Перегляд за Автор "Крушинський С.А."
Зараз показуємо 1 - 6 з 6
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументЗастосування технологій штучного інтелекту в кримінальному провадженні: реалії і перспективи(Актуальні проблеми правознавства, 2025) Крушинський С.А.У статті проаналізовано окремі проблеми, які виникають в процесі застосування технологій штучного інтелекту в кримінальному провадженні. Констатовано, що різні держави знаходяться на різних етапах інтеграції технологій штучного інтелекту в кримінальне судочинство. Наведено приклад Китаю як безумовного лідера у цьому процесі є, який запровадив систему «розумних судів» (Smart Court SoS). Водночас, продемонстровано значно більш обережний підхід європейських держав, орієнтований, передусім, на дотримання принципів верховенства права, недискримінації, незалежності та неупередженості судової влади, права на справедливий суд, права на приватність та захист персональних даних, права на свободу вираження поглядів тощо. Зробле- но висновок, що інтеграція технологій ШІ у кримінальне провадження потенційно може підвищити якість, ефективність і результативність судочинства, але за умови нівелювання низки ризиків технічного, правового і етичного характеру. Однією із невирішених проблем на сьогодні залишається спроможність систем штучного інтелекту створювати фейкові юридичні факти чи норми, що виглядають правдоподібно (так звані «правові ілюзії (галюцинації)»).
- ДокументКласифікація насильства як способу вчинення кримінального правопорушення(Університетські наукові записки, 2021) Крушинський С.А.Аналізується зміст насильства як способу вчинення криміна-льного правопорушення. Застосування насильства досить часто є конструктивною ознакою складу кримінального правопорушення, яка дозволяє диференціювати кримінальну відповідальність за вчинені діяння. Законодавець під час конструювання окремих складів кримінальних правопорушень прямо застосовує термін «насильство» або ж використовує терміни, зміст яких відобра-жає насильницький характер діяння чи які вказують на наслідки кримінально протиправного діяння. Виділено одну юридично зна-чиму класифікацію насильства як способу вчинення криміналь-ного правопорушення — за предметом насильницького впливу: 1) фізичне насильство, яке впливає на організм людини (тіло, вну-трішні органи людини); 2) психічне насильство, яке впливає на психіку людини. Розглянуто зміст понять «домашнє насильство», «економічне насильство», «психологічне насильство», «сексуальне насильство», які були введені в обіг у законодавстві про криміна-льну відповідальність. Поняття «домашнє насильство» вказує на особливих суб’єктів, до яких воно може бути застосоване, однак не відображає якихось особливих сутнісних ознак порівняно з фі-зичним або психічним насильством. Сексуальне насильство відбу-вається у сфері сексуальних відносин, але так само може мати характер або фізичного, або психічного насильства. Економічне насильство виходить за межі традиційного розуміння «насильс-тва». Висловлено думку, що в цьому контексті більш доцільно за-стосовувати термін «економічна дискримінація». Констато-вано, що в законодавстві замість терміна «психологічне насильс-тво» варто застосовувати термін «психічне насильство». Наве-дено наукові позиції щодо застосування законодавцем понять «на-сильство, що є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого» і «насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потер-пілого». Наголошується на тому, що поділ насильства за харак-тером і ступенем суспільної небезпеки на вказані види стосується наслідків, а не способу вчинення кримінального правопорушення.
- ДокументКримінальне процесуальне доказування в судовому провадженні у першій інстанції: монографія(НІЛАН-ЛТД, 2025) Крушинський С.А.Монографію присвячено комплексному аналізу теоретичних та прикладних проблем здійснення кримінального процесуального доказування в судовому провадженні у першій інстанції. Проаналізовано законодавство України, практику його застосування та наявні у кримінальній процесуальній доктрині наукові позиції щодо сутності, мети, суб’єктів доказування в судовому провадженні у першій інстанції. Досліджено особливості участі окремих суб’єктів кримінального провадження у доказуванні в судовому провадженні у першій інстанції, проаналізовано процес становлення і розвитку цього інституту на теренах України, з’ясовано проблеми, які виникають під час здійснення доказування на окремих стадіях та етапах судового провадження у першій інстанції та запропоновано шляхи їх вирішення. Внесено пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення нормативного регулювання відносин, пов’язаних зі здійсненням доказової діяльності в судовому провадженні у першій інстанції.
- ДокументОбґрунтування і мотивування судових рішень у структурі кримінального процесуального доказування в суді першої інстанції.(Слово національної школи суддів України, 2024) Крушинський С.А.; Данькова С.О.Стаття присвячена аналізу теоретичних підходів, нормативних положень і практики їхнього застосування щодо обґрунтування та мотивування судових рішень у процесі кримінального процесуального доказування в суді першої інстанції. Розглянуто проблему співвідношення обґрунтування і мотивування судових рішень у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ. Акцентовано увагу, що обґрунтування і мотивування судових рішень є складовою використання судом доказів як елементу кримінального процесуального доказування в суді першої інстанції
- ДокументПроблеми визначення підсудності кримінальних проваджень під час здійснення судового контролю за досудовим розслідуванням(Слово національної школи суддів України, 2025) Крушинський С.А.Проаналізовано проблеми, які виникають під час визначення підсудності кримінальних проваджень слідчим суддям при виконанні ними функції судового контролю. Акцентовано увагу на непослідовному підході законодавця до критеріїв визначення територіальної підсудності. З метою усунення протиріч під час визначення територіальної підсудності кримінальних проваджень слідчим суддям, запропоновано встановити універсальний критерій – місце проведення досудового розслідування.
- ДокументПроблеми визначення суб’єкта невиконання вироку суду(Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2024) Крушинський С.А.У статті автор наголошує на тому, що в Україні невиконання судових рішень є наразі системною проблемою, що несумісне з правом на справедливий суд, передбаченим ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи позицію Верховного Суду, зроблено висновок, що крім загальних обов’язкових ознак (статус фізичної особи, осудність, вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність) суб’єкту невиконання вироку суду притаманна і обов’язкова спеціальна ознака – наявність в особи обов’язку і реальної можливості виконати цей вирок суду. Критикується науковий підхід і судова практика щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України особи, засудженої за вчинення кримінального правопорушення відповідним вироком суду, оскільки КК України, містить й інші кримінально-правові заборони, спрямовані на забезпечення реалізації ухвалених судами вироків – це ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі, умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості. За правилами подолання конкуренції загальної і спеціальних норм закону про кримінальну відповідальність застосовуватись у цьому випадку повинна саме спецальна норма. Автор доводить, що залежно від обставин такі діяння особи, засудженої за вчинення кримінального правопорушення вироком суду, можуть бути кваліфіковані за ст.ст. 389, 389-1, 390, 390-1 КК України. Суб’єктами невиконання вироку суду можуть бути службові особи відповідних органів (установ), на які покладено обов’язок виконати вирок суду. Ознаки спеціального суб’єкта законодавець використовує також для диференціації кримінальної відповідальності, передбачаючи їх як кваліфікуючі ознаки – вчинення таких діянь службовою особою, службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, особою, раніше судимою за злочин, передбачений ст. 382 КК України. Підтримується думка про зміну терміну «особа, раніше судима за злочин, передбачений цією статтею», вжитого законодавцем у ч. 3 ст. 382 КК України, на термін «особа, що має судимість за злочин, передбачений цією статтею».