Професійне вигорання соціальних працівників
Ескіз недоступний
Дата
2020
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Вісник Запорізького національного університету. Педагогічні науки
Анотація
У статті розглядаються основні підходи до поняття «професійне
вигоряння» й аналізуються дані емпіричного дослідження, які проводилися
в м. Хмельницькому із соціальними працівниками з метою виявлення
в них симптомів «професійного вигорання». Аналіз наукових джерел
доводить, що синдрому «професійного вигорання» присвячено велику
кількість досліджень як вітчизняних, так й іноземних науковців. У працях
аналізуються структурні елементи походження та прояви синдрому,
основні його компоненти. Однак нині актуальною та невизначеною
залишається відсутність системи роботи з професійним вигоранням
соціальних працівників. Лише з 2001 р. синдром «професійного
вигоряння» ВООЗ визнала як проблему. Проаналізовано основні
симптоми «професійного вигорання» та систематизовано причини появи
цього негативного явища. Аналізуються результати експериментальних
досліджень, які проводилися в м. Хмельницькому із соціальними
працівниками. Емпіричне дослідження проводилося з використанням
таких методик: «Оцінювання професійного стресу» (опитувальник
К. Вайсмана), «Професійне вигоряння» (опитувальник Н. Водопьянова) і
методики діагностики емоційного вигоряння (автор В. Бойко). Результати
доводять актуальність і доречність виконаної роботи. На першому місці
в респондентів виявлено емоційне вигорання, редукція знаходиться
на другому місці в проявах «професійного вигорання» соціальних
працівників, на третьому місці – деперсоналізація. Автор пропонує
методичні рекомендації щодо зниження ризику появи «професійного
вигорання» та мінімізації симптомів цієї проблеми. Пропонуються такі
форми роботи для подолання «професійного вигорання» соціальних
працівників: включення елементів тим-білдингу в професійну діяльність
соціальних працівників, проведення психологічних майстер-класів із
розвитку професійної мобільності, індивідуальна, групова робота з
психологом, коучем із розвитку стресостійкості, включення різного роду
завдань з організації життєвого простору, тайм-менеджменту та швидкого
перелаштування з одного виду діяльності на інший, постійне підвищення
рівня професійної кваліфікації, самоосвіта.