ДИФАМАЦІЙНЕ ПРАВО І СВОБОДА СЛОВА У ТРАНСКОРДОННОМУ КОНТЕКСТІ («ТРАНСКОРДОННА ДИФАМАЦІЯ»)
| dc.contributor.author | Вовк Вікторія Миколаївна, Крисак Андрій Васильович | |
| dc.date.accessioned | 2026-06-22T10:07:08Z | |
| dc.date.available | 2026-06-22T10:07:08Z | |
| dc.date.issued | 2025 | |
| dc.description | У цьому контексті актуальним є питання формування нових підходів до правового регулювання, здатних врахувати специфіку цифрового середовища, де взаємовідносини особи з іншими індивідами, суспільством, державою та глобальною спільнотою відбуваються в умовах постійної публічності, миттєвості обміну інформацією та підвищеної вразливості репутаційних інтересів. Насьогодні більшість національних законодавств залишає поза увагою комплексне врегулювання правовідносин, що виникають у соціальних мережах, оскільки відсутні уніфіковані міжнародно-правові принципи та стандарти у цій сфері. Це зумовлює фрагментарність правозастосовчої практики та значні труднощі при визначенні юрисдикції, застосування права та механізмів захисту прав користувачів. Зокрема, серед ключових проблем можна виділити: - захист прав інтелектуальної власності. Соціальні мережі стали головним майданчиком поширення контенту, що часто супроводжується порушенням авторських і суміжних прав. Наявні інструменти правового захисту залишаються малоефективними через транснаціональний характер правопорушень і складність ідентифікації порушника; - правове регулювання товарних знаків, реклами та електронної комерції. Використання брендів у комунікації користувачів та блогерів нерідко здійснюється поза межами законодавчо визначених процедур, що породжує численні колізії. Водночас розвиток інфлюенсер-маркетингу актуалізує питання добросовісності реклами, прозорості її маркування та відповідальності платформ за поширення комерційних повідомлень; - інформаційна безпека та захист персональних даних. Соціальні мережі акумулюють величезні обсяги персональної інформації, що створює ризики її неправомірного використання та витоків. Чинне законодавство більшості держав не забезпечує належного рівня превенції та контролю, а моделі саморегулювання платформ часто виявляються декларативними; - дифамація у соціальних мережах. Особливого значення набуває питання дифамації, адже специфіка цифрового середовища (швидкість поширення інформації, масовий характер аудиторії, анонімність користувачів) значно ускладнює захист честі, гідності та ділової репутації. Традиційні цивільноправові та кримінально-правові механізми не завжди пристосовані до особливостей цифрової комунікації, а судова практика різних держав демонструє суперечливі підходи – від визнання висловлювань у соціальних мережах формою гіперболи й суб’єктивної думки до суворого застосування принципів відповідальності за наклеп. Соціальні мережі формують специфічний простір спілкування, де різний рівень моральної культури учасників, відмінності у «цифровій поведінці» та різні цілі «присутності в мережі» нерідко призводять до порушення особистих немайнових прав окремих користувачів. | |
| dc.description.abstract | Стаття присвячена дослідженню проблематики дифамації у соціальних мережах як одного з найбільш дискусійних аспектів сучасних цивільного та інформаційного права. Підкреслюється, що дифамація, яка розглядається як порушення особистих немайнових прав особи (зокрема честі, гідності та права на приватне життя), нині залишається складним і проблемним питанням правового регулювання. Це зумовлено низкою факторів: відсутністю у більшості національних законодавств спеціалізованих норм «дифамаційного» права; стрімким розвитком інформаційно-комунікативних технологій та високою швидкістю поширення інформації; зміною форм і стилю комунікації у цифровому середовищі; а також розмитістю критеріїв, що дозволяють відмежувати оціночні судження від шкідливих тверджень, здатних завдати істотних репутаційних втрат фізичним або юридичним особам. Серед ключових проблем правової відповідальності за дифамацію в соціальних мережах виокремлюються: юридична невизначеність у порівнянні з правовідносинами, що виникають у сфері традиційних медіа; анонімність користувачів; покладення тягаря доказування на позивача; специфіка стилю цифрової комунікації, який характеризується неформальністю та відсутністю точності; динамічність поширення інформації без належної перевірки та критичного осмислення. Разом з тим, звертається увага на те, що поширена інформація не може бути кваліфікована як дифамація, якщо вона стосується питань суспільного інтересу; відображає об’єктивно значущі проблеми; ґрунтується на достовірних фактах або на фактах, які мали достатні підстави вважатися достовірними на момент їх поширення. Окремий акцент зроблено на аналізі американської практики правового регулювання дифамації в соціальних мережах, де напрацьовано значний масив судових прецедентів, що визначають баланс між правом на свободу слова та правом на захист репутації. | |
| dc.identifier.uri | https://irlykhuml.univer.km.ua/handle/123456789/2151 | |
| dc.publisher | Наукові інновації та передові технології | |
| dc.title | ДИФАМАЦІЙНЕ ПРАВО І СВОБОДА СЛОВА У ТРАНСКОРДОННОМУ КОНТЕКСТІ («ТРАНСКОРДОННА ДИФАМАЦІЯ») |
Файли
Контейнер файлів
1 - 1 з 1
Вантажиться...
- Назва:
- Дифамаційне право.pdf
- Розмір:
- 176.94 KB
- Формат:
- Adobe Portable Document Format
- Опис:
Ліцензійна угода
1 - 1 з 1
Вантажиться...
- Назва:
- license.txt
- Розмір:
- 1.71 KB
- Формат:
- Item-specific license agreed to upon submission
- Опис: