Перегляд за Автор "Литвиненко Ірина Леонідівна"
Зараз показуємо 1 - 13 з 13
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументГенезис прав людини в історії політико правової думки світу та України(Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2004) Литвиненко Ірина Леонідівна
- ДокументДо питання вдосконалення законотворчого процесу в Україні(Університетські наукові записки, 2016) Литвиненко Ірина ЛеонідівнаЗдійснено порівняльний аналіз понять «законотворчий процес» та «законодавчий процес». Розкриваються теоретичні, правові, організаційні основи законотворчого процесу в Україні. Наголошується на доцільності виокремлення в межах законотворчого процесу стадій прогнозування та планування, розробки концепції закону, тлумачення, оцінки ефективності застосування законодавчого акта. Досліджується стан правового регулювання законотворчого процесу в Україні та вносяться пропозиції щодо належного нормативного забезпечення законотворчості. Окреслюється значення для вдосконалення законотворчого процесу принципів професіоналізму та науковості, врахування громадської думки, планування законопроектних робіт. Вказується на необхідність схвалення та неухильного дотримання Програми розвитку законодавства на довготривалий період. Наголошується на необхідності уніфікації техніко-юридичних правил при підготовці законопроектів. Аргументується доцільність розширення суб'єктів законодавчої ініціативи та визначаються інші напрями вдосконалення законотворчого процесу в України. The article compares the concepts of legislative and legislative process. Disclosed theoretical, legal and organizational basis for the legislative process in Ukraine. Emphasized on the feasibility of isolation within the legislative process stages of forecasting and planning, concept development law, interpretation, evaluation of the effectiveness of legislation. We investigate the state of the legal regulation of the legislative process in Ukraine and made proposals to ensure proper regulatory legislation. Outlines the importance to improve the legislative process and scientific principles of professionalism, consideration of public opinion, scheduling Legislative Drafting. Points to the need for approval and strict observance of laws Development Programme in the long term. The necessity of unification of technical and legal rules in preparing bills. Discusses the feasibility of expanding legislative initiatives and other areas defined by improvement of the legislative process in Ukraine The article compares the concepts of legislative and legislative process. Disclosed theoretical, legal and organizational basis for the legislative process in Ukraine. Emphasized on the feasibility of isolation within the legislative process stages of forecasting and planning, concept development law, interpretation, evaluation of the effectiveness of legislation. We investigate the state of the legal regulation of the legislative process in Ukraine and made proposals to ensure proper regulatory legislation. Outlines the importance to improve the legislative process and scientific principles of professionalism, consideration of public opinion, scheduling Legislative Drafting. Points to the need for approval and strict observance of laws Development Programme in the long term. The necessity of unification of technical and legal rules in preparing bills. Discusses the feasibility of expanding legislative initiatives and other areas defined by improvement of the legislative process in Ukraine.
- ДокументДо питання класифікації конституційних прав та свобод людини і громадянина(Університетські наукові записки, 2007) Литвиненко Ірина Леонідівна
- ДокументДіяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню конституційних прав та свобод людини і громадянина(2003) Литвиненко Ірина ЛеонідівнаВ дисертації розкриваються проблеми правового регулювання місця, ролі, функцій та повноважень органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Порушується питання правового положення людини і громадянина як члена територіальної громади, доводиться необхідність застосування дворівневої системи первинних суб’єктів місцевого самоврядування: територіальна громада, як соціально-територіальна група і особистість, як суб’єкт індивідуальних прав Аналізуються основні напрямки діяльності органів місцевого самоврядування по забезпеченню громадянських, соціально-економічних, культурних та політичних прав людини і громадянина. Досліджуються організаційно-правові форми і методи діяльності представницьких та виконавчих органів місцевого самоврядування в процесі забезпечення прав та свобод людини і громадянина.
- ДокументДіяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню конституційних прав та свобод людини і громадянина(2003) Литвиненко Ірина ЛеонідівнаВ дисертації розкриваються проблеми правового регулювання місця, ролі, функцій та повноважень органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Порушується питання правового положення людини і громадянина як члена територіальної громади, доводиться необхідність застосування дворівневої системи первинних суб’єктів місцевого самоврядування: територіальна громада, як соціально-територіальна група і особистість, як суб’єкт індивідуальних прав Аналізуються основні напрямки діяльності органів місцевого самоврядування по забезпеченню громадянських, соціально-економічних, культурних та політичних прав людини і громадянина. Досліджуються організаційно-правові форми і методи діяльності представницьких та виконавчих органів місцевого самоврядування в процесі забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Thesis discloses problems of legal regulation of the place, the role, the function and powers of local self-government in the sphere of ensuring rights and freedoms to a person and a citizen. It raises the questions of legal status of a person and a citizen as a member of territorial community; it proves the necessity to apply twolevel system of primary subjects of local self-government: territorial community as a social and territorial group and a personality as the subject of individual rights. Major trends of the activities of local authorities related to ensuring civil, social and economic, cultural and political rights to a person and a citizen have been analyzed. Organizational and legal forms and methods of activities of representative and executive local authorities in the process of ensuring rights and freedoms to a person and a citizen have been researched
- ДокументЗміст та практика реалізації органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади(Юридичний науковий електронний журнал, 2021) Литвиненко Ірина Леонідівна; Рижук Ірина ВолодимирівнаУ статті сформульовано поняття делегованих повноважень органів місцевого самоврядування як сукупності прав і обов’язків виконавчих органів державної влади, які реалізуються виконавчими органами місцевих рад на підставі Конституції і законів України з метою децентралізації та оптимізації здійснення державного управління на місцях і які спрямовані на виконання завдань загальнодержавного значення за рахунок державного матеріально-фінансового забезпечення та підконтрольності уповноваженим державним органам. Систему делегованих повноважень запропоновано поділяти на ті, які реалізуються органами місцевого самоврядування в соціально економічній сфері, та ті, які реалізуються в соціально-гуманітарній сфері. Проаналізовано практику реалізації делегованих повноважень на прикладі Житомирської та Хмельницької міських об’єднаних територіальних громад, що дало змогу запропонувати конкретні організаційні заходи підвищення ефективності здійснення таких повноважень. Дієвим засобом визначено створення такої організаційної системи виконавчих органів місцевого самоврядування, яка б була здатна ефективно забезпечити реалізацію усього комплексу делегованих повноважень. Перелік таких органів не має бути надмірним, щоб уникнути дублювання окремих повноважень, а з іншого боку, має бути достатнім для їх належної реалізації. Доведено, що важливим організаційним засобом здійснення делегованих повноважень є затвердження різноманітних комплексних цільових програм їх реалізації в конкретній територіальній громаді, проте не менш важливим є систематичне звітування про хід їх виконання не лише після завешення терміну їх дії, а, наприклад, раз на рік з обов’язковим визначенням причин невиконання запланованих заходів та застосуванням заходів відповідальності за їх невиконання. Визначено, що запорукою ефективної реалізації делегованих повноважень органами місцевого самоврядування є їх належне матеріально-фінансове забезпечення. Підкреслено значення цільових державних субвенцій, достатніх для покриття витрат органів місцевого самоврядування в процесі реалізації делегованих повноважень. Запропоновано й інші заходи підвищення ефективності реалізації делегованих повноважень, які спрямовані на підвищення рівня матеріально-фінансового забезпечення делегованих повноважень, у тому числі, коштом цільових державних субвенцій. The article formulates the concept of delegated powers of local governments as a set of rights and responsibilities of executive bodies of state power, which are implemented by executive bodies of local councils on the basis of the Constitution and laws of Ukraine to decentralize and optimize local government and which are aimed at national tasks. importance, at the expense of the state material and financial support and controllability by the authorized state bodies. It is proposed to divide the system of delegated powers into those implemented by local governments in the socio-economic sphere and those implemented in the socio-humanitarian sphere. The practice of implementation of delegated powers is analyzed on the example of Zhytomyr and Khmelnytsky city united territorial communities, which allowed to propose specific organizational measures to increase the efficiency of such powers. An effective tool is the creation of such an organizational system of executive bodies of local self-government, which would be able to effectively ensure the implementation of the full range of delegated powers. The list of such bodies should not be excessive in order to avoid duplication of individual powers, but on the other hand, be sufficient for their proper implementation. It is proved that an important organizational means of exercising delegated powers is the approval of various comprehensive targeted programs for their implementation in a particular territorial community, however, it is equally important to systematically report on their implementation not only after their expiration, but, for example, once a year. mandatory determination of the reasons for non-implementation of the planned measures and application of measures of responsibility for their non-implementation. It is determined that the key to the effective implementation of delegated powers by local governments is their proper material and financial support. The importance of targeted state subventions sufficient to cover the costs of local governments in the implementation of delegated powers is emphasized. Other measures are proposed to increase the efficiency of the implementation of delegated powers, which are aimed at increasing the level of material and financial support of delegated powers, including through targeted state subventions.
