Перегляд за Автор "Плисюк Н.М."

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Посягання на культурні цінності на окупованих територіях України в контексті міжнародних злочинів
    (Університетські наукові записки, 2020) Плисюк Н.М.; Голуб А.Є.
    Досліджується сутність та природа воєнних злочинів крізь призму посягань на культурні цінності в умовах конфлікту на Сході України та незаконних дій щодо окупації Кримського півострову. Розглядається стан захисту культурних цінностей на окупованих територіях, основні проблеми притягнення до відповідальності за вивезення, пошкодження, знищення культурних цінностей в умовах воєнного конфлікту. Проаналізовано, що на-разі питання охорони культурних цінностей стоїть на часі, проте вітчизняна наука не містить досліджень щодо самого процесу притягнення до відповідальності винних осіб. У статті висвітлено основні рішення Міжнародного кримінального суду у справах щодо посягань на культурні цінності під час збройного конфлікту, рішення трибуналів, проаналізовано основні їх аспекти, що можуть бути корисними для України. Встановлено, що судова практика трибуналів та Міжнародного кримінального суду є неоднорідною, не має встановленого та чітко визначеного переліку критеріїв, за якими визначаються підстави притягнення винних осіб до відповідальності, ступінь і форма їхньої вини. Неоднорідним є розуміння об’єкта посягання та форми вини, що може призвести до неможливості притягнення винних осіб до відповідальності. З аналізу сутності воєнних злочинів було здійснено висновок, що відповідні діяння можуть бути кваліфіковані за ст. 438 Кримінального кодексу України, а також за ст. 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду як воєнні злочини. Досліджено також і склад воєнного злочину за Римським статутом, окреслено можливі перепони України в майбутніх судових процесах в рамках Міжнародного кримінального суду. Висвітлено ситуацію із Бахчисарайським палацом у Криму, як об’єктом, щодо якого було ініційовано вже тристоронні перемовини, що має перспективу до подання відповідних позовів у міжнародні суди. Наразі дії України спрямовані лише на звернення осуду міжнародного товариства на противника щодо його незаконних дій з культурними цінностями, проте питання ініціювання судових процесів залишається відкритим.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    СИСТЕМА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЖИТТЯ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ОКРЕМИХ ДЕРЖАВ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СІМ’Ї
    (Університетські наукові записки, 2022) Плисюк Н.М.
    Досліджуються питання щодо характеристики та аналізу джерел кримінального законодавства окремих зарубіжних держав, котрими регламентуються питання щодо юридичного закріплення системи злочинів проти життя людини. У кримінальному законодавстві держав-представників романо-германської правової сім’ї життя та здоров’я є пріоритетним об’єктом кримінально-правової охорони. Норми, в яких закріплено відповідаль-ність за злочини проти життя особи, є складовою забезпечення суспільної безпеки в умовах ліберальної доктрини прав людини. У законах про кримінальну відповідальність цих держав відображені переваги всім відомої «класичної» школи права, тобто життя та здоров’я особи посідає серед інших об’єктів кримінально-правової охорони одне з чільних місць. Суспільна важливість таких відносин виявляється, насамперед, через застосування кримінального покарання у вигляді довічного позбавлення волі, залежно від тяжкості вчиненого діяння. Також простежується збільшення обставин, які обтяжують відповідальність за вчинення таких діянь. У цілому злочини проти життя диференційовані на прості, кваліфіковані та привілейовані склади вбивств та вбивство через необережність. Згідно з кримінальним законодавством зарубіжних держав, регламентація злочинів проти життя має певні відмінності порівняно із системою таких злочинів за КК України, які стосуються не тільки назв і місця цих складів злочинів у системі кримінальних кодексів, але і їхніх переліку, видів та міри покарання за їх вчинення. Посягання на життя завжди засуджуються з боку держави та тягнуть за собою застосування найбільш тяжких покарань за їх вчинення. Також обов’язково враховуються традиції та особливості національного законодавства. Як правило, кодекси різних держав містять спеціальні вказівки на випадки, за котрих особа, яка вчиняє умисне вбивство, підлягає найбільш суворому покаранню; і дуже часто таким покаранням виступає довічне позбавлення волі. Боротьба із позбавленням людини життя здійснюється в кожній державі. Право на життя є основоположним та найбільш цінним для кожної людини. І такі злочини, як правило, мають системну побудову.