Перегляд за Автор "Буханевич Олександр Миколайович"
Зараз показуємо 1 - 10 з 10
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументВиди пасивних доходів(Юридичний науковий електронний журнал, 2021) Буханевич Олександр Миколайович; Марцинкевич Віталій АнатолійовичСтаття присвячена дослідженню складу доходів фізичних осіб, які можуть бути охарактеризовані як пасивні. Уточнено, що пасивні доходи – це доходи, отримання яких не потребує постійної участі особи у їх створенні або які утворюються внаслідок операцій з раніше придбаними активами. Це такі доходи: проценти (відсотки), дивіденди, страхові виплати і відшкодування, роялті, інвестиційний прибуток та доходи від оренди (емфітевзису) нерухомого та рухомого майна. Виділено два наукових підходи до переліку доходів, які можуть бути віднесені до пасивних. Перший (вузький) підхід ґрунтується на включенні до складу пасивних доходів виключно доходів від фінансових активів (процентів, дивідендів, роялті та інших інвестиційних доходів). Другий (широкий) підхід передбачає зв’язок пасивних доходів не тільки з фінансовими інвестиціями, а й з рухомим та нерухомим майном. Піддано критиці включення до бази ПДФО доходів від спадщини та дарувань, оскільки за своєю правовою природою такі доходи є платою за безоплатний перехід права власності на майнові/немайнові права в результаті їх спадкування чи дарування. Уточнено, що фізична особа як власник належного майна може використовувати його для здійснення господарської та іншої діяльності, не забороненої законом, зокрема й передавати його за плату у володіння та користування іншим особам. Доведено, що законодавець встановлює особливості правового регулювання орендних відносин залежно від режиму майна – рухомого чи нерухомого, а також залежно від функціонального призначення (житлова, комерційна та виробнича сфери), в зв’язку з чим досліджено орендні відносини щодо окремих видів майна (будівлі або іншої капітальної споруди, земельної ділянки, транспортних засобів, житла). Розмежовано відносини у сфері оренди (найму, піднайму), емфітевзису нерухомого та рухомого майна та лізингу. Доведено, що доходи, які отримують фізичні особи від надання майна в оренду (емфітевзис), суборенду та житловий найм (піднайм) можна охарактеризувати як доходи від передачі майна в платне володіння та користування. За своєю природою такі доходи є пасивними, адже фізична особа, яка вклала кошти у придбання об’єктів рухомого та нерухомого майна, передаючи їх в тимчасове користування, отримує доходи, які не вимагають її участі в їх створенні. Що стосується доходів фізичних осіб, які були отримані в результаті лізингу, то такі доходи належать саме до активних доходів, що підтверджується правовою природою договору лізингу як змішаного договору, який укладається в межах комерційної (господарської) діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
- ДокументВійськові адміністрації та місцеві органи влади: правові аспекти розподілу повноважень в умовах воєнного стану(Правова позиція, 2023) Буханевич Олександр Миколайович; Забожчук Оксана ВолодимирівнаУ статті розглянуто повноваження військових адміністрацій та органів місцевої влади України в умовах воєн- ного стану. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю удосконалення діяльності військових адміністрацій з регулювання суспільних відносин в умовах збройної агресії проти України. Наукова новизна дослідження полягає в удосконаленні розуміння засад функціонування військових адміністрацій в сучасних умовах, а практична значущість – у встановленні взаємозв’язку між повноваженнями військових адміністрацій та повноваженнями відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Базою для дослідження стали напрацювання вітчизняних науковців у галузі взаємодії місцевих органів влади з військо- во-цивільними та військовими адміністраціями в особливий період, а також чинне законодавство України. У статті розглянуто складові органів місцевої влади, до яких належать місцеві державні адміністрації, а також сільські, селищні, міські ради з їх виконавчими органами та районні і обласні ради, які функціонують в межах місцевого самоврядування. Визначено основні засади утворення й функціонування військових адміністрацій, до яких належать необхідність наявності формальних правових підстав, тимчасовість їх діяльності, а також можливі територіальні обмеження щодо їх утворення. На підставі аналізу повноважень військових адміністрацій та органів місцевої влади доведено, що ці повноваження у багатьох випадках дублюються, але повноваження військових адміністрацій в питаннях забезпечення національної безпеки й оборони є ширшими, ніж подібні повноваження місцевих адміністрацій чи місцевих рад й виконавчих органів місцевого самоврядування. З метою удосконалення діяльності військових адміністрацій запропоновано включити до їх повноважень заходи з організації й забезпечення руху національного спротиву в межах громад й адміністративно-територіальних одиниць, в яких діють військові адміністрації. Подальші дослідження можливі за напрямами удосконалення класифікації повноважень військових адміністрацій та розроблення механізму їх взаємодії з органами місцевого самоврядування.