- ДокументКонституційне право на інформацію про стан довкілля при наданні туристичних послуг(Економіка, фінанси, право, 2021) Рижук Ірина Володимирівна; Івановська Алла Миколаївна; Литвиненко Ірина ЛеонідівнаУ статті проаналізовано стан закріплення права на інформацію про стан довкілля та навколишнього природного середовища в національних нормативно-правових актах. Окреслено зміст екологічної інформації, що міститься в актах міжнародного характеру. Визначено проблему співвідношення екологічної інформації та інформації про стан навколишнього природного середовища. Доведено, що поняття «довкілля» є ширшим за своїм змістом, ніж «навколишнє природне середовище». Узагальнюючи, запропоновано дефініцію «екологічна інформація». У договорах, які укладаються між туроператором та турагентом і між туристом та туристичною компанією при наданні туристичних послуг визначено обов’язок надавати інформацію та право отримувати інформацію про стан навколишнього природного середовища. The paper proves that one of the means of ensuring the right of citizens to health care from the adverse effects of the environment is the right to information about the factors that affect health. It is noted that reliable information about the state of the environment is the basis for the formation of an effective environmental policy of the state. In this regard, it is argued that a society with a high level of informatization is able to successfully solve both economic and environmental problems. In connection with the above, the importance of issues related to the exercise of the right to information about the state of the environment is highlighted. The state of consolidation of the right to information on the state of the environment and the natural environment in national regulations is analyzed. The content of ecological information contained in acts of international character is outlined. The problem of the ratio of ecological information and information about the state of the environment is determined. Environmental information includes information on the state of the environment, however, given the legislative definition of the environment, which covers a wide range of elements related to the conditions of human existence, it is proved that the concept of “environment” is broader in meaning than “environment”. In summary, the proposed definition of “environmental information” is information about the environment, about activities that adversely affect (or may affect) the environment and the human body, as well as information on measures to protect the environment and ensure compliance with environmental rights. The agreements concluded between the tour operator and the travel agent and between the tourist and the travel company when providing travel services define the obligation to provide information and the right to receive information about the state of the environment.
- ДокументМуніципальні органи охорони правопорядку: поняття та практика запровадження в Україні(Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова, 2024) Литвиненко Ірина ЛеонідівнаАналізуються різноманітні підходи до формулювання поняття органів, які створюються місцевими радами з метою охорони правопорядку в територіальних громадах. У ході дослідження виявлені значні розбіжності в найменуванні зазначених органів у різних громадах. Серед найбільш вживаних є назви: «муніципальна поліція», «муніципальна варта», «муніципальна охорона», «муніципальна гвардія». Висловлені критичні зауваження щодо вживання назви «муніципальна поліція» та визнані переконливими аргументи на користь назви «муніципальна варта». Додатково аргументована доцільність використання найменування «муніципальні» до позначення органів, на які покладається охорона правопорядку в межах територіальної громади, та недоцільність віднесення органів, які здійснюють окремі функції з охорони правопорядку на певній території до правоохоронних органів. Виокремлені специфічні ознаки, які притаманні органам з охорони правопорядку, що створюються в територіальних громадах. Запропоновано провести уніфікацію поняття, яке застосовується до найменування відповідних органів, а саме — «муніципальні органи охорони правопорядку» та сформульоване власне розуміння цієї дефініції як органів місцевого самоврядування, які створюються відповідною місцевою радою з метою забезпечення інтересів