Перегляд за Автор "Ткаченко Олександр Валерійович"

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Право на індивідуальність в світлі філософії гендеру
    (Наше право, 2024) Суббот Анатолій Іванович; Ткаченко Олександр Валерійович
    У статті прагнення до індивідуальності, й забезпечення реалізації цього прагнення засобами права, стверджується як конститутивна риса європейського світогляду, й відповідного йому способу облаштування соціального світу. Семантика індивідуальності розглядається в якості метаморфози людини в стан її буття як особистості. Ідентичність виступає матеріалізацією індивідуальності в соціальному світу ролей, цілей, очікувань. Сучасна інтерпретація гуманізму не допускає ідентичності, якій би не передувала самоусвідомлена і саморозкрита індивідуальність. Так само і гендерна ідентичність не може бути нав’язана людині без того, щоб не заперечувати її особистість. У світлі цього, рівність як принцип права і соціальна цінність виступає рівним формально визначеним масштабом можливості індивідуалізувати людиною свого життя, й творення власного індивідуального світу. Рівність стає загальним масштабом здійснення права на індивідуальність. Гуманізм досягає своєї кульмінації у цьому замкненому колі загального і індивідуального. Передусім це стосується гендерної рівності як правового масштабу здійснення гендерної індивідуальності.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Принципи «світської держави» і «гендерної рівності»: діалектика взаємозв’язку
    (Міжнародний науковий журнал "Інтернаука". Серія: "Юридичні науки, 2025) Суббот Анатолій Іванович; Ткаченко Олександр Валерійович
    Вступ. Те, що сама рівність людей постає як проблема, вирішувана засобами права, означає, що така рівність є питанням форми, норми, яка знаходиться в діалектичній зв’язці заперечення з нерівністю людей як емпіричним фактом соціального життя. Рівність людей є результатом правового перетворення соціальної дійсності. Вся історія людської культури і цивілізації – це історія нерівності, передусім, нерівності чоловіків і жінок. Ситуація докорінно змінилася лише в другій половині минулого століття, коли відбулися кардинальні зрушення в питанні про сутність людини з метою її цілковитої емансипації від будь яких незалежних від її волі і вибору детермінант. Найбільш важливим вектором такої емансипації постало питання забезпечення рівності чоловіків і жінок. У світлі цього необхідним є філософсько-правове дослідження граничних смислових засад рівності чоловіків і жінок і їх співвідношення з принципом світської держави. Мета полягає в експлікації філософсько-правових питань співвідношення принципів світської держави і гендерної рівності задля осмислення останньої з огляду на її граничні ідейні засади. Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є: 1) нормативно правове положення ст. 35 Конституції України, яким закріплюється принцип України як світської держави; 2) філософсько-правова доктрина з питань поняття, значення, вимірів і проблематики рівності чоловіків і жінок. В процесі здійснення дослідження використовувався діалектичний метод, за допомогою якого встановлювалися смислові протиріччя і заперечення між принципами гендерної рівності і світської держави. Результати. У статті ставиться питання про відмінність граничних засад принципів статевої і гендерної рівності й аналізується їх співвідношення з принципом світської держави. Підкреслюється, що за ствердженнями статевої і гендерної рівності криються відмінні інтерпретації суті людини і людського. Статева рівність є безумовною цінністю і атрибутом сучасної демократичної правової держави. При цьому наявний безпосередній зв'язок між відстоюванням, утвердженням і забезпеченням статевої рівності і світським характером держави. Світськість держави передбачає, що предметність соціальних і правових відносин позбавлена якоїсь сакралізації, а підтримується виключно завдяки і в межах критичного дискурсу. Вилучення сакрального зі сфери права дозволяє долати авторитарності і пригнічення у ствердженні цінностей і смислів. Світський характер держави якнайкраще розкриває потенціал рівності між чоловіками і жінками. Цілковито відмінними постають граничні ідейні засади принципу гендерної рівності. Концепт гендеру цілковито переосмислює проблему співвідношення чоловічого і жіночого в людській природі. Людина проголошується самозаконодавчою волею, звільненою від природних детермінантів й відкритою лише до впливу культурних і правових факторів. Знімається і природне обґрунтування відмінності чоловіків і жінок. Гендер уніфікує поняття людськості, долає протиставлення між чоловічим і жіночим. Й для обґрунтування своєї легітимності і спроможності радикально змінювати людину й людське співжиття, концепт гендеру звертається до реформування основ християнства. Обґрунтування принципу гендерної рівності, й самого концепту гендеру як такого, постає релігійним. Принцип гендерної рівності відроджує владу релігійного світогляду, й том входить у радикальну суперечність з принципом світської держави. Перспективи. В подальших наукових дослідженнях планується зосередити увагу на концептуалізації парадигми рівності чоловіків і жінок, що б була альтернативною гендерній й не містила у собі релігійні конотації. Це дозволить узгодити ідеал рівності чоловіків і жінок з принципом світської держави.