Перегляд за Автор "Литвиненко Ірина Леонідівна"
Зараз показуємо 1 - 11 з 11
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументГенезис прав людини в історії політико правової думки світу та України(Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2004) Литвиненко Ірина Леонідівна
- ДокументДо питання вдосконалення законотворчого процесу в Україні(Університетські наукові записки, 2016) Литвиненко Ірина ЛеонідівнаЗдійснено порівняльний аналіз понять «законотворчий процес» та «законодавчий процес». Розкриваються теоретичні, правові, організаційні основи законотворчого процесу в Україні. Наголошується на доцільності виокремлення в межах законотворчого процесу стадій прогнозування та планування, розробки концепції закону, тлумачення, оцінки ефективності застосування законодавчого акта. Досліджується стан правового регулювання законотворчого процесу в Україні та вносяться пропозиції щодо належного нормативного забезпечення законотворчості. Окреслюється значення для вдосконалення законотворчого процесу принципів професіоналізму та науковості, врахування громадської думки, планування законопроектних робіт. Вказується на необхідність схвалення та неухильного дотримання Програми розвитку законодавства на довготривалий період. Наголошується на необхідності уніфікації техніко-юридичних правил при підготовці законопроектів. Аргументується доцільність розширення суб'єктів законодавчої ініціативи та визначаються інші напрями вдосконалення законотворчого процесу в України.
- ДокументДо питання класифікації конституційних прав та свобод людини і громадянина(Університетські наукові записки, 2007) Литвиненко Ірина Леонідівна
- ДокументДіяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню конституційних прав та свобод людини і громадянина(2003) Литвиненко Ірина ЛеонідівнаВ дисертації розкриваються проблеми правового регулювання місця, ролі, функцій та повноважень органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Порушується питання правового положення людини і громадянина як члена територіальної громади, доводиться необхідність застосування дворівневої системи первинних суб’єктів місцевого самоврядування: територіальна громада, як соціально-територіальна група і особистість, як суб’єкт індивідуальних прав Аналізуються основні напрямки діяльності органів місцевого самоврядування по забезпеченню громадянських, соціально-економічних, культурних та політичних прав людини і громадянина. Досліджуються організаційно-правові форми і методи діяльності представницьких та виконавчих органів місцевого самоврядування в процесі забезпечення прав та свобод людини і громадянина.
- ДокументДіяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню конституційних прав та свобод людини і громадянина(2003) Литвиненко Ірина ЛеонідівнаВ дисертації розкриваються проблеми правового регулювання місця, ролі, функцій та повноважень органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Порушується питання правового положення людини і громадянина як члена територіальної громади, доводиться необхідність застосування дворівневої системи первинних суб’єктів місцевого самоврядування: територіальна громада, як соціально-територіальна група і особистість, як суб’єкт індивідуальних прав Аналізуються основні напрямки діяльності органів місцевого самоврядування по забезпеченню громадянських, соціально-економічних, культурних та політичних прав людини і громадянина. Досліджуються організаційно-правові форми і методи діяльності представницьких та виконавчих органів місцевого самоврядування в процесі забезпечення прав та свобод людини і громадянина.
- ДокументЗміст та практика реалізації органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади(Юридичний науковий електронний журнал, 2021) Литвиненко Ірина Леонідівна; Рижук Ірина ВолодимирівнаУ статті сформульовано поняття делегованих повноважень органів місцевого самоврядування як сукупності прав і обов’язків виконавчих органів державної влади, які реалізуються виконавчими органами місцевих рад на підставі Конституції і законів України з метою децентралізації та оптимізації здійснення державного управління на місцях і які спрямовані на виконання завдань загальнодержавного значення за рахунок державного матеріально-фінансового забезпечення та підконтрольності уповноваженим державним органам. Систему делегованих повноважень запропоновано поділяти на ті, які реалізуються органами місцевого самоврядування в соціально економічній сфері, та ті, які реалізуються в соціально-гуманітарній сфері. Проаналізовано практику реалізації делегованих повноважень на прикладі Житомирської та Хмельницької міських об’єднаних територіальних громад, що дало змогу запропонувати конкретні організаційні заходи підвищення ефективності здійснення таких повноважень. Дієвим засобом визначено створення такої організаційної системи виконавчих органів місцевого самоврядування, яка б була здатна ефективно забезпечити реалізацію усього комплексу делегованих повноважень. Перелік таких органів не має бути надмірним, щоб уникнути дублювання окремих повноважень, а з іншого боку, має бути достатнім для їх належної реалізації. Доведено, що важливим організаційним засобом здійснення делегованих повноважень є затвердження різноманітних комплексних цільових програм їх реалізації в конкретній територіальній громаді, проте не менш важливим є систематичне звітування про хід їх виконання не лише після завешення терміну їх дії, а, наприклад, раз на рік з обов’язковим визначенням причин невиконання запланованих заходів та застосуванням заходів відповідальності за їх невиконання. Визначено, що запорукою ефективної реалізації делегованих повноважень органами місцевого самоврядування є їх належне матеріально-фінансове забезпечення. Підкреслено значення цільових державних субвенцій, достатніх для покриття витрат органів місцевого самоврядування в процесі реалізації делегованих повноважень. Запропоновано й інші заходи підвищення ефективності реалізації делегованих повноважень, які спрямовані на підвищення рівня матеріально-фінансового забезпечення делегованих повноважень, у тому числі, коштом цільових державних субвенцій.