територіальної громади у сфері підтримки правопорядку, є їй підконтрольними і підзвітними та фінансуються з місцевого бюджету. Проаналізована практика запровадження та функціонування муніципальних органів охорони правопорядку в різних територіальних громадах. Виявлено, що створюються такі органи або як окремий елемент у структурі інших виконавчих органів місцевого самоврядування у формі інспекції, департаменту, відділу, або можуть утворювались як комунальні охоронні підприємства з підпорядкуванням або безпосередньо місцевій раді, або одному з її виконавчих органів. Доведено, що перша організаційно-правова форма є більш доречною і виправданою. Зважаючи на коло завдань, які виконують муніципальні органи з охорони правопорядку, визначено, що вони мають входити до структури виконавчих органів місцевого самоврядування, а не створюватись у формі комунальних підприємств. За результатами дослідження аргументована необхідність включення до необхідних кроків муніципальної реформи, яка буде відновлена після завершення війни, прийняття спеціального закону, в якому має бути чітко визначена назва, організаційно-правова форма, завдання, функції, види, форми та методи діяльності муніципальних органів охорони правопорядку. The article defines the legal framework for regulating the activities of civil servants of the judiciary. The author analyses the results of systematisation of civil servants’ rights into 2 groups: general civil rights and service rights. The author provides the grounds for changing the name of general civil rights to inalienable civil rights. The author proposes the author’s classification of general service rights of civil servants, defined by the legislator, which also applies to civil servants of the judiciary. The author provides a detailed interpretation of the list of civil servants’ rights included in each of the classification groups. Based on the analysis of the list of rights of civil servants defined in current legislation, the author proposes the author’s classification of fundamental (general service, fundamental) rights of civil servants, which also applies to civil servants of the judiciary. In accordance with this classification, the author presents and substantiates the following groups: 1) personal nonproperty rights (respect for one’s personality, honour and dignity, fair and respectful treatment by superiors, colleagues and other persons); 2) special service rights (clear definition of job duties; proper working conditions and their logistical support); 3) social rights; 4) labor and civil rights (participation in trade unions for the purpose of protecting one’s rights and interests; participation in the activities of citizens’ associations, except for political parties in the cases provided for by this Law); 5) informational rights (receiving from state bodies, enterprises, institutions and organizations, local self-government bodies the necessary information on issues related to his powers, in the cases established by law; unhindered familiarization with documents on his completion of public service, including conclusions regarding the results of the assessment of his official activity); 6) educational rights (professional training, in particular at state funds, in accordance with the needs of the state body); 7) career rights (promotion taking into account professional competence and conscientious performance of one’s official duties); 8) rights in the field of guarantees of legal protection.
- ДокументМіжнародно-правові механізми захисту прав людини(Університетські наукові записки, 2005) Литвиненко Ірина Леонідівна
- ДокументПередвиборна агітації як стадія виборчого процесу(Університетські наукові записки, 2006) Литвиненко Ірина Леонідівна
