Статті

Постійне посилання на фонд

https://irlykhuml.univer.km.ua/handle/123456789/26

Переглянути

Перегляд Статті за Автор "51. Семенюк-Прибатень А. В."

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Умисне знищення та пошкодження майна: осудність як ознака складу кримінального правопорушення
    (Юридичний науковий електронний журнал, Запорізький національний університет, 2022) 51. Семенюк-Прибатень А. В.
    Стаття присвячена поняттю осудності як ознаки суб’єкта складу кримінального правопорушення. Визначено, що осудність є кримінально-правовою категорією, яка характеризує психічний стан особи під час вчинення злочину, при якому у неї повністю збережена здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Встановлено основні критерії осудності, які відмежовують її від неосудності та обмеженої осудності, а саме можливість (здатність) повною мірою усвідомлювати характер своїх дій (бездіяльності), тобто усвідомлювати фактичну сторону та суспільну небезпечність свого діяння (іншими словами, коли здатність до усвідомленої діяльності збережена); можливість керувати своїми діями (бездіяльністю). Проаналізовано юридичний критерій осудності. Проаналізовано психологічний критерій осудності та охарактеризовано дві його ознаки, зокрема інтелектуальну (нездатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та вольову (нездатність особи керувати своїми діями (бездіяльністю). Досліджено один із різновидів осудності – обмежена осудність. Проаналізовано осудність особи та проблеми кваліфікації діяння при вчиненні особою злочину, передбаченого ст.ст. 194, 196 Кримінального кодексу України. Відзначено, що під час вчинення умисного чи необережного знищення чужого майна (як і під час вчинення будь-яких інших злочинів) стан осудності характеризується здатністю особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність), тобто правильне розуміння фактичних об’єктивних ознак цих злочинів (об’єкта, суспільно небезпечного діяння, обстановки, часу та місця, способу його вчинення, суспільно небезпечних наслідків); здатністю керувати своїми діями чи бездіяльністю, контролювати їх. Досліджено питання знищення чи пошкодження чужого майна шляхом підпалу особами, що страждають піроманією та вирішення питання осудності піроманів. Проаналізовано судові рішення, які були винесені судами щодо таких осіб. Так аналіз судової практики свідчить про те, що умисне знищення чи пошкодження майна (особливо шляхом підпалу) – це суспільно-небезпечне діяння, яке схильні вчиняти особи, що перебувають у стані неосудності чи обмеженої осудності. Зроблено висновок щодо кримінальної відповідальності піроманів як суб’єктів даного складу кримінального правопорушення