Теорія ігор і право
Ескіз недоступний
Дата
2025
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Філософські та методологічні проблеми права
Анотація
Статтю присвячено малодослідженим питанням застосування положень теорії ігор у праві.
Гра (в широкому розумінні) онтологічно вкорінена в антропологічній реальності та є похідною
культурного досвіду, який реалізовується у вигляді сукупності дій, свідомості й комунікації, виконує при
цьому моделювальну функцію в соціальній реальності. Доведено, що в умовах сучасної
міждисциплінарності цілком коректним для дослідження проблемних питань правової регуляції є
запозичення досягнень з інших сфер наукового знання (дослідження права на основі основних
положень теорії ігор у контексті логічного ланцюжка математика – економіка – право). Попри те, що
проблема міждисциплінарних методів у праві на сучасному етапі є актуальною, в межах вітчизняного
правознавства теорія ігор ще не набула широкого застосування. Теоретико-ігровий підхід є
перспективним методом аналізу правовідносин, оскільки теорія ігор корисна юриспруденції як метод
аналізу правовідносин, адже теоретико-ігровий підхід досліджує реальні конфліктні ситуації шляхом
побудови моделей, а потім виявляє закономірності, у яких полягає її прогностична функція. За
допомогою теорії ігор можна описати різноманітні ситуації в праві. Наразі в науковій спільноті немає
єдиного розуміння того, як теорію ігор можна застосовувати в праві, а тому існує вкрай мало
досліджень, присвячених пошуку сфер застосування теоретико-ігрового підходу. У цій статті
акцентовано на таких іграх в праві, як кооперативні/некооперативні, з нульовою/ненульовою сумою.
Висвітлено сутнісне наповнення основних структурних складників гри в праві (гравців – учасників
правовідносин, стратегій – сукупності дозволених/недозволених дій, виграшу – кінцевого результату)
та їх особливостей.
Опис
Теорія ігор у сучасному розумінні сформувалася в контексті класичної філософії гри як
онтологічної засади людської культури, але з
акцентуванням на питаннях економічної ефективності. Свого часу Л. Вітгеншейн, аналізуючи
багатогранний і складний феномен гри, зауважував, що гра онтологічно вкорінена в антропологічній реальності, гра є похідною від культурного досвіду, який здійснюється у вигляді складної
цілісності дій, свідомості й комунікації, але при
цьому гра виконує моделювальну роль у
соціальній реальності (Vithenshtein). Тобто гра є
одним зі способів формування соціальної реальності, що цілком відповідає традиційній концепції,
у межах якої гра завжди передбачає обмеження
простором, часом і правилами.
Теорія ігор досліджує як раціональні гравці
ухвалюють рішення, намагаючись максимізувати
власну вигоду за умови, що інші роблять те саме,
і передбачає наявність трьох основних складників: гравців, індивідів, які ознайомлені з
правилами; стратегії (сукупність дій, які здійснює
гравець) і виграшу (прибутку).