- ДокументПоняття та механізми реалізації виключної компетенції місцевих рад(Аналітично-порівняльне правознавство, 2025) Литвиненко Ірина ЛеонідівнаВ статті розкривається поняття виключної компетенції місцевих рад як сукупності предметів відання (сфер та об’єктів місцевого життя), які знаходяться під впливом місцевих рад, а також прав і обов’язків (повноважень), наданих їм для здійснення завдань місцевого самоврядування, які визначені Конституцією і законами України, рішення щодо яких можуть бути прийняті лише на пленарному засіданні відповідної ради. Проведено розмежування питань місцевого значення та повноважень як елементів компетенції місцевих рад. Наголошено, що повноваження є частиною їх компетенції, що в свою чергу, вимагає внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та формулювання назви Глави 1 Розділу 2 закону як «Компетенція сільських, селищних, міських рад», а, відповідно ст. 26 цього закону як «Виключні повноваження сільських, селищних, міських рад». З огляду на великий обсяг повноважень, викладених в ст. 26 закону обґрунтована доцільність їх класифікації на певні групи, зокрема, повноваження в сфері власної організації робот ради, формування її органів та здійснення контролю за діяльністю виконавчих органів ради та голови; повноваження щодо реалізації форм безпосередньої демократії у місцевому самоврядуванні; повноваження щодо безпосереднього вирішення питань, віднесених до відання місцевого самоврядування. Окреслені основні напрями вдосконалення механізмів реалізації виключної компетенції місцевих рад. Зокрема, щодо вдосконалення договірного механізму взаємодії органів місцевих рад з підприємствами, установами та організаціями, які не перебувають у комунальній формі власності; посилення контролю за постійними комісіями ради, як суб’єктів, які готують і подають проекти рішень ради; контролю за виконанням рішень ради тощо. Виокремлені заходи з покращення матеріально-фінансової основи реалізації виключної компетенції місцевих рад. Наголошено на тому, що на ефективну реалізацію виключної компетенції місцевої ради значний вплив справляє інститут конституційно-правової відповідальності цих рад, зокрема, шляхом дострокового припинення їх повноважень у встановленому законом порядку, що, в свою чергу, потребує прийняття закону про місцеві референдуми та його наступна реалізація в умовах завершення війни і скасування воєнного стану. The article reveals the concept of exclusive competence of local councils as a set of subjects of jurisdiction (spheres and objects of local life) that are under the influence of local councils, as well as the rights and obligations (authorities) granted to them to carry out local self-government tasks, which are defined by the Constitution and laws of Ukraine, decisions on which can be made only at a plenary meeting of the relevant council. The distinction between issues of local importance and powers as elements of the competence of local councils is made. It is emphasized that powers are part of their competence, which in turn requires amendments to the Law of Ukraine “On Local Self-Government in Ukraine” and the formulation of the title of Chapter 1 of Section 2 of the law as “Competence of village, settlement, city councils”, and, accordingly, Art. 26 of this law as “Exclusive powers of village, settlement, city councils”. Given the large scope of powers set out in Art. 26 of the law substantiates the expediency of their classification into certain groups, in particular, powers in the sphere of the council’s own organization of work, the formation of its bodies and the exercise of control over the activities of the council’s executive bodies and the mayor; powers to implement forms of direct democracy in local self-government; powers to directly resolve issues falling within the jurisdiction of local self-government. The main directions for improving the mechanisms for implementing the exclusive competence of local councils are outlined, in particular, regarding the improvement of the contractual mechanism for interaction between local council bodies and enterprises, institutions and organizations that are not in the communal form of ownership; strengthening control over the council’s standing commissions as entities that prepare and submit draft council decisions, control over the implementation of council decisions, etc. Measures are identified to improve the material and financial basis for implementing the exclusive competence of local councils. It is emphasized that the effective implementation of the exclusive competence of the local council is significantly influenced by the institution of constitutional and legal responsibility of local councils, in particular, through the early termination of their powers in accordance with the procedure established by law, which, in turn, requires the adoption of a law on local referendums and its subsequent implementation in the conditions of the end of the war and the abolition of martial law.
