Перегляд за Автор "Семенюк-Прибатень А. В."

Зараз показуємо 1 - 4 з 4
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Об’єкт умисного та необережного знищення чи пошкодження майна
    (Університетські наукові записки, 2015) Семенюк-Прибатень А. В.
    Проаналізовано родовий та безпосередній об’єкти складів злочинів, передбачених статтями 194, 196 КК України. Вивчаються об'єкти деяких інших злочинів, пов'язаних зі знищенням або пошкодженням майна. Аргументовано положення про те, що об’єкти злочинів, передбачених статтями 194-1 , 270-1 та 360 КК України, не відповідають родовим об’єктам, зазначеним законодавцем. Розглянуто проблему кваліфікації випадків, коли особа протиправно вилучає майно з володіння власника, а потім знищує чи пошкоджує його, та пропонується чотири варіанти вирішення цієї проблеми залежно від спрямованості умислу винного. Розглянуто предмет умисного (умисного) та необережного (необережного) знищення чи пошкодження майна. Аргументовано позицію, що безхазяйні речі, майно, що перебуває у спільній сумісній або частковій власності, не можуть бути предметом умисного та необережного знищення чи пошкодження майна. Висловлено та обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства України в аналізованій частині
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Поняття знищення та пошкодження майна у кримінальному праві України
    (Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ, 2014) Семенюк-Прибатень А. В.
    Проаналізовано зміст та обсяг таких кримінально-правових понять, як «знищення майна» та «пошкодження майна». Досліджено варіанти законодавчого використання цих понять, їх співвідношення із близькими за змістом кримінально-правовими поняттями. Проаналізовано доктринальне тлумачення понять «знищення майна» та «пошкодження майна». Висловлено та аргументовано пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства України щодо застосування цих понять
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Порушення права на життя – воєнний злочин у російсько-українській війні
    (Юридичний бюлетень ОДУВС, 2022) Семенюк-Прибатень А. В.; Музика М. П.; Гущин О. О.
    У статті досліджено правову базу та розкриті практичні аспекти порушення права людини на життя як головний воєнний злочин російсько-української війни. Визначено, що Конституція України проголошує, що конституційні права і свободи, зокрема право на життя, є гарантованими і невідкликаними. Конституційні положення про невід’ємне право кожної людини на життя та всі інші права і свободи людини і громадянина в Україні ґрунтуються на винятках з прав і свобод людини і громадянина України. Встановлено, що важливим документом з питань прав людини є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, де у ст. 2 йдеться про право на життя, яке виражається визнанням важливості цього права у порівнянні із іншими правами людини. Велика кількість жертв збройних конфліктів зобов’язує держави створювати ефективні механізми розслідування випадків свавільного позбавлення права на життя. Виявлено, що збройний напад держави-агресора на Україну призвів до серйозних і масштабних порушень прав людини та міжнародного гуманітарного права з катастрофічними наслідками. З першого дня повномасштабного наступу на Україну існують докази про численні звірства російської армії. Відзначено, що 2 березня Міжнародний кримінальний суд розпочав розслідування воєнних злочинів і злочинів проти людяності, скоєних у зв’язку з веденням Російською Федерацією загарбницької війни в Україні. На сьогодні наявні докази про сотні випадків насильницького зникнення, викрадення, затримання правозахисників, місцевих чиновників, журналістів, волонтерів, громадських активістів, ветеранів або звичайних цивільних осіб у регіонах України, що тимчасово контрольовані російськими військами. З’ясовано, що кількість нових порушень прав людини, зокрема права на життя, внаслідок російсько-української війни продовжує стрімко зростати і тому необхідно вживати вагомих практичних заходів подолання цього воєнного злочину
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за знищення та пошкодження майна
    (Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України, 2015) Семенюк-Прибатень А. В.
    Аналізується соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за знищення та пошкодження майна в Україні; досліджується суспільна небезпека такого роду діянь, доцільність протидії цим посяганням кримінально-правовими засобами, традиції вітчизняного законодавства у боротьбі із злочинами цього виду. Зокрема, на основі порівняння позитивних і негативних наслідків криміналізації знищення та пошкодження майна, аналізу думок вчених з цього питання, доводиться, що доцільною є криміналізація таких діянь, як умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК України) та умисне знищення чи пошкодження спеціальних видів майна чи майна спеціальних потерпілих, проте недоцільною видається протидія необережному знищенню чи пошкодженню майна кримінально-правовими засобами. Встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок знищення або пошкодження чужого майна є істотною; суспільна небезпека такого роду діянь характеризується високим рівнем та ступенем, тому очевидною є наявність такої обставини, що обумовлює кримінальну відповідальність за знищення та пошкодження майна, як суспільна небезпечність