- ДокументДо питання про коло суб'єктів реалізації конституційного контролю(Юридичний науковий електронний журнал, 2021) Буханевич Олександр Миколайович; Івановська Алла МиколаївнаСтаття присвячена аналізу доктринальних позицій та практики правового регулювання у сфері кола суб’єктів реалізації конституційного контролю. Звертається увага на широкий підхід до розуміння конституційного контролю, відповідно до якого конституційним контролем називається діяльність компетентних державних органів (глави держави, парламенту, уряду, судів, спеціалізованих органів конституційного контролю) щодо забезпечення верховенства конституції в системі нормативних актів, її прямого безпосереднього впливу в діяльності суб’єктів суспільних відносин. З урахуванням наукових поглядів щодо визначення парламенту, глави держави та уряду в якості суб’єктів конституційного контролю та практики реалізації повноважень Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України зроблено висновок, що законодавчо визначене коло повноважень цих органів не дає можливості визначити їх як суб’єктів реалізації конституційного контролю, особливо з огляду на те, що обов’язок (чи право) здійснення конституційного контролю за такими органами прямо не передбачено жодною демократичною конституцією. Автори наголошують, що вищі органи державної влади володіють повноваженнями зі здійснення державного контролю, однак не мають реального впливу саме на визначення конституційності нормативно-правових актів та дій органів публічної влади. Наголошується, що широкий підхід до розуміння кола суб’єктів реалізації конституційного контролю є тотожним із колом суб’єктів правової охорони конституції, до яких, на думку авторів, належать вищі органи державної влади, які наділені відповідними влад ними повноваженнями, що дають можливість реально забезпечити верховенство конституції та стан конституційної законності в державі. На підставі проведеного дослідження зроблено висновок, що з погляду суб’єктів здійснення конституційний контроль слід розглядати у вузькому розумінні як діяльність судів системи судоустрою та спеціалізованих органів конституційного контролю, спрямовану на забезпечення верховенства конституції та конституційної законності в державі, забезпечення чіткого балансу між гілками влад, сприяння реалізації та захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина.
- ДокументДо питання про правову природу публічного контролю(Київський часопис права, 2021) Буханевич Олександр Миколайович; Івановська Алла МиколаївнаСтаття присвячена дослідженню правової природи публічного контролю, визначенню його характерних рис і видів. На основі аналізу доктринальних підходів до розуміння сутності контролю загалом і публічного контролю зокрема зроблено висновок, що публічний контроль потрібно розглядати в аспекті регулювання всієї публічної сфери життєдіяльності суспільства як систему організаційно-правових форм забезпечення законності в діяльності публічної адміністрації, як механізм забезпечення публічності й ефективності її діяльності. З урахуванням наукових поглядів щодо обсягу поняття «публічний контроль» із позиції суб’єктів його здійснення аргументовано доцільність виділення таких різновидів публічного контролю, як державний, муніципальний і громадський контроль. Стверджується, що державний контроль тією чи іншою мірою виконують усі державні органи з предметів свого відання, які мають право здійснювати контрольні повноваження або давати обов’язкові вказівки. З урахуванням широкого підходу до питання суб’єктів державного контролю залежно від органів які його здійснюють, визначено види державного контролю, а саме: контроль законодавчої влади, президентський контроль, контроль виконавчої влади, конституційний контроль, судовий контроль, контроль омбудсмена, фінансовий контроль, контроль центральних виборчих органів. Громадський контроль запропоновано розглядати як вияв волі громадян щодо актів і дій публічної адміністрації, який полягає в ефективній системі доступу громадськості до всіх аспектів діяльності держави й інститутів громадянського суспільства. Основними видами громадського контролю визначено: контроль, котрий здійснюється громадськими організаціями, громадські експертизи, громадські слухання. Муніципальний контроль визначено як діяльність від повідних органів місцевого самоврядування та їхніх голів, спрямована на забезпечення законності в роботі муніципальних органів і виконання ними завдань місцевого самоврядування. Обґрунтовується недоцільність виділення як окремого виду публічного контролю міжнародного на тій підставі, що контроль міжнародних організацій є інститутом міжнародного права, тоді як публічний контроль містить сукупність внутрішньо державних засобів і методів впливу на публічну адміністрацію та інститути громадянського суспільства. Наголошується, що публічний контроль є важливою функцією держави, реалізація якої сприяє забезпеченню законності в діяльності публічної адміністрації, реалізації та захисту прав і свобод громадян.
