випливають із правовідносин публічної служби. При цьому, право на оскарження рішень у справах щодо проходження публічної служби є правом не лише на подання відповідного адміністративного позову у разі порушення, невизнання або оспорювання права, що випливає із правовідносин публічної служби, а й правом на справедливий судовий розгляд поданого адміністративного позову і правом на задоволення висунутих вимог, якщо їх визнано обґрунтованими, тобто проявом реалізації конституційного права не лише на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, а й конституційного права на судовий захист. Реалізація права на оскарження рішень у справах щодо проходження публічної служби зумовлює можливість вирішення у судовому порядку спорів про зарахування окремих періодів діяльності на посадах публічного службовця до вислуги років, що дає право на відповідну пенсію, на одержання щомісячної надбавки за вислугу років; виплату грошового забезпечення, в тому числі: про виплату надбавки у розмірі, іншому, ніж встановлено наказом суб’єкта владних повноважень; про притягнення до дисциплінарної відповідальності; про оцінювання результатів службової діяльності, в тому числі питання скасування результатів такого оцінювання, викладеному у висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності, а також наказів, що прийняті на підставі скасування відповідного висновку. В перших двох випадках здійснюється оскарження протиправної бездіяльності щодо незарахування відповідних періодів службової діяльності до таких, які дають право на пенсію чи відповідну надбавку, або щодо несвоєчасного встановлення та невиплати позивачу надбавки за кожний рік стажу державної служби, в двох інших – оскарження рішень, якими порушено права публічного службовця.
- ДокументПравова природа та класифікація принципів публічної служби у адміністративно-правовій доктрині(Правовий часопис Донбасу, 2022) Владовська Катерина ПетрівнаУ науковій статті проведено дослідження правової природи та видів принципів публічної служ би та визначення власного переліку принципів, притаманних публічній службі загалом. На підставі проведеного дослідження в науковій статті встановлено, що в адміністративно-правовій доктрині наявна дискусія щодо видів та змісту принципів публічної служби, однак спільним є їх групування на конституційні принципи, принципи, визначені окремими законами, якими визначені особливості здійснення окремих видів публічної служби або публічної служби в окремих органах державної влади; особливою є класифікація принципів публічної служби на загальні та процедурні (останні мають специфіку залежно від виду органу державної влади чи місцевого самоврядування, правоохоронного органу або військового формування). Така дискусія викликана зокрема й тим, що єдиного переліку принципів публічної служби у законодавстві України немає, а ті, які вказані у окремих законах, часто суперечать одне одному за змістовим наповненням. Можна виділити такі принципи публічної служби: дотримання конституційних принципів верховенства права, законності, пріоритету прав і свобод людини та громадянина, гуманізму та соціальної справедливості в діяльності публічної служби; професійності, політичної нейтральності та стабільності адміністративної служби; прозорості і відкритості публічної служби; добро чесності публічної служби; патріотизму та публічності публічної служби; єдності правових і організаційних основ публічної служби; клієнтоорієнтованості та ефективності публічної служби у разі надання адміністративних послуг населенню; громадського та державного контролю за публічною службою; об’єктивного інформування суспільства про діяльність публічних службовців; інші принципи, які специфічні для конкретного виду публічної служби, державного органу, органу місцевого самоврядування, правоохоронного органу або військового формування.
