Перегляд за Автор "Serdechna I."
Зараз показуємо 1 - 4 з 4
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументImplementation of subjective family rights.(Аналітично-порівняльне правознавство, 2023) Сердечна І.Л.; Serdechna I.У науковій статті авторка досліджує поняття, принципи та межі здійснення суб'єктивних сімейних прав. Визначено поняття здійснення сімейних прав як фактичні дії суб'єктів сімейних правовідносин, які полягають у розпорядженні своїми особистими немайновими та майновими суб'єктивними правами, що визначені нормами сімейного законодавства. Зазначено, що особливості здійснення прав суб'єктами сімейних правовідносин проявляються при визначенні моменту, з якого розпочнеться процес здійснення суб'єктивного права. Суб'єкти сімейних правовідносин здійснюють суб'єктивні права самостійно та на власний розсуд. При здійсненні сімейних прав суб'єкти правовідносин керуються загальнотеоретичними засадами, ідеями, які в науці отримали назву «принципи здійснення суб'єктивних прав». В дослідженні визначено принципи здійснення сімейних прав як основні ідеї, засади, на базі яких відбувається здійснення сімейних прав учасниками сімейних правовідносин. Авторка виділяє основні принципи здійснення суб'єктивних сімейних прав: 1) учасники сімейних правовідносин мають різноманітні суб'єктивні права; 2) права й обов'язки існують у зв'язку з сім'єю; 3) суб'єкти сімейних правовідносин здійснюють свої права вільно, на власний розсуд, не порушуючи при цьому прав, свобод та інтересів інших осіб; 4) суб'єкт сімейних правовідносин може і не здійснювати свого сімейного права; 5) при здійсненні сімейних суб'єктивних прав учасники правовідносин повинні додержуватись моральних засад суспільства; 6) здійснення сімейних прав може відбуватися залежно від характеру права одноразовими, періодичними діями або безперервною діяльністю. Важливе питання, яке потребує дослідження в контексті здійснення прав суб'єктами сімейних правовідносин є поняття «межі здійснення суб'єктивних прав». За загальним правилом, учасники сімейних правовідносин на власний розсуд розпоряджаються сімейними правами, однак це не вказує на наявність абсолютної свободи у їхніх діях. За умови коли учасники виходять за межі суб'єктивних сімейних прав, йде мова про зловживання правами.
- ДокументДитина з інвалідністю як учасник сімейних правовідносин(Наше право, 2025) Сердечна І.Л.; Serdechna I.Проблематика правового статусу дитини з інвалідністю в сімейних правовідносинах є надзвичайно актуальною в умовах посиленої уваги держави та суспільства до захисту вразливих категорій населення. Дитина з інвалідністю має особливі потреби у сфері виховання, догляду, забезпечення належних умов життя та реалізації своїх прав. Важливим є не лише законодавче закріплення таких прав, але й ефективний механізм їх реалізації та захисту. Дослідження даного питання дозволяє виявити прогалини та суперечності у правозастосуванні. У статті проаналізовано поняття «дитина з інвалідністю» крізь призму чинного законодавства України та міжнародно-правових актів. Автор акцентує увагу на класифікації сімейних правовідносин, що охоплюють як відносини між подружжям, так і між батьками та дітьми, іншими членами сім’ї, а також відносини щодо влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Досліджено особливості правовідносин між подружжям у випадках, коли з одним із них проживає дитина з інвалідністю. Окрема увага приділена батьківським правовідносинам, які охоплюють як майнові, так і особисті немайнові права та обов’язки. Проаналізовано положення Сімейного кодексу України щодо врахування стану здоров’я при визначенні аліментів (п. 1 ч. 1 ст. 182), участі у додаткових витратах (ст. 185) та обов’язку утримання повнолітніх непрацездатних дітей (ст. 198). Також розглянуто норми щодо особистих немайнових прав, зокрема ч. 3 ст. 143 СК України та ст. 171 СК України, які регламентують питання залишення дитини у медичних закладах та врахування її думки. У підсумку підкреслено, що правовий статус дитини з інвалідністю у сімейних правовідносинах потребує особливої уваги як з боку законодавця, так і правозастосовних органів.
- ДокументЗловживання суб’єктивними сімейними правами(Право.UA., 2025) Сердечна І.Л.; Serdechna I.У статті досліджується інститут зловживання суб’єктивними сімейними правами. Автор розкриває сутність цього поняття, спираючись на норми Сімейного та Цивільного кодексів України. Під зловживанням розуміється використання сімейного права всупереч його призначенню, з метою завдання шкоди іншому учаснику правовідносин. Наголошено, що таке явище порушує як інтереси окремих осіб, так і моральні засади суспільства. Визначено значення цієї проблеми для сучасної правозастосовної практики. Проаналізовано наукові підходи до визначення меж здійснення сімейних прав та ознак їхнього зловживання. Розкрито практичні приклади зловживань у відносинах між подружжям, батьками та дітьми, а також при усиновленні й встановленні опіки чи піклування. Йдеться, зокрема, про умисне перешкоджання спілкуванню з дитиною, ухилення від виконання батьківських обов’язків, маніпулювання правами на майно. Вказано, що такі дії можуть завдавати шкоди як матеріального, так і нематеріального характеру. Проаналізовано випадки, коли суди кваліфікують подібні дії як зловживання. Висвітлено проблеми чинного законодавства, пов’язані з недостатньою конкретизацією поняття «зловживання сімейними правами». Підкреслено, що відсутність чітких критеріїв створює труднощі для правозастосування. Зроблено висновок, що зловживання сімейними правами становить комплексну проблему, яка потребує міждисциплінарного підходу. Необхідно поєднати правові, соціальні та психологічні механізми для її подолання. Стаття має практичне значення для правників, суддів та науковців, які працюють у сфері сімейного права.
- ДокументПоняття та сутність захисту сімейних прав та інтересів.(Європейські Перспективи, 2025) Грицишина Л.В.; Hrytsyshyna L.; Serdechna I.; Сердечна І.Л.Дослідження присвячене аналізу поняття та сутності захисту сімейних прав і охоронюваних законом інтересів у контексті сучасного сімейного законодавства України. Розкрито нормативну базу, зокрема положення Сімейного та Цивільного кодексів України, що визначають форми і способи захисту, включаючи судовий, адміністративний та самозахист. Підкреслено важливість ефективного механізму захисту для забезпечення стабільності сімейних відносин. У роботі узагальнено наукові підходи до тлумачення категорії «захист сімейних прав» та її відмежування від поняття «правова охорона». Підкреслено, що захист передбачає використання передбачених законом примусових заходів, спрямованих на відновлення, визнання чи припинення порушення прав. Охорона ж, на відміну від захисту, спрямована на попередження правопорушень. Визначено підстави виникнення права на захист, серед яких — порушення, невизнання та оспорювання суб’єктивного права або інтересу. Наведено приклади як протиправної, так і непротиправної поведінки, що зумовлює необхідність захисту. Окремо висвітлено питання представництва інтересів дитини батьками, опікунами, а також іншими родичами. Зазначено відмінності між універсальними повноваженнями законних представників та обмеженими повноваженнями баби, діда чи інших родичів при захисті прав дитини. Зроблено висновок, що комплексний підхід до захисту сімейних прав сприяє не лише відновленню порушених прав, а й попередженню майбутніх посягань.