ЗБЕРЕЖЕННЯ І ЗАХИСТ ТРАДИЦІЙНИХ СІМЕЙНИХ ЦІННОСТЕЙ ЯК ФОРМА СОЦІАЛЬНОГО СЛУЖІННЯ ЦЕРКОВ І КОНФЕСІЙ УКРАЇНИ

Abstract

Досліджується феномен соціального служіння церков і конфесій України на ниві збереження і захисту традиційних сімейних цінностей. Зазначено, що нині, незважаючи на вкорінене в суспільстві розуміння цінності інституту сім’ї, пошани сімейних цінностей, у реальності спостерігаються тенденції його системної кризи. Значний потенціал у подоланні такої кризи можуть мати і нині демонструють церкви та конфесії нашої держави, зважаючи на їхній суттєвий духовний вплив на значну частину суспільства. Констатовано, що в українському контексті здійснюється міжконфесійна взаємодія на цій ниві, плідним є державно-конфесійне партнерство. Наведено приклади успішних міжконфесійних ініціатив, які мали загальнодержавний резонанс. Показано аспекти державно-конфесійної взаємодії. Акцентовано на активній персоніфікованій участі церков та конфесій України у процесах, спрямованих на збереження та захист сім’ї, популяризацію сімейних цінностей, їхній інституційній готовності до такої діяльності. Зазначено, що конфесійні ініціативи структуровані, набули чітких організаційних форм, різноманіття виявів. Наведено приклади успішних форматів реалізації соціального служіння, спрямованих на упередження викликів деструкції, які можуть негативно вплинути на шлюбно-сімейні відносини, а також форматів, які покликані мінімізувати, послабити, нівелювати вже наявні проблеми в сімейному житті. Йдеться про започаткування інформаційних ресурсів, видання посібників, створення спеціалізованих освітніх закладів; про духовні конференції, форуми, симпозіуми, фестивалі, марші; вишколи, сімейні табори відпочинку, родинні пікніки, квести, клуби, змагання; тренінги, кризове консультування, тематичні лекції, спеціальне навчання для служителів культу; організацію притулків, шелтерів, соціальних центрів тощо. Визначено, що в українському суспільстві утверджується думка про соціальне служіння церков та конфесій як важливу компоненту морального оздоровлення інституту родини. Констатовано, що соціальне служіння релігійних спільнот має неабиякі перспективи для подальшого утвердження та реалізації, зокрема в аспекті допомоги в подоланні постравматичного синдрому та реабілітації сім’ям учасників російсько-української війни; роботи з родинами, які втратили чоловіків/дружин/дітей внаслідок збройної агресії Російської Федерації; розвитку служіння в середовищі родин мігрантів; консолідації зусиль щодо впливу на вироблення комплексної державної політики, особливо щодо міграції; допомоги в реабілітації членів сімей з різноманітними видами узалежнень; подальшого залучення до популяризації традиційних сімейних цінностей.