- ДокументКонституційний контроль як вид державного контролю: змістовно-функціональна характеристика(Публічне право, 2019) Буханевич Олександр Миколайович; Івановська Алла МиколаївнаУ статті проаналізовано сутність та функціональні особливості конституційного контролю як специфічного виду державно-правової діяльності, окреслено характерні риси конституційного контролю як виду державного контролю та визначено його основні завдання у сфері встановлення, підтримання, зміцнення і відновлення конституційного порядку. Характеризуючи конституційний контроль як вид державного контролю, автори виходили із наступних ознак державного контролю: відносини між контролюючим і підконтрольним і суб'єктом (підконтрольність), об'єкт державного контролю (законність та доцільність дій контрольованого), право органів державного контролю скасовувати рішення контрольованого. Визначено, що конституційний контроль має чітко виражений державно-правовий характер, оскільки є специфічною діяльністю державних органів, наділених спеціальною компетенцією, яка здійснюється за суворо визначеною процедурою і полягає у перевірці, виявленні, констатації та усуненні невідповідностей конституції законів, інших нормативних актів, а також дій (бездіяльності) органів публічної влади, організацій або громадських об'єднань та винесення на цій підставі рішень, що мають загальнообов'язковий і остаточний за своїм юридичними наслідками характер.
- ДокументКонституційний Суд України : до питання про місце в системі розподілу влад(Публічне право, 2020) Буханевич Олександр Миколайович; Івановська Алла МиколаївнаУ статті проаналізовано правову природу Конституційного Суду України, визначено особливості цього органу, які відрізняють його від судів системи судоустрою, а також визначено місце Конституційного Суду в системі поділу влади в Україні. Характеризуючи співвідношення правового статусу Конституційного Суду України та судів системи судоустрою, автори визначили такі відмінні риси: спеціальна система законодавства, що регулює порядок діяльності Конституційного Суду, відмінність у формуванні між судами системи судоустрою та Конституційним Судом, відмінності у процесуальних формах здійснення повноважень, різна предметна компетенція, відмінності в юридичній природі актів Конституційного Суду України та судів системи судоустрою. На підставі аналізу особливостей правової природи Конституційного Суду України визначено, що цей орган, організаційно і функціонально не входячи ні в одну з гілок влади, є гарантом ефективного функціонування системи поділу влади. Він знаходиться у сфері забезпечення державної організації в цілому, будучи органом держави, який, здійснюючи конституційний контроль, забезпечує реалізацію державної влади. Акцентується увага на тому, що для того, щоб ефективно реалізовувати функцію конституційного контролю і бути тим гарантом забезпечення балансу влади, Конституційний Суд України повинен знаходитися поза політичним впливом, його політична функція може і повинна здійснюватися тільки у формі конституційного контролю. Саме в цьому випадку позиція Конституційного Суду як органу, який здійснює державний контроль за станом конституційної законності, має правове значення і юридичні наслідки, обов'язкові для учасників конституційно-правових відносин. Незалежність Конституційного Суду України від сфери політики є однією із ключових передумов забезпечення верховенства Конституції України та реального поділу влади
- ДокументПринципи конституційного контролю як специфічного виду державного контролю: сутнісна характеристика(Наука і правоохорона, 2019) Буханевич Олександр Миколайович; Івановська Алла МиколаївнаСтаття присвячена дослідженню поняття принципів конституційного контролю як специфічного виду державно-правової діяльності та розкриттю змісту основних принципів організації та здійснення такого контролю, виходячи з його завдань у сфері встановлення, підтримання, зміцнення і відновлення конституційного порядку та забезпечення верховенства конституції держави. Визначено, що системоутворююче значення мають принципи верховенства права та законності, які є базисом правової регламентації суспільних відносин як у сфері державного контролю загалом, так і конституційного контролю зокрема.
- ДокументСучасні моделі оподаткування доходів осіб, що провадять незалежну професійну діяльність(Київський часопис права, 2023) Посторонко Євгеній Валерійович; Буханевич Олександр МиколайовичУ статті досліджені сучасні моделі оподаткування доходів, отриманих від провадження незалежної професійної діяльності, в європейських країнах, зокрема на прикладі індивідуальної адвокатської діяльності. Встановлено, що у різних країнах Європейського Союзу існують різні правила, що регулюють оподаткування незалежної професійної діяльності. В законодавстві досліджених нами країн така діяльність оподатковується не завжди за звичним нам податком на доходи фізичних осіб. У Великій Британії це здійснюється на підставі Закону про податки з доходів, а саме за податком на дохід фізич-них осіб (Personal Income Tax). Так само і в Данії, за законом про податки з доходів (Income Tax Act), але називають податком на прибуток. У Франції незалежна професійна діяльність оподатковується за тими ж правилами, що і діяльність усіх фізичних осіб. Проте французький законодавець створив особливості оподаткування для підприємців, які займаються незалежною професійною діяльністю. Останні можуть застосувати систему мікропідприємництва, відповідно до якої передбачено спрощену систему оподаткування та обліку. У Німеччині фізичні особи, які займаються незалежною професійною діяльніс-тю, повинні сплачувати податок на дохід, плюс додаткові соціальні внески, які покривають певні соціальні послуги, такі як медичне страхування та пенсійне забезпечення; у Франції також існують подібні правила оподаткування, але тут незалежні професіонали можуть використовувати спеціальні системи оподаткування, які дають знижку на податки для осіб з низьким доходом; у Великій Британії адвокати мають різні можливості для оптимізації податкових відрахувань, так як їхні доходи та витрати можуть бути досить різними залежно від їхньої практики та спеціалізації. Деякі адвокати можуть використовувати різні форми оподаткування, щоб зменшити свої податкові витрати. Також, у країнах Європейсько-го Союзу встановлений обов’язок реєструватися платником податку на додану вартість та сплачувати його. Підсумовано, що податковий тиск у досліджених країнах є вищим за той, який мають фізичні особи, що провадять незалежну професійну діяльність, в Україні. Однак у досліджених країнах (на відміну від України) незалежна професійна діяльність може застосовуватися як підприємницька. Платники податків, що, провадять таку діяльність можуть користуватися особливостями спрощених систем оподаткування та обліку. Також, залежно від рівня доходу до таких платників податків застосовуються різні за розміром ставки, тобто прогресивні (чим більший дохід, тим вища ставка). Проведене дослідження дає підстави вважати, що правильне оподаткування індивідуальної адвокатської діяльності допомагає забезпечити фінансову стабільність адвокатів та сприяє ефективному здійсненню їхньої професійної діяльності. Однак, важливо пам'ятати, що оподаткування не є самоціллю, а лише інструментом забезпечення економічної стабільності та розвитку держави.
- ДокументУмови виникнення зобов’язань з відшкодування моральної шкоди(Університетські наукові записки, 2019) Буханевич Олександр МиколайовичВизначаються особливості умов виникнення зобов’язань із відшкодування моральної шкоди та розроблення пропозицій й рекомендацій з цього питання. Вказано, що підставою відшкодування моральної шкоди є загальний (генеральний) делікт, закріплений у ст. 1167 ЦК України «Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду», а вихідними умовами — наявність моральної шкоди, протиправна поведінка завдавача, наявність при чинно-наслідкового зв’язку, вина. До ознак моральної шкоди віднесено такі: самостійна шкода, що може бути завдана поряд із майновою шкодою або без неї; не майнова шкода, оскільки внаслідок її завдання страждає немайнова сфера фізичної особи — психічне здоров’я; може виникати внаслідок порушення майнових або особистих немайнових прав і благ особи; є похідною від майнової шкоди та первісною в разі приниження честі, гідності та ділової репутації; виявляється через душевні страждання фізичної особи; моральну шкоду породжують лише істотні душевні страждання фізичної особи, а не будь-яке хвилювання чи звичайна неприємність, що не спричиняє істотного впливу на життя, діяльність і поведінку людини; компенсація моральної шкоди має майновий характер. Обов’язковою умовою виникнення зобов’язань із відшкодування моральної шкоди є наявність моральної шкоди. При цьому слід застосовувати презумпцію моральної шкоди в разі порушення всіх особистих немайнових прав і благ фізичної особи, а не лише окремих. Обґрунтовано, що компенсація моральної шкоди завжди по винна мати майновий характер, оскільки вона становить само стійний захід цивільно-правової відповідальності, що має породжувати виникнення для правопорушника додаткових майнових втрат. Звернено увагу на те, що завдання моральної шкоди є проти правним тоді, коли порушується норма цивільного права та особисте немайнове чи майнове право фізичної особи, якщо її завдавач не був уповноважений на це. Протиправний характер і фор ми протиправної поведінки завдавача моральної шкоди (дія, без діяльність, рішення) залежать від видів порушень. Зазначено, що встановлення причинного зв’язку як зв’язку протиправного порушення цивільного права особи (причини) та настання моральної шкоди (наслідку) дозволяє з’ясувати: 1) факт наявності цивільного правопорушення; 2) суб’єкта відповідальності; 3) розмір компенсації моральної шкоди. Вихідною засадою застосування компенсації моральної шкоди є вина її завдавача, що означає суб’єктивне вираження ставлення особи до своїх протиправних діянь та їх наслідків. Для виникнення відповідальності за завдання моральної шкоди в окремих випадках має значення форма вини її завдавача.
- ДокументЦивільно-правовий захист особистих немайнових прав, що забезпечують приватність фізичної особи(Ірпінський юридичний часопис, 2019) Буханевич Олександр МиколайовичСтаття присвячена визначенню особливостей цивільно-правового захисту особистих немайнових прав, що забезпечують приватність фізичної особи. Встановлено, що для захисту особистих немайнових прав, що забезпечують приватність фізичної особи, можуть застосовуватися загальні та спеціальні способи. З’ясовано особливості застосування заходів цивільно-правової відповідальності за порушення таких прав.