Перегляд за Автор "Голуб А.Є."
Зараз показуємо 1 - 4 з 4
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументДо питання додаткової криміналізації деяких злочинних діянь у зв’язку з ратифікацією Нікосійської конвенції(Наукові перспективи, 2025) Голуб А.Є.Стаття присвячена проблематиці охорони культурних цінностей в умовах збройного конфлікту, зокрема на прикладі злочинних дій на території України з 2014 року. Наголошується на поширеності крадіжок культурних цінностей, які мають як матеріальну, так і символічну цінність. Окремо підкреслюється, що крадіжки здійснюються не лише для отримання вигоди, а й як ідеологічна атака на національну ідентичність. Як приклад наведено масове викрадення культурних цінностей з музеїв Маріуполя. Показано, що руйнування та пошкодження культурних об'єктів є спробою стерти історичну пам’ять народу, що підтверджують аналогічні випадки в інших країнах, вказується на небезпечність недбалого поводження з культурними пам’ятками на окупованій території. Автор акцентує на необхідності вдосконалення кримінального законодавства для посилення відповідальності за злочини проти культурної спадщини, зокрема через імплементацію ратифікованої положень Нікосійської конвенції Ради Європи. Аналізується недосконалість чинного українського законодавства: нинішні норми не виокремлюють культурні цінності серед інших об'єктів права власності, що вимагає змін. Додатково розглядається застосування ст. 438 Кримінального кодексу України для кваліфікації розкрадань на окупованих територіях, а також знищення та пошкодження культурних об’єктів. Поруч із цим здійснюється класифікація таких діянь: на ті, що здійснені в мирний час, та ті, що вчинені в умовах збройного конфлікту. В подальшому аналізується класифікація цих діянь на підвиди та аналізується практика застосування чинних кримінально-правових норм до кожного виду правопорушень. Робиться висновок про необхідність окремої криміналізації крадіжок культурних цінностей та встановлення спеціального правового режиму їх захисту в умовах збройного конфлікту. Стаття також звертає увагу на важливість міжнародно-правових механізмів для притягнення винних до відповідальності й повернення викрадених культурних об'єктів.
- ДокументДо питання правової категорії «культурні цінності» в контексті кримінальної відповідальності за посягання на них в у мовах збройного конфлікту(Науковий вісник Ужгородського Національного Університету, 2025) Голуб А.Є.Автор у своїй роботі досліджує проблематику правового забезпечення охорони культурних цінностей, наголошуючи на необхідності комплексного підходу до їхнього захисту. Особлива ува- га приділяється не лише кримінально-правовим механізмам, але й важливості чіткого визначення поняття «культурні цінності», формування єдиного переліку таких об’єктів та їх належного обліку. Автор зазначає, що відсутність уніфікованого визначення в законодавстві ускладнює їхній правовий захист, створює прогалини у правозастосуванні, сприяє зловживанням та може мати негативні наслідки для збереження культурної спадщини, особливо у періоди кризових явищ або збройних конфліктів. Робота аналізує різні визначення культурних цінностей, зокрема такі поняття, як «культурна спадщина», «культурне надбання», «культурний об’єкт», «пам’ятка культури», що використовуються в нормативних актах. Досліджуються складові поняття «культурні цінності» та їхня правова природа, зокрема їхній статус як об’єктів кримінально-правового захисту. Окремо розглядається порядок ведення обліку таких об’єктів, нормативні вимоги та реальна практика їхнього виконання як у довоєнний період, так і в умовах війни. Визначаються проблеми правового регулювання та наголошується на тому, що підходи в нормативних актах залишаються неуніфікованими. Окрему увагу приділено питанню посилення кримінальної відповідальності за посягання на культурні цінності. Розглядається можливість виділення відповідних злочинів в окремий розділ Кримінального кодексу України. Пропонується додаткова криміналізація діянь, спрямованих проти культурної спадщини, особливо в умовах збройного конфлікту, зважаючи на системні руйнування об’єктів культури під час війни. Робота підкреслює, що без належної організації обліку, охорони та контролю за культурними об’єктами криміналізація таких злочинів може залишитися декларативною та не забезпечити реального й ефективного захисту культурної спадщини як важливого елемента національної ідентичності та історичної пам’яті. Таким чином, робота спрямована на вироблення комплексного підходу до охорони культурних цінностей, що включає вдосконалення законодавчої бази, створення ефективних механізмів обліку та контролю, а також запровадження дієвих санкцій за незаконні дії щодо культурної спадщини.
- ДокументКомпаративний аналіз практики іноземних держав стосовно кримінальної відповідальності за пошкодження чи знищення культурних цінностей під час збройного конфлікту(Економіка. Фінанси. Право., 2025) Голуб А.Є.У статті досліджено проблему захисту культурних цінностей під час збройного конфлікту, зокрема в умовах агресії проти України. Проаналізовано застосування норм національного та міжнародного кримінального права до випадків пошкодження або знищення об’єктів культурної спадщини, здійснено класифікацію таких злочинних дій проти культурних об'єктів. Розглянуто практику іноземних країн (Малі, Югославія, Сирія). Запропоновано визначити перелік культурних об’єктів, що перебувають у небезпеці, вдосконалити кримінальне законодавство України стосовно кваліфікації злочинів проти культурних цінностей та активніше залучати міжнародні організації до фіксації правопорушень.
- ДокументПосягання на культурні цінності на окупованих територіях України в контексті міжнародних злочинів(Університетські наукові записки, 2020) Плисюк Н.М.; Голуб А.Є.Досліджується сутність та природа воєнних злочинів крізь призму посягань на культурні цінності в умовах конфлікту на Сході України та незаконних дій щодо окупації Кримського півострову. Розглядається стан захисту культурних цінностей на окупованих територіях, основні проблеми притягнення до відповідальності за вивезення, пошкодження, знищення культурних цінностей в умовах воєнного конфлікту. Проаналізовано, що на-разі питання охорони культурних цінностей стоїть на часі, проте вітчизняна наука не містить досліджень щодо самого процесу притягнення до відповідальності винних осіб. У статті висвітлено основні рішення Міжнародного кримінального суду у справах щодо посягань на культурні цінності під час збройного конфлікту, рішення трибуналів, проаналізовано основні їх аспекти, що можуть бути корисними для України. Встановлено, що судова практика трибуналів та Міжнародного кримінального суду є неоднорідною, не має встановленого та чітко визначеного переліку критеріїв, за якими визначаються підстави притягнення винних осіб до відповідальності, ступінь і форма їхньої вини. Неоднорідним є розуміння об’єкта посягання та форми вини, що може призвести до неможливості притягнення винних осіб до відповідальності. З аналізу сутності воєнних злочинів було здійснено висновок, що відповідні діяння можуть бути кваліфіковані за ст. 438 Кримінального кодексу України, а також за ст. 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду як воєнні злочини. Досліджено також і склад воєнного злочину за Римським статутом, окреслено можливі перепони України в майбутніх судових процесах в рамках Міжнародного кримінального суду. Висвітлено ситуацію із Бахчисарайським палацом у Криму, як об’єктом, щодо якого було ініційовано вже тристоронні перемовини, що має перспективу до подання відповідних позовів у міжнародні суди. Наразі дії України спрямовані лише на звернення осуду міжнародного товариства на противника щодо його незаконних дій з культурними цінностями, проте питання ініціювання судових процесів залишається відкритим.