- ДокументПравові засади впливу політичних партій на функціонування державного механізму(Київський часопис права, 2021) Литвиненко Ірина Леонідівна; Рижук Ірина ВолодимирівнаУ статті розкрито поняття політичної партії як добровільного структурованого громадського формування, яке діє на постійній основі та об’єднує громадян на основі спільності їхніх політичних поглядів, ідей, переконань задля реалізації їх політичної волі, бере участь у формуванні органів публічної влади через висунення кандидатів на виборах, виробленні та здійсненні державної політики на основі загально державної програми розвитку суспільства. Розмежовано такі засоби впливу політичних партій на функціонування державного механізму, як участь у формуванні органів публічної влади через залучення до виборчих процесів та реалізація державної полі тики через участь представників партій у діяльності органів публічної влади. Проаналізовано особливості впливу політичних партій на державний механізм через їх парламентську діяльність. Підкреслено, що партії, які сформували фракції в парламенті, володіють низкою переваг порівняно з іншими партіями, і це не лише державне фінансування своєї діяльності, але й додатковий доступ до засобів масової інформації; гарантоване представництво у виборчих комісіях на наступних виборах тощо. Запропоновано шляхи нормативного регулювання статусу парламентської коаліції та опозиції шляхом включення відповідних положень до Регламенту Верховної Ради України. Окреслено засоби впливу політичних партій на функціонування органів виконавчої влади, зокрема, через процедуру формування складу Кабінету Міністрів України. Підкреслено, що процедура подання кандидатур членів уряду як Президентом України, так і Прем’єр-міністром України надто ускладнена і закладає підвалини можливих протиріч в уряді. Відповідно, запропоновано, щоб кандидатури усіх членів Кабінету Міністрів вносив до парламенту Прем’єр-міністр України. Це дасть змогу підвищити відповідальність партії, яка здійснює безпосередній вплив на формування уряду, за його подальшу діяльність. Вказано на особливу роль Програми діяльності Кабінету Міністрів України для його подальшої ефективної роботи та вплив політичних партій на формування змісту та напрямів реалізації такої Програми. The article reveals the concept of a political party as a voluntary structured public formation that operates on a permanent basis and unites citizens on the basis of commonality of their political views, ideas, beliefs and in order to implement their political will, participates in the formation of public authorities through nomination in elections, development and implementation of state policy on the basis of the national program of society development. Such means of influencing political parties on the functioning of the state mechanism are distinguished as participation in the formation of public authorities through involvement in electoral processes and implementation of state policy through the participation of party representatives in the activities of public authorities. The peculiarities of the influence of political parties on the state mechanism through their parliamentary activity are analyzed. It is emphasized that the parties that have formed factions in the parliament have a number of advantages over other parties, and this is not only state funding of their activities, but also additional access to the media; guaranteed representation in election commissions in the next elections, etc. The ways of normative regulation of the status of the parliamentary coalition and opposition by including the relevant provisions in the Rules of Procedure of the Verkhovna Rada of Ukraine are proposed. The means of influencing political parties on the functioning of executive bodies are outlined, in particular, through the procedure of forming the composition of the Cabinet of Ministers of Ukraine. It was emphasized that the procedure for nominating members of the government by both the President of Ukraine and the Prime Minister of Ukraine is too complicated and lays the groundwork for possible contradictions in the government. Accordingly, it is proposed that the candidacies of all members of the Cabinet of Ministers be submitted to the Parliament by the Prime Minister of Ukraine. This will increase the responsibility of the party, which has a direct influence on the formation of the government, for its subsequent activities. The special role of the Program of Activities of the Cabinet of Ministers of Ukraine for its further effective work and the influence of political parties on the formation of the content and directions of implementation of such a Program are pointed out.
- ДокументРеформування територіальної організації влади в Україні: здобутки та перспективи(Університетські наукові записки, 2018) Литвиненко Ірина ЛеонідівнаПроаналізовано спроби проведення адміністративно-територіальної реформи, які мали місце в Україні у 1997 та 2005 роках та причини їх нерезультативності. Охарактеризовано зміст пропозицій, що вносились щодо територіальної організації держави на різних етапах реформування з метою врахування позитивних надбань та уникнення попередніх помилок. Зазначено, що відсутність чіткого плану законодавчого забезпечення територіальної реформи та базового закону про систему територіального устрою призводить до непослідовності у формуванні нормативно-правової бази в цій сфері, що, у свою чергу, знижує дієвість реформаційних перетворень та гальмує створення ефективної моделі територіальної організації влади в України. На основі проведеного дослідження стану правового забезпечення реформи територіальної організації влади сформульовано пропозиції щодо тієї мінімально необхідної законодавчої бази, що має бути сформована як підґрунтя подальших змін. Наголошується, що на наступному етапі реформування необхідним кроком має стати внесення змін до Конституції України з метою чіткого розмежування на найвищому рівні правового регулювання повноважень органів публічної влади, в тому числі на регіональному та місцевому рівнях. На основі аналізу положень проекту закону