- ДокументПравові засади звернення до суду в інтересах інших осіб органів публічної влади та посадових осіб та їх участі у справах про правопорушення, що пов’язані з корупцією, вчинені публічними службовцями(Економіка, фінанси, право, 2022) Івановська Алла Миколаївна; Владовська Катерина ПетрівнаУ статті досліджено правові засади звернення до суду в інтересах інших осіб органів публічної влади та посадових осіб та їхньої участі у справах про правопорушення, що пов’язані з корупцією, вчинені публічними службовцями. Автори дійшли висновку, що у межах реалізації своїх повноважень суб’єктами таких звернень є Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор та Національне агентство з питань запобігання корупції, з питань представництва інтересів інших осіб у справах про правопорушення, що пов’язані з корупцією, вчинені публічними службовцями такими органами є Спеціалізована антикорупційна прокуратура та Національне агентство із питань запобігання корупції
- ДокументПрикладні аспекти вирішення судом адміністративних справ щодо притягнення суб'єктів міграційних правопорушень до відповідальності(Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, 2025) Гаврік Роман Олександрович; Владовська Катерина ПетрівнаВ науковій статті авторський колектив провів наукове дослідження прикладних аспектів вирішення судом адміністративних справ щодо притягнення суб'єктів міграційних правопорушень до відповідальності. У науковій статті вказано, що здійснення таких заходів юридичної відповідальності за вчинення іноземцем чи особою без громадянства міграційного правопорушення як примусове повернення, примусове видворення, реадмісія, скорочення строку тимчасового перебування на території України та заборона в’їзду на територію України відбувається міграційними та прикордонними підрозділами, а в окремих випадках – органами Служби безпеки України. Примусове видворення іноземця чи особи без громадянства здійснюється відповідним міграційним, прикордонним підрозділом, підрозділом служби безпеки на підставі прийнятого ними рішення, при цьому за своєю правовою природою примусове видворення є інститутом міграційного права, непоіменоване у Кодексі України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення, правовий наслідок вчинення іноземцем чи особою без громадянства міграційного правопорушення. Виходячи із судової практики, можемо констатувати, що примусове видворення є можливим у разі ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Рішення про примусове видворення повинне забезпечувати необхідний баланс між несприятливим наслідками для прав, свобод та інтересів іноземця і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення, а втручання у його права по відношенню до тих цілей, на досягнення яких прийнято спірне рішення повинне бути пропорційним. При цьому, обставини воєнного стану, викликані повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, у разі наявності реальної загрози для життя, здоров`я, безпеки та свободи іноземця чи особи без громадянства, унеможливлюють здійснення примусового видворення. У разі формального застосування положень міграційного законодавства при прийнятті рішення про примусове видворення без доведення, що перебування іноземця на території України без підтвердження відповідного права уповноваженими органами, до того ж діяльність яких у відповідному напрямку в умовах воєнного стану обмежена, не призводить до порушення прав та інтересів громадян України, є підставою для визнання такого рішення протиправним та його скасування.
- ДокументРетроспектива конституційно-правового регулювання публічної служби в Україні(Економіка. Фінанси. Право, 2024) Владовська Катерина ПетрівнаПроведено дослідження історії розвитку конституційно-правового регулювання публічної служби в Україні. Зокрема, досліджено зміст таких документів, як Конституція Пилипа Орлика 1710 р., конституційні документи УНР, ЗУНР, Української Держави, УРСР, Конституцію України 1996 р. у контексті вивчення історичного розвитку законодавства України про публічну службу. Зроблено висновок, що з прийняттям Конституції України публічна служба вперше перестала бути інститутом суто державного управління, а поруч із державною службою на рівні Конституції закріплено муніципальну та мілітаризовану службу.
- ДокументТеоретико-правові та прикладні аспекти здійснення судо вого контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах(Аналітично-Порівняльне правознавство, 2025) Гаврік Роман Олександрович; Владовська Катерина ПетрівнаВ науковій статті авторський колектив провів наукове дослідження теоретико-правових та прикладних аспектів здійснення судового контролю за виконанням судових рішень у адміністративних справах. У науковій статті вказано, що судовий контроль за діяльністю публічної адміністрації здійснюється як під час вирішення адміністративної справи судом, так і при виконанні рішення адміністративного суду, яким задоволено адміністративний позов та застосовано відповідні способи захисту права чи законного інтересу, що було порушено оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. При цьому, судовий контроль за виконанням судового рішення у адміністративних справ здійснюється у двох формах: а) зобов’язування суб’єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення; б) визнання протиправним рішення, дії, бездіяльність суб’єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення у адміністративній справі. Реформування інституту судового контролю за виконанням судових рішень у адміністративних справах в Україні, проведене в листопаді 2024 року, стосувалося передусім питань визначення форми заяви учасника справи про зобов’язання подати звіт про виконання судового рішення; встановлення обов’язковості здійснення судового контролю у пенсійних та соціальних адміністративних справах; більш чіткого визначення процедури розгляду судом заяви про зобов’язання подати звіт про виконання судового рішення; визначення процедури розгляду звіту про виконання судового рішення та порядку ухвалення рішень за наслідками відповідних процедур. У інших державах судовий контроль за виконанням судових рішень у адміністративних справах передусім здійснюється через оцінку судом рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень на предмет їх спрямованості на виконання судового рішення і через застосування санкцій до суб’єкта, уповноваженого здійснювати виконання судового рішення (штрафу чи сплати компенсаційних виплат на користь фізичної особи), а також через видання адміністративного акта, який зобов’язаний видати орган публічної адміністрації відповідно до рішення суду, самим судом, у разі невиконання судового рішення у адміністративній справі.