- ДокументКонституційне право на інформацію про стан довкілля при наданні туристичних послуг(Економіка, фінанси, право, 2021) Рижук Ірина Володимирівна; Івановська Алла Миколаївна; Литвиненко Ірина ЛеонідівнаУ статті проаналізовано стан закріплення права на інформацію про стан довкілля та навколишнього природного середовища в національних нормативно-правових актах. Окреслено зміст екологічної інформації, що міститься в актах міжнародного характеру. Визначено проблему співвідношення екологічної інформації та інформації про стан навколишнього природного середовища. Доведено, що поняття «довкілля» є ширшим за своїм змістом, ніж «навколишнє природне середовище». Узагальнюючи, запропоновано дефініцію «екологічна інформація». У договорах, які укладаються між туроператором та турагентом і між туристом та туристичною компанією при наданні туристичних послуг визначено обов’язок надавати інформацію та право отримувати інформацію про стан навколишнього природного середовища.
- ДокументМіжнародно-правові механізми захисту прав людини(Університетські наукові записки, 2005) Литвиненко Ірина Леонідівна
- ДокументПередвиборна агітації як стадія виборчого процесу(Університетські наукові записки, 2006) Литвиненко Ірина Леонідівна
- ДокументПравові засади впливу політичних партій на функціонування державного механізму(Київський часопис права, 2021) Литвиненко Ірина Леонідівна; Рижук Ірина ВолодимирівнаУ статті розкрито поняття політичної партії як добровільного структурованого громадського формування, яке діє на постійній основі та об’єднує громадян на основі спільності їхніх політичних поглядів, ідей, переконань задля реалізації їх політичної волі, бере участь у формуванні органів публічної влади через висунення кандидатів на виборах, виробленні та здійсненні державної політики на основі загально державної програми розвитку суспільства. Розмежовано такі засоби впливу політичних партій на функціонування державного механізму, як участь у формуванні органів публічної влади через залучення до виборчих процесів та реалізація державної полі тики через участь представників партій у діяльності органів публічної влади. Проаналізовано особливості впливу політичних партій на державний механізм через їх парламентську діяльність. Підкреслено, що партії, які сформували фракції в парламенті, володіють низкою переваг порівняно з іншими партіями, і це не лише державне фінансування своєї діяльності, але й додатковий доступ до засобів масової інформації; гарантоване представництво у виборчих комісіях на наступних виборах тощо. Запропоновано шляхи нормативного регулювання статусу парламентської коаліції та опозиції шляхом включення відповідних положень до Регламенту Верховної Ради України. Окреслено засоби впливу політичних партій на функціонування органів виконавчої влади, зокрема, через процедуру формування складу Кабінету Міністрів України. Підкреслено, що процедура подання кандидатур членів уряду як Президентом України, так і Прем’єр-міністром України надто ускладнена і закладає підвалини можливих протиріч в уряді. Відповідно, запропоновано, щоб кандидатури усіх членів Кабінету Міністрів вносив до парламенту Прем’єр-міністр України. Це дасть змогу підвищити відповідальність партії, яка здійснює безпосередній вплив на формування уряду, за його подальшу діяльність. Вказано на особливу роль Програми діяльності Кабінету Міністрів України для його подальшої ефективної роботи та вплив політичних партій на формування змісту та напрямів реалізації такої Програми.
- ДокументРеформування територіальної організації влади в Україні: здобутки та перспективи(Університетські наукові записки, 2018) Литвиненко Ірина ЛеонідівнаПроаналізовано спроби проведення адміністративно-територіальної реформи, які мали місце в Україні у 1997 та 2005 роках та причини їх нерезультативності. Охарактеризовано зміст пропозицій, що вносились щодо територіальної організації держави на різних етапах реформування з метою врахування позитивних надбань та уникнення попередніх помилок. Зазначено, що відсутність чіткого плану законодавчого забезпечення територіальної реформи та базового закону про систему територіального устрою призводить до непослідовності у формуванні нормативно-правової бази в цій сфері, що, у свою чергу, знижує дієвість реформаційних перетворень та гальмує створення ефективної моделі територіальної організації влади в України. На основі проведеного дослідження стану правового забезпечення реформи територіальної організації влади сформульовано пропозиції щодо тієї мінімально необхідної законодавчої бази, що має бути сформована як підґрунтя подальших змін. Наголошується, що на наступному етапі реформування необхідним кроком має стати внесення змін до Конституції України з метою чіткого розмежування на найвищому рівні правового регулювання повноважень органів публічної влади, в тому числі на регіональному та місцевому рівнях. На основі аналізу положень проекту закону про засади адміністративно-територіального устрою прогнозується можлива остаточна конфігурація територіального устрою України. Здійснений порівняльний аналіз термінологічного змісту понять «територіальна реформа», «територіальна організація влади», «децентралізація» та доведено їх взаємозалежність. Охарактеризована практика об’єднання територіальних громад у період 2015–2018 рр. як перший крок на шляху реформування територіальної організації влади, визначені можливі перспективи та ризики, зокрема щодо поглинання територій окремих районів об’єднаними територіальними громадам. Окреслено сучасні проблеми, які виникли в ході формування нової системи територіальної організації влади, зокрема щодо визначення порядку приєднання до вже утворених територіальних громад, щодо приєднання до міст обласного значення, щодо об’єднання населених пунктів суміжних районів тощо. Визначені можливі наслідки укрупнення районів та запровадження нової системи організації влади на рівні цих адміністративних одиниць.