про засади адміністративно-територіального устрою прогнозується можлива остаточна конфігурація територіального устрою України. Здійснений порівняльний аналіз термінологічного змісту понять «територіальна реформа», «територіальна організація влади», «децентралізація» та доведено їх взаємозалежність. Охарактеризована практика об’єднання територіальних громад у період 2015–2018 рр. як перший крок на шляху реформування територіальної організації влади, визначені можливі перспективи та ризики, зокрема щодо поглинання територій окремих районів об’єднаними територіальними громадам. Окреслено сучасні проблеми, які виникли в ході формування нової системи територіальної організації влади, зокрема щодо визначення порядку приєднання до вже утворених територіальних громад, щодо приєднання до міст обласного значення, щодо об’єднання населених пунктів суміжних районів тощо. Визначені можливі наслідки укрупнення районів та запровадження нової системи організації влади на рівні цих адміністративних одиниць. The attempts to carry out administrative and territorial reform that took place in Ukraine in 1997 and 2005 and the reasons for their failure were analyzed. The content of the proposals made concerning the territorial organization of the state at different stages of the reform has been characterized in order to take into account positive achievements and to avoid previous mistakes. It is noted that the lack of a clear plan for legislative support of the territorial reform and the basic law on the system of the territorial system leads to inconsistency in the formation of the regulatory framework in this area, which in turn reduces the effectiveness of reforms and impedes the creation of an effective model of the territorial organization of power in Ukraine. On the basis of the research carried out, the state of the legal framework for the reform of the territorial organization of power introduced suggestions on the minimum necessary legislative framework, which should be formed as the basis for further changes. It is noted that at the next stage of the reform the necessary step should be the introduction of amendments to the Constitution of Ukraine in order to clearly differentiate at the highest level of legal regulation of the powers of public authorities, including at the regional and local levels. Based on the analysis of the provisions of the draft law on the principles of the administrative-territorial system, a possible final configuration of the territorial structure of Ukraine is foreseen. A comparative analysis of the terminological content of the concepts of «territorial reform», «territorial organization of power», «decentralization» and their interdependence is proved. The practice of association of territorial communities in the period 2015–2018 is described as the first step towards reforming the territorial organization of power, identifying possible perspectives and risks, in particular, regarding the absorption of territories of separate regions into united territorial communities. The modern problems that arose during the formation of a new system of territorial organization of power, in particular, on the determination of the procedure for joining the already formed territorial communities, on joining cities of oblast significance, on the unification of settlements of adjacent regions, are outlined. The possible consequences of consolidation of the districts and the introduction of a new system of organization of power at the level of these administrative units are determined. The attempts to carry out administrative and territorial reform that took place in Ukraine in 1997 and 2005 and the reasons for their failure were analyzed. The content of the proposals made concerning the territorial organization of the state at different stages of the reform has been characterized in order to take into account positive achievements and to avoid previous mistakes. It is noted that the lack of a clear plan for legislative support of the territorial reform and the basic law on the system of the territorial system leads to inconsistency in the formation of the regulatory framework in this area, which in turn reduces the effectiveness of reforms and impedes the creation of an effective model of the territorial organization of power in Ukraine. On the basis of the research carried out, the state of the legal framework for the reform of the territorial organization of power introduced suggestions on the minimum necessary legislative framework, which should be formed as the basis for further changes. It is noted that at the next stage of the reform the necessary step should be the introduction of amendments to the Constitution of Ukraine in order to clearly differentiate at the highest level of legal regulation of the powers of public authorities, including at the regional and local levels. Based on the analysis of the provisions of the draft law on the principles of the administrative-territorial system, a possible final configuration of the territorial structure of Ukraine is foreseen. A comparative analysis of the terminological content of the concepts of «territorial reform», «territorial organization of power», «decentralization» and their interdependence is proved. The practice of association of territorial communities in the period 2015–2018 is described as the first step towards reforming the territorial organization of power, identifying possible perspectives and risks, in particular, regarding the absorption of territories of separate regions into united territorial communities. The modern problems that arose during the formation of a new system of territorial organization of power, in particular, on the determination of the procedure for joining the already formed territorial communities, on joining cities of oblast significance, on the unification of settlements of adjacent regions, are outlined. The possible consequences of consolidation of the districts and the introduction of a new system of organization of power at the level of these administrative units are determined.